Справа № 726/1491/19
Провадження №2/726/18/20
Категорія 38
27.01.2020 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівців у складі: головуючого судді Байцар Л. В., при секретарі Біднові Д.С., за участі позивачки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ «Перший Український міжнародний банк», третя особа на стороні відповідача, що не пред'являє самостійних вимог Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання,-
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до АТ «Перший Український міжнародний банк», третя особа на стороні відповідача, що не пред'являє самостійних вимог Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання.
В обґрунтування позову вказує, що 20.06.2017 р між нею та АТ «Перший Український Міжнародний Банк» було укладено кредитний договір відповідно до якого вона отримала банківський кредит на суму 17 160.00 грн. З моменту надання їй кредиту в указаному ПУМБ вона постійно погашала кредит, останній платіж було проведено 28.03.2018 р. на загальну суму 2900 грн.
Вказує на те, що у червні 2019 р. її викликали до бухгалтерії її роботодавця ТОВ «Машзавод» та повідомили їй, що у провадженні Приватного виконавця виконавчого округу м.Київ у Вольф Т.Л. перебуває виконавчий напис № 7631 від 01.04.2019 р. про, що свідчить постанова від 11.05.2019 р. відповідно до якої було звернуто стягнення на доходи боржника
Зазначає, що із змісту постанови, вищевказане виконавче провадження було відкрито на підставі Виконавчого напису нотаріуса № 7631 від 01.04.2019 р. про стягнення з неї боргу в розмірі 18 011,05 грн. на користь «Першого Українського Міжнародного Банку». Вважає, що даний виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки нотаріусом не перевірено безспірність вимог стягувача і незаконно вчинено виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Просить виконавчий напис №7631 від 01.04.2019 р. приватного нотаріуса КМНО Хара Н.С.,про стягнення з неї боргу в сумі 18 011,05 грн. на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк», визнати таким, що не підлягає до виконання. А також стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала в повному обсязі та надала суду пояснення згідно позовних вимог, які просили задовольнити.
Відповідач АТ «Перший Український міжнародний банк» в судове засідання свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.
Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про час розгляду справи.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що згідно довідки виписки з домової книги про склад сім'ї та реєстрацію №22д/4706 від 20.06.2019 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що згідно листа приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. від 11.05.2019 року зазначено, що приватний виконавець Вольф Т.Л. направила до виконання та до відома постанову від 11.05.2019 року винесену при примусовому виконанні Виконавчий напис №7631 від 01.04.2019 року, що видав приватний нотаріус КМНО Хара Н.С.
Судом встановлено, що постанови серії ВП №58970616 від 11.05.2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника на підставі виконавчого напису № 7631 виданий 01.04.2019 року приватним нотаріусом КМНО Хара Н.С. про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 18 011,05 грн.
Судом встановлено, що згідно заяви АТ ««Перший Український Міжнародний Банк» про примусове виконання рішення вих. № 95392 зазначено, що за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника відкрити виконавче провадження примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом КМНО Харою Н.С. за № 7631 від 01.04.2019 року про стягнення із боржника ОСОБА_1 коштів в розмірі 18 011,05 грн.
Судом встановлено, що 01 квітня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 7631, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором № 100828659101 від 20.06.2017 року в розмірі 17511,05 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 6150,75 грн, прострочена заборгованість за комісією - 4126,98 грн, прострочена заборгованість за процентами - 0,94 грн, строкова заборгованість за сумою кредиту - 7150,45 грн, строкова заборгованість за комісією - 81,92 грн, строкова заборгованість за процентами - 0,01 грн.
Судом встановлено, що згідно постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. 26.04.2019 року було відкрито виконавче провадження (№58970616) з примусового виконання вищевказаного виконавчого напису.
Крім того, 11.05.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що згідно ухвали Садгірського районного суду м.Чернівці від 07.10.2019 року витребувано з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни, свідоцтва №6685 (м.Київ, вул. Січових Стрільців №37, офіс 215) нотарільну справу, згідно якої здійснено виконавчий запис №7631 від 01.04.2019 року.
На підставі ухвали від 07.10.2019 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. 04.11.2019 року надіслала копії документів, на підставі яких був вчинений виконавчий напис № 7631 від 01.04.2019 року, а саме виконавчий напис від 01.04.2019 року, статут АТ «Перший Український міжнародний банк», заяву про вчинення виконавчого напису, виписка з рахунку ОСОБА_1 , заява про приєднання до договору, письмова вимога.
Відповідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що однією з об'єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред'явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з'ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.
Згідно з п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 29 червня 1999 року, № 1172 для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі № 754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, приймаючи до уваги, що виконавчий напис приватного нотаріуса був вчинений в порушення вимог Закону «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивачки.
За встановлених обставин оспорюваний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ст. 137 ЦПК України - витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються - згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат - учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п.п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 уклала з адвокатом Псарюк В.П. договір про надання професійної правової допомоги, відповідно до якого адвокат надає позивачці правову допомогу.
Керуючись принципами справедливості та верховенства права розмір витрат на правничу допомогу є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.
Отже, суд приходить до висновку, що вартість наданої правничої допомоги відповідає розміру виконаних робіт, а тому з відповідача необхідно стягнути на користь позивача кошти, сплачені позивачем адвокату Псарюк В.П. за надання правничої допомоги в сумі 2500,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню витрати, понесені позивачкою по оплаті судового збору у розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 141, 263-265 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 до АТ «Перший Український міжнародний банк», третя особа на стороні відповідача, що не пред'являє самостійних вимог Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання - задоволити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною 01.04.2019 року за №7631 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» 18 011,05 грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768 грн 40 коп.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 2500 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Садгірський районний суд м.Чернівці шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий суддя Л. В. Байцар