29 січня 2020 року Справа № 280/5019/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення в частині,
16 жовтня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.03.2019 №0005566-5007-0828 в частині донарахування податку в розмірі 9307,50 грн.
Ухвалою суду від 21.10.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 19.11.2019.
Ухвалою суду від 19.11.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а підготовче засідання відкладено на 21.01.2020.
21.01.2020 судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд адміністративної справи на 22.01.2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що податкове повідомлення - рішення від 26.03.2019 №0005566-5007-0828 в частині донарахування податку в розмірі 9307,50 грн. є протиправним та підлягає скасуванню. Так, позивач зазначає, що їй на праві власності належить житловий будинок площею 598,90 кв.м., який є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно. Разом з тим, позивач зазначає, що вона також є і власником квартири, а тому має право для застосування пільги щодо сплати податку, як для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 370 кв. метрів, відповідно до рішення Запорізької міської ради. Проте, відповідач приймаючи спірне податкове повідомлення - рішення застосував лише пільгу у 120 кв.м, у зв'язку з чим протиправно збільшив суму податкового зобов'язання позивачу.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, а адміністративну справу просив розглядати в порядку письмового провадження.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивачу на праві власності належить житловий будинок площею 598,90 кв.м., який є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно. При цьому, відповідач зазначає, що квартира площею 53,64 кв.м була відчужена позивачем 15.07.2013, у зв'язку з чим позивач є власником лише одного об'єкту житлової нерухомості. Вказує, що відповідно до рішення Запорізької міської ради від 26.02.2016 №30 встановлено пільгу зі сплати податку для житловго будинку/будинків незалежно від їх кількості у розмірі 120 кв.м., а тому контролюючим органом правомірно застосовано саме зазначену пільгу. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно встановивши обставини справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи судом встановлено та не спростовано сторонами, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 є власником об'єкту житлової нерухомості - житлового будинку загальною площею 598,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1
26.03.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області складено та направлено на адресу позивача податкове повідомлення - рішення №0005566-5007-0828, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2018 рік в розмірі 42829,45 грн.
Частково не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Вирішуючи спір суд зазначає, що відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Положення підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначають, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
У відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Абзацом сьомими підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Суд зазначає, що рішенням Запорізької міської ради встановлено ставку податку за 1 кв.м для житлового будинку в розмірі 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено у 2018 році мінімальну заробітну плату з 1 січня - 3723 гривні.
Отже, відповідно до рішення міської ради встановлено ставку податку в розмірі 37,23 грн. за 1 кв.м об'єкту житлової нерухомості.
Крім того, відповідно до пп.«ґ» 266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Разом з тим, пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України, встановлено пільги зі сплати податку, а саме визначено, що база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно пп.266.4.2 п.266.4 ст.266 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Судом встановлено, що рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 №5 затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
Відповідно до пп.2.4.1 Положення про податок на майно, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 250 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 370 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Саме з посиланнями на підпункт 2.4.1 Положення позивач вказував на те, що повинна застосовуватись пільга в розмірі 370 кв.м.
Проте, суд зазначає, що під час такого твердження позивачем не враховано рішення Запорізької міської ради від 26.02.2016 №30, яким внесено зміни до Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого рішенням міської ради від 28.01.2015 №5 (зі змінами, внесеними рішенням міської ради від 30.06.2015 №5), а саме зазначеним рішенням вирішено:
в абзаці «а» підпункту 2.4.1 пункту 2.4 частини 2 Положення цифри та слова «120 кв. метрів» замінити цифрами та словами «60 кв. метрів»;
в абзаці «б» підпункту 2.4.1 пункту 2.4 частини 2 Положення цифри та слова «250 кв. метрів» замінити цифрами та словами «120 кв. метрів»;
в абзаці «в» підпункту 2.4.1 пункту 2.4 частини 2 Положення цифри та слова «370 кв. метрів» замінити цифрами та словами «180 кв. метрів».
Також у рішенні Запорізької міської ради від 26.02.2016 №30, визначено, що норми Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затверджені даним рішенням, застосовуються з 1 січня 2016 року.
Тобто, фактично рішенням Запорізької міської ради від 26.02.2016 №30, Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) з 01.01.2016 приведено у відповідність до приписів пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України.
Інші зміни до пункту 2.4.1 пункту 2.4 частини 2 Положення на 2018 податковий період не вносились.
За таких обставин, пільга у розмірі 370 кв.м. за 2018 податковий (звітний) період не була передбачена у нормативно-правових актах, а тому не могла бути застосована.
В свою чергу, суд відхиляє посилання представника відповідача про те, що позивачу на праві власності належить лише один об'єкт житлової нерухомості, а саме будинок площею 598,90 кв.м., оскільки відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено, що за позивачем крім житлового будинку загальною площею 598,9 кв.м. за адресою: Запорізька АДРЕСА_1 , зареєстрована квартира загальною площею 53,64 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .
При цьому, посилання відповідача на те, що квартира була відчужена у 2013 році матеріалами адміністративної справи не підтверджується, оскільки відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (на дату розгляду справи) саме позивач є власником зазначеної квартири з 2005 року.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки позивач у власності має житловий будинок та квартиру, то відповідно має право на застосування пільги у розмірі 180 кв. метрів, а не 120 кв. метрів, як помилково застосовано контролюючим органом.
Отже, сума податкового зобов'язання ОСОБА_1 за 2018 рік повинна була становити 40595,65 грн. (598,90 кв.м. - 180 кв.м. пільга = 418,90 кв.м, х 37,23 грн. + 25000) = 40595,65 грн.
Разом з тим, контролюючим органом визначено зобов'язання на суму 42829,45 грн., тобто в розмірі більшому ніж передбачено чинним законодавством України, а тому податкове повідомлення - рішення в частині суми 2233,80 грн. є протиправним та підлягає скасуванню в зазначеній частині. В іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Під час розгляду справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач частково діяв необґрунтовано та без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийнятті рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення в частині - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 26.03.2019 №0005566-5007-0828 в частині визначення податкового зобов'язання на суму 2233,80 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 184,42 грн. (сто вісімдесят чотири гривні 42 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Новікова