29 січня 2020 рокуСправа № 280/421/20
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Кисіль Р.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) до Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кияниці Оксани Володимирівни (майдан Профспілок, буд. 2, кв. 3, м. Запоріжжя, 69005) про визнання протиправною та скасування дії,
15.01.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кияниці Оксани Володимирівни (далі - відповідач), в якій позивач просить: визнати протиправною та скасувати дію відповідача, а саме: рішення відповідача про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу), індексний номер: 32623409 від 29.11.2016 стосовно 1/3 житлової квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна у Державному реєстрі прав на нерухоме майно: 17762482.
Крім того, просить: поновити позивачу строк на звернення до адміністративного суду із цим позовом, звільнити позивача від сплати судового збору за подання цього позову, справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою від 20.01.2020 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.
24.01.2020 від позивача до суду надійшов уточнений позов, в якому позивач наводить обґрунтування належності даного спору до юрисдикції адміністративних судів, при цьому зазначає про незаконність нотаріальних дій відповідача при посвідченні договору дарування частини квартири від 29.11.2016, оскільки звіт про оцінку спірного майна не відповідає вимогам законодавства. Щодо оскаржуваного рішення відповідача, прийнятого відповідачем як державним реєстратором, про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу) зазначає, що документи подані на реєстрацію відповідач не повинен був розглядати, оскілки вони оформлені з порушенням законодавства.
Відповідно ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Суддя, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
У п. 24 рішення в справі “Сокуренко і Стригун проти України” від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі “Занд проти Австрії” від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (ч. 1 ст. 5 КАС України).
У ч. 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС визначено, що адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, при цьому, публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За правилами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб'єкт владних повноважень” означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Суддя зазначає, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів позову, позивачем заявлений позов щодо скасування рішень відповідача про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу), при цьому підставою для заявлення позовних вимог зазначає порушення порядку вчинення нотаріальних дій.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України, у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом).
За правилами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Як установлено матеріалами справи, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з рішеннями відповідача про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу). Позивачем обрано такий спосіб захисту, як скасування рішення відповідача.
Проте, заявлені в справі вимоги є похідними при вирішенні судом питання щодо визнання недійсним договору дарування.
Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не стільки рішення відповідача як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки виконання умов цивільно-правової угоди та, відповідно, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень суддею встановлено, що в провадженні Хортицького районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа №334/5653/19 (провадження №2/337/518/2020) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-тя особа - Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Кияниця Оксана Володимирівна про визнання недійсним договору дарування (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86859474).
Отже, виходячи з приписів абз. 2 ч. 1 ст. 19 ЦПК України даний спір повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Вказана позиція підтверджена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14 листопада 2018 року у справі №826/1656/18 та від 14 листопада у справі №826/7619/16.
Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад учасників справи, суд дійшов висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів. Цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, оскільки спірні правовідносини спрямовані на захист цивільного права позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 по справі №808/7478/14.
Крім того, у справі № 524/6352/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку що спори про визнання незаконними та скасування рішень нотаріусів, які діяли на виконання делегованих повноважень державного реєстратора, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно розглядаються за правилами цивільного судочинства, якщо такі спори стосуються захисту цивільного права, зокрема випливають з договірних відносин, і якщо немає підстав для їх розгляду за правилами адміністративного судочинства (див. постанову від 23 січня 2019 року).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За приписами ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
За вказаних обставин суддя дійшов висновку, що вищезазначені вимоги позовної заяви не належать розгляду в порядку адміністративного судочинства, а отже провадження у справі не підлягає відкриттю.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 170, 241, 248, 256 КАС України, суддя
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №280/421/20 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) до Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кияниці Оксани Володимирівни (майдан Профспілок, буд. 2, кв. 3, м. Запоріжжя, 69005) про визнання протиправною та скасування дії.
Роз'яснити позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
Копію ухвали надіслати на адресу позивача разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що його повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 292-297 КАС України, з урахуванням вимог пп. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Суддя Р.В. Кисіль