27 січня 2020 року о 15 год. 16 хв.Справа № 280/4555/19 м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Новікової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Півоварової В.П.
представника позивача - Частюк В.О.,
представників відповідача - Мякота С.В., Савченко А.В.,
представника третьої особи - не з'явилась,
розглянувши у судовому засіданні справу
за позовом Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області
до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради
третя особа - ОСОБА_1
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
17 вересня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі-позивач) до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (далі - відповідач), третя особа - ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд:
визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у поверненні перерахованої, на їх користь, суми коштів у розмірі 46473,35 грн., що отримані на підставі проведених електронних торгів майна боржника, які судом визнані недійсними та до яких застосовано наслідки недійсності правочину;
стягнути з Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради на користь Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області грошові кошти у сумі 46473,35 грн.
Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення учасників справи щодо змісту заявлених позовних вимог, дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на виконанні перебуває зведене виконавче провадження №56377193 до складу якого входить виконавче провадження №50827311 з примусового виконання наказу №908/949/14 від 24.06.2014 року виданого Господарським судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради заборгованості з орендної плати на суму 46473,35 грн.
01.12.2017 державним виконавцем під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження №56377193 винесено постанову про опис та арешт майна боржника ВП №56377193, якою описано та накладено арешт на нерухоме майно, а саме на садовий будинок, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Запорізький район, сільрада Розумівська, обслуговуючий кооператив АДРЕСА_1 .
09.02.2018 державним виконавцем, на підставі отриманого звіту про експертну оцінку майна боржника, складено заявку на реалізацію арештованого майна боржника, а саме садового будинку, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Запорізький район, сільрада Розумівська, обслуговуючий кооператив «Художник-2» будинок 15, яку направлено до ДП «Сетам» для проведення електронних торгів за стартовою ціною 215760,00 грн.
16.03.2018 до відділу надійшов протокол №320357 від 07.03.2018 про проведені електронні торги арештованого майна, а саме садового будинку, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Запорізький район, сільрада Розумівська, обслуговуючий кооператив «Художник-2» будинок 15, згідно якого переможцем торгів визначено ОСОБА_1 , який придбав зазначене майно за 257000,00 грн., та якому надано строк для сплати зазначеної суми до 23.03.2018.
20.03.2018 переможцем торгів ОСОБА_1 перераховано на рахунок відділу 184718,00 грн. та 59432,00 грн., що загалом становить 244150,00 грн., які було перераховано стягувачам по зведеному виконавчому провадженню №56377193 відповідно розрахунку від 04.06.2018, на підставі ст. ст. 45,46 Закону України «Про виконавче провадження», а саме суму 46473,35 грн. перераховано платіжним дорученням №2521 від 09.07.2018 року на користь стягувача Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.
10.07.2018, згідно наведеного, державним виконавцем відділу винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 50827311 на підставі п. 9 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме повне фактичне виконання виконавчого документа.
Згідно рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 05.03.2019 у справі №335/11718/18 позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Запорізькій область, Державного підприємства «Сетам», третя особа: ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання результатів електронних торгів недійсними та застосування наслідків недійсності правочину - задоволено, а саме:
визнано недійсними результати проведених 07.03.2018 ДП «Сетам» електронних торгів за листом №266132 з реалізації садового будинку, загальною площею 64,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька АДРЕСА_2 , обслуговуючий АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_2 , на підставі рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 18.06.2009 у справі №2-1173 за 2009 рік;
стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 244150 (двісті сорок чотири тисячі сто п'ятдесят) грн.
20.08.2019 державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження №50827311.
У зв'язку із визнанням недійсними електронний торгів з реалізації садового будинку, загальною площею 64,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька АДРЕСА_3 Запорізький АДРЕСА_4 сільрада АДРЕСА_2 , обслуговуючий АДРЕСА_1 , старшим державним виконавцем Частюком В.О. зскалдено та направлено на адресу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради Вимогу державного виконавця, якою зобов'язано повернути перераховані на рахунок Департаменту грошові кошти в розмірі 46473,35 грн. (а.с.31).
Листом від 03.09.2019 відповідач повідомив Відділ примусового виконання рішень про відсутність правових підстав для повернення коштів, оскільки рішенням Запорізького районного суду Запорізької області у справі №335/11718/18 не застосовано наслідки недійсності правочину.
У зв'язку з тим, що відповідач відмовився у добровільному порядку повертати грошові кошти, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд зазначає, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 свого рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 згаданої Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 2 частини 1 статті 3 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суд зазначає, що у даному спорі Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради не виступає суб'єктом владних повноважень, оскільки не здійснює по відношенню до позивача владних - управлінських функції.
А відтак, саме позивач звернувся до суду, як суб'єкт владних повноважень з вимогою про стягнення з Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради на користь Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області грошових коштів у сумі 46473,35 грн.
В свою чергу, частиною 4 статті 5 КАС України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, можливість звернення суб'єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов'язана з виконанням ним владних управлінських функцій у межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом.
За змістом пункту 5 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Частиною четвертою статті 46 КАС визначено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.
В даному випадку, спірні правовідносини виникли, у зв'язку із реалізацією положень Закону України «Про виконавче провадження», Відділом примусового виконання рішень, який входить до складу ГТУЮ у Запорізькій області.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною 2 статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
В свою чергу, обов'язки і права виконавців передбачено у статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 3 статті 18 зазначеного Закону передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:
1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;
2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;
3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;
4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;
5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;
6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням;
9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;
10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;
11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;
12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;
13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;
14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.
У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;
15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;
16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;
18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;
19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;
20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;
21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;
22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Суд, зазначає, що ані Законом України «Про виконавче провадження», ані іншим нормативно-правовим актом, органу державної виконавчої служби/державному виконавцю не надано право на звернення до суду з позовом до учасника виконавчого провадження, в даному випадку стягувача - Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, у разі невиконання останнім вимоги державного виконавця.
В свою чергу, слід звернути увагу на положення частини 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких, вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Отже, припис викладений у вимозі державного виконавця є обов'язковим для виконання в силу положень Закону і не потребує звернення до суду з питання спонукання учасника виконавчого провадження до його виконання.
В даному випадку, у разі якщо виконавець вважав, що відповідачем протиправно не повертаються грошові кошти, які були йому перераховані під час проведення виконавчих дій, то відповідно мав право притягнути відповідача до відповідальності за невиконання законних вимог державного виконавця, а не звертатися до суду з питання стягнення з відповідача грошових коштів.
Відповідач в даний правовідносинах не є суб'єктом владних повноважень, а виступає юридичною особою - стягувачем у виконавчому провадженні, а тому зобов'язаний виконувати законні вимоги державного виконавця, або оскаржити дії з якими не згоден.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду, оскільки не передбачено відповідне право на звернення до суду, а тому таке право не може бути і порушено.
Суд також враховує вже сталу позицію Європейського суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме «небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду. У п.30-32 рішення у справі «Наталія Михайленко проти України» (заява №49069/11) Суд повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (див. рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), п. 36, Series A №18). На це «право на суд», в якому право на доступ до суду є одним з аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання в реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним, та скаржиться на те, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції йому не було надано жодних можливостей подати до суду скаргу (див. серед іншого (inter alia), рішення у справах «Рош проти Сполученого Королівства» (Roche v. the United Kingdom), заява №32555/96, п. 117, та «Салонтаджі-Дробняк проти Сербії» (Salontaji-Drobnjak v. Serbia), заява №36500/05, п. 132). Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб» (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A №93). Встановлюючи такі правила, договірна держава користується певною свободою розсуду, однак обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Крім того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Кордова проти Італії» (№1) (Cordova v. Italy (no. 1)), заява №40877/98, п. 54, та рішення у справі «Фаєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), п. 65, Series A № 294-B).
Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних. Це особливо стосується гарантій, закріплених ст. 6 Конвенції, з огляду на визначне місце, яке у демократичному суспільстві займають право на справедливий суд разом з усіма гарантіями за цією статтею (див. рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Альберт-Адам ІІ проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany) [ВП], заява №42527/98, п. 45). У п. 54 рішення у справі «Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland, заява №28249/95) Суд також погодився, що можуть бути справи, в яких майбутній позивач повинен мати попередній дозвіл до того, як йому дозволять процедуру подання позову (див. рішення суду у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), серія A, №93, п.59).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно ч.2 ст.238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Отже, зважаючи, що спірні правовідносини, які виникли між учасниками справи, не можуть бути предметом судового розгляду, провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 238, 241, 256 КАС України, суд
Закрити провадження в справі №280/4555/19 за позовом Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 164, код ЄДРПОУ 02891463) до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69037, м.Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд.60б, код ЄДРПОУ 37573068), третя особа - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ), про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Повернути з Державного бюджету України на користь Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області сплачену суму судового збору в розмірі 1921,00 грн. (тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня 00 копійок), яка сплачена за платіжним дорученням №6302 від 11 вересня 2019 року, оригінал якого зберігається в матеріалах адміністративної справи №280/4555/19.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її постановлення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала у повному обсязі складена та підписана 29.01.2020.
Суддя І.В. Новікова