про повернення апеляційної скарги
29 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.002681 пров. № А/857/1028/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Довгополова О. М.
суддів -Гудима Л. Я.
Святецького В. В.
перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року у справі № 1.380.2019.002681 за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "САТС" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року задоволено частково адміністративний позов.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу.
Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Частинами 1-3 ст. 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Отже, процесуальний кодекс розмежовує такі юридичні категорії, як «представництво» і «самопредставництво».
Відповідно до положень ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (частини перша, третя вказаної статті).
Відповідно до пп. 19 п. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України (редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
Відповідно до пп. 11 п. 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.
Отже, представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах з 01.01.2020 року здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.
При цьому, слід зазначити, що пп. 11 п. 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України врегульовані саме питання представництва. Про «самопредставництво» в Конституції України не йдеться, воно передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
З аналізу змісту цієї норми закону вбачається, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених ст. 44 КАС України процесуальних прав, можливий за умови сукупної наявності обох цих умов.
Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
Апеляційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області підписана представником Козоріз Оксаною Олегівною, на підтвердження таких повноважень додано до апеляційної скарги довіреність на представництво інтересів скаржника від 20.09.2019 року, видану за підписом виконуючого обов'язки начальника Головного управління ДПС у Львівській області Кресяком Василем Васильовичем.
Згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), керівником Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43143039) вказано ОСОБА_1 , а відомості про особу, що підписала касаційну скаргу в Реєстрі відсутні.
У Єдиному реєстрі адвокатів України також відсутні відомості про те, що ОСОБА_2 має статус адвоката, і документа, який би це посвідчував, до касаційної скарги не додано.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що до апеляційної скарги не надано доказів належного уповноваження Козоріз Оксани Олегівни на вчинення будь-яких процесуальних дій від імені скаржника у розумінні ст. 59 КАС України, в тому числі підписання апеляційної скарги, яка подана до суду 13.01.2020 року.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
На підставі викладеного, керуючись статтями 296, 297, 298 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року у справі № 1.380.2019.002681 повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач О. М. Довгополов
судді Л. Я. Гудим
В. В. Святецький
Повне судове рішення складено