Справа № 758/4330/19
Категорія 67
(ЗАОЧНЕ)
17 грудня 2019 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Добривечір А.О., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Центральної районної у м. Дніпро ради, про надання дозволу дитині без згоди батька на виїзд/в'їзд за кордон, -
У квітні 2019 року до Подільського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) про надання дозволу на в'їзд/виїзд дитини в Автономну Республіку Крим.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона в період з 16.09.2006 року по 27.04.2012 року перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач). Від цього шлюбу у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В грудні 2017 року позивач разом з донькою перемістилася з тимчасово окупованої території до м. Дніпро, та обидві отримали статус внутрішньо переміщених осіб.
Оскільки позивач з донькою мають бажання відвідувати Автономну Республіку Крим, в якій проживають батьки позивача, потрібен дозвіл відповідача, однак, отримати його є проблематичним, оскільки останній проживає на території Автономної Республіки Крим, з ним позивач не підтримує стосунки, у зв'язку з чим остання звернулась за захистом порушеного права до суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21.03.2019 року визначено підсудність у справі за Подільським районним судом м. Києва.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 02.04.2019 р. позовну заяву залишено без руху.
Після усунення недоліків, Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 03.07.2019 р. відкрито провадження по справі, призначено підготовче судове засідання, встановлено строк для подання відзиву.
Відповідач у встановлений строк відзив не подав.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позов в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання.
Від представника третьої особи надійшов лист про розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування.
Суд ухвалив провести заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Як встановлено судом, позивач і відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі в період з 16.09.2006 року по 27.04.2012 року (а.с. 11). Від шлюбу у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , видане 05.03.2016 року, актовий запис № 27 (а.с. 5).
Позивач і донька мають статус внутрішньо переміщених осіб і проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками від 12.12.2017 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 9-10).
В Автономній Республіці Крим проживають мати позивача ОСОБА_4 та батько позивача ОСОБА_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , що підтверджується копіями паспортів громадян України (а.с. 16-19).
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно з ч. 2 ст. 313 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на вільне самостійне пересування по території України і на вибір місця перебування. Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Відповідно до п. 3 Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 367, в'їзд на тимчасово окуповану територію України громадян України, які не досягли 16-річного віку, здійснюється через контрольні пункти за умови пред'явлення паспорта громадянина України, або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або проїзного документа дитини з дотриманням вимог, передбачених для таких осіб пунктами 3-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57.
Згідно з п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Центральної районної у м. Дніпро ради надіслав висновок про доцільність надання дозволу дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виїзду на територію Автономної Республіки Крим без згоди батька (а.с. 56-57).
Виходячи з положень СК України, ЦК України, Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57, дозвіл на виїзд малолітньої дитини за межі України в супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків на підставі рішення суду може бути наданий на виїзд з визначенням його початку й закінчення.
Згідно зі ст. 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з ст. 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв'язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 04 липня 2018 року у справі №712/10623/17 зазначила, що положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а тимчасовий виїзд дитини за кордон (із визначенням конкретного періоду) у супроводі того з батьків, з ким визначено її місце проживання та який здійснює забезпечення дитині рівня життя, необхідного для всебічного розвитку, не може беззаперечно свідчити про позбавлення іншого з батьків дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею. У такій категорії справ узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність в одного з батьків права відмовити в наданні згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон з іншим з батьків є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
З огляду на зазначене, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 141-142, 263-265, 268, 273, 352, 354-356 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Центральної районної у м. Дніпро ради, про надання дозволу дитині без згоди батька на виїзд/в'їзд за кордон - задовольнити;
Надати дозвіл на в'їзд на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди та супроводу батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в періоди з 28 грудня 2019 року по 15 січня 2020 року, з 23 березня 2020 року по 01 квітня 2020 року, з 01 червня 2020 року по 30 серпня 2020 року;
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок;
Найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 );
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 );
Третя особа - служба у справах дітей Центральної районної у м. Дніпро ради (місцезнаходження: м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 22);
Заочне рішення може бути переглянуто Подільським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача;
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Подільського районного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин;
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, шляхом подання через Подільський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення;
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення зазначених строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Київським апеляційним судом, якщо його не буде скасовано.
Суддя В.В.Гребенюк