27 січня 2020 року Справа № 280/6454/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
26.12.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати дії відповідача неправомірними в частині призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 02.07.2019 з врахуванням середнього заробітку 4404,35 грн.;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії позивача у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 02.07.2019 з врахуванням середньої заробітної плати - 6188,89 грн. та забезпечити її виплату та виплатити різницю між фактично отриманою та перерахованою пенсією.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що одержує пенсію у зв'язку з втратою годувальника у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яка була призначена на підставі особистої заяви з 02.07.2019 з врахуванням середньої заробітної плати за 2015-2017 роки (з врахуванням перерахунку з 01.03.2019) - 4404,35 грн. в розмірі 5413,22 грн. Зазначає, що звернулась за призначенням цієї пенсії в 2019 році і тому вона повинна бути призначена із середньої заробітку за 2016-2018 роки - 6188,89 грн. Вважає такі дії відповідача протиправними та просить задовольнити заявлені позовні вимоги.
Ухвалою суду від 27.12.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/6454/19.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши 16.01.2020 до суду відзив на позовну заяву (вх.№2383), в якому зазначає, що з 16.12.2006 позивач знаходилась на обліку та отримувала пенсію у відповідача. Первинно їй була призначена пенсія по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992. Відповідно до атестату відповідача від 09.07.2019 № 520 про зняття з обліку, позивач отримувала пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 16.12.2006 по 31.07.2019. Досягнувши пенсійного віку, визначеного ст. 26 Закону № 1058, у липні 2019 року позивач звернулася до відповідача з заявою від 02.07.2019 про перехід на інший вид пенсії, а саме на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003. Відповідачем з 02.07.2019 було переведено позивача на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, у зв'язку із чим пенсія була розрахована із застосуванням середнього заробітку за 2015-2017 роки. Просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Приписами ч. 2 ст. 263 КАС України, визначено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
З 16.12.2006 позивач, ОСОБА_1 , знаходиться на обліку та отримує пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Первинно їй була призначена пенсія по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992. Відповідно до атестату Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 09.07.2019 № 520 про зняття з обліку, ОСОБА_1 отримувала пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 16.12.2006 по 31.07.2019.
Досягнувши пенсійного віку, визначеного ст. 26 Закону № 1058, у липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою від 02.07.2019 про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 02.07.2019 було переведено позивача на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
16.07.2019 ОСОБА_1 звернулась до Олександрівського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з питанням щодо призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника із середнього заробітку 6188,89 грн., а не з 4404,35 грн., як це було розраховано відповідачем.
Листом від 24.07.2019 № 150/04 Олександрійським відділом обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України позивача повідомлено про те, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (перерахунку) попереднього виду пенсії.
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (зі змінами та доповненнями) визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам.
Згідно зі ст. 5 Закону, останнім регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно зі ст. 1 Закону, пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Порядок переведення з одного виду пенсії на інший врегульовано, зокрема, ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (зі змінами та доповненнями). Так, зазначеною нормою визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Види пенсійних виплат і соціальних послуг визначені у ст. 9 вищезазначеного Закону, зокрема, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються наступні пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Згідно з ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для окремих категорій громадян законами України можуть встановлюватися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення.
Таким законом є, зокрема, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 (зі змінами та доповненнями), яким встановлюються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ та деяких інших осіб.
Статтею 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», передбачено право вибору пенсії, а саме - військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Частиною 1 статті 5 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», визначено, що особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому для обчислення пенсій враховуються всі види грошового забезпечення, що отримували зазначені особи, які мають право на пенсію за цим Законом, перед звільненням зі служби.
З аналізу положень ст.ст. 2, 9, 10, 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та положень ст.ст. 5, 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вбачається, що видами пенсій у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, один з яких може бути призначено особі, яка має одночасно право на різні види пенсії за її вибором, є пенсія за віком, по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника.
Таким чином, обрання особою пенсії у зв'язку з втратою годувальника за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» замість такого же виду пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є переведенням з одного виду пенсії на інший (ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (зі змінами та доповненнями). З огляду на це, до даних правовідносин підлягає застосуванню норма, визначена ч. 3 ст. 45 Закону, відповідно до якої при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до вимог ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Приписами ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
У зв'язку з відмовою у задоволенні заявлених позовних вимог, відповідно до вимог ст. 139 КАС України, питання щодо судових витрат судом не вирішувалось.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 27.01.2020.
Суддя М.С. Лазаренко