28 січня 2020 року м. Херсон
справа № 663/163/19
провадження №22-ц/819/185/20
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В.,
суддів: Пузанової Л.В.,
Чорної Т.Г.,
секретар Павловська Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області у складі судді Яценка О.М. від 16 липня 2019 року в справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
встановив:
У січні 2019 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів: відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, а також стягнення витрат на аварійного комісара.
Позовна заява мотивована тим, що 01 грудня 2017 року з вини ОСОБА_1 , який керував автомобілем «FORD», номерний знак « НОМЕР_1 » в м. Одеса сталося дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого автомобіль «AUDI», номерний знак « НОМЕР_2 » отримав пошкодження. Вина відповідача у скоєнні ДТП підтверджується постановою Суворовського районного суду м.Одеса від 02.03.2018 року. На день скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована, тому власник пошкодженого автомобіля, ОСОБА_2 , з метою отримання відшкодування звернулась до МТСБУ з відповідною заявою.
Відповідно до висновку №2613 вартість матеріального збитку пошкодженого транспортного засобу «AUDI», номерний знак « НОМЕР_2 » складає 83956,23 грн.
Відповідно до п.п.а п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ здійснило виплату відшкодування ОСОБА_2 у розмірі 83956,23 грн.
Крім того, МТСБУ понесло витрати на аварійного комісара в сумі 820 грн, оплата яких підтверджується платіжним документом.
З урахуванням зазначеного, МТСБУ, посилаючись на ст.1191 ЦК України, ст.ст.38,41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму сплаченого відшкодування в розмірі 83956,23 грн, суму сплачених витрат на аварійного комісара 820,00 грн, а також судові витрати у розмірі 1921,00 грн.
Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 16 липня 2019 року в задоволенні позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою відмовлено.
В апеляційній скарзі МТСБУ посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 16.07.2019 року та ухвалити нове, яким позов МТСБУ до ОСОБА_1 задовольнити. Вирішити питання стягнення судових витрат.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що суд надав неправильну оцінку обставинам у справі. Судом безпідставно не взято до уваги постанову Суворовського районного суду м. Одеси, якою провадження по справі закрито, у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст.38 КУпАП, оскільки в описовій частині постанови зазначено, що 01.12.2017 року водій ОСОБА_1 рухаючись на перехресті вул.Отамана Головатого та пров.Солнцеватий створив аварійну ситуацію автомобілю марки «Ауді», р/н НОМЕР_2 , змусивши останнього різко змінити швидкість та напрямок руху, що призвело до наїзду на перешкоду. Внаслідок вказаного, автомобілю марки «Ауді» завдано матеріального збитку. Закриття провадження у справі, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності не свідчить про відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення. Отже, не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його адвокат Лодига М.Т. доводи апеляційної скарги не визнали, рішення суду вважають законним та обґрунтованим. Вважають, що позивачем не доведена вина ОСОБА_1 у здійсненні ДТП, а тому підстави для стягнення з нього коштів відсутні. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідачу та його представнику були роз'ясненні норми п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України, а саме щодо спростування доказів, які містяться в справі про адміністративне правопорушення, яка була досліджена судом апеляційної інстанції, доведення відсутності вини в здійсненні ДТП, заявлення клопотання про призначення судової експертизи з цього питання, проте сторона та його адвокат відмовилися від заявлення клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи, висловили позицію, що позивач має довести вину відповідача.
Заслухавши доповідача, представників сторін, відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у судовому засіданні встановлено, що вину ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі, та сталася за участі транспортних засобів - автомобілів марки «Форд» та марки «Ауді», постановою Суворовського районного суду м. Одеса № 523/1898/18 від 02.03.2018 року не встановлено, провадження у справі закрито хоча і з нереабілітуючих підстав, проте встановлені судом обставини не дають змогу стверджувати, що саме ОСОБА_1 є винним у вчиненні ДТП. Суд також зазначив, що крім того, доказами у вчиненні ДТП є не лише постанова суду, а й висновки експертів, пояснення свідків тощо, проте жодного доказу позивачем МТСБ України до суду не надано, клопотання про їх витребування, виклик, призначення тощо до суду не надано, у зв'язку із чим суд приходить висновку, що позивачем не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Колегія судів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завдання цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів.
Суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом ( п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України). Разом з тим, матеріали цивільної справи не містять виконання судом першої інстанції зазначеної процесуальної норми, що потягло за собою неповне з'ясування обставин справи.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що постановою судді Суворовського районного суду м. Одеса від 02 березня 2018 року ( справа№523/1898/18), ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП звільнено у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Провадження у справі закрито /а.с.6/. У зазначеній постанові суд вказав, що приписи статті 247 КУпАП є імперативними і чітко вказують, що суд повинен лише закрити провадження і не вирішувати при цьому жодних інших питань.
Отже, обставини наявності чи відсутності вини ОСОБА_1 у здійсненні ДТП, внаслідок якої заподіяна шкода, судом першої інстанції при розгляді даної позовної заяви, не встановлювалися.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції були досліджені матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що 30 січня 2018 року старшим інспектором ВРД УПП в Одеській області було складено протокол про адміністративне правопорушення серії НОМЕР_3 відносно ОСОБА_1 за яким, 01.12.2017 року о 11 год. 50 хв. в м.Одесі на перехресті вул.Отамана Головатого та пров.Солонцеватий ОСОБА_1 керуючи автомобілем Форд Транзіт, номерний знак НОМЕР_1 при виїзді на перехрестя з пров.Солонцеватий, створив аварійну ситуацію автомобілю Ауді д/з ВН0450НО під керуванням ОСОБА_3 , змусивши його різко змінити швидкість та напрямок свого руху, що призвело до наїзду на перешкоду. Зазначеним ОСОБА_1 порушив вимоги п.16.12 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП. Внаслідок ДТП завдано матеріальний збиток.
У справі про адміністративне правопорушення наявний відеозапис, який був відтворений та досліджений у судовому засіданні суду апеляційної інстанції та який підтверджує обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 .. При цьому надати належні та допустимі докази на спростування як викладеного в протоколі так і на відеозапису, ОСОБА_1 та його адвокат відмовилися. Складена працівником поліції схема ДТП, яка наявна в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та є підтвердженням зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення, відповідачем та його представником не спростована. Адвокат пояснила, що незважаючи на незгоду з матеріалами, наявними в справі про адміністративне правопорушення, сторона відповідача не зверталася до поліції з відповідними заявами з цього приводу.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є власником автомобіля AUDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 /зв.с.а.7/.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що власником автомобіля FORD TRANSIT, реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_4 , який видав довіреність ОСОБА_5 на право експлуатування автомобіля та здійснення інших повноважень. Керування автомобілем здійснював ОСОБА_1 ..
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля FORD TRANSIT, реєстраційний номер НОМЕР_1 не застрахована.
07 травня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до МТСБУ в порядку ст.35 та п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з заявою про здійснення відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталося 01.12.2017 р. Одеса вул.Отамана Головатого на розі Солонцеватий провулок за участю транспортного засобу AUDI, з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу FORD, з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 /а.с.7/.
27 лютого 2018 року, за замовленням МТСБУ, ТОВ «Експертно-Асистуюча Компанія» Фаворит» складно звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу, станом на 25.01.2018 року /а.с.11-12/.
Наказом МТСБУ №5003 від 24 вересня 2017 року було вирішено виплати ОСОБА_2 відшкодування шкоди в розмірі 83956,23 грн /а.с.9/.
25 травня 29018 року ОСОБА_2 отримала страхове відшкодування в розмірі 83956,23 грн, що підтверджується платіжним дорученням №905248 від 25 травня 2018 року /а.с.10/.
Також, МТСБУ було сплачено 820 грн за послуги аварійного комісара (експерта), що підтверджується платіжним дорученням №903506 від 05 квітня 2018 року /а.с.10/.
Загальний розмір витрат МТСБУ складає 84776,23 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди ( частина 2 статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавала шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Відповідно до підпункту а пункту 41.1. статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ, за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 234/16272/15-ц, Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 жовтня 2019 року в справі 722/1384/15-ц.
Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 не надав як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції доказів відсутності його вини у завданій шкоді, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини та норми матеріального і процесуального права наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача грошові кошти в сумі 83956,23 грн, сплачені останнім на виконання вимог Закону. Витрати понесені позивачем на аварійного комісара в сумі 820 грн, які підтверджені належним платіжнім документом, також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. А всього підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України грошові кошти в сумі 84 776,23 грн.
Таким чином, рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову про стягнення коштів.
Відповідно до положень частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України з огляду на ухвалення судом апеляційної інстанції нового судового рішення про задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати останнього на сплату при поданні позовної заяви та апеляційної скарги судового збору у розмірі 4802,50 грн (1921 грн - за подання позовної заяви + 2881,50 грн - за подання апеляційної скарги) /а.с.1, 85/.
На підставі викладеного та статей 1166,1187,1191 ЦК України, керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376,382 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити.
Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 16 липня 2019 року скасувати та ухвалити нове.
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (м.Київ, Русанівський бульвар,8, ЄДРПОУ 21647131) грошові кошти в сумі 84 776,23 грн (вісімдесят чотири тисячі сімсот сімдесят шість гривень двадцять три копійки), а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4802,50 грн (чотири тисячі вісімсот дві гривні п'ятдесят копійок).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий І.В. Склярська
Судді: Л.В. Пузанова
Т.Г.Чорна
Повне судове рішення складено 30 січня 2020 року
Суддя І.В. Склярська