28 січня 2020 року
Київ
справа №804/828/18
адміністративне провадження №К/9901/1228/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулось до суду із позовом, в якому просило: - визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 13 жовтня 2017 року №0009464615, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2985936,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1492968,50 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Офісом великих платників податків ДФС подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року залишено без руху з підстав відсутності документа про сплату судового збору та надано строк для усунення вказаного недоліку.
16 листопада 2018 року ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено та апеляційну скаргу повернуто заявнику.
31 липня 2019 року Офісом великих платників податків ДФС повторно подано апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки вказані заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції визнано неповажними та не вказано дату отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується.
3 вересня 2019 року скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В клопотанні відповідач зазначав про відсутність необхідного обсягу коштів на оплату судового збору та вчинення дій щодо оскарження рішення суду першої інстанції, а також про те, що копію рішення суду ним отримано 13 вересня 2018 року та оскаржено його в апеляційному порядку в межах визначеного строку.
Проте вказані скаржником підстави для поновлення строку визнані судом апеляційної інстанції неповажними, а тому відповідно до приписів пункту четвертого частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що зазначені скаржником підстави пропуску процесуального строку не є поважними, оскільки неналежне фінансування контролюючого органу з боку державного бюджету не вказує про наявність обставин, які об'єктивно перешкоджали без зайвих зволікань після повернення першої апеляційної скарги вдруге оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядкую.
28 грудня 2019 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби подано до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року, яка зареєстрована в системі «Діловодство спеціалізованого суду» 8 січня 2020 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржуване рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Згідно з протоколом розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 січня 2020 року, у цій справі визначено склад колегії суддів: Блажівська Н.Є.- головуючий суддя, Білоус О.В., Желтобрюх І.Л.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
При цьому скаржник зазначає, що неможливість сплати судового збору, що пов'язана з обмеженим фінансуванням, не є підставою для позбавлення права на повторну подачу апеляційної скарги.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з такого.
Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Пункт 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд касаційної інстанції звертає увагу, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказані в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху недоліки апеляційної скарги не усунуто. При цьому суд вказав, що зазначені в клопотанні підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, є неповажними.
Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права.
Таким чином, подана відповідачем касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська
Судді О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх