Справа №487/8430/19
Провадження №1-кс/487/927/20
28.01.2020 року м.Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисників - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Садове Грознинського району Чеченської Республіки Російської Федерації, українця, громадянина України, з двома вищими освітами, раніше не судимого, розлученого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , заступника начальника ІТТ №6 ГУНП в Одеській області,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190, ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України
27.01.2020 року слідчий Другого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
В клопотанні слідчий зазначає, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019161470001328 від 02.10.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.
24.01.2020 р. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України
Підставою для внесення клопотання стало те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення; під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 2-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, посилаючись на неможливість запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якої міри запобіжного заходу ніж тримання під вартою, просив про задоволення клопотання.
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на нечіткість формулювання підозри в частині визначення способу заволодіння ОСОБА_4 майном, використання свого службового положення. Зауважив, що усі докази, на які посилається сторона обвинувачення, здобуті в рамках іншого кримінального провадження. Зазначив, що прокурором не доведено ризики. Звернув увагу суду на те, що постанова про перекваліфікацію кримінального провадження від 24.01.2020 р. є незаконною, оскільки не передбачена нормами чинного КПК України, протоколи огляду предметів від 11.10.2019 р. було проведено прокурором, який не входив до складу групи прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництва даним досудовим розслідуванням.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на недоведеність існування ризиків, необґрунтованість підозри. Зауважив, що пред'явлення особи до впізнання проводилось з порушеннями норм чинного КПК України, оскільки лише ОСОБА_4 був одягнений у поліцейській однострій. Зазначив, що підозрюваний не переховується від органу досудового розслідування, проходить лікування. Просив застосувати більш м'який запобіжний захід - домашній арешт.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію своїх захисників . Повідомив, що перебуває на лікарняному з червня 2019 р.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думки сторін кримінального провадження, суддя вважає, що вказане клопотання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що наказом Голови Національної поліції України за № 884 о/с від 18.07.2019, ОСОБА_4 призначено заступником начальника ізолятора тимчасового тримання № 6 ТУ НП в Одеській області.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», заступник начальника ізолятора тимчасового тримання № 6 ГУ НП в Одеській області ОСОБА_4 є представником органу виконавчої влади, який повинен служити суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидіяти злочинності, підтримувати публічну безпеку і порядок. Згідно зі ст. 62 цього ж Закону, під час виконання покладених на поліцію повноважень, останній є представником держави, а його законні вимоги є обов'язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.
Таким чином, заступник начальник ізолятора тимчасового тримання № 6 ГУ НП в Одеській області ОСОБА_4 постійно здійснює функції представника влади та він відповідно до Примітки ч. 1 ст. 364 КК України є службовою особою.
Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Poloniecki Ryszard Eugeniusz) знаходиться у міжнародному розшуку Інтерполу за вчинення злочинів на території Республіки Польща.
У вересні 2019 року, більш точного часу досудовим розслідуванням встановити не надалось можливим, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 звернулися до ОСОБА_8 , щодо покупки трактору на території Республіки Польща та доставки його на територію України, на що останній погодився.
Наприкінці вересня 2019 року, більш точного часу досудовим розслідуванням встановити не надалось можливим, у ОСОБА_8 після отримання інформації від ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо запланованої покупки трактора марки JСВ 535, 535 - 125, 535 - 125 за 19 700 Євро, виник корисливий умисел на заволодіння чужим майном, а саме належними ОСОБА_9 та ОСОБА_10 грошовими коштами в сумі 19 700 Євро, шляхом обману та зловживання довірою.
В подальшому, ОСОБА_8 , зловживаючи довірою ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ввів в оману останніх про наявність у нього можливості продажу трактора марки JСВ 535, 535 - 125, 535 - 125 за 19 700 Євро та доставки його в орієнтовний строк з 30.09.2019 по 01.10.2019 до м. Одеси з Республіки Польща, однак ОСОБА_11 реальної можливості продажу вказаного транспортного засобу не мав, оскільки не був власником ТЗ та не мав повноважень на будь-які дії, пов'язані з продажу вищевказаного ТЗ.
З метою реалізації злочинного умислу, направленого на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ОСОБА_11 попередньо домовившись про спільне вчинення злочину, вступив у злочинну змову із заступником начальника ізолятора тимчасового тримання № 6 ГУ НП в Одеській області ОСОБА_4 , заступником командира взводу № 2 роти № 3 БПОП ГУ НП в Одеській області ОСОБА_12 та цивільною особою ОСОБА_13 , при цьому розподіливши злочинні ролі та з якими розробили план вчинення злочину.
Так, 01.10.2019 приблизно о 11 год. 00 хв. ОСОБА_8 , по раніше запланованим домовленостям та розподіленим ролям з ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , зустрівся з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на стоянці торгового центру «Епіцентр-К» за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога, 1, де по надуманим раніше обставинам повідомив останнім, що йому потрібно під'їхати в центр міста Одеси та віддати на ремонт планшет, на що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , не здогадуючись про злочинні наміри ОСОБА_8 , довіряючи останньому, погодились та направились у напрямку центру міста Одеса на автомобілі «Volkswagen» моделі «Sharan» номер В139АХ реєстрації Придністровська Молдавська Республіка, на якому ОСОБА_9 та ОСОБА_10 прибули до міста Одеси.
Рухаючись у автомобілі «Volkswagen» моделі «Sharan» номер В139АХ, ОСОБА_11 , продовжуючи далі реалізовувати свій злочинний умисел, розроблений попередньо з ОСОБА_4 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , направлений на заволодіння коштами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , попросив ОСОБА_9 зупинитись на вул. Житомирській в м. Одесі в районі зупинки «Завод Оріон», для нібито передачі планшета у ремонт.
Далі, ОСОБА_11 , продовжуючи виконувати свою злочинну роль, а саме, використовуючи довіру з боку ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , не маючи на меті виконання домовленості, щодо продажу трактору JCB 535, 535-125, 535 - 125, попросив ОСОБА_9 передати йому грошові кошти для перерахунку і фотографування на мобільний телефон, мотивуючи це нібито необхідністю надання вказаних фото перевізнику вищевказаного трактора, для підтвердження наявності грошових коштів у покупця.
В подальшому, ОСОБА_9 , повністю довіряючи ОСОБА_8 , знаходячись в салоні автомобілю «Volkswagen» моделі «Sharan» номер В139АХ, на вимогу останнього передав грошові кошти в сумі 19 700 Євро (що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 01.10.2019 становило 519067,42 грн.
Далі, ОСОБА_11 , знаходячись в салоні автомобілю «Volkswagen» моделі «Sharan» номер В139АХ, тримаючи вказані грошові кошти в своїх руках, почав їх перераховувати. В цей час, на мобільний телефон ОСОБА_11 , зателефонувала невідома особа, якій він повідомив, що зараз сфотографує грошові кошти та відправить їх знімок.
Цього ж дня, через декілька хвилин, приблизно о 11 год. 30 хв. більш точного часу досудовим розслідуванням встановити не надалось можливим, виконуючи вже свою злочинну роль у скоєнні даного злочину, ОСОБА_4 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , на раніше заготовленому автомобілі марки «Део» моделі «Ланос», з метою неможливості ідентифікації транспортного засобу, для прикриття своєї злочинної діяльності, попередньо прикрили державні номерні знаки автомобілю папером та на вул. Житомирській в м. Одесі в районі зупинки «Завод Оріон» заблокували автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Sharan» номер НОМЕР_1 , в якому перебували на передніх сидіннях ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а на задньому сидінні автомобіля ОСОБА_8 , в руках якого, на момент виникнення заздалегідь спланованої ситуації, перебували грошові кошти у розмірі 19 700 Євро.
Далі, ОСОБА_4 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , доводячи свій спільний злочинний намір до кінця, який був направлений на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , діючи узгоджено, групою осіб, явно виходячи за межі наданих їм прав та повноважень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, використовуючи символіку Національної поліції з метою створення уяви у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про їх приналежність до співробітників поліції, які нібито здійснюють затримання ОСОБА_8 , який перебуває у міжнародному розшуку Інтерполу за вчинення злочинів на території Республіки Польща, імітуючи виконання обов'язків передбачених ЗУ «Про Національну поліцію», демонстративно дістав своє службове посвідчення та табельну зброю, витягли із автомобіля ОСОБА_11 , у якого в сумці перебували грошові кошти у розмірі 19 700 Євро, одягнули на його руки кайданки та посадили на заднє сидіння автомобілю марки «Део» моделі «Ланос».
Після вказаних дій, ОСОБА_4 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 також сіли до вказаного автомобіля та поїхали у невідомому напрямку, таким чином заволодівши грошовими коштами у розмірі 19 700 Євро, які належали ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Здобуті в результаті шахрайських дій, відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 19 700 Євро, відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 01.10.2019 становило 519067,42 грн., ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_8 розподілили між собою та розпорядились ними на власний розсуд.
Наведені вище дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 3 ст. 190 КК України, а саме: заволодінні чужим майном у великих розмірах шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, та за ч. 2 ст. 28. та ч. 2 ст. 364 КК України, а саме: зловживанні владою та службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе та іншої фізичної особи, використанні службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Слідчий суддя критично оцінює доводи захисників та підозрюваного про необґрунтованість підозри, пред'явленої останньому, оскільки оцінка достатності доказів на обґрунтування підозри особи у вчиненні злочину на стадії досудового розслідування має менший стандарт доведеності у порівнянні з доведеністю винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом за результатами судового розгляду.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства» 14310/88, 28 жовтня 1994 р. наголошено « … Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 … є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причино виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Європейський суд з прав людини у рішенні «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» 12244/86; 12245/86; 12383/86, 30 серпня 1990 р. зазначив «…наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин …».
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190, ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України підтверджують досліджені матеріали кримінального провадження: протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення потеріпілого ОСОБА_10 від 01.10.2019; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 11.10.2019; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 від 11.10.2019; протоколами огляду предмету від 11.10.2019; протоколами пред'явлення особи для впізнання від 11.10.2019; протоколом проведення слідчого експерименту від 12.10.2019; та іншими матеріалами кримінального провадження.
Сукупність тих доказів, які долучені до клопотання слідчого та досліджених в судовому засіданні, підтверджує собою факт існування обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Разом з тим, слідчий суддя приймає до уваги посилання захисників на недопустимість доказів, при цьому вважає за доцільне зауважити, що на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме, питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.
Крім того, з матеріалів кримінального провадження та пояснень наданих в судовому засіданні, слідчий суддя приходить до переконання про доведення прокурором існування ризиків, передбачених п.п. 2-5 ч.1 ст. 177 КПК України, про що свідчить наступне: ОСОБА_4 , займаючи посаду заступником начальника ізолятора тимчасового тримання № 6 ГУ НП в Одеській області, має змогу знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як злочин у якому він підозрюється вчинений під час виконання ним службових обов'язків; за рахунок займаної посади та реалізації своїх повноважень має постійні стійкі зв'язки з іншими структурними підрозділами органів державної влади, дає змогу впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; враховуючи довготривалий час перебування в органах внутрішніх справ, а саме починаючи з 2002 року по теперішній час, займаючи посади органів поліції, враховуючи досвід отриманий за час перебування на вказаних посадах та те, що ОСОБА_4 на даний час займає посаду заступника начальника ізолятора тимчасового тримання № 6 ГУ НП в Одеській області, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; перебуваючи на волі, займаючи посаду заступника начальника ізолятора тимчасового тримання № 6 ГУ НП в Одеській області, та не будучи відстороненим від посади, може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому він підозрюється, а саме надалі вчиняти неправомірні дії або вчинити інший злочин пов'язаний з його службовою діяльністю.
Разом з тим, слідчий суддя звертає увагу на те, що огляди предметів 11.10.2019 р. проведено прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_14 при тому, що прокурором у даному судовому засіданні не було надано доказів на підтвердження повноважень зазначеної особи в цьому кримінальному провадженні відповідно до ч.2 ст.37 КПК України.
При цьому, слідчий суддя приходить до переконання, що зазначена обставина з урахуванням сукупності досліджених доказів не впливає на обґрунтованість пред'явленої підозри та не усуває ризики, встановлені судом.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
Застосування запобіжного заходу може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (справа «Летельє проти Франції» (Letellier v France), 12369/86, 26 червня 1991).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує те, що ОСОБА_4 має на утриманні малолітню дитину, має постійне місце проживання в м. Одесі, раніше не судимий.
Слідчий суддя ставиться критично до посилання сторони захисту на хворобу підозрюваного та його перебування на лікарняному тривалий час, як на підставу неможливості застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жодних доказів на підтвердження зазначених обставин надано не було.
Відтак, слідчий суддя вважає, що саме такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, позбавить його можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити кримінальне правопорушення та вчинити інше кримінальне правопорушення. Запобігти ризикам, які зазначені в клопотанні слідчого, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів не можливо, оскільки будь-які більш м'які види запобіжного заходу не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігти вказаним ризикам.
Слідчий суддя критично оцінює доводи сторони захисту щодо можливості запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якої міри запобіжного заходу, оскільки, хоча підозрюваний і має міцні соціальні зв'язки, що свідчить про зменшення ризику переховування від органів досудового розслідування, але не усуває всіх інших, встановлених судом ризиків.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, після внесення якої він повинен бути звільнений з під варти.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Положення ч.5 ст. 182 КПК України передбачають, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Позиція Європейського суду з прав людини стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та визначення її розміру, цілковито відображується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
З урахуванням викладеного, при визначенні розміру застави, слідчий суддя, окрім вищевказаного, також враховує тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , розмір шкоди, завданої потерпілим, сприяння особі, яка перебуває у міжнародному розшуку, вчинити кримінальне правопорушення, матеріальне становище підозрюваного.
Слідчий суддя не погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо можливості забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного лише у разі внесення застави, що дорівнює 608100,00 грн., оскільки сама правова природа такого запобіжного заходу як застава є альтернативою запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, а встановлення такого значного розміру застави носить каральний характер для підозрюваного, оскільки фактично унеможливлює існування «альтернативи», яка закладена в правовому інституті застави.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 252 240 (двісті п'ятдесят дві тисячі двісті сорок) грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, вважаю за необхідне покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-197, 309, 392-395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , с. Садове Грознинського району Чеченської Республіки Російської Федерації, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190, ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України, запобіжний захід - тримання під вартою з утриманням в СІЗО м. Миколаєва до 24.03.2020 року включно.
Визначити розмір застави, після внесення якої підозрюваний повинен бути звільнений з-під варти, в сумі 120 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 252 240 (двісті п'ятдесят дві тисячі двісті сорок) грн.
Покласти на ОСОБА_4 у разі звільнення під заставу такі зобов'язання:
- прибувати до слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_7 з періодичністю кожної середи місяця;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Роз'яснити підозрюваному, що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державній установі «Миколаївській слідчий ізолятор».
Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Миколаївській слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти, внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Попередити ОСОБА_4 про наслідки невиконання обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, роз'яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала слідчого судді в частині тримання під вартою ОСОБА_4 діє до 24.03.2020 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя Заводського
районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1