Номер провадження: 22-ц/813/2956/20
Номер справи місцевого суду: 500/3110/17
Головуючий у першій інстанції Грубіян Л. І.
Доповідач Погорєлова С. О.
29.01.2020 року м. Одеса
Суддя судової палати з цивільних справ Одеського апеляційного суду Погорєлова С.О., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 (третя особа - Орган опіки та піклування Ізмаїльської міської ради) про позбавлення батьківських прав, -
встановила:
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 квітня 2019 року позов ОСОБА_3 було задоволено.
Позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітніх: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Не погоджуючись зі вказаним судовим рішенням, 16 травня 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою судді Одеського апеляційного суду від 12 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху у зв'язку із несплатою суми судового збору у розмірі 960 грн.
Копія ухвали Одеського апеляційного суду від 12 червня 2019 року була направлена 14 червня 2019 року на адресу апелянта, вказану останнім у апеляційній скарзі: АДРЕСА_1 .
27 липня 2019 року на адресу Одеського апеляційного суду повернувся поштовий конверт, надісланий на адресу ОСОБА_1 , із відміткою “За закінченням встановленого строку зберігання”. При цьому, прізвище відповідальної особи за вручення копій судових рішень та їх повернення до суду не зазначено, конкретні причини, які не дали змоги вручити копії судових рішень, теж не зазначені.
20 вересня 2019 року Одеським апеляційним судом на адресу апелянта знову була направлена копія ухвали суду від 12 червня 2019 року. 01 листопада 2019 року на адресу Одеського апеляційного суду знову повернувся поштовий конверт, надісланий на адресу ОСОБА_1 , із відміткою “За закінченням встановленого строку зберігання”.
Інших даних щодо вручення або не вручення копії судового рішення апелянту у справі ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Згідно довідки Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 17 червня 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 17 лютого 2015 року значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Така ж саме адреса місця проживання вказана і самим ОСОБА_1 у апеляційній скарзі. Дані щодо інших місць проживання або перебування апелянта ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні.
Вказане свідчить про те, що протягом тривалого часу - з червня 2019 року, судом апеляційної інстанції вживались усі передбачені законом заходи для належного повідомлення ОСОБА_1 про необхідність виконання вимог ухвали Одеського апеляційного суду від 12 червня 2019 року.
Натомість, з боку апелянта ОСОБА_1 , протягом також тривалого часу, з травня 2019 року (дня подачі апеляційної скарги), і протягом перебування апеляційної скарги на розгляді Одеського апеляційного суду (з червня 2019 року), не було виконано процесуальний обов'язок щодо отримання інформації про рух його апеляційної скарги для забезпечення своєчасного, всебічного, повного та об'єктивного розгляду цивільної справи.
Згідно ч.2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані:
1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;
2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи;
3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою;
4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;
5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;
6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;
7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції?(§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 8?;листопада 2005 року в справі «Смірнова проти України»).
У пункті 41 рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 р. у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка?закріплює один із основоположних принципів - неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Так, у ст.17 Конвенції № ETS N 005 «Заборона зловживання правами» передбачено, що «Жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції».
Під зловживанням правом, як матеріальним, так і процесуальним, Європейський Суд з прав людини у своїй практиці розуміє таке його використання, яке спрямоване на боротьбу із закладеним у ньому ж позитивним регулятивним потенціалом, в тому числі, що суперечить принципу правової визначеності.
Тобто, суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.
Таким чином, зловживання процесуальними правами, в тій чи іншій мірі, має бути спрямоване на перешкоджання реалізації захисту порушеного права. Порушниками, які можуть зловживати своїми процесуальними правами, можуть бути особи, які беруть участь у справі, інші учасники процесу, оскільки кожен з них наділений відповідними процесуальними правами і обов'язками та відповідно може впливати на хід розгляду справи.
Як вже вказувалось вище, цивільна справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 квітня 2019 року перебуває у провадженні суду апеляційної інстанції протягом значного часу - з червня 2019 року, і судом апеляційної інстанції здійснено усі передбачені законом заходи щодо забезпечення отримання апелянтом копій судових рішень про залишення його апеляційної скарги без руху.
Таким чином, протягом вказаного тривалого періоду ОСОБА_1 не здійснено жодного заходу, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження. Вказані дії апелянта призводять до порушення судом норм чинного законодавства України щодо розгляду справи в розумні строки, та порушення прав інших осіб на справедливий і публічний розгляд їх справи упродовж розумного строку.
Враховуючи наведене, прихожу до висновку, що процесуальна бездіяльність позивача не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на введення суду в оману, затягування розгляду справи, тощо. Відтак, враховуючи, що перелік дій, наведений у частині другій статті 43 ГПК України, не є вичерпним, то суд може визнати зловживанням процесуальними правами також інші дії, які мають відповідну спрямованість.
Наявними у матеріалах справи доказами встановлено, що обрана ОСОБА_1 при розгляді справи позиція свідчить про зловживання стороною своїми процесуальними правами (стаття 44 ЦПК України), у зв'язку із чим суд повертає апеляційну скаргу заявнику.
Керуючись ч. 3 ст. 44, ст. 357 ЦПК України, судддя, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 (третя особа - Орган опіки та піклування Ізмаїльської міської ради) про позбавлення батьківських прав, - повернути заявнику.
Ухвала може бути оскаржена протягом тридцяти днів у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Суддя Одеського
апеляційного суду С.О. Погорєлова