Справа № 168/490/19 Провадження №33/802/115/20 Головуючий у 1 інстанції:Назарук О. В.
Категорія: ст. 122-4, ч.1 ст.130 КпАП УкраїниДоповідач: Гапончук В. В.
29 січня 2020 року місто Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі:
судді - Гапончука В.В.,
з участю
захисника - Шеремети В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу особи, що притягається до відповідальності, ОСОБА_1 на постанову судді Старовижівського районного суду Волинської області від 06 серпня 2019 року про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, непрацюючого, несудимого, до адміністративної відповідальності не притягався, до адміністративної відповідальності за ст. 122-4, ч. 1ст. 130 КпАП України,
Вказаною постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 122-4, частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Накладено на ОСОБА_1 , за правилами статті 36 КпАП України, адміністративне стягнення - штраф у розмірі 600 (шестисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Згідно з протоколами про адміністративні правопорушення 11 червня 2019 року серії БДР18 №№ 218401, 111928, ОСОБА_1 11 червня 20019 року о 20 год. 46 хв. по в смт. Стара Вижівка по вул.Забілицька керував автомобілем mercedes benz, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не впорався з керуванням, допустив зіткнення із малолітнім велосипедистом, чим порушив вимоги пунктів 2.10 А,В, 2.9 ПДР України, за що передбачена відповідальність за статтею 122-4 КпАП України, частиною 1 статті 130 КпАП України.
Не погоджуючись з оскаржуваною постановою ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вважає, що постанова підлягає скасуванню, а провадження закриттю, через неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права в суді першої інстанції. Просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України. Крім того просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки пропустив його з поважних причин.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши захисника, яка підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 294 КпАП України скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин, цей строк може бути поновлено за заявою особи, яка має право оскаржити постанову.
Беручи до уваги ту обставину, що ОСОБА_1 при розгляді справи присутній не був, а рішення місцевого суду - постанову судді від 06.08.2019 року отримав лише 24.12.2019 року, то на думку апеляційного суду, строк апеляційного оскарження даної постанови, передбачений ст.294 КпАП України, ним був пропущений з поважних причин у зв'язку з чим підлягає поновленню.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 , зазначеного у постанові суду адміністративного правопорушення, підтверджується перевіреними і дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав відповідну юридичну оцінку, а саме:
- протоколами про адміністративне правопорушення серії БДР18 №№ 218401, 111928 від 11 червня 2019 року;
- висновком щодо результатів огляду з метою встановлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11.06.2019 року згідно якого ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння, та що показник технічного засобу «Alcotest» становив 0,3 % проміле;
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;
- протоколами огляду місця події від 11.06.2019 року;
- рапортом працівника поліції;
А тому, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив усі обставини справи в їх сукупності та постановив законне судове рішення про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Враховуючи зазначене не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 про наявність підстав для скасування постанови внаслідок неповідомлення його про час та місце судового розгляду, оскільки йому неодноразово надсилалися судові повістки про виклик до суду на адресу, вказану останнім в протоколі про адміністративне правопорушення, що підтверджується наявними в даному протоколі особистим підписом ОСОБА_1 , який засвідчує факт ознайомлення останнього зі змістом цього процесуального документу. Проте в судові засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, а поштові відправлення з повістками повернуто до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням встановленого строку зберігання". Наведене свідчить про те, що судом було вжито достатніх заходів для своєчасного та належного повідомлення ОСОБА_1 про виклик до суду.
Інші доводи, на які посилається апелянт, не є безумовними підставами для скасування постанови суду першої інстанції, як незаконної, та не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а фактично спрямовані на уникнення ним адміністративної відповідальності.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, постанова судді першої інстанції є законною та мотивованою, а накладене на ОСОБА_1 безальтернативне стягнення відповідає вимогам ст.ст. 23, 33 КпАП України.
Таким чином постанова судді Луцького міськрайонного суду від 06 серпня 2019 року в даній справі є законною та такою, що винесена відповідно до вимог КпАП України у зв'язку з чим підлягає залишенню без змін відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КпАП України.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КпАП України апеляційний суд
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Старовижівського районного суду Волинської області від 06 серпня 2019 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Старовижівського районного суду Волинської області від 06 серпня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Гапончук