Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 січня 2020 р. Справа№200/12520/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., за участю секретаря судового засідання Сєрих М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до відповідача: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області
про: визнання протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо неправильного обчислення ОСОБА_1 середньої заробітної плати для призначення щомісячної страхової виплати, зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок середньомісячної заробітної плати для призначення щомісячної страхової виплати, відповідно до п. 16 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266 “Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат на загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням”, виключивши з розрахунку період 02.10.2017 року та 01.01.2018 року, зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячних страхових виплат починаючи з 12 липня 2019 року відповідно до положень частини 1 статті 1197 ЦК України з урахуванням перерахованої середньомісячної заробітної плати та з урахуванням сум, отриманих у зазначений період.
за участю
представників сторін:
позивач: не з'явився.
від відповідача: не з'явився.
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо неправильного обчислення ОСОБА_1 середньої заробітної плати для призначення щомісячної страхової виплати, зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок середньомісячної заробітної плати для призначення щомісячної страхової виплати, відповідно до п. 16 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266 “Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат на загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням”, виключивши з розрахунку період 02.10.2017 року та 01.01.2018 року, зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячних страхових виплат починаючи з 12 липня 2019 року відповідно до положень частини 1 статті 1197 ЦК України з урахуванням перерахованої середньомісячної заробітної плати та з урахуванням сум, отриманих у зазначений період.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він з 23.05.2019 року перебуває на обліку у Покровському відділенні управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області. Позивач зазначає, що за висновком МСЕК від 16.07.2019 року серії 12 ААА № 086245 йому було встановлено сукупний відсоток втрати працездатності 65%, у тому числі: 30% по професійному захворюванню, 35% по професійному захворюванню та 3 група інвалідності безстроково. 03.09.2019 року позивач отримав від відповідача постанову про призначення щомісячних страхових виплат від 26.07.2019 року, відповідно до якої призначено щомісячну грошову виплату у розмірі 7091,06 грн. і виплати призначено з 12.07.2019 року. Позивач зазначає, що у цій постанові було вказано про те, що середньомісячна заробітна плата (дохід) перед настанням страхового випадку становить 10909,33 грн. Позивач не згоден із розрахунком середньомісячної заробітної плати, оскільки вважає, що розрахунок середньомісячної заробітної плати повинен був проведений у відповідності до положень статті 1197 Цивільного кодексу Україна, якою визначено, що якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Позивач вважає, що з урахуванням положень ст. 1197 ЦК України розмір середньомісячної заробітної плати при розрахунку щомісячної страхової виплати повинна складати 20865 грн. Крім того, позивач вважає безпідставним включення до розрахункового періоду для обчислення середньомісячної заробітної плати: 02.10.2017 року та 01.01.2018 року, оскільки зазначені дні були вихідними та не були робочими. Також, позивач вважає, що відповідач не мав права включати у розрахунковий період вказані дні оскільки, відповідно до п. 16 Постанови КМУ № 1266, якщо у місяці, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати, застрахована особа працювала неповний календарний місяць з поважних причин, середня заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, застосовується пропорційно фактичній кількості відпрацьованих календарних днів у такому місяці. Отже, оскільки в зазначені дні позивач не отримував заробітну плату, то відповідач повинен розрахувати середньомісячну заробітну плату без урахування зазначених днів у відповідності до п. 16 Постанови КМУ № 1266.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Позивачем надано до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.
Відповідачем через канцелярію надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування позовних вимог відповідач посилається на те, що здійснюючи розрахунок середньомісячної заробітної плати для призначення позивачу щомісячних страхових виплат управління керувалось Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку обчислення середньомісячної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 року № 1266. Так, відповідно до п. 14 Постанови КМУ № 1266 у разі коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності або коли з дня смерті потерпілого до настання права на страхові виплати минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати застрахованої особи перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов'язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що проводиться робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, за формулою: З = З(н) х С : М, де З - середньомісячна заробітна плата застрахованої особи, у гривнях; З(н) - середньомісячна заробітна плата найманих працівників, зайнятих в економіці України, за календарний рік, що передує року, з якого призначається страхова виплата; С - сума коефіцієнтів заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць розрахункового періоду (К1 + К2 + К3 + ...); К - коефіцієнт заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць у розрахунковому періоді, який визначається за формулою: К = З(в) : З(с), де З(в) - заробітна плата застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати; З(с) - середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати; М - кількість календарних місяців у розрахунковому періоді. У разі коли у розрахунковому періоді є місяць (місяці), в якому повністю відсутня заробітна плата у зв'язку з поважною причиною, - такий місяць (місяці) виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 11 (або на меншу кількість) місяців. Середньомісячна заробітна плата для призначення потерпілому щомісячної страхової виплати була обчислена Покровським відділеннями за розрахунковий період з лютого 2017 року по січень 2018 року відповідно до п. 14 Постанови КМУ № 1266. Із розрахункового періоду були виключені місяці, в яких ОСОБА_1 не працював з поважної причини - у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю: вересень 2017 року, листопад 2017 року. Згідно даних Державного реєстру застрахованих осіб та довідки про заробітну плату, наданої ДП «ВК «Краснолиманська», в жовтні 2017 року та у січні 2018 року без поважної причини залишилися не відпрацьованими по 1 календарному дню місяця. Таким чином жовтень 2017 року та січень 2018 року не може бути виключеним із розрахункового періоду для обчислення середньомісячної заробітної плати для призначення йому щомісячної страхової виплати. Середньомісячна заробітна плата для розрахунку щомісячної страхової виплати позивачу склала 10909,33 грн., а щомісячна страхова виплата складається з розрахунку: 10909,33 х 65% / 100 = 7091,06 грн. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що в діях управління відсутні протиправні дії.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 11 листопада 2019 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року витребувано у Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» додаткових доказів.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року відкладено підготовче засідання до 11 грудня 2019 року, у зв'язку з необхідністю витребування доказів.
15 листопада 2019 року позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якому позивачем викладені аналогічні обставини зазначені у позовній заяві.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13 січня 2020 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року витребувано додаткові докази по справі та відкладено розгляд справи на 27 січня 2020 року.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серія НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 14-15).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 15.10.2015 року по 08.02.2018 року працював у Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська» на посаді прохідника підземного з повним робочим днем шахті (а.с. 16).
Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23.05.2019 року, затвердженого Першим заступником начальника Головного управління Державної служби України з питань праці у Донецькій області 28.05.2019 року, професійне захворювання ОСОБА_1 виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах на підприємствах вугільної промисловості України, а саме: шахта «Росія», ТОВ «Краснолиманське», ДП «ВК «Краснолиманська»: вплив шкідливого фактору - фізичне навантаження, пил (а.с. 17-19).
Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААБ № 062907 ОСОБА_1 з 12.07.2019 року встановлено 65% ступеню втрати працездатності та ІІІ група інвалідності безстроково (а.с. 20).
17 липня 2019 року позивач звернувся до Покровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про призначення страхових виплат у зв'язку з професійним захворюванням (а.с. 57).
Постановою Покровського відділення УВД ФСС України в Донецькій області від 26 листопада 2019 року № 0527/7538/7538/3 «Про призначення потерпілому щомісячної страхової виплати» призначено потерпілому ОСОБА_1 щомісячну грошову виплату в розмірі 7091,06 грн., виплати провадити з 12 липня 2019 року безстроково (а.с. 25).
17 вересня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо розрахунку середньої заробітної плати для призначення щомісячної страхової виплат, відповідно до якого просив надати довідку про середньомісячну заробітну плату, яка враховувалась при призначенні щомісячної страхової виплати, а також надіслати розрахунок середньомісячного заробітку для призначення щомісячної страхової виплати та на підставі яких законів та нормативно - правових актів був зроблений розрахунок (а.с. 26).
Листом від 24.09.2019 року № 03-11/2444 Покровське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України повідомило позивача про те, що професійне захворювання встановлене 23.05.2019 року, про що складено акт за формою П-4. В акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання вказана професія, з якою пов'язане професійне захворювання, прохідник, за якою ОСОБА_1 працював з 15.10.2015 року по 08.02.2018 року. Розрахунковим періодом для обчислення середньомісячної заробітної плати є період з лютого 2017 року по січень 2018 року. Висновком з акта огляду МСЕК від 16.07.2019 року № 086245 ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності та сукупно 65% стійкої втрати професійної працездатності з 12.07.2019 року з повторним оглядом безстроково. Середньомісячна заробітна плата для призначення ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати була обчислена Покровським відділенням за розрахунковий період з лютого 2017 року по січень 2018 року, відповідно до п. 14 Постанови КМУ № 1266 із використанням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного страхування. Із розрахункового періоду були виключені місяці, в яких позивач не працював з поважної причини у зв'язку з тимчасовою не працездатністю: вересень 2017 року, листопад 2017 року. Середньомісячна заробітна плата перед настанням страхового випадку склала 10909,33 грн. Постановою від 26 липня 2019 року ОСОБА_1 призначена щомісячна страхова виплата в розмірі 7091,06 грн. з 12 липня 2019 року безстроково (а.с. 22-23).
Позивач не погодившись з діями відповідача щодо розрахунку середньомісячної заробітної плати для призначення йому щомісячної страхової виплати, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 1105).
Відповідно до статті 36 Закону № 1105-ХIV, страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Страхові виплати складаються зокрема із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата).
Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 35 Закону № 1105-XIV усі особи, перелічені у частині першій цієї статті, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків.
Згідно ч. 1 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування відповідно до частини другої статті 37 цього Закону не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб.
Частинами 9, 10 статті 42 Закону № 1105 визначено, що середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Під час обчислення середньомісячного заробітку враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески.
Пунктом 11 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1266 від 26.09.2001 р. (далі - Порядок №1266) встановлено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.
Згідно п. 12 Порядку №1266 якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання права на страхову виплату. У разі коли тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлена та відповідні дані відсутні, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання права на страхову виплату.
Пунктом 13 Порядку № 1266 передбачено, що середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров'я і за якою медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Згідно п. 14 Порядку № 1266 у разі коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності або коли з дня смерті потерпілого до настання права на страхові виплати минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати застрахованої особи перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов'язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що проводиться робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, за формулою:
З = З(н) х С : М,
де З - середньомісячна заробітна плата застрахованої особи, у гривнях; З(н) - середньомісячна заробітна плата найманих працівників, зайнятих в економіці України, за календарний рік, що передує року, з якого призначається страхова виплата; С - сума коефіцієнтів заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць розрахункового періоду (К1 + К2 + К3 + ...); К - коефіцієнт заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць у розрахунковому періоді, який визначається за формулою:
К = З(в) : З(с),
де З(в) - заробітна плата застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати; З(с) - середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати; М - кількість календарних місяців у розрахунковому періоді.
У разі коли у розрахунковому періоді є місяць (місяці), в якому повністю відсутня заробітна плата у зв'язку з: поважною причиною, - такий місяць (місяці) виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 11 (або на меншу кількість) місяців; причиною, не віднесеною цим Порядком до поважної, - такий місяць не виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 12 або на кількість місяців у конкретному розрахунковому періоді.
Пунктом 15 Порядку № 1266 у разі відсутності на момент призначення страхових виплат відомостей про середньомісячну заробітну плату найманих працівників, зайнятих в економіці України, за попередній рік береться фактична середньомісячна заробітна плата таких працівників за місяці попереднього року з подальшим перерахунком її після надходження даних про середньомісячну заробітну плату зазначених працівників за календарний рік, що передує року, з якого призначається страхова виплата.
У відповідності до п. 16 Порядку № 1266 визначено, що якщо у місяці, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати, застрахована особа працювала неповний календарний місяць з поважних причин, середня заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, застосовується пропорційно фактичній кількості відпрацьованих календарних днів у такому місяці.
Відповідно до п. 31, п. 33 Порядку № 1266 середня заробітна плата (дохід) для призначення допомоги по безробіттю, для страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності), та для призначення страхових виплат для добровільно застрахованих осіб обчислюється робочими органами фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування з використанням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі коли відомості про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не містять усіх необхідних даних для обчислення середньої заробітної плати (винагороди за цивільно-правовими договорами), такі дані за відповідні періоди надаються роботодавцем протягом п'яти робочих днів за зверненням органів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або застрахованої особи за формою згідно з додатком.
Аналізуючи вищенаведені норми, можна дійти висновку, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для розрахунку виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку, при цьому, середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров'я і за якою медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності, а якщо у місяці, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати, застрахована особа працювала неповний календарний місяць з поважних причин, середня заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, застосовується пропорційно фактичній кількості відпрацьованих календарних днів у такому місяці.
З матеріалів справи встановлено, що позивач останні 12 місяців, що передували місяцю настання страхового випадку не працював, оскільки був звільнений 08.02.2018 року з ДП «ВК «Краснолиманська», що підтверджується копією трудової книжки позивача.
Згідно розрахунку середньомісячної заробітної плати встановлено, що відповідачем для обчислення середньої заробітної плати був використаний розрахунковий період з лютого 2017 року по січень 2018 року.
Із розрахункового періоду були виключені місяці в яких позивач не працював з поважної причини у з зв'язку з тимчасовою непрацездатністю: вересень 2017 року та листопад 2017 року.
Відповідачем не виключено із розрахункового періоду жовтень 2017 року та січень 2018 року у зв'язку з тим, що позивачем без поважних причин залишилися не відпрацьованими по 1 календарному дню в місяцях.
Згідно довідки ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно - правовим договором) ОСОБА_1 для розрахунку виплат на загальнообов'язкове державне соціальним страхуванням № 2511 від 26.11.2019 року визначено кількість календарних днів у розрахунковому періоді, за винятком календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин : лютий 2017 року - 23 дні, березень 2017 року - 16 днів, квітень 2017 року - 29 днів, травень 2017 року - 26 днів, червень 2017 року - 30 днів, липень 2017 року - 31 день, серпень 2019 року -25 днів, вересень - 0 днів, жовтень 2017 року - 1 день, листопад - 0 днів, грудень 2017 року - 31 день, січень 2018 року - 1 день (а.с. 94).
Відповідач зазначає, що позивачем залишилися не відпрацьованими по 1 календарному дню у жовтні 2017 року та у січні 2018 року: 01 жовтня 2017 року та 01 січня 2018 року відповідно.
Згідно табелю обліку робочого часу № 5590 ОСОБА_2 у графі вихід за 01 жовтня 2017 року та 01 січня 2018 року значиться «ВД - вихідний день» (а.с. 95-98).
З аналізу довідки ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно - правовим договором) ОСОБА_2 для розрахунку виплат на загальнообов'язкове державне соціальним страхуванням № 2511 від 26.11.2019 року та табелю обліку робочого часу вбачається, що позивачу за 01 жовтня 2017 року та 01 січня 2018 року не нарахована заробітна плата, оскільки у вказані дні позивач перебував на вихідному дні, а відповідна заробітна плата шахтарям нараховується безпосередньо за вихід на роботу.
Як вже зазначалося судом положеннями пункту 14 Порядку № 1266 передбачено, що у разі коли у розрахунковому періоді є місяць (місяці), в якому повністю відсутня заробітна плата у зв'язку з: поважною причиною, - такий місяць (місяці) виключається з розрахункового періоду.
Враховуючи те, що позивачу за 01 жовтня 2017 року та 01 січня 2018 року не нараховувалась заробітна плата з поважних причин, а саме у зв'язку з тим, що позивач у вказані дні був вихідний, що підтверджується табелем обліку робочого часу, суд вважає, що при розрахунку середньомісячної заробітної плати необхідно виключити з розрахункового періоду жовтень 2017 року та січень 2018 року.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо неправильного обчислення ОСОБА_1 середньої заробітної плати для призначення щомісячної страхової виплати, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи встановлено та підтверджено представником відповідача у судовому засіданні, що розрахунок середньомісячної заробітної плати для призначення потерпілому щомісячної страхової виплати обчислено Покровським відділом відповідно до даних Державного реєстру застрахованих осіб та довідки про заробітну пралу, надану Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська», відповідно до яких за позивачем залишились не відпрацьованими без поважних причин по 1 календарному дню в жовтні 2017 року та січні 2018 року.
Отже, оскільки відповідач використав інформацію з даних Державного реєстру застрахованих осіб та довідки про заробітну плату, надану Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська», які містили інформацію про те, що позивач не відпрацював з поважних причин 1 календарний день у жовтні 2017 року (01.10.2017 року) та у січні 2018 року (01.01.2018 року), суд вважає, що в діях відповідача відсутня протиправність при обчисленні ОСОБА_1 середньої заробітної плати для призначення щомісячної страхової виплати.
Стосовно вимог позивача про зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок середньомісячної заробітної плати для призначення щомісячної страхової виплати, відповідно до п. 16 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266 “Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат на загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням”, виключивши з розрахунку період 02.10.2017 року та 01.01.2018 року, суд зазначає наступне.
Пунктом 16 Порядку № 1266 визначено, що якщо у місяці, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати, застрахована особа працювала неповний календарний місяць з поважних причин, середня заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, застосовується пропорційно фактичній кількості відпрацьованих календарних днів у такому місяці.
Проаналізувавши зміст вищенаведеного пункту Порядку № 1266 суд звертає увагу на те, що зазначені положення не стосуються розрахунку середньомісячної заробітної плати для призначення щомісячної страхової виплати в цілому, а лише визначено як розраховується коефіцієнт заробітної плати.
Згідно долученого до матеріалів справи розрахунку середньомісячної встановлено, що ОСОБА_1 при розрахунку середньомісячної заробітної плати були застосовані показники: середньої заробітної плати працівників, зайнятих в економіці України, яка приведена до фактично відпрацьованого часу: за жовтень 2017 року - 237,98 грн., січень 2018 року - 248,76 грн., відповідно коефіцієнт заробітної плати: за жовтень 2017 року - 0,0000, за січень 2018 року - 0,000.
Суд зазначає, що фактично коефіцієнт заробітної плати за жовтень 2017 року та січень 2018 року застосовано у розмірі 0,000.
Таким чином відповідач відповідно до вимог пункту 16 Порядку № 1266 здійснив розрахунок коефіцієнту заробітної плати, отже позовні вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги позивача зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячних страхових виплат починаючи з 12 липня 2019 року відповідно до положень частини 1 статті 1197 ЦК України з урахуванням перерахованої середньомісячної заробітної плати та з урахуванням сум, отриманих у зазначений період, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» законодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.
Правове регулювання страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання за своїм завданням та сферою дії є дещо відмінним від правового регулювання цивільно-правових відносин у цілому.
Означене підтверджується тим, що згідно з частиною 2 статті 999 Цивільного кодексу України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Відповідно до частини 1 статті 1197 Цивільного кодексу України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.
Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом
Положення Цивільного Кодексу України застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства (стаття 9).
Виходячи з викладеного вище, норми Цивільного Кодексу України не застосовуються в сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки регулюють виключно цивільно-правові відносини. Тобто, до даних правовідносин слід застосовувати саме спеціальний закон, який визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що до спірних правовідносин слід застосувати норми статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» як спеціального нормативно-правового акту, без субсидіарного (додаткового) застосування правила, наведеного в абзаці 2 частини 1 статті 1197 Цивільного кодексу України.
Аналогічного правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 25 листопада 2014 року, Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 22.05.2018 року по справі № 180/500/13-а.
Відтак, суд дійшов висновку щодо відсутності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячних страхових виплат починаючи з 12 липня 2019 року відповідно до положень частини 1 статті 1197 ЦК України з урахуванням перерахованої середньомісячної заробітної плати та з урахуванням сум, отриманих у зазначений період.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі “Chahal проти Об'єднаного королівства” (заява № 22414/93) зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі “Афанасьєв проти України”).
Колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 21 листопада 2018 року по справі №750/11115/16-а
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку про зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області виключити із розрахункового періоду для обчислення середньомісячної заробітної плати для призначення щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 жовтень 2017 року та січень 2018 року, зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області здійснити перерахунок щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 з 12 липня 2019 року з урахуванням висновків суду.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
Стосовно розподілу судових витрат, суд приходить висновку про відмову у стягненні за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування судового збору в розмірі 768,40 грн. на користь позивача, оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо неправильного обчислення ОСОБА_1 середньої заробітної плати для призначення щомісячної страхової виплати, зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок середньомісячної заробітної плати для призначення щомісячної страхової виплати, відповідно до п. 16 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266 “Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат на загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням”, виключивши з розрахунку період 02.10.2017 року та 01.01.2018 року, зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячних страхових виплат починаючи з 12 липня 2019 року відповідно до положень частини 1 статті 1197 ЦК України з урахуванням перерахованої середньомісячної заробітної плати та з урахуванням сум, отриманих у зазначений період - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області виключити із розрахункового періоду для обчислення середньомісячної заробітної плати для призначення щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 жовтень 2017 року та січень 2018 року.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області здійснити перерахунок щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 з 12 липня 2019 року з урахуванням висновків суду
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення прийнято у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 27 січня 2020 року без участі сторін.
Повний текст рішення складено та підписано 30 січня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Олішевська