Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа №492/448/15-а
адміністративне провадження №К/9901/15782/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Арцизького районного суду Одеської області від 14.06.2016р. (суддя - Борисова С.П.) ста ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016р. (судді - Семенюк Г.В., Потапчук В.О., Жук С.І.) у справі за її позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання неправомірним рішення, зобов'язання поновити виплату пенсії,
встановив:
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
-визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (правонаступник управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області) від 30.01.2015р. №6 про припинення виплати їй пенсії за вислугу років, призначеної 17.08.2011р. відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII;
-зобов'язати поновити виплату їй вказаної пенсії з часу припинення, тобто з 30.01.2015р.
В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона має право на пенсію за вислугу років, як працівник охорони здоров'я, оскільки більше 25 років працювала в різних закладах охорони здоров'я на посаді провізора, яка передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою КМУ від 04.11.1993р. №909. Вважає дії пенсійного органу щодо припинення виплати їй пенсії є незаконними.
Постановою Арцизького районного суду Одеської області від 10.06.2015р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2015р., позов задоволено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016р. постанову Арцизького районного суду Одеської області від 10.06.2015р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2015р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Арцизького районного суду Одеської області від 14.06.2016р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016р., у задоволенні позову відмовлено.
З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодилась позивач, звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що має право на пенсію за вислугу років, як працівник охорони здоров'я, оскільки більше 25 років працювала в різних закладах охорони здоров'я на посаді провізора.
Зокрема посилалась на те, що аптека фізичної особи-підприємця, в якій вона працювала, є закладом охорони здоров'я в розумінні «Основ законодавства України про охорону здоров'я» та мала відповідні ліцензії на право роздрібної торгівлі лікарськими засобами. В свою чергу державна акредитація лише визначає наявність в медичному закладі умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, причому цей рівень не може бути нижчим, ніж рівень спроможності, який визначається при видачі ліцензії. Таким чином, на думку позивача, сам факт отримання ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності вже свідчить про спроможність закладу охорони здоров'я провадити діяльність на певному рівні.
Заперечуючи проти касаційної скарги відповідач просив у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 21.12.2016р. №988 та від 22.08.2018р. №628 судом здійснено заміну відповідача у справі - управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області (Арцизьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області) його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
В ході розгляду справи судами встановлено, що ОСОБА_1 маючи загальний стаж роботи за спеціальністю фармацевта більш 25 років, звернулась до УПФУ із заявою про призначення пенсії за вислугу років у відповідності до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
17.08.2011р. відповідно до протоколу №2247 позивачу призначено пенсію за вислугу років з урахуванням загального стажу роботи 28 років 5 місяців 22 дні у тому числі спеціального стажу працівника охорони здоров'я 25 років 10 місяців 27 днів.
Рішенням відповідача №6 від 30.01.2015р. виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років позивачу було припинено у зв'язку з невиконанням вимог п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме відсутністю необхідного двадцятип'ятирічного стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років.
При цьому відповідачем зазначено, що до пільгового стажу позивача не зараховано період її роботи з 03.01.2005р. по 16.08.2011р., оскільки у вказаний період вона працювала у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , яка не відноситься до Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом МОЗ України від 28.10.2002р., про що позивача повідомлено листом від 03.02.2015р. №761/04.
Припиняючи виплату позивачу пенсії, відповідач виходив з того, що період роботи позивача у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не дає право на призначення пенсії за вислугу років у відповідності до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що аптека офіційно набуває статусу закладу охорони здоров'я на підставі державної акредитації, а тому відповідно й до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховується робота на посадах провізорів, фармацевтів у аптеках, які офіційно набули статусу закладу охорони здоров'я на підставі державної акредитації.
Враховуючи, що аптека фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , в якій працювала позивач, державної акредитації закладу охорони здоров'я із видачею відповідного сертифікату не проходила, суди дійшли висновку, що робота в цьому закладі не може бути зарахована до спеціального стажу позивача, який дає право на пенсію за вислугу років.
З висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 2 Закону №1788-ХІІ одним із видів державних пенсій є пенсії за вислугу років. Вони встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком (ст. 51 Закону №1788-ХІІ).
Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на них (ч. 2 ст. 7 Закону №1788-ХІІ). Їх особливістю є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність, як правило, відповідного стажу роботи за спеціальністю.
Пунктом «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) передбачено право на пенсію за вислугу років, зокрема, працівників охорони здоров'я при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р. №909 (далі - Перелік №909).
У розділі 2 «Охорона здоров'я» цього Переліку №909 визначено, що робота на посадах провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів дає право на пенсію за вислугу років. При цьому серед найменувань закладів і установ зазначено не тільки аптеки, а й аптечні кіоски, аптечні магазини, але не зауважено, що вони мають бути обов'язково акредитованими. Крім того, у примітці 2 до Переліку №909 установлено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком дає право на пенсію за вислугу років, незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Визначення поняття «заклад охорони здоров'я» міститься у статті 3 Закону №2108-XII, згідно з якою це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.
За змістом статті 16 Закону №2801-XII до закладів охорони здоров'я відносяться, зокрема, аптечні заклади.
Відповідно до частини другої цієї статті заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців. Порядок і умови створення закладів охорони здоров'я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної та фармацевтичної практики визначаються актами законодавства України.
Відповідно до пункту 1 Порядку державної акредитації закладу охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997р. №765 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), державна акредитація закладу охорони здоров'я - це офіційне визнання статусу закладу охорони здоров'я, наявності в ньому умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності.
Згідно з пунктом 2 зазначеного Порядку акредитації підлягають незалежно від форми власності усі заклади охорони здоров'я.
У справі що розглядається, судами встановлено, що рішенням відповідача №6 від 30.01.2015р. виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років позивачу було припинено у зв'язку з невиконанням вимог п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме відсутністю необхідного двадцятип'ятирічного стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, у зв'язку з не включенням до пільгового стажу позивача період її роботи з 03.01.2005р. по 16.08.2011р. в аптеці у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , яка не відноситься до Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом МОЗ України від 28.10.2002р.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 , вбачається, що вона з 05.08.1985р. по 16.08.2011р. працювала на посадах фармацевта, провізора, завідуючої аптечним кіоском, завідуючої аптечним пунктом, в тому числі в період з 03.01.2005р. по 16.08.2011р. працювала на посадах провізора, завідуючої аптечним пунктом у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
Згідно ліцензій серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 надано право на здійснення наступних видів фармацевтичної діяльності: роздрібна торгівля лікарськими засобами.
Також встановлено, що аптека фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , в якій працювала позивач у спірний період, державної акредитації закладу охорони здоров'я із видачею відповідного сертифікату не проходила.
Справа з аналогічними правовідносинами була предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду (справа №492/446/15-а), а саме щодо припинення виплати особі пенсії, призначеної в 2011 році, у зв'язку з неврахуванням до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоду роботи особи у фізичної особи-підприємця в аптеці, яка державної акредитації закладу охорони здоров'я із видачею відповідного сертифікату не проходила.
За наслідками розгляду вказаної справи, Велика Палата у постанові від 29.08.2018р. відступила від викладеного у постанові Верховного Суду України від 17.09.2013р. року у справі №21-241а13 правового висновку, про те, що до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховується, зокрема, робота на посадах провізорів, фармацевтів у аптеках, які офіційно набули статусу закладу охорони здоров'я на підставі державної акредитації, та дійшла висновку, що з 13.06.2015р. (у зв'язку з внесенням змін до ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я» від 09.04.2015р. №326-VIII, що набрали чинності 14.05.2015р. та введені в дію 13.06.2015р.) законодавство України покращило становище для всіх осіб, які працюють в аптечних закладах на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах, незалежно від наявності державної акредитації такого закладу, і з цього дня стаж роботи на відповідних посадах зараховується до спеціального стажу, необхідного для призначення такої пенсії.
Велика Палата дійшла висновку, що ситуація у справі №492/446/15-а, є подібною до ситуації аптечних закладів, які з 13 червня 2015 року не проходили державну акредитацію і працівники яких, незважаючи на відсутність такої акредитації, отримали право на включення стажу роботи у цих закладах до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років. Віднесення стажу роботи до спеціального, який дає право на пенсію за вислугу років, лише за ознакою наявності державної акредитації аптечного закладу, яка з 13 червня 2015 року стала добровільною, має дискримінаційний характер, оскільки без об'єктивного та розумного обґрунтування передбачає поводження у різний спосіб з особами, які перебувають у відносно схожих ситуаціях, - працювали чи працюють в неакредитованих аптечних закладах.
Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не зарахування позивачці у справі №492/446/15-а до спеціального стажу періоду її роботи з 29 грудня 2001 року по 30 грудня 2006 року у належному ФОП аптечному кіоску, який державної акредитації не проходив, і зарахування іншим особам до такого спеціального стажу періоду їх роботи в аптечних закладах, які з 13 червня 2015 року не мають державної акредитації, буде виявом дискримінаційного ставлення держави до осіб, які перебувають у подібній ситуації. Об'єктивного та розумного обґрунтування різниці у ставленні до цих людей з огляду на вищевказані зміни до законодавства, що по суті покращили становище позивачки й інших осіб, які до 13 червня 2015 року працювали у неакредитованих аптечних закладах, немає. А наслідком такого різного поводження є порушення заборони дискримінації у зв'язку з реалізацією права на мирне володіння майном - призначеною пенсією за вислугу років.
Враховуючи наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає, що період роботи позивача з 03.01.2005р. по 16.08.2011р. на посадах провізора, завідуючої аптечним пунктом у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , діяльність якої у вказаний період здійснювалась на підставі ліцензій, повинен зараховуватись до спеціального стажу позивача, який дає право на пенсію за вислугу років.
Відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи викладене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 341, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Арцизького районного суду Одеської області від 14.06.2016р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016р. - скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області від 30.01.2015р. №6 про припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, призначеної 17.08.2011р. відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, призначеної 17.08.2011р. відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII, з часу припинення, тобто з 30.01.2015р.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук