21 січня 2020 року о 16 год. 37 хв.Справа № 280/1537/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Новікової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Півоварової В.П.
представника позивача - Кравченка С.І.,
представника відповідача - Большакова К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
05 квітня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 14.01.2018 №0000601305, №0000611305, №0000621305, №0000631305, №0000671305, №0000681305, №0000661305.
Ухвалою суду від 08.04.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 24.04.2019.
Ухвалою суду від 24.04.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а підготовче провадження відкладено на 11.06.2019.
Ухвалою суду від 11.06.2019 провадження у справі зупинено до 10.07.2019, для надання сторонам додаткового часу для примирення.
Ухвалою суду від 10.07.2019 продовжено строк зупинення провадження у справі до 13.08.2019.
13.08.2019 провадження у справі поновлено. Крім того, 13.08.2019 оголошено перерву до 24.09.2019.
Ухвалою суду від 24.09.2019 провадження у справі зупинено до 05.11.2019, для надання сторонам додаткового часу для примирення.
Ухвалою суду від 05.11.2019 провадження у справі зупинено до 03.12.2019, для надання сторонам додаткового часу для примирення.
Ухвалою суду від 03.12.2019 провадження у справі зупинено до 21.01.2020, для надання сторонам додаткового часу для примирення.
Ухвалою суду від 21.01.2020 провадження у справі поновлено. Крім того, в судовому засіданні 21.01.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що обставини та висновки викладені в Акті перевірки, на підставі яких донараховано податкові зобов'язання та застосовано штрафні санкції, не відповідають дійсності, а прийняті податкові повідомлення-рішення суперечать чинному законодавству та прийняті з порушенням вимог Податкового кодексу України. Зазначає, що висновок контролюючого органу про надмірне включення до витрат придбаних тютюнових виробів здійснено помилково та не підтверджується наданими до перевірки даними книги доходів та витрат, документами та даними декларації. Вказує, що понесені позивачем витрати на придбання товару, враховуються виключно в тому періоді в якому відбувається отримання доходу від їх реалізації. Тобто, при розрахунку чистого доходу фізичної особи - підприємця враховуються оплачені витрати поточного звітного періоду (місяця), а також попередніх періодів. якщо вони стосуються доходу, отриманого протягом звітного періоду (місяця, року). При цьому, вид діяльності (роздрібна торгівля) передбачає обов'язкову наявність залишків товарів, вартість яких переноситься до витрат наступного періоду по даті реалізації. Також, позивач вказував на те, що зазначений в Акті перевірки та застосований контролюючим органом «прямо пропорційний метод розрахунку визначення сум витрат без торгової націнки підприємця» не передбачений Податковим кодексом України та будь-яким іншим нормативний документом або бухгалтерськими стандартами. Позивач також вказував на те, що діючий порядок податкового обліку не передбачає ведення фізичною особою - підприємцем окремого податкового обліку залишків товарів в розрізі найменувань, кількості та ціни станом на кінець кожного звітного періоду, але зазначена обставина не позбавляє права фізичної особи на віднесення витрат попереднього періоду до втрат того періоду в якому отримано дохід.
Окремо, Позивачем зазначалось про неправомірність висновків Акта перевірки в частині відсутності реальності здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 , оскільки вони ґрунтуються лише на посиланні про наявністю податкової інформації про те, що ФОП ОСОБА_2 має ознаки фіктивності, яка в подальшому була спростована самим ФОП ОСОБА_2 в судовому порядку. Також, позивач вказував про неправомірність висновків Акта перевірки про порушення трудового законодавства і порушення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на алкогольні напої.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено про неправомірне включення ФОП ОСОБА_1 до декларації про доходи ти майновий стан витрати на придбання тютюнових виробів, оскільки за висновками Акта перевірки такі витрати включались по даті придбання товару.
Окрім того, Відповідач зазначив, що в результаті перевірки виявлено факт відсутності реальності здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_2 та неправомірним віднесення до витрат витрати на придбання ТМЦ в сумі 59170,00 грн., як понесені від операцій, що мали ознаки фіктивності. Та порушення ФОП ОСОБА_1 п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України у зв?язку з заниженням вартості 1 кв.м. площі, від здачі в оренду майна, у порівнянні з собівартістю такого майна.
Також, Відповідач з посилання на дані Z-звіту де вказано час початку роботи ТЦ та час його закриття (час ввімкнення та вимкнення касового апарату) зазначав, що працівникам у торговому центрі «Ювілейний» не було оплачено роботу у святкові та вихідні дні згідно з діючими нормами трудового законодавства.
Щодо застосування штрафу за порушення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв, то Відповідач вказує, що розрахунок здійснено по даним чеків РРО при реалізації алкогольних напоїв ємкості 0,25 л. та 0,5 л., з розрахунку міцності реалізованих напоїв 40%.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію викладену в письмових поясненнях та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Оріхівською районною державною адміністрацією Запорізької області 22.05.1995, за адресою: АДРЕСА_1 .
ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в Оріхівському відділенні ГУ ДФС у Запорізькій області, основний вид діяльності неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
У період з 24.10.2018 по 06.11.2018 співробітниками ГУ ДФС у Запорізькій області, проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, за результатами якої складено Акт перевірки №999/08-01-13-05/2312211118 від 20.11.2018.
Відповідно до висновків Акту перевірки №999/08-01-13-05/2312211118 від 20.11.2018 встановлено порушення позивачем:
п.177.2, п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 92124,84 грн., в т.ч. за 2016 рік у сумі 59907,86 грн. та за 2017 рік у сумі 32216,98 грн.;
порушено пп.164.2.1 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1, ст.168, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, де зазначено, «податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід па користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку визначену в статті 167 Податкового Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом, в зв'язку з чим не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 14037,35 грн.;
п.51.1 ст.51, п.49.2, п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України у зв'язку з поданням не в повному обсязі та з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ);
пп.1.2. п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму військового збору, яку необхідно сплатити до бюджету, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7677,06 грн., в т.ч. за 2016 рік у сумі 4992,32 грн., за 2017 рік у сумі 2684,74 грн.;
порушено пп.164.2.1 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1, ст.168, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, де зазначено, «податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку визначену в статті 167 Податкового Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом, в зв'язку з чим ненараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військового збору сумі 1169,78 грн.;
пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у загальній сумі 128596,00 грн., в т.ч. за 2016 рік у сумі 66574,00 грн., за 2017 року у сумі 62022,00 грн.;
ст.17 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» із змінами і доповненнями (далі - Закон № 481) у разі роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені роздрібні ціни на такі напої до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних роздрібних цін але не менше 10 000 гривень.
На підставі висновків Акту перевірки, контролюючим органом складено та направлено позивачу:
податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 14 січня 2018 року №0000601305, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 160745,00 грн., в тому числі податкове зобов'язання - 128596,00 грн. та штрафні санкції - 32149,00 грн.;
податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 14 січня 2018 року №0000611305, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 138187,26 грн., в тому числі податкове зобов'язання - 92124,84 грн. та штрафні санкції - 46062,42 грн.;
податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 14 січня 2018 року №0000621305, яким до позивача застосовано штраф в сумі 510,00 грн.;
податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 14 січня 2018 року №0000631305, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з військового збору в сумі 9596,33 грн.. в тому числі податкове зобов'язання - 7677,06 грн. та штрафні санкції - 1919,27 грн.;
податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 14 січня 2018 року №0000671305, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 28897,81 грн., в тому числі податкове зобов'язання - 14037,35 грн. та штрафні санкції - 10192,19 грн., пеня - 4669,27 грн.;
податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 14 січня 2018 року №0000681305, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2407,79 грн., в тому числі податкове зобов'язання - 1169,77 грн. та штрафні санкції - 849,34 грн., пеня - 388,68 грн.;
податкове повідомлення-рішення форми «С» від 14 січня 2018 року №0000661305, яким до позивача застосовано штраф в сумі 10000,00 грн.
Не погодившись із винесеними рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДФС України. Разом з тим, рішення ДФС України №13840/6/99-99-11-05-01-25 від 25.03.2019 та №14817/6/99-99-11-05-01-25 від 29.04.2019 скарги ФОП ОСОБА_1 залишені без задоволення, а рішення ГУ ДФС у Запорізькій області - без змін.
Позивач, не погодившись з правомірністю прийняттям спірних податкових повідомлень - рішень, звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Щодо висновків Акту перевірки про неправомірне включення ФОП ОСОБА_1 до декларації про доходи ти майновий стан витрат на придбання тютюнових виробів придбаних у відповідному періоду, які стали підставою донарахування: податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 122212,26 грн. згідно ППР №0000611305 від 14.01.2019, військового збору на загальну суму 8486,89 грн. згідно ППР №0000631305 від 14.01.2019, податку на додану вартість у загальній сумі 113158,75 грн. згідно ППР №0000601305 від 14.01.2019, суд зазначає таке.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено статтею 177 ПК України.
Так, згідно п.177.1 ст.177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 Кодексу.
Об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п.177.2 ст.177 ПК України).
Пунктом 177.4 статті 177 ПК України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
Отже, при розрахунку чистого доходу фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування, понесені витрати на придбання товару, враховуються виключно в тому періоді, в періоду в якому відбувається отримання доходу від їх реалізації.
Відповідно до п.177.10 ст.177 ПК України, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Дані Книги використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.
Наказом ДПА України від 24.12.2010 №1025, який діяв до 18.10.2013, було затверджено форму Книги обліку доходів і витрат, в якій фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування вели залишок товарних запасів, а саме, заповнювали гр. 2 «Залишок товарних запасів, матеріалів, сировини на початок звітного періоду» та гр.11 «Залишок товарних запасів, матеріалів, сировини на кінець звітного періоду».
Разом з тим, формою Книги обліку доходів і витрат та порядком її ведення затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481, що набрав чинності з 18.10.2013, не передбачено ведення залишку товарних запасів фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування.
Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат, діючим в перевіряємий період визначено, що самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку: 1) у графі 1 зазначається дата запису; 2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); 3) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати; 4) графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3); 5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг; 6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня; 7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці; 8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв'язку, орендних та комунальних платежів тощо; 9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).
Таким чином, діючий порядок обліку господарської діяльності фізичної особи - підприємця не передбачає ведення окремого податкового обліку залишків товарів в розрізі найменувань, кількості та ціни станом на кінець кожного звітного періоду.
При цьому, відповідно вищенаведених положень Податкового кодексу України, не залежно від відсутності передбаченого порядку та обов'язку ведення залишків товарних запасів, фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування має право віднести до витрат звітного року, безпосередньо пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) витрати, які понесені в попередньому році, але пов'язані з отриманням доходу звітного року (періоду).
Отже, при розрахунку чистого доходу фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування, понесені витрати на придбання товару, враховуються виключно в тому періоді, в періоду в якому відбувається отримання доходу від їх реалізації. При цьому порядок визначення оподатковуваного доходу та заповнення податкових декларацій при здійсненні торгівлі продуктами харчування не передбачає визначення окремого оподатковуваного доходу та нарахування податку по кожній проданій одиниці товару.
ФОП ОСОБА_1 , як приватний підприємець здійснює господарську діяльність з неспеціалізованої торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна. Для здійснення підприємницької діяльність ним придбається продукти харчування, алкогольні напої та тютюнові вироби різного асортименту, які реалізуються ним через власні торгові об'єкти (магазини) із застосуванням Реєстраторів розрахункових операцій.
Судом встановлено, що в наданій декларації за 2016 рік в розділі «вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» відображена сума витрат в розмірі 2 271 803,70 грн.
В наданій декларації за 2017 рік в розділі «вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» відображена сума витрат в розмірі 2 345 336,71 грн..
Витрати в декларації зазначені без окремого розділення видів придбаного та реалізованого товару.
Відповідно до даних Книги доходів та витрат ФОП ОСОБА_1 обсяг витрат використаних або реалізованих ТМЦ, зазначених підприємцем у книзі доходів та витрат відповідає даним декларації та становить: за 2016 рік - 2 271 803,70 грн.; за 2017 рік - 2 345 336,71 грн.
Суми витрат в Книзі доходів та витрат ФОП ОСОБА_1 відображені в гр.6 в хронологічному порядку по даті понесення витрат із зазначенням назви та даних первинного документа.
Відповідач не заперечує, що ФОП ОСОБА_1 дотримано вимоги Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, щодо заповнення реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, дані обставини підтверджуються змістом Акту перевірки.
Також, досліджуючи обсяг понесених витрат судом встановлено, що відповідно до даних виписок по банківському рахунку та первинних документів на придбання ТМЦ, обсяг придбаних ТМЦ за 2016 рік становить 2 345 889,67 грн. (без ПДВ).
Залишок ТМЦ станом на 01.01.2016р. (придбаних в 2015р. ) становив - 647993,90 грн. (без ПДВ).
Залишок ТМЦ станом на 01.01.2017р. (придбаних в 2016р. але не реалізованих в даному періоду ) становив - 722079,85 грн. (без ПДВ).
Відповідно обсяг реалізованих та використаних в 2016 році товарів становив 2 271 803,70 грн., що не є меншим ніж включено до податкової декларації.
Відповідно до даних виписок по банківському рахунку та первинних документів на придбання ТМЦ, обсяг придбаних ТМЦ за 2017 рік становить 2 720 733,98 грн. (без ПДВ).
Залишок ТМЦ станом на 01.01.2017р. (придбаних в 2016р. ) становив - 866495,82 грн. (без ПДВ).
Залишок ТМЦ станом на 01.01.2018р. (придбаних в 2017р. але не реалізованих в даному періоду ) становив - 778976,52 грн. (без ПДВ).
Відповідно обсяг реалізованих та використаних в 2017 році товарів становив 17724440,15 грн., що не є меншим ніж включено до податкової декларації.
Перевіривши розрахунок, суд критично оцінює твердження відповідача на неможливість прийняття залишків ТМЦ наданих позивачем до перевірки по періодам та врахування їх при розрахунку, з посиланням на відсутність інформації залишків ТМЦ в розрізі найменувань товару, кількості та ціни, оскільки дана вимога не передбачена податковим законодавством.
Тому, суд вважає, що розрахунок витрат виключно з посиланням на один вид товару без врахування обсягів придбання всього асортименту та залишків раніше придбаного товару є необґрунтованим.
Щодо посилання Відповідача на надмірне включення до витрат підприємцем по даті придбання тютюнових виробів зазначених в Додатках №1 та №2 то досліджуючи надані додатки та звіряючи їх з даними книги доходів та витрат, копія якої надана до матеріалів справи, суд зазначає, що вказані в переліках документи з придбання товарів відсутні по даті їх придбання. А саме, зазначені в контролюючим органом Додатках №1 та №2, накладні відсутні в Книзі доходів та витрат ФОП ОСОБА_1 в розділі «Реквізити документа, що підтверджує понесені витрати» по датам придбання та звітним періодам.
Таким чином, висновок контролюючого органу, про віднесення приватним підприємцем до складу витрат всього обсягу придбання тютюнових виробів та зазначення їх в книзі доходів та витрат по даті придбання, безпосередньо спростовується змістом самої книги та сформованої на підставі її даних податкових декларацій за 2016 та 2017 роки.
Суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про не надання під час перевірки первинних документів на реалізацію тютюнових виробів, оскільки як встановлено перевіркою, ФОП ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування та здійснював реалізацію товарів у власних торгових об'єктах через належним чином зареєстровані РРО. Відповідно до пункту 2.7 Акту перевірки, відповідачем під час перевірки перевірялись документи, які оформлювались через РРО, жодних обставин відсутності або ненадання таких документів Акт перевірки не містить. Зазначена обставина також спростовує твердження відповідача про прийняття для розрахунку середньої торгової націнки в розмірі 7%, з підстав нібито не надання документів реалізації товарів.
Також, суд зазначає про необґрунтованість застосування відповідачем такого виду розрахунку витрат, на який здійснено посилання в Акті перевірки, а саме «прямо пропорційний метод розрахунку визначення сум витрат без торгової націнки підприємця», оскільки він не передбачений Податковим кодексом України.
Враховуючи дані обставини суд вважає, що обсяг витрат ТМЦ зазначений Позивачем в Декларації з податку на доходи фізичних осіб за 2016 та 2017 роки відповідає вище зазначеним положенням Податкового кодексу України та первинним документам які надавались до перевірки.
Надаючи правову оцінку донарахуванні податкових зобов'язань з податку на додану вартість з посиланням на вище зазначене порушення, то судом встановлено, що таке донарахування здійснено з посиланням на п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України.
Даною нормою встановлено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Тобто, у випадку виявлення нестачі ТМЦ, єдиним та обов'язковим документом для застосування норми п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України є Акт інвентаризації проведений платником на вимогу податкового органу.
Судом встановлено, що під час перевірки інвентаризація не проводилась та не вимагалась контролюючим органом. При цьому відсутність реалізації тютюнових виробів не є тотожним визначенню використання в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків або виявлення нестачі.
Враховуючи викладене, суд вважає, що донарахування податкових зобов'язань з ПДВ здійснено з підстав та по термінам які не передбачені Податковим кодексом України.
Стосовно висновків Акту перевірки про встановлення факту відсутності реальності здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_2 та неправомірним віднесення до витрат витрати на придбання ТМЦ в сумі 59170,00 грн., як понесені від операцій, що мали ознаки фіктивності та які стали підставою донарахування: податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 15975,00 грн. згідно ППР №0000611305 від 14.01.2019; військового збору на загальну суму 1109,44 грн. згідно ППР №0000631305 від 14.01.2019; податку на додану вартість у загальній сумі 12772,50 грн. згідно ППР №0000601305 від 14.01.2019, суд зазначає наступне.
Згідно наданих документів та матеріалів перевірки позивач в 2017 році здійснював у ФОП ОСОБА_2 придбання безалкогольних напоїв відповідно до укладених договорів.
Так надані документи свідчать, що 01.10.2016 між Іноземним підприємством «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» та ФОП ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду до Договору поставки №2204104392 від 01.10.2016, відповідно до якого ФОП ОСОБА_2 визначено офіційним дистриб'ютором з реалізації продукції компанії ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед».
Відповідно до даної Додаткової угоди, 01.10.2016 між ФОП ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2 було укладено Договір про постачання безалкогольних напоїв з торговою маркою «Кока-кола».
Надані для перевірки договори, накладні та податкові накладні містять всі обов'язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати, як юридичну так і господарську сутність укладених правочинів, їхніх учасників, а також грошову складову вчинених господарських операцій.
Всі вище зазначені документи надавались до перевірки, досліджені та описані в Акті перевірки. Під час перевірки не виявлено жодних розбіжностей між даними оформлених документів, відсутності реалізованого товару, його руху по реалізації. Придбання товарів відповідало господарській діяльності яка велась Позивачем у перевіряє мий період.
Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Статтею 36 ПК України встановлено, що податковий обов'язок платника податку, який полягає в обчисленні, декларуванні та/або сплаті суми податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно пункту 36.5 цієї статті відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», практика Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) визнається самостійним джерелом права в Україні.
Вирішуючи податкові спори, Європейський суд з прав людини застосовує ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 04.11.50 р., що була ратифікована Україною 17.07.1997 р. і набула чинності для України 11.09.1997 р. (далі - "Протокол № 1"), який гарантує право на повагу власності та передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При цьому термін "майно" має автономне для Європейського Суду значення, яке не залежить від кваліфікації цього терміну у праві України, та у контексті податкових справ може включати правомірне очікування повернення надміру сплаченого податку, відшкодування податку на додану вартість або права на податкову пільгу, вирахування для цілей податку на додану вартість та податку на прибуток, оспорювання податкового зобов'язання тощо.
У справі "Інтерсплав" проти України", Європейський суд дійшов висновку, що право на відрахування (відшкодування) податку також може визнаватися "власністю" особи та відзначив, що перешкоджання відшкодуванню (відрахуванню) ПДВ могло бути виправдане, лише якщо б у податковому правопорушенні фігурував сам платник.
Таким чином, Законодавством України не пов'язано право замовника (покупця) на податковий кредит з підтвердженням сплати податків його постачальниками (виконавцями). Несплата податку виконавцем робіт, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупця.
Згідно Акта перевірки та наданого відзиву, факт відсутності реальності здійснення господарських операцій обґрунтовується наявністю податкової інформації про те, що ФОП ОСОБА_2 має ознаки фіктивності. А саме згідно Акту перевірки ФОП ОСОБА_2 №425/08-01-13-05/2885003992 за період з 01.01.2017 - 31.12.2017 не підтверджено придбання та реалізацію придбаних товарів, вказаного підприємця.
Досліджуючи вказану обставину судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.03.2019 по справі №0840/3450/18 (яке набрало законної сили 15.07.2019) визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 , на підставі наказу від 03.05.2018 №1308 «Про внесення змін до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 19.03.2018 №835», на підставі якого відносно ФОП ОСОБА_3 .В складено Акт №425/08-01-13-05/ НОМЕР_1 .
Суд зазначає, що застосування висновків Акту перевірки ФОП ОСОБА_2 №425/08-01-13-05/2885003992 за період з 01.01.2017 - 31.12.2017 суперечить п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України, якою встановлено, що контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.
Надані до суду матеріали перевірки не містять відомостей, що за результатами складеного відносно ФОП ОСОБА_2 Акту перевірки №425/08-01-13-05/2885003992 здійснювалось донарахування податкових зобов'язань.
За вказаних обставин суд вважає висновки відповідача про завищення позивачем суми витрат та податкового кредиту з посиланням на господарські операції з ФОП ОСОБА_2 є помилковими та такими, що не найшли підтвердження матеріалами справи.
Стосовно висновків Акту перевірки про порушення позивачем п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, у зв'язку з заниженням вартості 1 кв.м. площі від здачі в оренду (суборенду) майна, яке перебуває у користуванні (оренді) ФОП ОСОБА_1 , у порівнянні з собівартістю такого майна, які стали підставою донарахування податку на додану вартість у загальній сумі 34801,25 грн., згідно ППР №0000601305 від 14.01.2019, суд зазначає наступне.
На сторінці 60 Акту перевірки зазначено про встановлення заниження задекларованих ФОП ОСОБА_1 показників у рядку 1 Декларації «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів», на загальну суму ПДВ 27841,00 грн. з посиланням на заниження вартості за 1 кв.м. площі, від здачі в оренду (суборенду) майна, яке перебуває у користуванні (оренді) ФОП ОСОБА_1 , у порівнянні з собівартістю такого майна.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 орендує Торгівельний центр «Ювілейний» загальною площею 1570 кв.м. зі сплатою орендної плати в розмірі 2500,00 грн. в місяць.
Орендоване приміщення використовувається ФОП ОСОБА_1 для здійснення господарської діяльності, а саме розміщення торгового об'єкта, складу зберігання товару та офісу.
12.07.2006 між ВАТ «Запоріжжяобленерго» та ФОП ОСОБА_1 було укладено Договір про постачання електричної енергії №0002 відповідно до якого здійснюється постачання електричної енергії по об'єктам: Торгівельний центр «Ювілейний» м.Оріхів - дозволена потужність 31 кВт; магазин Мала Токмачка, вул. Шевченка - дозволена потужність 10 кВт; магазин с.Нестерянка - дозволена потужність 6 кВт.
Тобто, за договором на постачання електричної енергії, позивач виступає саме, як підприємець і отримана електроенергія використовується для підприємницької діяльності на трьох торгових об'єктах.
При цьому, з пояснень представник позивача встановлено, що ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) та магазин АДРЕСА_3 позивачем використовувались виключно для власної підприємницької діяльності.
Частину приміщень Торгівельного центру «Ювілейний» (м.Оріхів) від 511 кв.м. до 532 кв.м. (в залежності від періоду) ФОП ОСОБА_1 в перевіряє мий період здавав в оренду з розміром орендної плати 10 грн. за 1 кв.м.
Надані до перевірки договори суборенди (описані на ст.61-62 Акта перевірки) свідчать, що ФОП ОСОБА_1 приміщення в суборенду здавались для торгівлі товарами широкого асортименту, що не потребувало використання електрообладнання значної потужності, крім загального освітлення.
Враховуючи дану обставину, суд зазначає, що використання електричної енергії споживачем, в тому числі орендатором не може визначатись лише займаною площею приміщення. Використання електричної визначається наявністю електрообладнання (приєднаної потужності), яка відповідно до Договору між ВАТ «Запоріжжяобленерго» та ФОП ОСОБА_1 визначена саме для обладнання ФОП ОСОБА_1 .
Вказане підтверджує факт використання більшість спожитої електроенергії, саме в рамках господарської діяльності позивача, а не на утримання приміщення та не відноситься до собівартості послуги оренди приміщення.
Надаючи правову оцінку здійсненому нарахуванню, суд зазначає, що згідно п 188.1. ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін.
Таким чином, відповідно до положень п.188.1. ст.188 Податкового кодексу України собівартість наданих послуг не є базою нарахування податкових зобов'язань з ПДВ.
Відповідач не надає жодних доказів, що визначена договорами укладеними ФОП ОСОБА_1 вартість суборенди в розмірі 10 грн. за 1 кв.м. не відповідає ринковій, а тому висновки Акта про заниження податкових зобов?язань з податку на додану вартість з посиланням на п.188.1. ст.188 Податкового кодексу України, суперечить даній нормі.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, про неправомірність висновків акта перевірки про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість при наданні в оренду приміщень помилковими та такими, що не найшли підтвердження матеріалами справи.
Стосовно висновків Акта перевірки про нарахування податкових зобов'язань на заробітної плати. яка за змістом актом перевірки не нарахована працівникам за роботу у святкові та вихідні дні, які стали підставою донарахування: податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 28897,81 грн. згідно ППР №0000671305 від 14.01.2019; військового збору на загальну суму 2407,79 грн. згідно ППР №0000681305 від 14.01.2019; штрафу в сумі 510,00 грн. згідно ППР №0000621305 від 14 січня 2018 року, суд зазначає наступне.
За змістом Акту перевірки, підставою нарахування податкових зобов'язань, зазначається порушення позивачем трудового законодавства, щодо розміру виплаченої заробітної плати працівникам.
А саме, на сторінці 42 Акту перевірки з посиланням на дані Z-звіту де вказано час початку роботи ТЦ та час його закриття (час ввімкнення та вимкнення касового апарату) зазначається, що працівникам у торговому центрі «Ювілейний» не було оплачено роботу у святкові та вихідні дні згідно з діючими нормами трудового законодавства.
У зв'язку з чим, в Акті перевірки робиться висновок про не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору на суму не нарахованої заробітної плати.
Надаючи правову оцінку здійсненому нарахуванню, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.259 Кодексу Законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На час проведення перевірки здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю регулювалось Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, за яким передбачено, що Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.
Відповідно до вище зазначеної норми в період з 07 по 08 лютого 2019 року у ФОП Андрющенко ОСОБА_5 .І. інспектором праці Головного управління Держпраці у Запорізькій області було проведено інспекційне відвідування перевірки порядку оформлення трудових відносин, строків виплати заробітної плати, дотримання мінімальних гарантій в оплаті праці, праці неповнолітніх за грудень 2016 - січень 2019.
За результатами інспекційного відвідування складено Акт №ЗП516/581/АВ від 08.02.2019.
Розділ 6 Акут інспекційного відвідування №ЗП519/581/АВ від 08.02.2019 свідчить, що інспектором проводилась перевірка нарахування заробітної плати за роботу у святкові дні та понаднормову роботу та порушень не виявлено.
Тобто, відсутність порушення трудового законодавства, спростовується висновками повноважним органом, який здійснив перевірку по даному питанню та не виявив порушення.
Суд зазначає, що визначена компетентним органом відсутність порушення трудового законодавства, унеможливлює самостійне визначення фіскальним органом нарахування податкових зобов'язань з посиланням на таке порушення.
Окрім того, суд вважає, що висновок відповідача про порушення трудового законодавства (не оплату працівника за роботу у святкові та вихідні дні, та наднормову роботу) здійснено без врахування фактичної діяльності, зокрема режиму роботи, графіку змінності працівників.
Відповідно до ст.61 Кодексу Законів про працю України на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (ст. 50, 51).
Загального нормативно-правового акту, який би визначав порядок застосування підсумованого обліку робочого часу, немає. Відповідно до Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, підсумований облік робочого часу кожного працівника здійснюється за табелем виходів на роботу та затвердженим графіком роботи (змінності) за обліковий період.
Обліковий період може вимірюватися місяцем, кварталом, півріччям або роком. Він охоплює робочий час і години роботи у вихідні і святкові дні, години відпочинку. Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді.
Час, відпрацьований понад нормальну тривалість робочого часу, визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом роботи згідно табелю обліку робочого часу та нормою тривалості робочого часу за обліковий період. Кількість додаткових вільних від роботи днів визначається шляхом ділення часу, відпрацьованого понад норму тривалості робочого часу, на нормальну тривалість робочого дня.
Графіками роботи на обліковий період можуть бути передбачені дні щотижневого відпочинку. У місячному та інших облікових періодах, що перевищують місяць, кількість вихідних днів за графіками роботи (змінності) не повинна бути меншою, ніж кількість повних тижнів цього облікового періоду. Робота у визначені вихідні дні компенсується у порядку, передбаченому законодавством (стаття 72 КЗпП).
Робота понад норму робочого часу, передбаченого графіком в окремі дні, тижні, місяці облікового періоду, при збереженні норми робочого часу за обліковий період, не є надурочною роботою. Переробіток норми робочого часу, що виникає в окремі дні при підсумованому обліку, може компенсуватися додатковими днями відпочинку або відповідним зменшенням тривалості роботи в інші дні облікового періоду.
Загальна кількість надурочних годин за обліковий період визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом і нормою годин за цей період. При підрахунку нормальної кількості робочих годин облікового періоду виключаються дні, які за графіком або розпорядком роботи припадають на час, упродовж якого працівник відповідно до законодавства був звільнений від виконання своїх трудових обов'язків (відпустка, виконання державних або громадських обов'язків, тимчасова непрацездатність тощо).
Наданий відповідачем Акт перевірки та відзив не містять даних за який саме день та в якому розмірі з ФОП ОСОБА_1 не здійснив нарахування заробітної плати у визначених законом обсягах.
Так, наведений на ст.42-44 Акта перевірки перелік не містить даних за який саме календарний день (робочий, вихідний або святковий) не нараховано та не виплачено заробітну плату. Адже наведена в Акті перевірки таблиця не містить будь яких документальних посилань із зазначенням номера та дати документи або вчинення події. Зокрема Акт перевірки не містить дати святкового дня або неробочого дня відпрацьованого зазначеного в таблиці працівником, за який йому повинна нараховуватись заробітна плата в подвійному розмірі.
Окрім того, посилання як підставу визначення роботи продавців, дані Z-звіту РРО суперечить як трудовому законодавству так і фактичним обставинам, оскільки не врахована робота самого підприємця, змінність продавців, яка підтверджується поясненнями наданими продавцями до суду.
А саме, позивачем надано до суду нотаріально посвідченими поясненнями працівників, по взаємовідносинами з яким донараховані податкові зобов'язання. Відповідно до наданих пояснень, працівники здійснювали роботу змінних графіків, робочий день не перевищував 8 годин, який в залежності від зміни визначався часовим проміжком з 7-00 по 16-00 (перерва на обід 1 година) або з 11-00 по 20-00 (перерва на обід 1 година). Робота понад норму робочого часу не здійснювалась. Робота у вихідні дні за погодженням з працівниками компенсувалась наданням іншого дня відпочинку згідно графіку.
З огляду на встановлення відсутності порушення трудового законодавства суд вважає, що висновки відповідача про не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору на суму не нарахованої заробітної плати, помилковими та такими, що не найшли підтвердження матеріалами справи.
Стосовно висновків Акту перевірки про встановлення порушення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв, які стали підставою застосування штрафної санкції в розмірі 10 000,00 грн., згідно податкового повідомлення-рішення від 14 січня 2018 року №0000661305, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» встановлено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.
За змістом акту перевірки, встановлення факту порушення розміру мінімальних цін здійснено з посиланням на данні чеків РРО при реалізації алкогольних напоїв ємкості 0,25 л. та 0,5 л., з розрахунку міцності реалізованих напоїв 40%.
Зокрема з посиланням на касові чеки зазначено реалізацію:
горілки «Брун.» (скорочена назва) - 0,25л. за ціною 33,20 грн., а з розрахунку міцності 40% повинна становити 34,89 грн.
горілка «Мякуш» (скорочена назва) 0,5л -за ціною 66,30 грн., а з розрахунку міцності 40% повинна становити 69,78 грн.
горілка «Мякуш медова» (скорочена назва) 0,5 л. за ціною 66,30 грн., а з розрахунку міцності 40% повинна становити 69,78 грн.
горілка «Рідна Роса» (скорочена назва) 0,5 л. за ціною 66,30 грн., а з розрахунку міцності 40% повинна становити 69,78 грн.
Порядок розрахунку мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв».
Відповідно до п.1 розділу Примітки Постанови №957 встановлено, що мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, віскі, рому та інших спиртових дистилятів та спиртних напоїв, одержаних шляхом перегонки зброджених продуктів з цукрової тростини, джину та ялівцевої настоянки, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п'ять зірочок, інших спиртових дистилятів та спиртових напоїв, у тому числі бренді ординарного, горілки виноградної, інших зброджених напоїв, сумішей із зброджених напоїв та сумішей зброджених напоїв з безалкогольними напоями різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об'ємом (у відсотках) і місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків.
Тому при розрахунку мінімальної ціни реалізації алкогольного напою, розрахунок проводиться з урахуванням міцності напою, який визначається у відсоткових показниках.
Дослідивши дані обставини та документи придбання і реалізації алкогольних напоїв, судом встановлено, що відповідно до накладних та даних сертифікатів, які надавались до перевірки та надані до залучення до матеріалів справи в реалізації були алкогольні напої різної міцності, що впливало на розмірі мінімально-відпускних цін.
Так, надані документи (накладні, сертифікати, посвідчення якості) свідчать, що зазначені в Акті перевірки алкогольні напої мали міцність від 37,8% до 38%.
Здійснений розрахунок мінімальної ціни, відповідно до міцності алкогольних напоїв зазначених у супровідних документах, свідчить, що ціна реалізації не була нижчої мінімальних цін встановлених законодавством.
Так згідно проведеного розрахунку з урахуванням фактичної міцності напою:
- горілка «Мякуш домашній з медом» 0,5л. виробництва ТзОВ НВП «Гетьман» - має міцність 38,0%, відповідно розрахована мінімальна вартість становить 66,29 грн., що не перевищує ціну реалізації (348,90 х 38,0% х 0,5л /100% = 66,29 грн.);
- горілка особлива «Горілочка на березових бруньках» 0,25л., виробництва ТОВ «Золотонівський лікеро-горілчаний завод «Златогор» має міцність 38,0%, відповідно розрахована мінімальна вартість становить 33,14 грн., що не перевищує ціну реалізації (348,90 х 38,0% х 0,25л /100% = 33,1 грн.);
- горілка «Рідна Роса» Славна особлива 0,5 л., виробництва Лікеро-водочний завод «ПРАЙМ» має міцність 37,8%, відповідно розрахована мінімальна вартість становить 66,29 грн., що не перевищує ціну реалізації (348,90 х 38,0% х 0,5л /100% = 66,29 грн.).
За таких обставин суд вважає, що висновки Акта перевірки про порушення п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв), щодо роздрібної реалізації пляшки горілки нижче мінімальної ціни помилковими та такими, що не найшли підтвердження матеріалами справи.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Під розгляду адміністративної справи судом встановлено, що відповідач під час прийняття оскаржуваних рішень діяв необґрунтовано та без урахуванням всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, що зумовлює висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 14.01.2018 №0000601305, №0000611305, №0000621305, №0000631305, №0000671305, №0000681305 та №0000661305.
Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3503,44 грн. (три тисячі п'ятсот три гривні 44 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 30.01.2020.
Суддя І.В. Новікова