Копія
30 січня 2020 р.Справа №58зп-20/160/1188/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луніна О.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про визнання незаконною та скасування постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання незаконною та скасування постанови Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (далі - Управління ДАБК ДМР, відповідач) про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №54/1208 від 12.08.2019р.;
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.
В обґрунтування заяви позивач зазначає, що 22.11.2019р. заступником начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Приновою С.Г. на виконання постанови №54/1208 виданої 12.08.2019р. Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60696536 від 22.11.2019р., якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 штраф у сумі 20' 070грн. 00коп. за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та стягнення виконавчого збору у сумі 2' 070грн. 00коп.
На підставі вищезазначеного, заявник вважає, що у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження №60696536 існує реальна загроза до безпідставного списання грошових коштів ОСОБА_1 та накладенню арешту на його нерухоме майно, у зв'язку з чим можуть бути порушені майнові права позивача.
Відповідно до ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадження якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд вважає за можливе розглянути клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову без повідомлення учасників справи.
При розгляді заяви позивача про забезпечення позову по справі 160/1188/20, суд виходить з наступного.
Так, частинами 1 та 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.
В той же час заходи забезпечення адміністративного позову мають бути належними та відповідними заявленому адміністративному позову, стосуватись прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі з приводу порушення яких заявлено адміністративний позов.
Також, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;
- наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;
- ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу або іншого документу, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Розглянувши вказану заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради винесено постанову №54/1208 по справі про адміністративне правопорушення від 12.08.2019р., якою накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20070грн. 00коп.
Крім того, з матеріалів позовної заяви вбачається, що оскаржувана постанова є виконавчим документом та звернута до примусового виконання.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що предметом позову в даній адміністративній справі є правомірність винесення Управлінням ДАБК ДМС постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №54/1208/ від 12.08.2019р.
Разом з тим, основними завданнями процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який незаборонений законом спосіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності правам чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступного: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретними заходами до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможній такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиття таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що обраний позивачем (заявником) захід забезпечення позову шляхом зупинення дії виконавчого провадження №60696536 від 22.11.2019р. не відповідає видам забезпечення позову передбаченими ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, суд звертає увагу, що обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову можливістю настання негативних наслідків для позивача у майбутньому, останній не посилається на конкретні обставини, що свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення по адміністративній справі, або що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а зазначає лише про ймовірність настання таких наслідків в майбутньому.
З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 90, 150-154, 241, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про визнання незаконною та скасування постанови - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 КАС України та може бути оскаржена в строки, передбачені ст.295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя О.С. Луніна
Ухвала набрала законної сили
Суддя О.С. Луніна