Справа № 135/1053/19
Провадження № 22-ц/801/142/2020
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Волошина Т. В.
Доповідач:Голота Л. О.
29 січня 2020 рокуСправа № 135/1053/19м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),
суддів Денишенко Т.О., Рибчинського В. П.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 04 листопада 2019 року, ухвалене у складі судді Волошина Т. В. в приміщенні суду в м. Ладижин, -
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що її батьком є ОСОБА_2 Вона досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_1 та навчається на 2 курсі Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. Гжицького денної форми навчання факультету ветеринарної гігієни, екології та права, за спеціальністю «екологія». Термін навчання з 01 вересня 2015 року по 01 липня 2022 року. Навчається за рахунок коштів державного бюджету. Оскільки вона навчається на денній формі навчання, їй необхідні кошти на її утримання, вона не має змоги самостійно заробляти їх за браком часу та кваліфікації. На даний час у неї склалося незадовільне матеріальне становище, а тому вона змушена звернутися до суду з даним позовом. Угоди про добровільну сплату аліментів між нею та відповідачем не досягнуто. Стан здоров'я та матеріальне становище батька дозволяє утримувати її. Відповідач має стабільний дохід, отримує заробітну плату, працює на Ладижинській ТЕС.
Виходячи з наведеного, ОСОБА_1 , просила стягнути з відповідача на її користь аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно і до закінчення навчання, але не більш ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 04 листопада 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 07 серпня 2019 року і до закінчення навчання, але не більш ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
Рішення в частині стягнення аліментів відповідно до статті 430 ЦПК України допущено до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 768 грн 40 коп. судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач навчається на денній формі навчання у зв'язку з чим не має змоги самостійно працювати, а відповідач офіційно працює, має стабільний дохід за основним місцем роботи, визнав, що має можливість надати матеріальне утримання своїй дитині у розмірі 1/6 частини свого заробітку, що складатиме близько 2 500 грн щомісячно, відтак з відповідача необхідно стягнути аліменти на користь дочки у розмірі 1/6 частини його заробітку щомісяця до досягнення дитиною 23 років.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовну заяву повністю.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції при задоволенні позову частково не було враховано те, що позивачу потрібні кошти на навчання, на проїзд, на проживання у гуртожитку, харчування, купівлю одягу, а також те, що позивач не має змоги самостійно заробляти їх за браком часу та кваліфікації. Відповідач має стабільний дохід, а тому може сплачувати аліменти на користь позивача в розмірі ј частини його заробітку (доходу).
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.
ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 /а. с. 5/.
ОСОБА_1 є студентом Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. Гжицького денної форми навчання факультету ветеринарної гігієни, екології та права, за спеціальністю «екологія». Період навчання з 01 вересня 2015 року по 01 липня 2022 року. Зазначена обставина підтверджуються довідкою № 113 від 29 липня 2019 року /а. с.8/.
ОСОБА_2 працює у ВП «Ладижинська ТЕС» АТ «ДТЕК Західенерго» машиністом бульдозера та отримує заробітну плату у середньому 11 215 грн на місяць, що вбачається із довідки про доходи, виданої Ладижинською ТЕС 08 жовтня 2019 року /а. с. 38/.
З копії виписки медичної карти стаціонарного хворого № 24418 ОСОБА_1 , виданої відділенням мікрохірургії ока Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М. І. Пирогова ОСОБА_2 знаходився в лікарні з 19 грудня 2018 року по 22 грудня 2018 року з діагнозом «травматична катаракта ОС». Рекомендовано нагляд окуліста за місцем проживання, закапування в опероване око ( а.с.39).
З консультативного висновку, виданого 09 жовтня 2019 року КП «Ладижинська міська лікарня» Ладижинської міської ради вбачається, що ОСОБА_2 рекомендовано ОМК2 по 1 краплі 3 рази на день 1 місяць та Вітайф 2 рази на день 1 місяць /а. с. 41/.
З копії товарного чека від 19 грудня 2018 року вбачається, що ОСОБА_2 оплатив набір витратних матеріалів для хірургічного втручання з приводу катаракти та глаукоми в розмірі 12 500 грн /а. с. 40/.
Батьками відповідача ОСОБА_2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що вбачається із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 /а. с. 42/.
ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 отримує пенсію за віком в розмірі 4686,69 грн, що вбачається із довідки, виданої 01 жовтня 2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області /а. с. 43/.
ОСОБА_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 отримує пенсію за віком в розмірі 2527,26 грн, що вбачається із довідки виданої 01 жовтня 2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області /а. с. 44/.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, шо позивач навчається на денній формі навчання у зв'язку з чим не має змоги самостійно працювати, а відповідач офіційно працює, має стабільний дохід за основним місцем роботи, визнав, що має можливість надати матеріальне утримання своїй дитині у розмірі 1/6 частини свого заробітку, що складатиме близько 2 500 грн щомісячно, відтак з відповідача необхідно стягнути аліменти на користь дочки у розмірі 1/6 частини його заробітку щомісяця до досягнення дитиною 23 років.
Зазначений висновок суду першої інстанції ґрунтується на нормах матеріального права та обставинах справи, з ним погоджується також суд апеляційної інстанції.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що «обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)».
Встановивши, що позивач продовжує навчання, потребує матеріальної допомоги, а відповідач має можливість її надавати, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 07 серпня 2019 року і до закінчення навчання, але не більш ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
При цьому, судом першої інстанції було враховано стан здоров'я відповідача, а також те, що позивачем відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України недоведено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача аліментів в розмірі ј частини всіх видів його заробітку (доходу).
Суд апеляційної інстанції враховує і те, що відповідно до довідки № 113 від 29 липня 2019 року Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького, ОСОБА_1 навчається на 2 курсі факультету ветеринарної гігієни, екології та права, денної форми навчання за рахунок коштів державного бюджету, за спеціальністю екологія, освітній ступінь Бакалавр, початок навчання вересень 2018 року, завершення навчання червень 2022 року /а. с. 8/.
Доказів здійснення позивачем витрат у зв'язку з навчанням, зокрема за гуртожиток позивачем суду не надано, тоді які доказування відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України не може гуртуватися на припущеннях.
Аргументи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції, вони були оцінені місцевим судом та з цією оцінкою погоджується колегія суддів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 04 листопада 2019 року у даній справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: Т. О. Денишенко
В. П. Рибчинський