Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 січня 2020 р. Справа№200/14436/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіной Н.П. розглянув в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду в спрощеному позовному провадженні в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Донецькій області
про визнання протиправною та скасування вимоги, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2019 року за № Ф-193043-45 У.
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що про вимогу контролюючого органу дізнався після того, як отримав виклик до Авдіївського міського відділу Державної виконавчої служби ГТУ юстиції у Донецькій області.
1 листопада 2019 року адвокат позивача звернувся із адвокатським запитом до податкової та виконавчої служби, та 26 листопада 2019 року засобами поштового зв'язку адвокатом позивача від Авдіївського МВ ДВС ГТУ Юстиції у Донецькій області отримано конверт, в якому містились копія оскаржуємої вимоги, а також усі постанови в рамках виконавчого провадження стосовно позивача.
Позивач зазначає, що на час звернення із даним позовом від податкового органу відповіді не отримано.
На думку позивача спірна вимога суперечить нормам чинного законодавства, оскільки стосується періоду проведення антитерористичної операції, за наявності умови перебування ФОП ОСОБА_1 , як платника податків, на обліку в органі доходів і зборів, розташованому в м. Авдіївка, тобто в місті проведення АТО, без врахування положень п.п. 38.2 п. 38 підрозділу 10 розділу Х Перехідних положень Податкового кодексу України, яким, крім іншого, припиняється застосування норм Податкового кодексу України, які регулюють порядок складання податкових вимог.
Також у позові зазначено, що контролюючий орган при прийнятті спірної вимоги вийшов за межі встановлених Податковим кодексом України строків давності.
Вказав на те, що сертифікатом Торгово-промислової палати № 4140 позивачу засвідчено настання обставин непереборної сили з 20 липня 2014 року безстроково, що у відповідності до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII є належним та достатнім підтвердженням форс-мажорних обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) ФОП ОСОБА_1 своїх податкових зобов'язань (а.с. 4-7).
У відзиві на позов відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог позивача та зазначає, що податковий орган діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, визначений законом, обґрунтовуючи це наступним.
Пунктами 3 та 4 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, передбачено обов'язок органу доходів та зборів у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску формувати вимоги про її сплату, яка формується за даними інформаційної системи органу доходів та зборів.
Оскільки згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів у позивача наявна заборгованість на підставі цих даних контролюючим органом було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2019 року № Ф-193043-45 на суму 24 830,52 грн.
Крім того, відповідач зазначає, що позивач безпідставно посилається на звільнення його від сплати єдиного соціального внеску з 14 квітня 2014 на підставі п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», так як з 1 січня 2016 року ця норма втратила чинність.
Також у відзиві на позов зазначено, що на офіційному веб-сайті Президента України розміщено новину, де вказано, що Президентом підписано Указ («Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» від 30 квітня 2018 року № 116/2018), відповідно до якого АТО завершується та починається Операція Об'єднаних сил (ООС). Отже, на думку відповідача антитерористична операція скінчилася 30 квітня 2018 року. Отже, позивач був зобов'язаний звернутись до органів доходів і зборів за місцем обліку з відповідною заявою, необхідність якої визначена цим пунктом, але відповідних дій позивачем не зроблено.
Зауважено, що чинним законодавством звільнено фіскальні (податкові) органи від виконання обов'язків щодо формування вимог про сплату недоїмки (а.с. 19-24).
Ухвалою суду від 17 грудня 2019 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 1-2).
Розглянувши наявні матеріали справи всебічно та повно суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 13 лютого 2007 року по 15 листопада 2019 року мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, перебував на обліку, як платник податків, у Покровсько-Добропольському управлінні Головного управління ДПС у Донецькій області (Ясинуватсько-Авдіївська ДПІ у м. Авдіївка Донецької області) (а.с. 34).
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ: 43142826, місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59), є правонаступником Головного управління ДФС у Донецькій області, суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який здійснює повноваження, покладені на нього Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (а.с. 15-17).
14 травня 2019 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області на підставі відомостей з інформаційної системи органу доходів і зборів податковим органом було прийнято вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-193043-45 У на суму 24 830,52 грн (а.с. 9).
Як вбачається із розрахунку спірної вимоги сума заборгованості, яка в ній зазначена, виникла за період ІІІ квартал 2014 року (терміном сплати до 20 січня 2015 року) до ІІІ квартал 2019 року (терміном сплати до 19 квітня 2019 року) (а.с. 31).
Суду не надано доказів на підтвердження направлення вимоги позивачу в передбаченому законодавством порядку.
31 липня 2019 року Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області звернулось із заявою (вих. № 70823/10/05-99-45-22) до Авдіївського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про відкриття виконавчого провадження про примусове стягнення боргу (недоїмки) з ОСОБА_1 у розмірі 24 830, 52 грн (а.с. 10).
9 вересня 2019 року постановою Авдіївського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на виконання вказаної вимоги відкрито виконавче провадження (а.с. 11).
20 жовтня 2019 року постановою Авдіївського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області вирішено накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, якщо таке наявне у приватній власності ОСОБА_1 (а.с. 12).
З пояснень позивача вбачається, що про наявність рішення контролюючого органу він дізнався після дзвінка сусідів, які повідомили про наявність листа, в якому містився виклик державного виконавця у рамках виконавчого провадження № 59990963 від 9 вересня 2019 року, відповідно до котрого повідомляється про перебуванні на виконанні вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-193043-454 У, будь-яких постанов чи самої вимоги у даному конверті не було (а.с. 4).
Також позивач зазначає, що 1 листопада 2019 року він звернувся за правовою допомогою до адвоката, який, в свою чергу, звернувся із адвокатським запитом до виконавчої та податкової служб.
18 листопада 2019 року вих. № 15.23-20-4234 Авдіївським МВ ДВС Головного територіального управління юстиції Донецької області надано відповідь, в якій повідомляється, що у відділі на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження, відкрите на виконання вимоги ГУ ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-193043-45 У від 14 травня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДФС у Донецькій області боргу у розмірі 24 830,52 грн (ВП № 59990963) та додано копії постанов, прийнятих у рамках зазначеного виконавчого провадження (а.с. 8-12).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 «Про утворення територіальних органів державної податкової служби» Головне управління ДФС у Донецькій області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Донецькій області.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) з 7 серпня 2019 року юридична особа публічного права (орган державної влади) - Головне управління ДФС у Донецькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 39406028) знаходиться в стані припинення.
Також зазначений реєстр містить запис від 31 липня 2019 року про реєстрацію юридичної особи публічного права (органу державної влади) - Головного управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 43142826, місцезнаходження: 87515, вул. Ітілійська, буд. 59, м. Маріуполь, Донецька область).
Як вбачається з Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 682-р здійснення функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням цього законодавства покладено на Державну податкову службу.
Будучи не згодним із вимогою відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-193043-45 У від 14 травня 2019 року, враховуючи, що повноваження Державної фіскальної служби з реалізації державної податкової політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску покладено на Державну податкову службу, позивач звернувся до суду із даним позовом.
При прийнятті рішення у даній справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі - Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Закон № 2464-VI).
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску, зокрема, є, роботодавці - фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) (п. 1 ч. 1 ст. 4); фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п. 4 ч. 1 ст. 4).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно ч. 4 ст. 8 зазначеного закону порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України (далі - ПК України), та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно ч. 12 ст. 9 даного Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів та підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження рішення.
Як встановлено під час розгляду справи сума недоїмки з єдиного внеску у розмірі 24 830,52 грн, яка зазначена у спірній вимозі, виникла у зв'язку із несплатою позивачем єдиного соціального внеску за період: ІІІ квартал 2014 року (терміном сплати до 20 січня 2015 року) до ІІІ квартал 2019 року (а.с. 23-29).
Суд зазначає, що згідно з п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції».
Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України «Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України»; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, є м. Авдіївка.
Як вже зазначалося судом, звільнення (відповідно до п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI) певної категорії платників єдиного внеску, від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відбувається на підставі відповідної заяви платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Суд зазначає, що станом на час розгляду даної справи Указ Президента України про закінчення антитерористичної операції не прийнятий, а посилання відповідача на інформацію, опубліковану на офіційному веб-сайті Президента України 30 квітня 2018 року про те, що Президент України підписав указ, яким завершується АТО і починається ООС (операція об'єднаних сил), не є підтвердженням прийняття Президентом України відповідного указу.
Як вбачається зі змісту Указу Президента України «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей» від 30 серпня 2018 року № 116/2018 року, у даному нормативно-правовому документі не зазначається про припинення антитерористичної операції, при цьому зазначається про введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях».
Також суд звертає увагу на те, що статтею 30 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268 від 18 січня 2018 року були внесені зміни до деяких законодавчих актів України.
Так, статтю 3 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» № 638 від 20 березня 2003 року було доповнено абзацом 10 наступного змісту: «антитерористична операція може здійснюватися одночасно із відсіччю збройної агресії в порядку статті 51 Статуту Організації Об'єднаних націй та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану відповідно до Конституції України та законодавства України».
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що діючі норми права як станом на час виникнення спірних правовідносин так і станом на час розгляду даної справи не містили та не містять кінцевої дати закінчення антитерористичної операції, що дає підстави вважати, що антитерористична операція продовжується одночасно із операцією об'єднаних сил.
Відповідно, передбачений пунктом 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI строк подання заяви про звільнення платника єдиного внеску від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яка подається до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі - станом на час прийняття спірної вимоги не сплинув.
Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до преамбули Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI саме цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII були внесені зміни, відповідно до яких з цього закону був виключений пп. 8 п. 4 ст. 11 (вказаним пунктом 2 вересня 2014 року у Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI був внесений п. 9-3, яким певну категорію платників ЄСВ було звільнено від виконання своїх обов'язків на період проведення АТО).
Разом із цим, станом на час прийняття Закону № 911-VIІІ, пункт Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI (яким вказані особи звільняються від виконання зазначених обов'язків) на підставі Закону України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці від 2 березня 2015 року № 219-VIII, мав (та має станом на час розгляду даної справи) нумерацію 9-4, а не 9-3. А ні Законом № 911-VIІІ, а ні будь-яким іншим законом приписи пункту 9-4 Закону № 2464-VI виключені із цього закону (або змінені) станом на час виникнення спірних правовідносин (та станом на час розгляду даної справи) не були, а тому є чинними.
Отже, у весь період, недоїмка за який була включена у спірну вимогу (ІІІ квартал 2014 року (терміном сплати до 20 січня 2015 року) до ІІІ квартал 2019 року) приписи Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення певної категорії платників ЄСВ від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону, були чинними.
Щодо тверджень відповідача про правомірність спірної вимоги з підстав не передбачення чинним законодавством заборони органам доходів і зборів приймати вимоги про сплату недоїмки, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом (ч. 4 ст. 25); вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом (ч. 5 ст. 25).
Суд зауважує, що обов'язковою умовою прийняття органом фіскальної служби вимоги про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску є її прийняття щодо платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (ч. 1 ст. 25).
Як вже зазначалось судом, на підставі п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI позивач є особою, яка звільнена на період до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану від виконання обов'язків, визначених частиною 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - зокрема, від обов'язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Як встановлено судом сума коштів, яку контролюючий орган включив до спірної вимоги, згідно даних з інтегрованої картки платника податків, починається з ІІІ квартал 2014 року, отже податковий орган до суми недоїмки у спірну вимогу всупереч п. 102.1 ст. 102 ПК України включив недоїмку за період ІV квартал 2014 року - ІІ квартал 2015 року.
Таким чином, спірна вимога про сплату боргу № Ф-193043-45 У від 14 травня 2019 року на суму 24 830,52 грн є такою, що складена протиправно, а отже підлягає скасуванню, з огляду на що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що при подачі даної позовної заяви позивачем згідно квитанції № 0.0.1544321449.1 від 6 грудня 2019 року (а.с. 3) сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму судового збору, сплаченого позивачем при подачі цього позову до суду в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 257-258, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ: 43142826, місцезнаходження:87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області № Ф-193043-45 У від 14 травня 2019 року про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 24 830,52 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826, місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.П. Волгіна