Номер провадження: 11-сс/813/118/20
Номер справи місцевого суду: 522/22088/19 1-кс/522/20844/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
20.01.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретарки судового засідання - ОСОБА_5 ,
слідчої - ОСОБА_6 ,
прокурора - ОСОБА_7 ,
захисників - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
підозрюваного - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 30.12.2019 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави 576 300 гривень, відносно ОСОБА_10 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, у кримінальному провадженні №12019160500006522, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.12.2019,-
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчої СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Одеської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_11 , тазастосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 27.02.2020, з можливістю внесення застави у розмірі трьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 576 300 гривень, відносно:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, у кримінальному провадженні №12019160500006522, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.12.2019
Своє рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти власності, за який передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років. Зазначено, що дотримано вимогу розумної підозри, оскільки у кримінальному провадженні наявні докази, що об'єктивно зв'язують підозрюваного з інкримінованим йому злочином. Слідчим суддею встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, заявлених в клопотанні слідчого, а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення нових злочинів, оскільки підозрюваний чинив опір працівникам поліції під час затримання останнього.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, який би відповідав меті кримінального провадження та забезпечив належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з прийнятим рішенням, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати і постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_10 .
Вказує, що висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам справи, а оскаржене судове рішення винесене з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що:
- слідчий суддя під час розгляду клопотання не перевірив та не встановив обґрунтованості підозри, а висновки суду в оскарженому судовому рішенні не були підтверджені належними та допустимими доказами дослідженими під час судового засідання;
- слідчий суддя не враховав, що підозрюваний раніше не притягувався до кримінальної відповідальності та не надав належної оцінки щодо міцності соціальних зв'язків в місці постійного проживання ОСОБА_10 , зокрема сімейного стану та наявності у нього на утриманні двох малолітніх дітей;
- прокурором не доведено наявність ризиків заявлених в клопотанні слідчого, а також неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Обставини, встановлені слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Органом досудового розслідування ОСОБА_10 підозрюється в тому, що в період часу з 17 годин 00 хвилин 09.12.2019 до 01 години 00 хвилин 10.12.2019, він, разом з ОСОБА_12 та невстановленою в ході досудового розслідування особою, побачили припаркований біля жилого дому за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська , 19, автомобіль марки «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_1 у кузові білого кольору, вартістю 1 320 000 (один мільйон триста двадцять тисяч) гривень, який належить Бар Гіл Моше, та у них раптово виник злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння вище вказаним транспортним засобом.
Перебуваючи за вказаною адресою, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на власне незаконне збагачення шляхом незаконного заволодіння транспортним засобом, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи противоправний характер своїх діянь, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_12 , діючи згідно за попередньою домовленістю зі ОСОБА_10 , маючи при собі заздалегідь підготовлений технічний пристрій для сканування сигналізації автомобіля («удочку»), переконались в тому, що за їх діями ніхто не спостерігає. Підозрюваний ОСОБА_12 проник в середину салону автомобілю марки «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_1 у кузові білого кольору, сівши за кермо вищевказаного автомобіля, останій запустив двигун автомобіля, тим самим встановив контроль над ним, та направився в бік вул. Гаванної в
м. Одесі. Проїхавши біля 30 метрів, ОСОБА_12 зробив повну зупинку транспортного засобу, після чого на пасажирське сидіння зазначеного автомобіля проник ОСОБА_10 , та в подальшому транспортний засіб відігнали у 4-й курортний провулок, с. Усатове, Одеської області, у відстійник, більш точніше місце в ході досудового розслідування не встановлено, тим самим ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , та невстановлена особа розпорядились викраденим транспортним засобом на власний розсуд.
Приблизно о 20 годині 40 хвилин 28.12.2019 співробітниками УКР ГУНП в Одеській області біля буд. № 1 по 6-му Курортному провулку в с. Усатове, Одеської області, було виявлено викрадений транспортний засіб марки «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_1 у кузові білого кольору, на якому рухались ОСОБА_12 , який перебував за кермом автомобіля, та ОСОБА_10 , який перебував на пасажирському сидінні, після чого ОСОБА_10 залишив місце виявлення його співробітниками поліції та в подальшому був затриманий працівниками правоохоронних органів за місцем мешкання.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисників та підозрюваного, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржену ухвалу без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими
ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.
При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997, § 57).
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява № 42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови»
№ 35615/06 від 13.11.07 - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Як неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях, пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
І. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у кримінальному провадженні обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя відповідно до вищевказаних вимог Закону та Конвенції перевірив та належним чином встановив наявність на час розгляду клопотання в кримінальному провадженні обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Наявність на даній стадії досудового розслідування обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується долученими до клопотання слідчого доказами, а саме:
- протоколом допиту потерпілого Бар Гіл Моше Ізг від 10.12.2019 щодо обставин вчиненого відносно нього злочину;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 29.12.2019 щодо обставин здійснення оперативного супроводження матеріалів вищевказаного кримінального провадження та проведення заходів, направлених на встановлення осіб, причетних до вчинення зазначеного кримінального правопорушення. Згідно якоговбачається, що старший оперуповноважений УКР ГУНП в Одеській області ОСОБА_13 разом із співробітниками, з ціллю встановлення правопорушників та місця перебування вищевказаного транспортного засобу, перебували в с. Усатове. Співробітниками було помічено ОСОБА_12 за кермом рухаючогося автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_1 , що перебував у розшуку та зупинився перед автомобілем «Mersedes Vito», д.н.з. НОМЕР_2 . З автомобіля, що перебував у розшуку, вийшли ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , а з автомобіля «Mersedes Vito» вийшов ОСОБА_14 , всі разом вони почали перекладати речі з розшукуваного авто в інше, а потім замінювати номерні знаки автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_1 . Вказаних осіб співробітники УКР ГУНП в Одеській області впізнали у зв'язку з тим, що дані особи є колишніми співробітниками поліції. Зрозумівши, що їх викрито, вказані особи почали чинити опір співробітникам УКР ГУНП в Одеській області;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_13 від 29.12.2019, який на одному з пред'явлених фотознімків впізнав ОСОБА_10 за сукупністю ознак зовнішності вказаних в протоколі, як особу, яку було помічено за пасажирським сидінням, перебуваючого у розшуку автомобіля, разом із ОСОБА_12 за кермом в салоні авто, після чого ОСОБА_10 зник з місця на вказаному авто.
- протокол допиту свідка ОСОБА_15 від 29.12.19 щодо обставин здійснення ним та іншими співробітниками УКР ГУНП в Одеській області оперативного супроводження матеріалів вищевказаного кримінального провадження та проведення заходів, направлених на встановлення осіб, причетних до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, в ході яких 29.12.2019 було помічено ОСОБА_12 за кермом та ОСОБА_10 на пасажирському сидінні, перебуваючого у розшуку автомобіля, та в подальшому, зрозумівши, що їх викрито у злочинних діях, останні почали чинити опір.
ОСОБА_10 заблокував двері вищевказаного автомобіля та швидко почав їхати в бік вулиці Балківської в м. Одесі. Під час переслідувати автомобіля, підозрюваний
ОСОБА_10 зупинив автомобіль та швидко зник у невідомому напрямку;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_15 від 29.12.2019, який на одному з пред'явлених фотознімків впізнав
ОСОБА_10 за сукупністю ознак зовнішності вказаних в протоколі, як особу, яку було помічено на пасажирському сидінні, перебуваючого у розшуку автомобіля, разом із
ОСОБА_12 в салоні авто, після чого ОСОБА_10 зник на вказаному авто, а
ОСОБА_12 був затриманий;
- протоколи допитів свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 від 29.12.19 щодо обставин здійснення ними та іншими співробітниками УКР ГУНП в Одеській області оперативного супроводження матеріалів вищевказаного кримінального провадження та проведення заходів, направлених на встановлення осіб, причетних до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, в ході яких 29.12.2019 було помічено ОСОБА_12 за кермом та ОСОБА_10 на пасажирському сидінні, перебуваючого у розшуку автомобіля, та в подальшому, зрозумівши, що їх викрито у злочинних діях, почали чинити опір. ОСОБА_10 заблокував двері вищевказаного автомобіля та швидко почав їхати в бік вулиці Балківської в м. Одесі. При переслідуванні співробітниками УКР ГУНП в Одеський області ОСОБА_10 вдалося зникнути у невідомому напрямку. Показання вказаних свідків аналогічні показанням співробітників УКР ГУНП в Одеській області, наданими в протоколах допиту свідків про обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_16 від 29.12.2019, який на одному з пред'явлених фотознімків впізнала ОСОБА_10 за сукупністю ознак зовнішності вказаними в протоколі, як особу, яку було помічено на пасажирському сидінні, перебуваючого у розшуку автомобіля, разом із
ОСОБА_12 в салоні авто, після чого ОСОБА_10 зник на вказаному авто, а
ОСОБА_12 було затримано;
- рапортомом ОСОБА_13 від 29.12.2019 щодо обставин затримання осіб, які причетні до незаконного заволодіння вищевказаного транспортного засобу, які почали чинити опір: ОСОБА_12 вийшов із-зі керма та почав чинити опір працівникам поліції у зв'язку з чим, прийнятими заходами останніх, був затриманий на місті події;
ОСОБА_10 покинув місце пригоди на автомобілі, що перебував у розшуку;
ОСОБА_14 покинув місце пригоди на автомобілі «Mersedes Vito»:
- протоколом обшуку від 29.12.2019 за адресою: с. Усатове, вул. Комарова, 25, вході якого виявлено та вилучено автомобіль марки «Toyota Land Cruiser Prado», державний номерний знак НОМЕР_3 , інші речі, а також зроблені змиви пальців рук та відібрані інші мікрооб'єкти для криміналістичного дослідження.
Прокурор в судовому засіданні апеляційного суду повідомив, що наразі змиви та мікрооб'єкти відібранні під час обшуку від 29.12.2019 направленні на судову експертизу з метою проведення перевірки на приналежність особам, причетним до вказаного кримінального провадження.
Крім того, прокурор вказав, що на даній стадії досудового розслідування з матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій знято гриф таємності для їх подальшого використання в розкритті та розслідуванні вказаного кримінального провадження, якими також підтверджується причетність підозрюваного до вчинення даного кримінального правопорушення.
Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки ці питання вирішуються судом при розгляді обвинувального акту.
Слід зазначити, що у відповідності до положень ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази у даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст. 94 КПК України.
Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті. При цьому підстав для визнання доказів недопустимими, які передбачені в ч. 2 ст. 87 КПК України, стороною захисту апеляційному суду не наведено.
З урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, в якому
ОСОБА_10 оголошено про підозру, та практики ЄСПЛ, апеляційний суд вважає, що надані органом досудового розслідування до клопотання про застосування запобіжного заходу докази, в своїй сукупності, на даній стадії, вказують на обґрунтованість висунутої останньому підозри у вчиненні інкримінованих йому дій, а тому доводи захисника в частині відсутності обґрунтованої підозри, колегія суддів вважає безпідставними.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_10 на даній стадії досудового розслідування обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої, у зв'язку з чим апеляційний суд визнає доводи апеляційної скарги в цій частині необґрунтованими.
ІІ. Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність наявності у кримінальному провадженні заявлених слідчим ризиків та неврахування слідчим суддею даних про особу підозрюваного.
Під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вище вимог Закону та Конвенції при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_10 .
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
З матеріалів провадження вбачається, що підозрюваний ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, за кваліфікуючими ознаками незаконне заволодіння транспортним засобом, яке завдало великої матеріальної шкоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб, за яке визначена можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої, таким чином, до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Оцінюючи доведеність наявності у кримінальному провадженні заявлених слідчим ризиків, апеляційний суд враховує такі обставини.
Наразі, ОСОБА_12 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корисливого злочину, що свідчить про те, що будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому в разі визнання його винуватим, він може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочин.
Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час затримання підозрюваного останній чинив опір та з метою уникнення кримінальної відповідальності залишив місце виявлення його співробітниками поліції.
Відсутність у ОСОБА_10 працевлаштування, відсутність відомостей про джерела його існування, а також підозра у вчиненні злочину з корисливих спонукань підтверджує наявність ризику у кримінальному провадженні подальшого вчинення ним кримінальних правопорушень.
Апеляційний суд враховує те, що на даний час у вказаному кримінальному провадженні не встановлені всі особи, які можуть бути причетні до вчиненого кримінально правопорушення і матеріалами кримінального провадження підтверджено наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_10 , перебуваючи на свободі, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, шляхом схиляння їх до надання неправдивих показань з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Доводи апеляційної скарги про те, що підозрюваний ОСОБА_10 має на утриманні двох малолітніх дітей, не підтверджуються доказами, оскільки в судовому засіданні встановлено, що він не працевлаштований, а тому не має джерела доходу.
Таким чином, прокурором доведенанаявність у кримінальному провадженні заявлених ризиків, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні апеляційного суду, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів визнає необґрунтованими.
Висновки апеляційного суду.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону та ґрунтується на матеріалах справи. Дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні ним особливо тяжкого кримінального правопорушення дають достатні підстави вважати, що на даний час доведено існування зазначених слідчим ризиків, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою. Слідчим суддею обґрунтовано доводи про необхідність одночасного визначення альтернативного виду запобіжного заходу - застави в даному кримінальному провадженні. Застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки він не здатний запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам і забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Апеляційним судом не встановлено обставин, які підтверджують доводи апеляційної скарги та могли бути підставою для скасування оскарженого судового рішення. Інших доказів апеляційному суду не будо представлено.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. ст. 182, 183, 196, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 30.12.2019 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави 576 300 гривень, відносно ОСОБА_10 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, у кримінальному провадженні №12019160500006522, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.12.2019, - залишити без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4