30.01.20
22-ц/812/288/20
Провадження № 22-ц/812/288/20
30 січня 2020 року м. Миколаїв
Справа № 478/1575/19
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Шаманської Н.О.,
суддів: Данилової О.О., Кушнірової Т.Б.
із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу
за позовом
Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»
до
ОСОБА_1
про стягнення кредитної заборгованості
за апеляційною скаргою
Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»
на заочне рішення Казанківського районного суду Миколаївської області, ухвалене суддею Сябренко І.П. 7 листопада 2019 року в приміщенні цього ж суду, повний текст рішення складено 7 листопада 2019 року,
У вересні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
В обґрунтування позову посилалось на те, що 9 серпня 2011 року між ними укладено договір б/н, відповідно до якого Банком надано відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 2000 грн.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, у нього утворилась кредитна заборгованість, яка станом на 30 червня 2019 року складає 29753 грн. 12 коп., а саме: 1939 грн. 82 коп. - тіло кредиту, 21740 грн. 29 коп. - проценти за користування кредитом, 4180 грн. - пені та комісії, а також штрафи: 500 грн. - фіксована частина та 1393 грн. 01 коп. - процентна складова.
Посилаючись на викладене, АТ КБ «Приватбанк» просило стягнути з відповідача зазначену заборгованість.
Заочним рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 7 листопада 2019 року позов частково задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1939 грн. 82 коп. В іншій частині позову відмовлено. Розподілено судові витрати.
В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, безпідставне неврахування судом власноручно підписаної відповідачем довідки про умови кредитування, у якій визначені умови щодо розміру та порядку нарахування процентів та штрафних санкцій, просило його скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже справа розглядалась судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 9 серпня 2011 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку. У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згоден з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та зобов'язаний виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті Приватбанку www.privatbank.ua.
До позовної заяви позивачем додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 6 березня 2010 року № СП-2010-256 ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua.
Згідно з доданим Банком до позову розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 30 червня 2019 року складає 29753 грн. 12 коп., а саме: 1939 грн. 82 коп. - тіло кредиту, 21740 грн. 29 коп. - проценти за користування кредитом, 4180 грн. - пені та комісії, а також штрафи: 500 грн. - фіксована частина та 1393 грн. 01 коп. - процентна складова.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані Банком до суду Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено правовою позицією Верховного Суду України і Верховного Суду, викладеній у постановах від 11 березня 2015 року (справа № 6-16цс15), від 17 липня 2019 року (справа № 175/4576/14-ц) і не спростовано позивачем при розгляді даної справи.
За таких обставин, наданий банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору. З огляду на їх мінливий характер, їх не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду, від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17).
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
Оскільки Умови та правила надання банківських, розміщені на сайті: https://privatbank.ua, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису ОСОБА_1 , то судом першої інстанції правильно встановлено, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного сторонами
9 серпня 2011 року шляхом підписання заяви-анкети.
Разом із тим, зі змісту власноручно підписаної відповідачем довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» вбачається, що Банком та ОСОБА_1 були, зокрема, погоджені тип кредитної лінії укладеного ними кредитного договору - відновлювальна, базова відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 2,5% на місяць, розмір та строк внесення щомісячних платежів - 7% від заборгованості , але не менше 50грн. та не більше залишку заборгованості у строк до 25-го числа місяця, а також розмір та порядок нарахування пені і штрафу за несвоєчасне погашення заборгованості, а саме: пеня складається із базової процентної ставки/30, що нараховується за кожний день прострочення, + 1 % від заборгованості, але не менш 30грн. на місяць, штраф - 500грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісії (а.с. 11).
Такі обставини свідчать про прийняття позичальником запропонованих йому Банком умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору на узгоджених сторонами конкретних умовах кредитування.
Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» видана на підставі укладеного з ОСОБА_1 кредитного договору кредитна картка не перевипускалась. ЇЇ строк дії сплив у травні 2015 року.
Як вбачається з виписки з особового рахунку відповідача та наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , взяті на себе зобов'язання за кредитним договором він виконував неналежним чином, поповнюючи рахунок за кредитним договором несвоєчасно та погашаючи заборгованість не у повному розмірі, внаслідок чого станом на 30 червня 2019 року заборгованість за тілом кредиту складає 1939 грн. 82 коп.
Відповідачем існування такої заборгованості у зазначеному розмірі не спростовано. Отже, з ОСОБА_1 підлягає стягненню тіло кредиту у розмірі 1939 грн. 82 коп.
Відповідно до ст.ст. 526, 1054, 1048, 611 ЦК України існують підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за процентами за користування кредитними коштами та штрафів, розрахованих відповідно до узгодженого сторонами умов у власноручно підписаних відповідачем 9 серпня 2011 року анкети - заяви про надання банківських послуг та 10 серпня 2011 року довідки про умови кредитування.
Про застосування позовної давності відповідач не заявляв.
Право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір и порядок одержання яких встановлюється договором, передбачено частиною 1 статті 1048 ЦК.
Узгоджений сторонами розмір процентів складає - 2,5% щомісячно на залишок заборгованості (а.с. 11).
За правилами статті 1050 ЦК якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК, а права та інтереси позивача у цих правовідносинах забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року № 14-154цс18 та від 31 жовтня 2018 року № 14-318цс18.
Отже, крім права на отримання суми кредиту (тіла), позивач набув право на отримання процентів в межах строку дії договору, укладеного між сторонами, який обмежується строком дії останньої картки відповідача - травень 2015 року.
Розмір процентів станом на 31 травня 2015 року(строк дії картки) складає 3271,75 грн.
Щодо вимог АТ КБ «Приватбанк» про стягнення неустойки слід зазначити наступне.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
У статті 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому не можливе їх одночасне застосування за одне й те саме порушення.
Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, та Верховного Суду, викладеній у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 2-2171/11.
Зі змісту підписаної відповідачем довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» вбачається, що як пеня, так і штраф, які позивач просить стягнути з відповідача, нараховуються за порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором.
Отже, враховуючи закріплену у Конституції України заборону подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, колегія суддів вважає можливим задовольнити вимоги Банку про стягнення штрафу, відмовивши у задоволенні вимог про стягнення пені.
Враховуючи розмір заборгованості відповідача за кредитом, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача штраф в розмірі 760,58 (500 грн. (фіксована частина) + 260,58 грн. (процентна складова)).
Отже, всього з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 5972 грн. 15 коп. , з яких 1939 грн. 82 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 3271,75 грн.- проценти, штрафи: 760,58 (500 грн. (фіксована частина) + 260,58 грн. (процентна складова)).
Оскільки судом першої інстанції були неповно з'ясовані обставини справи, якими АТ КБ «Приватбанк» обґрунтовував свої вимоги, що призвело до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення процентів та неустойки, то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду слід змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 5972 грн. 15 коп. , з яких 1939 грн. 82 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 3271 грн. 75 коп.- проценти, штрафи: 760 грн. 58 коп. (500 грн. (фіксована частина) + 260 грн. 58 коп.. (процентна складова)).
Відповідно до ч.ч. 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, у зв'язку із частковим задоволенням позову та апеляційної скарги з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за розгляд справи у судах першої та апеляційної інстанціях пропорційно до задоволених вимог (20,07 %) в загальному розмірі 963 грн. 86 коп. ((1921грн. +2881 грн. 50 коп.) х 20,07%).
Керуючись статтями 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Заочне рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 7 листопада 2019 року змінити, виклавши його в наступній редакції.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 9 серпня 2011 року в загальному розмірі 5972 грн. 15 коп. , з яких 1939 грн. 82 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 3271,75 грн.- проценти, штрафи: 760,58 (500 грн. (фіксована частина) + 260,58 грн. (процентна складова)).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 963 грн. 86 коп. судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Н.О. Шаманська
Судді: О.О. Данилова
Т.Б. Кушнірова
Повний текст постанови складено 30 січня 2020 року.