30.01.20
22-ц/812/229/20
Справа № 487/4224/19 Суддя першої інстанції Гаврасієнко В.О.
Провадження № 22-ц/812/229/20 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
Іменем України
30 січня 2020 року м. Миколаїв Справа № 487/4224/19
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Царюк Л.М.,
суддів: Прокопчук Л.М., Самчишиної Н.В.,
із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.,
за участю: представника скаржника - Мардар ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 вересня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Гаврасієнка В.О., в залі судового засідання в м. Миколаїв, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Управління державної реєстрації департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про скасування державної реєстрації та визнання права власності на нерухоме майно,
03 червня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , Управління Державної реєстрації Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (далі - Управління), про скасування державної реєстрації та визнання права власності на землю, посилаючись на те, що їй та відповідачу ОСОБА_3 належить по 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 . Однак, їй та ОСОБА_3 державними нотаріусами були видані свідоцтва про право власності на земельну ділянку у порядку спадкування за законом за вказаною адресою з помилковим зазначенням розміру часток - по 1/3. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2016 року зазначені свідоцтва скасовані та визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку земельної ділянки по АДРЕСА_1 . На виконання цього рішення державним реєстратором було скасовано реєстрацію свідоцтва про право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 та зареєстровано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку зазначеної земельної ділянки. В той же час в реєстрі речових прав залишився запис щодо реєстрації за позивачем 1/3 частки даної земельної ділянки, що робить неможливим належне оформлення нею права власності на її частку земельної ділянки. Отже між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 існує спір щодо розміру частки у праві власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 .
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 вересня 2019 року, з урахуванням ухвали того ж суду від 15 листопада 2019 року про виправлення описки, позов задоволено. Скасовано запис про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на 1/3 частку у праві власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку за вказаною адресою МК № 041703 від 17 лютого 2003 року, здійснений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 липня 2015 року індексний номер 23172668. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку у праві власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 кадастровий номер 4810136300:01:018:0020. Стягнуто з ОСОБА_3 , Управління державної реєстрації департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 012 грн. з кожного.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із їх обґрунтованості.
Не погодившись із вказаним рішенням районного суду в частині розподілу судових витрат, Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради - особа, яка не брала участь у справі, проте вказаним рішенням суду порушено її права, оскаржила його в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги, де посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просила скасувати рішення в частині стягнення з Управління державної реєстрації департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 1 012 грн.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що суд першої інстанції не надав уваги тому факту, що Управління державної реєстрації департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради не є самостійною юридичною особою, наділеною процесуальними правами та обов'язками, а є лише структурним підрозділом виконавчого органу місцевого самоврядування - Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, отже на цей структурний підрозділ не може бути покладено обов'язок по компенсації витрат по сплаті судового збору.
Учасники справи правом надати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення скаржника, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06 березня 1973 року, являвся власником 1/2 частки житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 квітня 1990 року, є співвласниками по 1/2 часток житлового будинку, що знаходиться в
АДРЕСА_2 була передана співвласникам на підставі рішення Миколаївської міської ради від 21 березня 2002 року № 41/8. Відповідно до п. 6.5 вказаного рішення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 була передана у спільну сумісну власність земельна ділянка площею 753 кв.м. по АДРЕСА_1 та на підставі цього рішення видано державний акт на право власності на земельну ділянку, серії МК № 041703.
23 січня 2010 року ОСОБА_5 померла
Після її смерті 06 квітня 2011 року державним нотаріусом Третьої миколаївської державної нотаріальної контори Косоротовій В.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .
Також, після смерті ОСОБА_5 06 квітня 2011 року нотаріусом тієї ж контори ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, площею 753 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .
Після смерті ОСОБА_4 державним нотаріусом Третьої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Денисовій С.К. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку у праві приватної спільної часткової власності на житловий будинок, з відповідною частиною
господарських та побутових будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, після смерті ОСОБА_4 тим же нотаріусом Денисовій С.К. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частку в праві приватної спільної часткової власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площею 0,0753 га, кадастровий № 4810136300:01:018:0020, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно зареєстровано право власності на це майно.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2016 року визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Третьою миколаївською державною нотаріальною конторою 06 квітня 2011 року ОСОБА_2 про спадкування після смерті ОСОБА_5 1/3 частки земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
На виконання вказаного рішення державним реєстратором скасовано реєстрацію свідоцтв про право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 .
Проте в реєстрі речових прав залишився запис щодо реєстрації права на 1/3 частку земельної ділянки по АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 41270591 від 27 липня 2015 року.
28 листопада 2018 року ОСОБА_8 звернулася до державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Постановою державного нотаріуса відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 , в зв'язку з тим, що із наданих ОСОБА_2 документів вбачається неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, у зв'язку з невизначеністю частки померлої у праві спільної власності на вказану частку земельної ділянки в державному акті на право власності на вказану земельну ділянку.
Як вбачається із матеріалів справи Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради є особою, яка не брала участь у розгляді даної справи, проте оскаржуваним рішенням суду вирішено питання про її права та обов'язки з огляду на те, що зазначеним рішенням стягнуто судовий збір з Управління державної реєстрації департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, яке є його структурним підрозділом та утримується за кошти міського бюджету.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Сторонами в цивільному процесу є позивач і відповідач ( ч. 1 ст. 48 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ч. 2 ст. 48 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України визначено поняття юридичної особи, як організації створеної і зареєстрованої у встановленому порядку.
Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради є юридичною особою, а відповідно до розпорядження міського голови № 174р від 27 червня 2018 року управління державної реєстрації є структурним підрозділом цього департаменту та не є юридичною особою.
Цих обставин суд першої інстанції при розгляді справи не врахував, а тому безпідставно стягнув на користь позивача з Управління державної реєстрації департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради 1 012 грн. судового збору.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог не оскаржувалося, а відтак судом апеляційної інстанції не перевірялося.
З урахуванням встановлених обставин колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині розподілу судових витрат.
Витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання ОСОБА_2 позову до суду першої інстанції, підлягають стягненню на користь позивача з відповідача ОСОБА_3 у розмірі 2 024 грн., оскільки позовні вимоги задоволені судом.
Керуючись ст. ст. 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради задовольнити.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 вересня 2019 року в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_3 , місце проживання якої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , місце проживання якої за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 2 024 ( дві тисячі двадцять чотири) грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді Л.М. Прокопчук
Н.В. Самчишина
Повний текст постанови складено 30 січня 2020 року.