Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа №802/898/16-а
адміністративне провадження №К/9901/14502/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ «Хрещатик» ліквідатора ПАТ КБ «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича
на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року (колегія у складі суддів Матохнюка Д.Б., Сапальової Т.В., Боровицького О.А.)
у справі № 802/898/16-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агора Імекс"
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ «Хрещатик» ліквідатора ПАТ КБ «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ПАТ КБ «Хрещатик»,
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 14.06.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агора Імекс» (ТОВ «Агора Імекс») звернулось до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ «Хрещатик» ліквідатора ПАТ КБ «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ПАТ КБ «Хрещатик» про:
- визнання протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ "ХРЕЩАТИК" Ліквідатор ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" Костенка Ігоря Івановича щодо не виконання платіжного доручення №98 від 05 квітня 2016 року на суму 708600 грн., одержувач платежу: "УК у м. Вінниці /м. Вінниця/ 11021000, призначення платежу *;101;372447975; Податок на прибуток за І-ІІ квартали 2016 року;;;";
- зобов'язання уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ "ХРЕЩАТИК" Ліквідатор ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" Костенка Ігоря Івановича здійснити переказ коштів на суму 708600 грн. (одержувач платежу: "УК у м. Вінниці /м. Вінниця/ 11021000, призначення платежу *;101;372447975; Податок на прибуток за І-ІІ квартали 2016 року;;").
2. 14 липня 2016 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.
3. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року вирішено:
- апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агора Імекс" задовольнити повністю;
- постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року, скасувати;
- прийняти нову постанову;
- адміністративний позов задовольнити:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ "ХРЕЩАТИК" Ліквідатор ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" Костенка Ігоря Івановича щодо не виконання платіжного доручення №98 від 05 квітня 2016 року на суму 708600 грн., одержувач платежу: "УК у м. Вінниці /м. Вінниця/ 11021000, призначення платежу *;101;372447975; Податок на прибуток за І-ІІ квартали 2016 року";
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ "ХРЕЩАТИК" Ліквідатор ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" Костенка Ігоря Івановича здійснити переказ коштів на суму 708600 грн. (одержувач платежу: "УК у м. Вінниці /м. Вінниця/ 11021000, призначення платежу *;101;372447975; Податок на прибуток за І-ІІ квартали 2016 року");
4. 03.10.2016 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Відповідача на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року. У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вищезазначене рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.10.2016 у зазначеній справі було відкрито провадження. У зв'язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України 02.02.2019 справу було передано до Верховного Суду. 15.11.2016 надійшов відзив від Позивача. Скаржник заявляв клопотання про зупинення виконання оскаржуваного рішення, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.01.2017 в його задоволенні було відмовлено. Позивач заявляв клопотання про розгляд справи за його участі, однак ухвалою в його задоволенні було відмовлено.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.10.2011 між ТОВ "Агора Імекс" та ПАТ "КБ "Хрещатик" укладено договір, згідно якого банк відкрив клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 . Згідно з п.п. 2.1.4 п. 2.1. вказаного договору банк зобов'язується своєчасно здійснювати розрахункові операції клієнта відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів НБУ.
7. При цьому, п. 2.4.1 договору визначено, що клієнт має право надавати до банку розрахункові документи у паперовому, а у разі роботи в системі "Клієнт-Банк" у електронному вигляді, та здійснювати операції за допомогою платіжних інструментів: платіжного доручення, платіжної вимоги-доручення, грошового чека, акредитива та інших, передбачених чинним законодавством та нормативно-правовими актами НБУ.
8. Так, у день надходження коштів на рахунок, користуючись правами клієнта за договором ТОВ "Агора Імекс" по системі Клієнт-Банк направлено ПАТ "КБ "Хрещатик" платіжне доручення №98 від 05.04.2016 на суму 708 600 грн для перерахування коштів з рахунку № НОМЕР_1 одержувачу платежу: "УК у м.Вінниці/м.Вінниця/11021000, призначення платежу: "податок на прибуток за І-ІІ квартали 2016 року".
9. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.04.2016 №234 ПАТ "КБ "Хрещатик" віднесено до категорії неплатоспроможних, що стало підставою для запровадження з 05.04.2016 у цій банківській установі тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ "Хрещатик", з урахуванням рішень про продовження строків, запроваджено включно до 04.06.2016.
10. 08.04.2016 Вінницьким регіональним відділенням ПАТ "КБ "Хрещатик" платіжне доручення №98 від 05.04.2016 повернуто позивачу без виконання з вини ПАТ "КБ "Хрещатик" на підставі п.1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та п. 1.25 глави 1 розділу ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05.07.2012 №2.
11. Згодом позивачем на адресу банку направлено запити № 08/04-01 від 08.04.2016 №04/14-01 від 14.04.2016 з проханням повідомити про причини невиконання платіжного доручення № 98, а також з вимогою виконати даний платіж.
12. Згідно листа уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "КБ "Хрещатик" ліквідатора ПАТ "КБ "Хрещатик" Костенка І.І. від 24.05.2016 № 30/1-03/2686, ТОВ "Агора Імекс" повідомлено, що відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час дії тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. Платіжні доручення, які були надіслані, але не проведені банком з моменту введення тимчасової адміністрації повертаються клієнтам як невиконані із зазначенням причин невиконання.
13. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
14. Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "КБ "Хрещатик" ліквідатора ПАТ "КБ "Хрещатик" Костенко Ігоря Івановича щодо невиконання платіжного доручення з призначенням платежу "податок на прибуток за І-ІІ квартали 2016 року".
15. Представник уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "КБ "Хрещатик" ліквідатора ПАТ "КБ "Хрещатик" Костенко Ігоря Івановича проти позову заперечив, просив відмовити (а.с. 41-50).
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком та зазначив, що, на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.04.2016 року №234 ПАТ "КБ "Хрещатик" віднесено до категорії неплатоспроможних та розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації і призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації, то функції банку, починаючи з 05 квітня 2016 року припинились і дані функції перейшли до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
18. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем безпідставно не здійснено переказ коштів позивача згідно платіжного доручення №98 від 05 квітня 2016 року.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. Відповідач у касаційній скарзі відзначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, зокрема, обґрунтовує це твердження тим, що випадки обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі - Законі України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідач діяв в межах, передбачених нормами вищезазначеного закону.
20. Позивач у своєму відзиві наголошує на правомірності рішення суду апеляційної інстанції з огляду на те, що під час запровадження тимчасової адміністрації в банку у відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку не припиняється.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Оцінюючи доводи касаційної скарги та відзиву, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов таких висновків.
22. Згідно з частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
23. Пунктом 1 та абзацом другим пункту 2 частини першої статті 4 КАС передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
24. Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 7 КАС).
25. За правилами визначення юрисдикції адміністративних судів, закріплених статтею 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
26. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
27. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
28. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
29. Відтак помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
30. Закон № 4452-VI визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цей Закон також регулює відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
31. За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
32. Згідно з частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
33. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема, здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
34. Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків.
35. Водночас у розумінні Закону № 4452-VI неплатоспроможним є банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення його до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України від 7 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність». Ліквідацією банку є процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до законодавства (пункти 6 і 8 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI).
36. За змістом частин першої та п'ятої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
37. Частиною першою статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, установлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку.
38. Відповідно до частини першої статті 48 Закону № 4452-VI Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, повноваження органів управління банку, приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку, здійснює відчуження активів та/або зобов'язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом.
39. Системний аналіз наведених нормативних приписів дозволяє дійти висновку, що з моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноваження органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. При цьому банк зберігає свою правосуб'єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб'єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
40. Такий правовий статус Фонду, визначений Законом № 4452-VI, дає підстави для висновку про те, що Фонд як юридична особа публічного права може бути суб'єктом як публічно-правових, так і приватноправових правовідносин. При цьому в приватноправових відносинах, якими є здійснення функцій органу управління банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, який ліквідується, Фонд не здійснює функцій суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 4 КАС.
41. Водночас, Суд звертає увагу на те, що визначений статтею 3 Закону № 4452-VI правовий статус Фонду, відповідно до якої він є, зокрема, юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні, - не впливає на правовий статус банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію або щодо якого розпочато процедуру ліквідації, оскільки Фонд розпоряджається майном такого банку від імені останнього й у межах виконання покладених на нього законодавством функцій щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та не здійснює в цій частині жодних владних управлінських функцій.
42. Відповідно до частин першої та другої статті 50 Закону № 4452-VI з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом, а також банкноти і монети, передані Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними, ліцензія, гудвіл.
43. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI вкладник - це фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
44. За змістом пункту 5 частини шостої статті 36 Закону № 4452-VI обтяження, щодо задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку під час тимчасової адміністрації не поширюється на зобов'язання банку щодо виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
45. Відповідно до частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
46. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (абзац 2 частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
47. Підвідомчість господарських справ установлена статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з пунктом 1 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів та інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.
- 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.
48. Господарський процесуальний кодекс України в редакції, чинній на час розгляду справи Судом, також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункти 1, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).
49. У цій справі спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням Банком договірних зобов'язань за договором банківського рахунку, а саме невиконанням розпорядження клієнта Банку про перерахування сум коштів з його рахунку. За змістом позовної заяви звернення Товариства до суду з цим позовом обумовлено необхідністю захисту передбаченого цивільним законодавством права на безперешкодне розпорядження його грошовими коштами, зарахованими на рахунок Товариства у Банку. Отже, спір стосується права на грошові кошти, тобто цивільного права.
50. Оскільки Товариство оскаржує діяння уповноваженої особи Фонду, вчинене ним не як суб'єктом владних повноважень, а як органом управління Банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та грошових коштів, такий спір не є публічно-правовим.
51. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 826/17974/17.
52. За таких обставин Суд вважає, що між позивачем та відповідачем (суб'єктом владних повноважень) немає жодних правовідносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Відтак, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами господарського судочинства.
53. Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги..
Керуючись ст. 343, 349, 354, 356 КАС України, Суд -
1. Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ «Хрещатик» ліквідатора ПАТ КБ «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича задовольнити частково.
2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.07.2016 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2016 у справі №826/17974/17 скасувати.
3. Провадження у справі № 826/17974/17 закрити.
4. Повідомити позивачу, що розгляд таких вимог віднесено до юрисдикції судів загальної юрисдикції в порядку господарського судочинства.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб