Іменем України
30 січня 2020 року
Київ
справа №817/3396/15
адміністративне провадження №К/9901/36798/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Тацій Л.В., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Рівненської міської ради на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 14.09.2016 у складі судді Сала А.Б. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 у складі колегії суддів: Охрімчук І.Г. (головуючий), Жизневської А.В., Котік Т.С. у справі №817/3396/15 за позовом Рівненської міської ради до Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Данилевич Ірини Євгеніївна, третя особа - ОСОБА_1 про скасування рішення,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Рівненська міська рада звернулась до суду з позовом до Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Рівненського міського управління юстиції Данилевич Ірини Євгеніївни (надалі - Державний реєстратор), третя особа - ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_2 ), в якому просила скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 25954616 від 09.11.2015 (надалі - Рішення №25954616).
2. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.09.2016, яку залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016, провадження у справі за даним позовом закрито.
3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що
3.1. ОСОБА_2 звернувся до Державного реєстратора із заявою про проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,09 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5610100000:01:066:0122, до якої додав копію рішення Рівненської міської ради №5913 від 06.10.2015 "Про затвердження проекту землеустрою та передачу безоплатно у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1" (надалі - Рішення Рівненської міської ради №5913).
3.2. За наслідками розгляду цієї заяви Державним реєстратором прийнято Рішення №25954616, яким зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку та видано останньому свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 09.11.2015 №47185990.
3.3. Як стверджує позивач, Рішення Рівненської міської ради №5913, що покладене в основу прийняття оспорюваного Рішення №25954616, містить ознаки підробки, оскільки таке рішення Рівненською міською радою не приймалось.
4. Закриваючи провадження у справі, суди попередніх інстанції виходили з того, що оскарження позивачем рішень, дій чи бездіяльності відповідача після оформлення права власності третьої особи на спірну земельну ділянку передбачає наявність між сторонами спору про право цивільне, що підлягає захисту відповідно до Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України).
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Рівненська міська рада подала касаційну скаргу на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 14.09.2016 і ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій. Зокрема, скаржник вважає, що внаслідок того, що Рішення Рівненської міської ради №5913, фактично, не приймалось, то жодних цивільних прав у третьої особи не виникало. Тому, на думку скаржника, переданий на вирішення суду спір не має ознак приватно-правового спору, а натомість є публічно-правовим спором щодо скасування рішення суб'єкта владних повноважень.
6. Інші учасники справи відзивів (заперечень) на касаційну скаргу чи письмових пояснень не подали.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
8. Разом з тим, згідно з частиною 2 статті 4, пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
9. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України у вказаній редакції).
10. Частиною 2 статті 4 КАС України у відповідні редакції було передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
11. Такі ж правила визначення юрисдикції адміністративних судів закріплені у статтях 4 та 19 КАС України у чинній станом на даний час редакції.
12. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
13. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Натомість, необхідною ознакою публічно-правового спору за участю суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, щодо яких виник спір.
14. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами щодо їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги цього суб'єкта владних повноважень.
15. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17.
16. У справі, що розглядається, спір виник щодо рішення Державного реєстратора, яким проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,09 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5610100000:01:066:0122. Заявлений спір стосується законності здійснення цієї державної реєстрації на підставі рішення Рівненської міської ради №5913, прийняття якого заперечується позивачем.
17. Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, у разі якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.
18. Тобто, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки Державний реєстратор, приймаючи Рішення №25954616, не мав жодних публічно-правових відносин саме з Рівненською міською радою і це рішення стосувалось реєстрації речових прав третьої особи.
19. Звернення позивача до суду з позовом про скасування рішення щодо державної реєстрації прав на спірну земельну ділянку є, по своїй суті, зверненням до суду органу уповноваженого представляти інтереси попереднього власника земельної ділянки - відповідної територіальні громади, з позовом до особи, яку він вважає недобросовісним набувачем спірної земельної ділянки, з позовом про витребування майна з незаконного чужого володіння.
20. На користь цієї обставини свідчить зокрема і те, що Рівненська міська рада звернулась до суду з цивільним позовом до ОСОБА_1 та Державного реєстратора про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування Рішення №25954616. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10.07.2019 у справі №569/21052/18 позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано Рішення №25954616 та витребувано у ОСОБА_1 на користь Рівненської міської ради земельну ділянку площею 0,09 га з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5610100000:01:066:0122.
21. Тому, спір у цій справі не є публічно-правовим, а оскарження рішень про державну реєстрацію права власності безпосередньо пов'язане із захистом позивачем цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з проведення державної реєстрації за ним права власності на цю земельну ділянку.
22. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17.
23. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що даний спір має приватноправовий характер і повинен вирішуватися за правилами цивільного судочинства та закрили провадження у справі за наявності підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень).
24. Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 346 КАС України, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
25. Тому, колегія суддів касаційного суду не вбачає процесуальних підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, навіть попри те, що касаційна скарга містить доводи щодо порушення судами попередніх інстанцій під час її вирішення правил предметної юрисдикції.
26. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
27. За практикою Європейського Суду з прав людини "<…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (пункт 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/04, №29465/04).
28. За приписами частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
29. Таким чином, суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень про закриття провадження у справі не допустили порушень норм процесуального права і доводи касаційної скарги цього не спростовують.
30. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 344, 349, 355-356, 359 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу Рівненської міської ради залишити без задоволення.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 14.09.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 у справі №817/3396/15 за позовом Рівненської міської ради до Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Данилевич Ірини Євгеніївна, третя особа - ОСОБА_1 про скасування рішення - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Головуючий суддя Шарапа В.М.
Судді Тацій Л.В.
Чиркін С.М.