Номер провадження: 22-ц/813/878/20
Номер справи місцевого суду: 520/14475/18
Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.
Доповідач Гірняк Л. А.
23.01.2020 року м. Одеcа
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі:
Головуючого- Гірняк Л.А.
Суддів- Сегеди С.М., Цюри Т.В.,
За участю секретаря - Ющак А.Ю.
Осіб,що беруть участь у справі :
Позивач: ОСОБА_1
Представник позивача: ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.02.2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції національної поліції України, Державної казначейської служби України -про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями,-
Позивач звернувся до суду з вищезазначеними позовними вимогами.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 07 жовтня 2017 року інспектором патрульної поліції 4 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції м. Одеси Гусєвою Ольгою Олексанрівною його незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу внаслідок чого постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 травня 2018 року у справі № 523/14888/17 скасовано. Ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції 4 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції м. Одеси Гусєвої Ольги Олександрівни, Управління патрульної поліції м. Одеси Департаменту патрульної поліції НПУ про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задоволено в повному обсязі. Визнано протиправною та скасовано постанову про адміністративне правопорушення серії АР № 376740 від 07.10.2017 року.
У зв'язку з протиправним притягненням його до адміністративної відповідальності, що завдало йому значних моральних страждань, які полягають у душевних стражданнях з приводу доказування своєї невинуватості, було принижено його честь та ділову репутацію, через що було порушено нормальний спосіб життя, у зв'язку з чим позивач доклав неймовірні зусилля для доведення своєї невинуватості в суді, налагодження та організації звичайного способу життя, та як наслідок,перебував на стаціонарному лікуванню у КУ «Одеський обласний госпіталь інвалідів Великої Вітчизняної війни у період з 06.08.2018 року по 20.08.2018 року.
Позивач просив стягнути з держави через Державну казначейську службу за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 120 000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07.02.2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції національної поліції України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями відмовлено в повному обсязі.( а.с.108-113).
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення позовних вимог посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції національної поліції України просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.02.2019 року без змін.
В судове засідання представник Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції національної поліції України,Державної казначейської служби в судове засідання не з'явились,про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Представник Департаменту патрульної поліції національної поліції України надіслав на адресу апеляційного суду клопотання в якому просив відкласти розгляд справи з посиланням на зайнятість в іншому судовому процесі в окружному адміністративному суді.
Судова колегія відхиляє заявлене клопотання за відсутності належних доказів щодо участі представника в Одеському окружному адміністративному суді.
В силу ст.372 частини 2 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутності .
АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ)СТОРІН:
Заявник в апеляційній скарзі посилається на встановлений факт протиправних дій та вини інспектора поліції в постанові Одеського апеляційного суду від 19.06.2018.При цьому зазначає, що незважаючи на те, що він повідомив про оскарження ним дій поліцейського інспектора, постанова про стягнення з нього штрафу була направлена до виконавчої служби на виконання.
Одночасно заявник посилається на ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та судову практику Європейського суду , зокрема справу «Аманн проти Швейцарії» та «Бендерський проти України».
У відзиві відповідач посилається на те, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність причинного зв'язку між шкодою та діяннями відповідачів, який не доведено позивачем та не надано належних доказів на підтвердження цього факту. Позивач не обґрунтував розмір моральної шкоди в розмірі 120 000 грн., не надав обґрунтованого розрахунку.
Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача, вислухавши пояснення сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги дійшла наступного.
Залишаючи без задоволення позовні вимоги, районний суд виходив з того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження причинного-наслідкового зв'язку між завданою йому моральною шкодою та неправомірними діями інспектора патрульної поліції в Одеській області, оскільки стаціонарне лікування в КУ «Одеський обласний госпіталь інвалідів Великої Вітчизнаної Війни» він звернувся через 10 місяців після зазначеної ним події.
Судова колегія погоджується з таким судженням районного суду з наступних підстав.
Встановлено, що 07.10.2017 року інспектором патрульної поліції 4-ої роти 4-го батальйону УПП в Одеській області ДПП ОСОБА_3 було винесено постанову серії АР № 376740, якою до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. за вчинене ним адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, а саме, порушення правил зупинки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
З метою примусового виконання постанова направлена до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного управління юстиції в Одеській області.
18 січня 2018 року старшим державним виконавцем відділу відкрито виконавче провадження № 555358 з примусового виконання постанови АР № 376740, виданої ВАП УПП у м. Одесі.
Не погодившись з рішенням поліцейської ОСОБА_3 , позивач звертався з заявами на дії останньої до начальника УПП в м. Одесі та з відповідним адміністративним позовом до суду.
Постановою начальника другого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного управління юстиції в Одеській області від 30 січня 2018 року постанову про відкриття виконавчого провадження № 55535878 скасовано у зв'язку з тим, що Суворовським районним судом м. Одеси відкрито провадження про скасування постанови АР № 376740.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03.05.2018 року, справа № 523/14888/17, позов ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції 4 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції м. Одеси Гусєвої Ольги Олександрівни, Управління патрульної поліції м. Одеси Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови серії АР №376740 від 07.10.2017 р. про притягнення до адміністративної відповідальності - залишено без задоволення, залишено без змін постанову серії АР №376740 від 07.10.2017 р. відносно ОСОБА_1 .
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 травня 2018 року скасовано. Ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції 4 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції м. Одеси Гусєвої Ольги Олександрівни, Управління патрульної поліції м. Одеси Департаменту патрульної поліції НПУ про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задоволено в повному обсязі. Визнано протиправною та скасовано Постанову про адміністративне правопорушення серії АР № 376740 від 07.10.2017 року.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує питання, передбачені ст.264 ЦПК України в тому числі:
- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
-чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
-яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).
У статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до частини другої статті 16 ЦК України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України).
Як роз'яснено в пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності, настанні інших негативних наслідків.
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди
Дії (бездіяльність) посадових осіб державного органу, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки (статті 11 ЦК України).
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження 12-199гс18).
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що неправомірність дій щодо складання протоколу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП підтверджено постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 року , якою адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції 4 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції м. Одеси Гусєвої Ольги Олександрівни, Управління патрульної поліції м. Одеси Департаменту патрульної поліції НПУ про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задоволено в повному обсязі. Визнано протиправною та скасовано постанову про адміністративне правопорушення серії АР № 376740 від 07.10.2017 року.
Проте, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору підлягає наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому саме на позивача покладено такий обов'язок.
Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судоми цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Отже, причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями завдавача, а викликана іншими обставинами.
При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв'язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).
Позивач в позовні заяві зазначив, що неправомірні дії відповідачів вплинули на стан його здоров'я та самопочуття, з цього приводу з сім'єю та рідними людьми виникли непорозуміння та суперечки та як, наслідок, він перебував на стаціонарному лікуванні з 06.08.2018 року по 20.08.2018 року у КУ «Одеський обласний госпіталь інвалідів Великої Вітчизняної війни».
Виходячи з засад розумності,виваженості та справедливості районний суд правомірно дійшов до висновку, що перебування на стаціонарному лікуванню після 10 місяців з дня зазначеної події не свідчить, що саме неправомірні дії відповідача вплинули на його душевний стан,який вимагав від позивача додаткових зусиль для організації життя в тому числі і знаходження на стаціонарному лікуванні.
Посилання на нервування,хвилювання самі по собі не є правовою підставою для стягнення 120 000 грн. моральної шкоди оскільки до лікування постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 року його право було поновлено.
З врахуванням того, що позивачем не доведені факти заподіяння відповідачами моральних чи фізичних страждань пов'язані з наявністю причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювачів та, що дії відповідачів призвели до певних наслідків, а тому районний суд дйшов правомірного висновку, що вимоги про відшкодування шкоди є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Стаття 13 Конвенції гарантує “ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі” кожному, чиї права і свободи, що викладені в Конвенції, було порушено, а тому посилання на неї ,без доведення належних та допустимих доказів причинного зв'язку між моральною шкодою і протиправним діянням заподіювачівє некоректним.
З врахуванням вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове ріш8ення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367,368,374,375 ,381,382,384,389,390 ЦПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.02.2019 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню до суду касаційної інстанції не підлягає, за виключенням випадків крім випадків встановленими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст складено 27.01.2020 року.
Головуючий суддя - Л.А. Гірняк
Судді С.М.Сегеда
-
Т.В.Цюра