Провадження № 22-ц/803/1970/20 Справа № 189/1432/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Пустовар О. С. Доповідач - Макаров М. О.
Категорія 27
30 січня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2019 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У вересні 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 12492,49 грн. відповідно до тарифів престижної кредитної картки «Універсальна Gold» та судові витрати у розмірі 1378,00 грн.
Позов мотивовано тоим, що 18.02.2011 року ОСОБА_2 стала клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк» ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», згідно якої отримала кредитну картку «Універсальна». 11.12.2013 року ОСОБА_2 було переоформлено кредитну карту на престижну кредитну картку «Універсальна Gold» відповідно до Тарифів якої отримала кредит у розмірі 7800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до пунктів 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і Клієнт дає Банку право в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших умов обслуговування рахунків. Посилаючись на цю обставину, позивач зазначає, що таким чином розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позивальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах зазначених в п. 1.1.3.1.9 Умов та Правил надання банківських послуг. Пунктом 1.1.2.3 Умов та правил надання банківських послуг отримання виписок про стан карткового рахунку та про здійснення операцій в картрахунком є обов'язком позичальника. Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, заборгованості за кредитом, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом, та інших витрат за договором (п.2.1.1.5.5). Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, при порушенні строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 500 грн. плюс 5 % від суми позову. У порушення умов договору відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідачка станом на 17.07.2016 року має заборгованість - 12492,49 грн., яка складається з наступного: 6319,81 грн. - заборгованість за кредитом; 4629,71 грн. - по процентам за користування кредитом; 471,90 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 571,07 грн. - штраф (процентна складова). У зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 12492,49 грн. за кредитним договором та судові витрати в розмірі 1378,00 грн.
Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2019 року в задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” відмовлено в повному обсязі.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Банку, суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості заявлених позовних вимог.
В апеляційній скарзі акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову, залишивши поза увагою те, що відповідач укладення чи неукладення кредитного договору не оспорювала, розрахунок заборгованості не спростувала, не довела відсутність заборгованості та відповідно виконання умов договору належним чином, не заперечувала проти наявності між сторонами кредитних зобов'язань.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2019 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.
Судом встановлено, що з копії наданої позивачем Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, ОСОБА_3 18.02.2011 року зверталася до ПриватБанку з заявою, в якій зазначила, що бажає оформити на своє ім'я платіжну картку кредитка «Універсальна», про що зробила в заяві відповідну позначку та зазначила бажаний кредитний ліміт 2000 грн. (т. 1, а.с. 235), а також остання підписавши вказану Анкету підписала і довідку про умови кредитування (а.с. т.1 а.с. 236) .
ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за Договором виконав, а саме надав відповідачу кредит у відповідному розмірі, який періодично змінювався та останній кредитний ліміт склав 7800 грн.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно положень ст.ст. 526, 527, 30 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ст. 627 ЦК України зазначає, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка інтенсивно користувалася кредитною карткою, що підтверджується виписками по рахунку за період з 21.02.2011 року по 31.08.2018 року, а саме здійснювали платежі в різних торгівельних мережах, а також за період користування кредитними коштами позивачем видавалися відповідачці наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 №, НОМЕР_4 , зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 07.2017 (т.1 а.с. 94-102) та відповідачка сплачувала кошти на погашення кредиту, зробивши останній платіж 11.05.2016 року в сумі 198 грн. (т.1 а.с. 5).
Проте, у порушення умов договору та чинного законодавства, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконала та не повернула використані нею кредитні кошти, а доказів іншого суду не надано.
Також, відповідачка та її представник в судовому засіданні суду першої інстанції підтвердили про підписання вказаних вище Анкети й довідки кредитування та виникнення у відповідачки заборгованості по кредиту, при цьому вирішували питання з Банком щодо реструктуризації заборгованості, але згоди з цього питання не дійшли, що підтверджується журналом судового засідання.
У зв'язку з цим, порушивши умови договору щодо повернення кредитних коштів відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, а тому станом на 17.07.2016 року має заборгованість - 10949,52 грн., яка складається з наступного: 6319,81 грн. - заборгованість за кредитом та 4629,71 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом, які й підлягають стягненню з останньої на користь Банку.
Проте, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, вищевказані докази не перевірив та прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог по вказаним вимогам.
Що ж стосується позовних вимог щодо стягнення з відповідачки на користь Банку пені та комісії, а також штрафів, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в цій частині, виходячи з наступного.
Так, у позовній заяві ОСОБА_4 просив стягнути з відповідачка також 471,90 грн. - заборгованість за пенею та комісією, та штрафи: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 571,07 грн. - штраф (процентна складова), посилаючись на Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України.
Проте, стягнення суми в якій об'єднанні пеня та комісія в даному випадку не може бути застосовано, оскільки за кожний із цих вимог нараховуються окремо відповідні суми.
Позивач свої позовні вимоги під час розгляду справи в суді першої інстанції не уточнював та не надав відповідного розрахунку по цим вимогам, у зв'язку з чим ці вимоги є безпідставними.
Також, як вбачається, з Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, остання не містить жодного посилання на Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, що діяли на час її складання, а загальне зазначення у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть свідчити про той факт, що саме ці Умови та Правила надавались відповідачу, що саме ці Умови та Правила мала на увазі відповідач підписуючи анкету-заяву, оскільки не надано позивачем підписані Умови та Правила.
У зв'язку із цим, такі Умови та правила надання банківських послуг, на які посилався Банк у позові, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 10 грудня 2011 року.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року № 6-2320цс16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, відповідно до якого суд не встановив наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов'язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст.ст.76, 77, 78, 79 ЦПК України).
Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та комісії й штрафів підлягає залишенню без змін, а доводи апеляційної скарги позивача в цій частині висновків суду першої інстанції не спростовують.
За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитом та відсотками підлягає скасуванню, апеляційна скарга-задоволенню частково, а в решті рішення суду - залишенню без змін.
Також, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 273,72 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” - задовольнити частково.
Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2019 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом та процентами.
Стягнути і з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 10949,52 грн., яка складається з наступного: 6319,81 грн. - заборгованість за кредитом та 4629,71 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом.
В іншій частині рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2019 року залишити без змін.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 273,72 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст виготовлено 30 січня 2020 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
Т.Р. Куценко