Справа № 240/9828/19
Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М. М.
Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.
30 січня 2020 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Боровицького О. А. Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирського апеляційного суду на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського апеляційного суду, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Житомирського апеляційного суду щодо визначення з 01.01.2019 розміру суддівської винагороди у сумі 50715, 20 грн., з яких 31697 грн. посадовий оклад, 19019,20 грн. доплата за вислугу років, у виданій на його імя довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 19.03.2019 № 03-23/74/2019;
- зобов'язати відповідача видати йому довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій вказати, що суддівська винагорода, яка враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 01.01.2019 склала 110167,20 грн, у тому числі: посадовий оклад - 68854, 50 грн., доплата за вислугу років - 41312, 70 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) до Житомирського апеляційного суду (вул. Святослава Ріхтера, 24, м. Житомир, 10008, код 42261525), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України, (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код 13559341), задоволено.
Визнано протиправними дії Житомирського апеляційного суду щодо зазначення у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 19.03.2019 № 03-23/74/2019, виданої ОСОБА_1 , розміру суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу 31697 грн.
Зобов'язано Житомирський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначити розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2019 з урахуванням посадового окладу в розмірі 68854,50 грн.
Відповідач, Житомирський апеляційний суд, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 № 1515-VIII (а.с.21-24) у зв'язку із поданням заяви про відставку звільнено з посади судді апеляційного суду Житомирської області ОСОБА_1
22.03.2018 позивач звернувся до Апеляційного суду Житомирської області із заявою про надання довідки про розмір грошового забезпечення працюючого на відповідній посаді судді, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, з 01.01.2019 (а.с. 9).
Листом від 26.03.2019 № 03-23/83/2019 (а.с.10) відповідач повідомив позивачу про те, що в Житомирському апеляційному суді станом на 01.01.2019 судді, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання відсутні, а в суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, станом на 01.01.2019, посадовий оклад становить 84524,00 грн. (40 прожиткових мінімумів працездатних осіб на 01.01.2019 (1921 грн.) з регіональним коефіцієнтом 1,1), як наслідок надати довідку працюючого на відповідній посаді судді неможливо. Також вказаним листом повідомлено з посиланням на п. 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ, до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя місцевого суду повинен отримувати суддівську винагороду в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До зазначеного листа додано довідку від 19.03.2019 № 03-23/74/2019 (а.с. 11) про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в якій зазначено, що станом на 01.01.2019 суддівська винагорода яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного грошового утримання суддям у відставці, становить 50715,20 грн. (посадовий оклад - 31697,00 грн., доплата за вислугу років - 119018,20 грн.).
Не погоджуючись з розміром суддівської винагороди, яка зазначена у вказаній довідці, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності обчислення відповідачем суддівської винагороди ОСОБА_1 виходячи з посадового окладу у 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а не 15 мінімальних заробітних плат.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Виходячи з приписів ч.4 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі по тексту - Закон № 1402-VIII), чинного на час призначення позивачеві щомісячного довічного грошового утримання, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше при значеного щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до ч.3 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 2453-VI (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, яка підлягає застосуванню згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пунктом 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII визначено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст.132 із наступними змінами. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного грошового утримання збільшується на 2 відсотки заробітку, але не може бути більш ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону».
Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що норми ч.4 ст.142, п.25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII безпосередньо пов'язують розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розміром суддівської винагороди, яку отримує суддя, що працює на відповідній посаді.
Таким чином, оскільки позивач не проходив кваліфікаційного оцінювання, розмір суддівської винагороди для нарахування йому щомісячного довічного грошового утримання обчислюється у відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 (далі по тексту - Закон № 2453-VI) виходячи із розміру грошового утримання судді, який не проходив кваліфікаційне оцінювання та працює на відповідній посаді.
Пунктом 3 частини II Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 200/14891 (далі по тексту - Порядок № 3-1), визначено, що звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Згідно з п.2 частини III Порядку № 3-1 до заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.
Позивач з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018 вважає, що в якості розрахункової величини потрібно брати мінімальну заробітну, а не прожитковий мінімум.
Відповідач в обґрунтування відсутності підстав для обчислення позивачу суддівської винагороди виходячи з розміру посадового окладу у 15 мінімальних заробітних плат для працездатних осіб, посилається на п.3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Слід зазначити, що норма ч.3 ст.133 Закону № 2453-VI (в первинній редакції, чинній з 03.08.2010) є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розміру мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього. З огляду на це, необхідно звернутися до інших законів, які встановлюють розмір мінімальної заробітної плати. Такі норми доповнять частину третю статті 133 Закону 2453-VI і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді.
Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення, як-то пункт 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ.
Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, а саме з 22.07.2018) установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Тобто, розмір посадового окладу, та, відповідно, суддівської винагороди діючих суддів визначається з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не від мінімальної заробітної плати, тому відсутні підстави для обчислення розміру суддівської винагороди для розрахунку щомісячного довічного грошового забезпечення позивача як судді у відставці, виходячи з мінімальної заробітної плати в розмірі, встановленому Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік".
Крім того, колегія суддів відмічає, що положення Закону № 1774-VІІІ, яким заборонено застосовувати при розрахунку посадових окладів показник мінімальної заробітної плати, також не були визнані неконституційними Конституційним Судом України та підлягали застосуванню до спірних відносин.
Таким чином, у зв'язку з набранням чинності Законом № 1774-VІІІ, суддівська винагорода позивача не могла бути розрахована відповідачем виходячи з мінімальної заробітної плати у 2019 році.
Також, колегія суддів зауважує, що рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018, на яке посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, не вирішувалось питання розрахункової величини, яка підлягає застосуванню при розрахунку посадового окладу суддів.
Виходячи з положень відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 року № 2629-VIII, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року встановлено в розмірі 1921 грн.
Отже, у такий спосіб законодавець заборонив застосовувати новий розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, в тому числі суддів, і водночас передбачив, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного року, в даному випадку - 1921,00 гривень станом на 01.01.2019.
Таким чином, законодавцем встановлено два види (розміри) мінімальної заробітної плати, та чітко передбачено, що для визначення посадових окладів суддів застосовується розмір мінімальної заробітної плати, що дорівнює прожитковому мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного року. Таким врегулюванням законодавець не порушив гарантій суддів щодо розміру суддівської винагороди, оскільки для визначення окладу судді підлягає застосуванню розмір мінімальної заробітної плати, який не є меншим від того, що застосовувався до такого врегулювання.
Враховуючи викладене, у відповідача були відсутні підстави не застосовувати при розрахунку суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 розрахункової величини - мінімальної заробітної плати в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як це передбачено абз.2 п.3 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ.
Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 26.09.2018 по справі № 820/1853/17, від 30.01.2019 по справі № 805/2089/17-а, від 24.04.2019 по справі № 812/727/17, яка є обов'язковою для врахування в силу ч.5 ст.242 КАС України.
З огляду на вимоги пунктів 23, 25 Розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII, суддівську винагороду для нарахування щомісячного довічного грошового утримання позивачу необхідно обчислювати відповідно до статті 133 Закону № 2453-VI (в первинній редакції), але з урахуванням приписів пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ (у наведеній редакції), тобто з розрахунку 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено станом на 01 січня відповідного року.
Отже, застосування відповідачем до спірних відносин положень п.25 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, ст.133 Закону № 2453-VI у поєднанні з п.3 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ в даному випадку не є підставою для визнання протиправними дій відповідачів у справі.
Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, зробив передчасні висновки.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 року по справі №240/9828/19, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення
Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Житомирського апеляційного суду задовольнити повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського апеляційного суду, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 30 січня 2020 року.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Боровицький О. А. Матохнюк Д.Б.