27 січня 2020 року
м.Суми
Справа №585/5051/18
Номер провадження 22-ц/816/4/20
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І.
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»;
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 травня 2019 року в складі судді Яковець О.Ф., постановленого у м. Ромни, повний текст судового рішення виготовлено 24 травня 2019 року,
Звернувшись до суду із позовом у грудні 2018 року, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по виплаті заробітної плати за виконану роботу в надурочний час в розмірі 97929 грн 00 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 02.11.2018 по 11.12.2018 року 3457 грн. 72 коп.
Свої вимоги мотивував тим, що у 2000 році він був прийнятий на роботу до відповідача на посаду охоронника відділення, відділу охорони касових операцій, схоронності коштів, техукріпленності та індексації Роменського відділення № 147 ВАТ «Державний ощадний банк України». Зазначає, що він працював на різних посадах охоронником у відповідача. 01.11.2018 року його було звільнено за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України), однак при звільненні відповідач не провів з ним остаточного розрахунку, зокрема за роботи в надурочний час.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20.05.2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне встановлення судом фактичних обставин справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що надані в судове засідання відповідачем табелі обліку робочого часу не відповідають дійсності, оскільки не містять відомостей щодо надурочних робіт для кожного працівника, а тому суд першої інстанції помилково встановив фактичні обставини справи на підставі вказаних табелів.
Від відповідача до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що позивачем було надано в судове засідання копії сторінок журналу обліку приймання - здавання поста і перевірок несення служби з охорони Ощадбанку України, які отримані у спосіб, не передбачений законом. Зазначає, що вказані сторінки журналу містять банківську та комерційну таємницю. Таким чином долучивши ці сторінки позивач розголосив комерційну таємницю. Вказує, що обставини щодо кількості годин, відпрацьованих позивачем, не можуть бути підтверджені показаннями свідків. Просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити.
Представник відповідача вважає рішення законним і просив залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами того, що він залучався до надурочних робіт. Журнал прийому - здачі чергувань не може бути взято до уваги з огляду на те, що він не містить відмітки щодо часу початку та закінчення роботи працівників.
Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду виходячи з наступного.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що 03.01.2012 року позивач прийнятий на роботу на посаду охоронника відділення, відділу касових операцій, схоронності коштів, техукріпленості та інкасації Роменського відділення № 147 ВАТ «Державний ощадний банк України».
01.11.2018 року позивача було звільнено за угодою сторін (п.1 ст. 36 КЗпП України) на підставі наказу № 1237 - к від 30.10.2018 року
19.11.2018 року позивач звернувся до відповідача з листом про виплату йому розрахункових (заробітної плати) за відпрацьовані в надурочний час 2025 годин протягом 2011 - жовтня 2018 років включно. (а.с. 91-92). Листом від 03.12.2018 року № 116.26-12/3029/112028/2018-18/ВИХ відповідач повідомив позивача про те, що на момент проведення звільнення позивача, відомості про виконання роботи понад норми, встановленої тривалості робочого часу відсутні, а також зазначено, що при звільненні позивачем було проведено з відповідачем всі розрахунки. (а.с.94).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В якості обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на надані ним копії журналу прийому здачі чергувань (а.с. 8-90), однак оригінал цього журналу суду позивачем не надано. При цьому журнал заповнювався самими працівниками, та містить відмітки відповідального працівника лише щодо часу перевірки несення служби, натомість часу початку та закінчення роботи працівників цей журнал не містить, і відповідно не підтверджує виконання понаднормових робіт позивачем.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Із розділу 5.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ВАТ «Державний ощадний банк України», які затверджені загальними зборами представників трудового колективу ВАТ «Ощадбанк» (протокол № 10 від 30.05.2011 року) вбачається, що у філії Сумське обласне управління встановлено восьми годинний робочий день. Суботу та неділю визначено, як вихідні дні. Згідно з п. 5.2. Правил внутрішнього трудового розпорядку ВАТ «Державний ощадний банк України» деяким категоріям персоналу Банку, зокрема, охоронників, сторожів запроваджується підсумковий облік робочого часу. Рішення про запровадження підсумкового обліку робочого часу приймається адміністрацією установи за погодженням із профспілковим комітетом, оформлюється наказом з обов'язковим ознайомленням працівників відповідно до чинного законодавства. Робота понад установлену тривалість робочого часу за обліковий період для таких працівників вважається надурочною і оплачується згідно із ст. 106 КЗпП у подвійному розмірі годинної ставки. (том. 2 а.с. 194).
Разом з тим, відповідно до п. 16.3. Колективного договору, що був прийнятий загальними зборами представників трудового колективу ВАТ «Ощадбанк» 08.02.2011 року, для охоронників запроваджено підсумковий облік робочого часу. (том. 1 а.с. 125).
Із наданого відповідачем графіку чергувань охорони вбачається, що в січні 2018 року позивач пропрацював 160 годин, що становить 40 годин на тиждень, в лютому 2018 року - 152 години, в березні 2018 року - 167 годин, в квітні 2018 року - 151 годину, в травні 2018 року - 159 годин, в червні 2018 року -159 годин, в липні 2018 року - 176 годин, в серпні 2018 року 72 години, у вересні 2018 року - 128 годин, а в жовтні 2018 року - 167 годин.
Відповідно до висновків судової економічної експертизи від 24.12.2019 року № 1610, що була проведена за клопотанням позивача (том 3 а.с. 2-10) вбачається, що дана кількість відпрацьованих позивачем годин з 01.08.2011 по 31.10.2018 року не перевищує норми робочого часу при підсумковому обліку робочого часу та встановленому 40 годинному робочому тижні.
Разом з тим, колегія суддів критично відноситься до висновків судової економічної експертизи від 24.12.2019 року № 1610 в яких зазначено, що робота ОСОБА_1 в надурочний час за період часу з 01.08.2011 року по 31.10.2018 року не значиться, оскільки відповідно до відомостей, що містяться в розрахункових листах наданих відповідачем стосовно ОСОБА_1 вбачається, що останньому здійснювалася оплата праці за роботу у вихідні дні та нічний час, водночас вказані обставини не знайшли свого відображення у висновку експерта, а тому колегія суддів позбавлена можливості встановити обставини того, чи здійснювалася така робота позивачем в надурочний час. Але ті обставини, що фактично позивач у зазначений ним період часу пропрацював понаднормовий час, який йому не було оплачено підприємством, в суді не знайшли свого підтвердження.
Згідно зі ст. 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Відповідно до ст. 106 КЗпП у разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.
Колегія суддів зазначає, що при підсумованому обліку робочого часу робота працівників регулюється графіками роботи (змінності), які розробляються роботодавцем і погоджуються з виборним органом первинної профспілкової організації, а в разі його відсутності можуть бути знову ж таки передбачені в колективному договорі. Графіки роботи (змінності) розробляються таким чином, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин, передбаченого статтями 50 та 51 КЗпП. Обліковий період установлюється в колективному договорі підприємства. Він охоплює робочий час і години роботи у вихідні і святкові дні, години відпочинку. Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді.
Водночас, доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивач залучався до надурочних робіт в період з 2011 - 31.10.2018 року за які б йому не було сплачено відповідачем не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, з огляду на те, що представлений суду позивачем як доказ належно оформлений журнал обліку приймання-здавання поста і перевірок несення служби з охорони Ощадбанку України не доводить фактично відпрацьованого ним робочого часу у період з 01.01.11 по 23.11.2018 і спростовує дані матеріалів обліку робочого часу у матеріалах справи представлених банком.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на недоведеність позивачем факту залучення його до виконання надурочних робіт в період з 2011 - 31.10.2018 року, колегія суддів відхиляє вказані доводи апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що наданий позивачем в якості доказу журнал приймання - здавання поста і перевірок несення служби з охорони Ощадбанку України не містить відмітки щодо часу початку та закінчення роботи працівників у розрізі кожного дня, а тому з тих даних що містяться в ньому неможливо визначити чи працював позивач в надурочний час у спірний період.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Вирішуючи питання касаційного оскарження, апеляційний суд керувався висновками ЄСПЛ, який у справі "Азюковська проти України" (заява № 2693/18) який визнав неприйнятною заяву про оскарження відмови Верховного Суду переглянути рішення попередніх судів через малозначність справи, що виникла з трудових правовідносин. Суд не знайшов порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки спір стосується саме виплат у трудових правовідносинах, тому відповідно ч. 6 ст. 19 ЦПК України апеляційний суд визнає дану справу малозначною через незначну її складність.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови складено 30 січня 2020 року
Головуючий - С.С. Ткачук
Судді: О.Ю. Кононенко
В.І. Криворотенко