іменем України
23 січня 2020 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/6696/19
Головуючий у першій інстанції - Требух Н. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/192/20
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді: Іванової Г.П.,
суддів: Онищенко О.І., Харечко Л.К.,
секретар: Позняк О.М.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма Факторинг",
заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит",
заінтересована особа - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Требух Н.В. від 24 липня 2019 року (повний текст ухвали складений 24 липня 2019 року) у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Факторинг" про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за позовом ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 про стягнення боргу,
У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма Факторинг" звернулося до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за позовом ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 про стягнення боргу, в якій просило замінити стягувача - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма Факторинг" у виконавчому листі №2-3589/09, виданому Деснянським районним судом м. Чернігова 20.01.2010 на виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.06.2009 по справі №2-3589/09 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" 1261907,88 грн. заборгованості за Кредитним договором №"49"_06-11/07 МФ від 13.11.2007, 1700 грн. державного мита та 30,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В обґрунтування заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма Факторинг" посилалося на те, що 15.05.2018 були проведені електронні торги по лоту №F07GL18920, до складу якого входили: право вимоги за Кредитним договором №"49"_06-11/07 МФ від 13.11.2007, укладеним між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 . За результатами проведення електронних торгів по лоту №F07GL18920 переможцем було оголошено Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма Факторинг", що підтверджується протоколом електронних торгів №UA-EA-2018-03-27-000131-a від 15.05.2018. 30.05.2018 за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів №UA-EA-2018-03-27-000131-a, між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Оптіма Факторинг" було укладено Договір про відступлення права вимоги №000131-а, згідно якого Банк - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" відступив (передав права вимоги) Новому кредитору - ТОВ "Оптіма Факторинг" за Кредитним договором №"49"_06-11/07 МФ від 13.11.2007, укладеним між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 .
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2019 року задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Факторинг" про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за позовом ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 про стягнення боргу. Замінено сторону виконавчого провадження по справі №2-3589/09, а саме стягувача у виконавчих листах - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма Факторинг" ( місто Київ, вулиця Набережно-Лугова 8 код ЄДРПОУ 41586256).
В апеляційній скарзі, поданій в інтересах боржника ОСОБА_1 його представником адвокатом Блохіною Н.В. ставиться питання про скасування ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2019 року та постановлення нової ухвали, якою відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Оптіма Факторинг".
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.
Адвокат Блохіна Н.В. зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу не маючи доказів на підтвердження повідомлення боржника ОСОБА_1 про розгляд справи, чим порушив основні принципи цивільного судочинства. Наслідком цього стало неналежне вивчення судом документів, які додавалися до заяви, та неврахування норм матеріального права, які підлягали врахуванню.
Також адвокат Блохіна Н.В. вказує, що при винесенні оскаржуваної ухвали суд не дослідив правову природу і не дав оцінку договору про відступлення права вимоги №000131-а від 30.05.2018 на предмет належності та допустимості. Суд не звернув увагу, що у відповідності до заочного рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.06.2009 з ОСОБА_1 було стягнуто 1261907,88 грн., а відповідно до витягу з Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами до Договору №000131-а про відступлення права вимоги від 30.05.2018 сума заборгованості становить 1689675,34 грн. Тобто, згідно договору були передані вимоги вартістю більше ніж ті, що стосуються ОСОБА_1 за заочним рішенням суду. Для з'ясування цих обставин суд мав дослідити всі докази, у тому числі оригінал договору про відступлення права вимоги від 30.05.2018 з усіма додатками на підтвердження того, що було передано право вимоги саме за зобов'язаннями ОСОБА_1 , а не інших осіб, та в якому саме розмірі та на підставі чого. Одночасно суд не встановлював та не надав відповідної оцінки законності Договору про відступлення права вимоги №000131-а від 30.05.2018. Відповідно до п. 7.2. Кредитного договору №"49"_06-11/07 МФ від 13.11.2007, зміст договору, а також відомості про фінансові операції, проведені на виконання цього договору, визнаються Сторонами конфіденційними і не підлягають розголошенню без згоди обох Сторін, за виключенням випадків, встановлених чинним законодавством. Крім того, суд мав встановити, чи був сповіщений боржник ОСОБА_1 про заміну кредитора. Оскільки таких доказів в матеріалах справи нема, то є очевидним, що право вимоги за заочним рішенням суду до нового кредитора не перейшло, а тому відсутні підстави для задоволення заяви правонаступника про заміну стягувача у виконавчому листі.
Заявник Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма Факторинг" в порядку ст. 360 ЦПК України подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому ставиться питання про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.
ТОВ "Оптіма Факторинг" зазначає, що вся судова кореспонденція направлялася ОСОБА_1 за місцем його реєстрації, відомого суду та заявнику виходячи з відомостей, наданих самим боржником. Про зміну свого місця проживання ОСОБА_1 ні суд ні первісного кредитора ні нового кредитора не повідомляв. Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт направлення судом першої інстанції судової повістки в установленому законом порядку, а тому неявка боржника не перешкоджала вирішенню питання щодо заміни сторони виконавчого провадження. В апеляційній скарзі не зазначено, як неявка боржника ОСОБА_1 вплинула на суть ухваленого рішення, а тому такий довід можна вважати формальним.
Також ТОВ "Оптіма Факторинг" зазначає, що Договір про відступлення права вимоги №000131-а від 30.05.2018 недійсним не визнавався, а тому є таким, що створив для ТОВ "Оптіма Факторинг" певні юридичні наслідки, включаючи набуття права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №"49"_06-11/07 МФ від 13.11.2007 та право бути стороною виконавчого провадження. Різниця між сумою заборгованості за Кредитним договором №"49"_06-11/07 МФ від 13.11.2007, право вимоги на яку було відступлено ТОВ "Оптіма Факторинг" за Договором про відступлення права вимоги №000131-а від 30.05.2018, та між заборгованістю, яку було стягнуто з ОСОБА_1 за рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.06.2009, справедливо та законно обумовлена лише тим, що за Договором про відступлення права вимоги №000131-а від 30.05.2018 ТОВ "Оптіма Факторинг" була відступлена заборгованість за Кредитним договором №"49"_06-11/07 МФ від 13.11.2007, розмір якої був розрахований за більш тривалий період, ніж період, за який було стягнуто заборгованість за рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.06.2009.
Крім того, ТОВ "Оптіма Факторинг" вказує, що за умовами Договору про відступлення права вимоги №000131-а від 30.05.2018 перехід права вимоги пов'язаний з двома подіями: оплатою та укладенням Договору відступлення, а не з фактом повідомлення боржника, як помилково вважає ОСОБА_1 . Неповідомлення боржника про заміну кредитора в контексті положення ч.2 ст. 517 ЦК України впливає лише на право боржника не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні і не впливає на заміну стягувача на стадії виконання судового рішення. Всі документи, що були підставою для набуття ТОВ "Оптіма Факторинг" права вимоги до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором №"49"_06-11/07 МФ від 13.11.2007, включаючи Договір про відступлення права вимоги №000131-а від 30.05.2018, знаходяться в загальному відкритому доступі на сайті Товарної біржі.
Заінтересована особа Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" передбаченим ст. 360 ЦПК України правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористалося.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Блохіної Н.В., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до частини першої, другої, п'ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, внаслідок чого припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20.11.2013 року у справі № 6-122цс13.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.
Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін.
Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18) та від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження № 61-39193св18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
По справі встановлено, що заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.06.2009 року з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» ( в подальшому змінив назву на ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ) стягнута заборгованість за кредитним договором № «49» 06.11/07-МФ від 13.11.2007 в сумі 1 261 907 грн 88 коп., а також стягнуто в рахунок відшкодування судових витрат: 1700 грн державного мита та 30 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи (а.с.33-34).
На підставі вказаного судового рішення 20.01.2010 року за заявою стягувача (а.с.36) було видано виконавчі листи за №2-3589/09 на примусове стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та відшкодування судових витрат.
Виконавчий лист на примусове стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» 1730 грн. на відшкодування судових витрат був повернутий до Деснянського районного суду з Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції у зв'язку з фактичним виконанням (а.с.37-39).
За результатами пошуку виконавчих проваджень в АСВП станом на 10.06.2019, АСВП №48520495, боржник ОСОБА_1 , стягувач ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», яке відкрите 20.08.2015 у Печерському районному відділі державної виконавчої служби м. Київ ГТУЮ у місті Києві, завершено (а.с.65).
Згідно з повідомленням начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ ГТУЮ у місті Києві від 03.07.2019 , на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №48520495 з примусового виконання виконавчого листа №2-3589/09 від 20.01.2010, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» боргу у розмірі 1202507,08 грн; 02.02.2018 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану відповідно до п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.99).
По справі також встановлено, що 15.05.2018 були проведені електронні торги по лоту №F07GL18920, до складу якого входило право вимоги за Кредитним договором №"49"_06-11/07 МФ від 13.11.2007, укладеним між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 .
За результатами проведення електронних торгів по лоту №F07GL18920 переможцем було оголошено Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма Факторинг", що підтверджується протоколом електронних торгів №UA-EA-2018-03-27-000131-a від 15.05.2018. 30.05.2018 за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів №UA-EA-2018-03-27-000131-a.
На виконання умов електронних торгів по лоту №F07GL18920, 23.05.2018 ТОВ «ФК «Оптіма Факторинг» перерахувало на платіжні реквізити ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" грошові кошти в сумі 1222551,00 грн.
30.05.2018 за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів №UA-EA-2018-03-27-000131-a, між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Оптіма Факторинг" було укладено Договір про відступлення права вимоги №000131-а, згідно якого Банк - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" відступив (передав права вимоги) новому кредитору - ТОВ "Оптіма Факторинг" за Кредитним договором №"49"_06-11/07 МФ від 13.11.2007, укладеним між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 .
На підтвердження переходу права вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 13.11.2007 в сумі 1261907, 88 грн від ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ТОВ "Оптіма Факторинг" заявник надав копію Договору про відступлення прав вимоги від 30.05.2018 та Витяг з Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами до Договору №000131-а про відступлення прав вимоги від 30.05.2018 (а.с.61-63).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідно до Договору про відступлення прав вимоги №000131-а від 30.05.2018 ТОВ «Оптіма Факторинг» набуло статусу нового кредитора за кредитним договором № «49»_ 06.11/07-МФ від 13.11.2007, а тому наявні усі підстави для заміни сторони виконавчого провадження.
Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Оптіма Факторинг» не надало належних доказів переходу права грошової вимоги за кредитним договором є необґрунтованими, оскільки матеріали справи містять належним чином посвідчені копії Договору про відступлення прав вимоги №000131-а від 30.05.2018, витяг з Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами до Договору №000131-а про відступлення прав вимоги від 30.05.2018 та платіжне доручення про сплату коштів за відступлені вимоги (а.с.61-63, 121-124), що відповідає частині п'ятій статті 95 ЦПК України.
Крім того, документи, що були підставою для набуття ТОВ «Оптіма Факторинг» права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № «49»_06.11/07-МФ від 13.11.2007, включаючи Договір про відступлення права вимоги №000131-а від 30.05.2018, знаходяться в загальному відкритому доступі на сайті Товарна біржа «Електронні торгові системи» за посиланням https://etc-torgi.com/prozorrosale/auctions/160435/ .
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Оскільки Договір про відступлення права вимоги №000131-а від 30.05.2018 недійсним не визнавався, він є таким, що створив для ТОВ «Оптіма Факторинг» певні юридичні наслідки, включаючи набуття права вимоги до ОСОБА_1 .
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що суд не надав відповідної оцінки законності договору про відступлення права вимоги №000131-а від 30.05.2018, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Доводи апеляційної скарги про те, що за Договором про відступлення прав вимоги №000131-а від 30.05.2018 були передані не ті вимоги, що стосуються ОСОБА_1 за заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.06.2009 року з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» в сумі 1 261 907 грн 88 коп., через те, що у Витягу з Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, зазначена інша сума заборгованості - 1 689 675,34 грн, не можуть бути підставою для відмови у заміні сторони виконавчого провадження, оскільки наявність судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором не обмежує право стягувача проводити подальше нарахування заборгованості за цим договором.
Згідно з ч.2 ст.516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Неповідомлення боржника про заміну кредитора в контексті положення ч.2 ст. 517 ЦК України впливає лише на право боржника не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні і не може бути підставою для відмови у заміні сторони виконавчого провадження, оскільки такі наслідки чинним законодавством не передбачені.
В апеляційній скарзі також зазначається, що суд першої інстанції в порушення ст..263 та ч.3 ст.442 ЦПК України розглянув справу без належного повідомлення боржника про розгляд справи.
Виходячи з положень статей 128 та 442 ЦПК України, у разі розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження суд зобов'язаний повідомити боржника за відомою адресою, наявною в матеріалах справи.
Про дату, час і місце розгляду заяви ТОВ «Оптіма Факторинг» про заміну стягувача боржник ОСОБА_1 повідомлявся судом першої інстанції за єдиною наявною у матеріалах цивільної справи адресою: АДРЕСА_1 ; відомості щодо будь-яких інших засобів зв'язку з боржником у матеріалах справи відсутні.
Так, повідомлення про розгляд вказаної заяви в судовому засіданні 03.07.2019, яке було направлено боржнику ОСОБА_1 , повернулося не врученим з відміткою про повернення «за не запитом» (а.с.68, 71).
Згідно з протоколом судового засідання за 03.07.2019, суд відклав розгляд справи до 24.07.2019 (а.с.74).
Повідомлення про розгляд вказаної заяви в судовому засіданні 24.07.2019, яке було направлено боржнику ОСОБА_1 , повернулося не врученим з відміткою про повернення «за не запитом» (а.с.80).
Про зміну свого місця проживання або місцезнаходження ОСОБА_1 не повідомляв, будь-які відомості щодо зміни адреси ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні..
Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт направлення судом першої інстанції повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи в установленому законом порядку, а тому його неявка не перешкоджала вирішенню питання щодо заміни сторони виконавчого провадження.
Крім того, ОСОБА_1 реалізував належне йому процесуальне право на оскарження судового рішення, для чого йому було поновлено строк на подачу апеляційної скарги як такий, що пропущений з поважних причин. При цьому ОСОБА_1 користувався правовою допомогою, яку йому надавав професійний адвокат. Боржник мав реальну можливість надати суду апеляційної інстанції всі свої доводи і заперечення щодо незгоди з судовим рішенням та надати відповідні докази.
За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно вирішено справу.
Отже, розгляд судом першої інстанції заяви ТОВ «Оптіма Факторинг» про заміну стягувача без участі боржника ОСОБА_1 не призвів до неправильного вирішення справи. Обгрунтоване та правильне по суті й справедливе рішення суду не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.
Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).
Отже, вирішуючи спір, суд з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано задовольнив заяву ТОВ «Оптіма Факторинг».
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 367, 368, 374 п.1 ч.1, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 28 січня 2020 року.
Головуючий: Судді: