Іменем України
30 січня 2020 року
Київ
справа №826/6378/18
адміністративне провадження №К/9901/28215/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Калашнікової О.В., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України про визнання протиправним та скасування розпорядження, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2019 року, постановлену у складі головуючого судді Чудак О.М. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів Безименної Н.В. (головуючий суддя), Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, в якому просив, з урахуванням змін:
1.1. визнати протиправними дії начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради Корната В.В. щодо винесення ним розпорядження «Про створення комісії по факту, який стався 23 лютого 2018 року» від 03 березня 2018 року №25 та скасувати його як незаконне;
1.2. визнати протиправними дії першого заступника начальника Управління Глухова С.А., заступника начальника Управління Нестерука І.А., заступника начальника Управління Лазарчука Р.В., начальника відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1 Верцімагу І.В., начальника відділу експлуатації та ремонту технологічного обладнання Павлюка І.П. , начальника відділу кадрів Шалун Л.В., заступника начальника відділу організації виробництва та договірно-правової роботи Павлика О.М., які згідно розпорядження від 03 березня 2018 року №25 були у складі комісії;
1.3. визнати протиправними дії начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради Корната В.В. щодо винесення ним розпорядження від 23 березня 2018 року №32 «Про оголошення догани ОСОБА_1 » та скасувати зазначене розпорядження як незаконне.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
2. Розпорядженням по Управлінню адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України від 23 березня 2018 року №32 (а.с.12 т.1) за результатами роботи комісії, створеної розпорядженням по Управлінню адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України від 03 березня 2018 року №25 для вивчення ситуації, описаній у листі керівника відділу з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України Адамович Н.М. від 26 лютого 2018 року №09-2/1-58, викладеними у звіті від 14 березня 2018 року встановлено, що ОСОБА_1 , завідувач сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1, в робочий час 21, 22 та 23 лютого 2018 року самовільно залишив робоче місце та в грубій формі розмовляв з працівниками відділу з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України, чим порушив п.3.3, 4.1, пп.4.1.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України та посадової інструкції завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1, в частині дотримання норм етики поведінки, внаслідок чого, керуючись ст.147-149 КЗпП України оголошено ОСОБА_1 , завідувачу сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1, догану.
3. Вважаючи вказане розпорядження та дії, що слугували підставою для прийняття зазначеного розпорядження протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2019 року, яку залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
5. Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з його висновками щодо того, що цей спір не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки посада завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1, яку обіймає позивач, не належить до посад державної служби у розумінні Закону України «Про державну службу», оскільки у межах її проходження останній не здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій державного органу, а відносини, що склались між сторонами не мають публічно-правового характеру, та зазначений спір не є спором з приводу проходження громадянами публічної служби. Відповідач не виконує владно-управлінських функцій щодо ОСОБА_1 , а діє як роботодавець, керуючись нормами Кодексу законів про працю України.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
6. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Крім того, у касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
7. Касаційна скарга обґрунтована помилковістю висновків судів першої та апеляційної інстанції про неможливість розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства. Скаржник зазначає, що за своїм характером спір у цій справі є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
8. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.
9. Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2019 року справу №826/6378/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України про визнання протиправним та скасування розпорядження передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв'язку з оскарженням учасником справи рішень судів попередніх інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
10. Повертаючи справу до Касаційного адміністративного суду, Велика Палата Верховного Суду у своїй ухвалі від 23 грудня 2019 року вказала, що нею вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 815/6096/17, від 13 березня 2019 року у справі № 520/6612/17, від 27 березня 2019 року у справі № 814/2514/17 та інших.
V. Джерела права й акти їх застосування
11. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
12. За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
13. Відповідно до положень пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
14. Пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
15. При цьому пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
16. Для набуття спором ознак публічно-правового в контексті статті 19 КАС України спірні правовідносини мають безпосередньо випливати з перебування особи на посаді, яка віднесена до публічної служби, та здійснення нею службової діяльності.
17. Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
18. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
19. Згідно з пунктом 15 частини третьої статті 3 Закону № 889-VIII дія цього Закону не поширюється на працівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб'єктів господарювання державної форми власності, а також навчальних закладів, заснованих державними органами.
VІ. Оцінка Верховного Суду
20. З аналізу вказаних норм вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, які пов'язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.
21. Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Разом з цим, до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та інше.
22. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
23. Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, наказом керівника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України від 07 лютого 2007 року №31 позивача призначено на посаду завідувача сектору зеленого господарства, як такого, що пройшов конкурсний відбір та присвоєно 7 ранг державного службовця. Того ж дня ОСОБА_1 прийняв присягу державного службовця.
24. Наказом керівника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України від 05 лютого 2009 року №31 призначено порядком переведення з 05 лютого 2009 року позивача завідувача сектору зеленого господарства, на посаду завідувача сектору зеленого господарства відділу господарського утримання будинків.
25. Наказом керівника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України від 20 лютого 2009 року №47 позивачу присвоєно 6 ранг державного службовця.
26. Наказом керівника по Управлінню адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України від 05 лютого 2010 року №35 призначено порядком переведення з 05 лютого 2010 року ОСОБА_1 , завідувача сектору зеленого господарства відділу господарського утримання будинків, на посаду завідувача сектору зеленого господарства відділу господарського утримання будинків по вул. М. Грушевського 5, 18/2.
27. Відповідно до наказу керівника по Управлінню адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України від 19 грудня 2011 року №328 позивачу присвоєно 5 ранг державного службовця.
28. 19 травня 2016 року згідно з наказом керівника по Управлінню адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України від 19 травня 2016 року №143 ОСОБА_1 призначено порядком переведення на посаду завідувача сектору зеленого господарства відділу господарського обслуговування будинків по вул. М . Грушевського 5, 18 / 2, Шовковичний,2, 4.
29. У зв'язку з прийняттям 10 грудня 2015 року Верховною Радою України Закону України «Про державну службу» №889, який набрав чинності 01 травня 2016 року, окремі категорії працівників у державних органах втратили статус державних службовців.
30. Посада, яку обіймав позивач, належала до посад державної служби на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року №703 «Про віднесення деяких посад працівників органів державної влади, інших державних органів, установ до відповідних категорій посад державних службовців та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України», додаток 1-1 до якої визначав належність посади завідувача сектору Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України до четвертої категорії державних службовців.
31. Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 року №465 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України», яка набрала чинності 06 серпня 2016 року, визнано такою, що втратила чинність постанову Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року №703.
32. Розпорядженням по Управлінню адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України від 07 жовтня 2016 року №105 «Про введення структури та штатних розписів Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України» введено в дію структуру Управління адміністративними будинками Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України; штатний розпис працівників Управління справами Апарату Верховної Ради України, які виконують функції з обслуговування; штатний розпис робітників Управління адміністративними будинками Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, які виконують функції з обслуговування, зайнятих обслуговуванням адміністративних будинків Верховної Ради України.
33. Пунктом 2 вказаного Розпорядження передбачено закріпити на підставі затвердженої структури та штатного розпису працівників Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, які виконують функції з обслуговування Управління та штатного розпису робітників Управління справами Апарату Верховної Ради України, які виконують функції з обслуговування, зайнятих обслуговуванням адміністративних будинків Верховної Ради України, зокрема, за відділом утримання будинків та прибудинкових територій по вул. М. Грушевського, 5, 18/2, Шовковичний,2, 4.
34. Згідно з п.3 вказаного Розпорядження відділу по роботі з кадрами та з питань державної служби доручено: в межах затвердженого штатного розпису працівників Управління справами Апарату Верховної Ради України, які виконують функції з обслуговування, повідомити працівників про зміни в структурі та штатному розписі, про наступне припинення державної служби та зміну істотних умов праці в порядку, передбаченому статтею 32 Кодексу законів про працю України; запропонувати працівникам переведення на іншу роботу та здійснити таке переведення згідно чинного законодавства.
35. Про зміну істотних умов праці позивач був повідомлений 12 жовтня 2016 року, про що наявний його особистий підпис та йому було замість посади завідувача сектору зеленого господарства відділу господарського обслуговування будинків по вул. М. Грушевського 5, 18/2, Шовковичний,2, 4 запропоновано посаду завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1 будинку по вул. М. Грушевського 5, 18/2, Шовковичний,2, 4.
36. Матеріали справи містить заяву позивача від 09 грудня 2016 року про переведення на посаду завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1 будинку по вул. М. Грушевського 5, 18/ 2 , Шовковичний ,2, 4.
37. Наказом першого заступника начальника по Управлінню адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України від 12 грудня 2016 року №312 переведено ОСОБА_1 з 12 грудня 2016 року з посади завідувача сектору зеленого господарства відділу господарського обслуговування будинків по вул. М. Грушевського 5, 18/2, Шовковичний,2, 4 на посаду завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1 будинку по вул . М. Грушевського 5, 18/2, Шовковичний,2, 4.
38. З преамбули вказаного наказу вбачається, що його прийнято у зв'язку зі зміною правового статусу окремих категорій працівників Управління (втрата статусу державних службовців), затвердженням розпорядження по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України від 06 жовтня 2016 року №104 та введення в дію штатного розпису працівників Управління адміністративними будинками Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, які виконують функції з обслуговування (розпорядження по Управлянню від 07 жовтня 2016 року №105).
39. З наказом від 12 грудня 2016 року №312 позивач ознайомлений 14 грудня 2016 року, про що свідчить його особистий підпис.
40. Зазначені обставини також відображені в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 .
41. Зі змісту посадової інструкції завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1, затвердженої першим заступником начальника Управління адміністративними будинками 12 жовтня 2016 року, завідувач сектору належить до професійної групи «Керівники», є штатним співробітником сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1. Призначається на посаді і звільняється з посади наказом начальника Управління у встановленому трудовим законодавством порядку. Завідувач сектору підпорядковується безпосередньо начальнику відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1 та заступнику начальника цього відділу. Згідно положень даної посадової інструкції за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, передбачених даною посадовою інструкцією, несе відповідальність у межах, визначених трудовим законодавством.
42. Тобто, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, вказаною посадовою інструкцією не передбачено здійснення повноважень, безпосередньо пов'язаних з виконанням завдань і функцій державного органу.
43. Таким чином, перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем, позивач не був державним службовцем, не здійснював службову діяльність у розумінні статті 19 КАС України, а тому його посада не відноситься до посад публічної служби.
44. Також, Верховний Суд звертає увагу, що відповідач у цих правовідносинах виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як роботодавець у трудових відносинах.
45. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
46. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
47. Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
48. Верховний Суд звертає увагу, що спір у правовідносинах, які виникають із трудових відносин, не пов'язаних з проходженням публічної служби, є приватноправовим незалежно від участі у ньому суб'єкта публічного права.
49. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/6612/17 (провадження № 11-1196апп18).
50. При цьому, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, належності посади позивача до посад державної служби та належності даного спору до адміністративної юрисдикції вже було предметом судового розгляду в рамках справи №826/13068/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, в ході розгляду якого ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі та роз'яснено позивачу його право звернення з таким позовом в порядку цивільного судочинства. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив з того, що посада завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1 Управління адміністративними будинками не відноситься до публічної служби, а тому оскаржувані дії та рішення не можуть бути предметом оцінки адміністративного суду.
51. Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2019 року позивачу відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №826/13068/18, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що правильне застосовування пункту 1 частини першої статті 170 КАС України КАС України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
52. Посилання скаржника на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2018 року, якою провадження у справі закрито, оскільки суд дійшов висновку, що спір у даній справі не є публічно-правовим, а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції, а тому повторне закриття провадження судом першої інстанції є порушенням вимог Конституції України та КАС України, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.
53. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва, суд апеляційної інстанції виходив з того, що факт не перебування останнього на державній службі не спростовано належними доказами.
54. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року адміністративну справу №826/6378/18 прийнято до провадження та призначено до розгляду.
55. В процесі розгляду справи, судом першої інстанції додатково витребувано у відповідача матеріали особової справи позивача та досліджено всі документи, що стосувалися переведення позивача з 12 грудня 2016 року з посади завідувача сектору зеленого господарства відділу господарського обслуговування будинків по вул. М. Грушевського 5, 18/2, Шовковичний,2, 4 на посаду завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1 будинку по вул . М. Грушевського 5, 18/ 2, Шовковичний,2, 4, на підставі чого суд дійшов висновку, що дійсно позивач приймав присягу державного службовця, йому присвоювався відповідний ранг, однак на момент виникнення спірних правовідносин посада завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1, яку обіймав ОСОБА_1 , не належала до посад державної служби, а тому перебування у трудових відносинах з Управлінням адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України не є проходженням публічної служби.
56. Також судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року, ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження у справі №826/13068/18 за його позовом до Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, та роз'яснено позивачу його право звернення з таким позовом в порядку цивільного судочинства, оскільки посада завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1, яку обіймав ОСОБА_1 , не належить до посад державної служби у розумінні Закону України "Про державну службу", оскільки у межах її проходження останній не здійснював встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій державного органу. Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2019 року позивачу відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №826/13068/18, оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, а застосовування пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України судом першої інстанції є очевидним та не викликає розумних сумнівів щодо його застосування чи тлумачення.
57. Крім того, встановлено, що в провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа №757/3096/19-ц за позовом ОСОБА_1 до Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України про визнання дій начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України Корната Володимира Володимировича протиправними, скасування розпорядження начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України Корната Володимира Володимировича від 25 червня 2018 року №75, скасування доручення заступника начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України Лазарчука Романа Вікторовича від 23 травня 2018 року та про скасування актів від 23 травня 2018 року, 29 травня 2018 року, 04 червня 2018 року. Так, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року у справі №757/3096/19-ц в задоволені клопотання ОСОБА_1 про передачу за підсудністю цивільної справи №757/3096/19-ц відмовлено, оскільки суд дійшов висновку, що позивач не перебуває на публічній службі, отже даний спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
58. Тобто, суд першої інстанції, з висновками якого також погодився суд апеляційної інстанції, на підставі даної правової оцінки вимогам закону, що регулюють спірні правовідносини, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки аргументам учасників справи, прийшов до висновку про щодо належності вказаного спору до юрисдикції цивільного суду.
59. Суди попередніх інстанцій належним чином визначили характер спору, суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, унаслідок чого дійшли обґрунтованого висновку щодо належності спору до юрисдикції цивільного суду, а отже, наведені в касаційній скарзі доводи про те, що цей спір має розглядатися саме в порядку адміністративного судочинства, є безпідставними.
60. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
61. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
62. Оскільки оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків судів скаржник не спростував, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
VІІ. Судові витрати
63. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року у справі № 826/6378/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий О. А. Губська
Судді О. В. Калашнікова
В.М. Соколов