28 січня 2020 року м. Херсон
справа № 766/2832/19
провадження №22-ц/819/183/20
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В.,
суддів: Пузанової Л.В.,
Чорної Т.Г.,
секретар Павловська Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Прохоренко В.В. від 08 липня 2019 року в справі за позовом Міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії,
встановив:
У лютому 2019 року Міське комунальне підприємство «Херсонтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до абонентської бази МКП «Херсонтеплоенерго» за адресою АДРЕСА_1 особливий рахунок № НОМЕР_1 відкритий з 01.10.2001 року на ім'я ОСОБА_1 ..
Вказує на те, що між позивачем та відповідачем встановилися фактичні договірні відносини з надання послуг із централізованого опалення та гарячого водопостачання.
У період з 01.12.2008 року по 01.02.2019 року відповідачка не здійснювала оплату за надані послуги з центрального опалення, у зв'язку з цим утворилася заборгованість у розмірі 37482, 82 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на його користь, а також стягнути судовий збір у розмірі 1921,00 грн.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 08 липня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго» заборгованість за послуги з центрального опалення за період з березня 2017 року по лютий 2019 року в розмірі 11526,94 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго» судовий збір у розмірі 590,71 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 08 липня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити МКП «Херсонтеплоенерго» у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії в повному обсязі, вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та самостійно визначив межі строку позовної давності у яких позивач може звертатися до суду з вимогою про захист порушеного права з березня 2017 року по лютий 2019 року, в той час як відповідачка посилалася на сплив позовної давності, як підстави у відмови у позові враховуючи останній платіж у липні 2008 року.
Також, суд першої інстанції не врахував її заяву, викладену у відзиві, щодо розгляду справи у присутності сторін та розглянув справу за відсутності сторін, що призвело до неповного встановлення обставин справи. Так, суд не дослідив та не надав оцінку усім наявним у справі доказам, зокрема акту про відключення квартири АДРЕСА_2 від внутрішньо будинкових мереж централізованого водопостачання і гарячого опалення. А проведена на її замовлення в порядку ст.106 ЦПК України судова будівельно-технічна експертиза надала висновок, що в квартирі АДРЕСА_2 трубопроводи та прилади централізованого теплопостачання відсутні починаючи з опалювального сезону 2008/2009 років; опалення квартири АДРЕСА_2 здійснюється від автономного джерела опалення - двоконтурного газового котла, надання послуг з централізованого опалення квартири на час складання висновку технічно не можливо. Зазначений висновок підтверджує відсутність в неї обов'язку щодо сплати послуг позивачу, так як вона фактично не отримує послуги. Вказує на те, що відсутність укладеного договору між нею та позивачем не звільняє її від обов'язку оплачувати надані послуги, проте вказаний обов'язок виникає лише у разі надання таких послуг, а це технічно неможливо.
У відзиві на апеляційну скаргу МКП «Херсонтеплоенерго» її доводи в частині щодо відсутності підстав для нарахування оплати за споживчу теплоенергію вважав необґрунтованими, оскільки суд дійшов правильного висновку про не доведення відповідачкою порядку відключення від мереж теплопостачання. Зазначає, що єдиною законною підставою для звільнення відповідача від оплати за послуги з центрального опалення - є акт про відключення від мережі централізованого опалення, затверджений міжвідомчою комісією з питань відключення системи центрального опалення, проте якого відповідачка не має. Звертає увагу на те, що відповідачка була обізнана, що їй здійснюється нарахування за послуги з централізованого опалення. Зазначає, що частково погоджуються з доводами апеляційної скарги, а саме в частині того, що суд першої інстанції неправильно визначив межі строку позовної давності, оскільки строк позовної давності повинен відраховуватися за три роки, тобто з березня 2016 року по лютий 2019 року, в той час, як суд першої інстанції обрахував з березня 2017 року по лютий 2019 року.
Заслухавши доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення суду про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів відсутності підстав нарахування заборгованості за послуги з централізованого опалення та матеріалами справи підтверджено, що позивач надавав послуги з централізованого опалення, у приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , де АДРЕСА_4 квартирі АДРЕСА_5 проживає ОСОБА_1 , але в порушення вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» належним чином не оплачує спожиті послуги, порушене право позивача на отримання належної плати за надані послуги підлягає судовому захисту. Суд першої інстанції зазначив, що наданий акт відключення квартири від внутрішньобудинокової системи опалення з відключенням опалювальних приладів не є належним доказом. Також, судом, з посиланням на норми ст.ст. 256,257, 267 ЦК України застосовані строки позовної давності, стягнута заборгованість за період з березня 2017 року по лютий 2019 року включно у розмірі 11526,94 грн.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з урахуванням рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20 жовтня 2009 року № 628 «Про визначення виконавця комунальних послуг із централізованого опалення та гарячого водопостачання, затвердження Положення про розмежування зон експлуатаційної відповідальності та типового договору про розмежування зон експлуатаційної відповідальності» /а.с.14/ та згідно дислокації об'єкта теплопостачання послуги по теплопостачанню і гарячому водопостачанню житлового будинку АДРЕСА_3 надає МКП «Херсонтеплоенерго» в період з 1 жовтня 2001 року по теперішній час/а.с.15/.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 /а.с.54/.
Договір на надання послуг централізованого опалення між Міським комунальним підприємством «Херсонтеплоенерго» та ОСОБА_1 не укладався, проте особливий рахунок 0433058 відкрито на ім'я ОСОБА_1 ..
З наданого позивачем розрахунку по о/р 0433058 вбачається, що опалювальна площа складає 54,80 кв.м, зареєстровано 1 меш., опалення: тариф 1621,0800 за 1 Гкал, ГВП: тариф 231,0700 за 1 меш. у місяць, в період з 10.2001 року по 01.02.2019 року заборгованість складає 37482,82 грн /а.с.5-6/.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово- комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом першим частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» встановлено обов'язок споживача оплатити надані послуги.
Наведеними положеннями законів передбачено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги щодо неотримання послуг з централізованого опалення, оскільки нею з 2008 року встановлено газовий котел для опалення та гарячого водопостачання, тому позивач неправомірно здійснював нарахування заборгованості колегія суддів не може прийняти до уваги з огляду на таке.
Порядок відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання на час коли відповідачка розпочала дії щодо вирішення питання відключення своєї квартири від мереж централізованого опалення був врегульований у однойменному Порядку, затвердженому наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 9.12.2005 року за №1478/1175.
Відповідно до п.2.1. зазначеного Порядку для вирішення питання відключення квартири від мереж централізованого опалення ОСОБА_1 повинна була звернутися до постійно діючій міжвідомчій комісії, створеній рішенням місцевого органу виконавчої влади, з заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП.
Відповідно до умов пункту 2.2. названого Порядку Комісія після вивчення конкретних умов у місячний термін мала прийняти рішення. Засідання Комісії мало відбуватися за участі ОСОБА_1 або її уповноваженого представника, та витяг з рішення Комісії, яке оформлено протоколом, у десятиденний термін мало бути надано ОСОБА_1 ..
Проте, такі документи ОСОБА_1 суду першої та апеляційної інстанції не надані.
Так, відповідно до п.2.2.1 Порядку при позитивному рішенні Комісії заявнику ( ОСОБА_1 ) надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП, та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримала ряд документів в тому числі і від позивача: затверджені посадовою особою позивача технічні умови на установку альтернативного джерела з відключенням квартири від системи ЦО, які містять п. 1.6 щодо нарахування оплати за теплопостачання до моменту підписання акту про відключення від ЦО/ а.с.38/, узгодженого посадовою особою позивача робочого проекту системи автономного опалення з відключенням від центральної системи опалення / а.с.41/) / а.с.27-49/.
Разом з тим, представником позивача зазначено, що видача позивачем відповідачці технічних умов від 21.08.2007 року відбулася на підставі листа начальника інспекції з нагляду за станом житлового фонду при УЖГ від 25.07.2007 року, що може свідчити про відсутність рішення Комісії у вигляді протоколу, ухваленого відповідно до п.2.2 Порядку / а.с.139/.
Виходячи з положень п. 2.5 Порядку, відключення приміщень від внутрішніх мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири ( нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. Такі роботи виконуються в між опалювальний період.
Виконання цієї вимоги Порядку за участю представника виконавця послуг з ЦО і ГВП відповідачкою не доведено. Так, відповідно до п. 2.6 Порядку ( як в редакції від 22.11.2005 року так і в наступній редакції) по закінченні робіт складається акт про відключення квартири (будинку) від мереж ЦО і ГВП і в 10-ти денний строк подається заявником до Комісії на затвердження.
Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання / п. 2.7. Порядку/.
Тобто єдиною законною підставою для відключення квартири від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає.
ОСОБА_1 дотримання вимог п. 2.6 Порядку не доведено. Пояснення її представників, що такий акт вона надавала для підпису позивачу, працівники якого їй пояснили, що вони самі його направлять до Комісії, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки вони не є доведеними та не ґрунтуються на положеннях п. 2.6 Порядку. Крім того, представником позивача зазначено, що за перевіреною вхідною кореспонденцією за період з 01.01.2007 року від ОСОБА_1 , документи у 2008 році не надходили / а.с.136/, в той час як вона не була позбавлена можливості звернутися до позивача щодо підписання такого акту.
Представник відповідачки не заперечує, що акт про відключення квартири від внутрішніх мереж ЦО і ГВП копія якого додана відповідачкою до позовної заяви на спростування позовних вимог, без підпису представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та представника монтажної організації, не затвердженого у встановленому законом порядку/ а.с.50/, складався після березня 2013 року.
Також, представником позивача зазначено, що на звернення ОСОБА_1 був складений акт перевірки технічного стану системи опалення від 30 січня 2019 року у квартирі відповідачки, проте зазначений акт не є актом про відключення вказаної квартири від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП / а.с.68/.
Отже, єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що строк позовної давності розпочався з 2008 року, часу останнього платежу, а отже заява про його застосування унеможливлює стягнення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на нормах Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в частині обов'язку сплати за послуги.
Колегія суддів не може прийняти доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу щодо помилкового застосування строку позовної давності, який відповідно до закону складає три роки, оскільки позивачем апеляційна скарга на незаконність цієї частини судового рішення не подавалася, а апеляційна скарга відповідачки містить інші доводи щодо застосування строку позовної давності в межах, яких відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення, а оскільки суд першої інстанції у судовому рішення правильно послався на норми ст.ст. 257,256,267 ЦК України, тому відсутні підстави вважати про неправильне застосування судом норм матеріального права (ч.4 ст. 367 ЦПК України).
Таким чином, доводи апеляційної скарги є такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права, тому підлягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374,375,382 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 08 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий І.В. Склярська
Судді: Л.В. Пузанова
Т.Г.Чорна
Повне судове рішення складено 30 січня 2020 року
Суддя І.В. Склярська