22 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/8992/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.,
за участі секретаря судового засідання Озерчук М.М.
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк України"
на ухвалу Господарського суду міста Києва (суддя - А.М. Івченко) від 24.07.2019
та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - О.М. Остапенко, судді: С.В. Сотніков, А.А. Верховець) від 24.09.2019
за заявою Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай "
про визнання банкрутом.
Учасники справи:
представники кредитора (Акціонерного товариства "Сбербанк України")- Ягодка О.О., адвокат, Сідей О.А., адвокат,
представники боржника - Діденко Ю.О., адвокат, Краснокутська Н.М., адвокат,
арбітражний керуючий Куліченко М.В.
1. Короткий зміст вимог
1.1 09.07.2019 Публічне акціонерне товариство "Одеський коровай" (далі - Боржник) подало заяву про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство на підставі частини 5 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) та про порушення справи про банкрутство Боржника.
1.2 Заява мотивована існуванням у Боржника зобов'язань перед кредиторами, що перевищують його активи на 2 016 142 785 грн 19 коп., через що та внаслідок відсутності у Боржника прибутку і негативну динаміку коефіцієнта покриття Боржник не має можливості погасити існуючу заборгованість перед всіма кредиторами, а задоволення вимог одного або кількох кредиторів, в тому числі кредиторів із безспірними вимогами, призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань Боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами. Факт існування у Боржника коштів, достатніх для покриття судових витрат у справі мотивований наявністю у Боржника активів на суму 4 406 000 грн. 00 коп., в тому числі дебіторською заборгованістю в сумі 981 529 грн. 23 коп.
2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій
2.1 24.07.2019 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу (що залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019) про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, введення процедури розпорядження майном Боржника з призначенням розпорядником майна арбітражного керуючого Куліченка М.В. тощо.
2.2 Рішення судів мотивовані встановленням достеменності тверджень Боржника про неспроможність виконати ним після настання встановленого строку грошових зобов'язань перед кредиторами та відсутністю передбачених Законом про банкрутство підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство Боржника. Рішення в частині призначення розпорядника майна мотивовано відхиленням кандидатури арбітражного керуючого Черкашина І.І., якого визначено автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство, через припинення діяльності вказаної особи, а також відповідністю кандидатури арбітражного керуючого Куліченка М.В. вимогам закону, зважаючи на його матеріально-технічне забезпечення, показники його діяльності та якості роботи, порівняно з кандидатурами інших арбітражних керуючих, що подали заяви на участь у цій справі.
3. Встановлені судами обставини
3.1 Боржник зареєстрований як юридична особа з ідентифікаційним кодом 00376886.
Місцезнаходженням підприємства Боржника станом на час розгляду справи є: 02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5.
3.2 Згідно з поданою до суду заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника у березні 2019 року загальними зборами заявника було прийнято рішення про звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника, що оформлене протоколом №01/03/2019 позачергових загальних зборів Боржника від 04.03.2019.
До заяви, з поміж іншого, було подано: постанову державного виконавця Малинівського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 22.07.2016 року, постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУ юстиції в Одеській області Коренюк О.В. від 22.03.2018 року, постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Шевченка М.Р. від 02.10.2017 року, постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Шевченка М.Р. від 02.10.2017 року, постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Шевченка М.Р. від 03.10.2017 року.
Згідно з поданою заявою, та документів доданих до неї, за відомостями фінансової звітності Боржника станом на 31.03.2019 року (останній звітний період) його зобов'язання становлять 2 020 652 000 грн. 00 коп.
Частина кредиторської заборгованості Боржника є безспірною, підтверджена в тому числі, відповідними судовими рішеннями, що набрали законної сили, та постановами органів ДВС про відкриття виконавчих проваджень.
3.3 Відповідно до постанови державного виконавця Малиновського відділу ДВС міста Одеса ГТУ юстиції в Одеській області Бардачової В.В. від 22.07.2016 року відкрито виконавче провадження ВП 51816124 з примусового виконання вимоги № 7237, виданої 04.02.2011 року Управлінням пенсійного фонду України у м. Одеса на суму 1 063 423, 66 грн.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУ юстиції в Одеській області Коренюк О.В. від 22.03.2018 року провадження №51816124, №54838709, №54839280, №54839569, №54840957, №54841368, №54841583 об'єднані у зведене виконавче провадження № 56039745.
Загальна сума стягнення у зведеному виконавчому провадженні ВП № 56039745 з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження складає 1 330 811 грн. 76 коп., в тому числі 1 063 423 грн. 66 коп., що є заборгованістю за вимогою № 7237, виданою 04.02.2011 року Управлінням пенсійного фонду України у м. Одеса.
Станом на квітень 2019 року в межах зведеного виконавчого провадження ВП № 56039745 виконавцем вчиняються дії з примусового виконання рішень.
Відповідно до постанови Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Шевченка М.Р. від 02.10.2017 року було відкрито виконавче провадження ВП № 54810320 з примусового виконання наказу № 910/31709/15, виданого 27.01.2016 року Господарським судом міста Києва про стягнення з ПАТ „Одеський Коровай" на користь ПАТ „Сбербанк" суми заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 26- Н/12/24/ЮО-КL від 06.03.2012 року у розмірі 23 135 150,72 доларів США, 344 760,26 грн. - пені за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією, 895 421,12 грн. - пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією, 25 500,00 грн. - третейського збору та 609,00 грн. - судового збору.
Відповідно до постанови Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Шевченка М.Р. від 02.10.2017 року було відкрито виконавче провадження ВП № 54812794 з примусового виконання наказу № 910/18710/16 виданого 30.05.2017 року господарським судом міста Києва про стягнення з Боржника на користь ПАТ "Сбербанк" суми заборгованості в розмірі 266 932 680,72 російських рублів та 13 659 459,27 грн. - за договором про відкриття кредитної лінії від 24 червня 2010 року №17-В/10; в розмірі 68 979 795,36 грн. - за договором про відкриття кредитної лінії від 24 червня 2010 року № 18-В/10.
Постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Шевченка М.Р. від 03.10.2017 року виконавчі провадження № 54810320, № 54812794 об'єднано у зведене виконавче провадження № 54818567.
Станом на червень 2019 року в межах зведеного виконавчого провадження № 54818567, виконавцем вчиняються дії з примусового виконання рішень.
Загальний розмір непогашеної заборгованості у зведених виконавчих провадженнях ВП №54818567 та ВП № 56039745 за даними Боржника становить понад 650 мільйонів гривень.
3.4 До заяви додано довідку б/н від 01.07.2019 року "Кредиторська заборгованість станом на 01.07.2019" де зазначені: перелік кредиторів боржника, загальна сума грошових вимог усіх кредиторів разом та кожного з них окремо за основним зобов'язанням.
Згідно з цією довідкою загальна сума кредиторської заборгованість, яка визнається Боржником, становить 2 020 548 785 грн. 19 коп.
3.5 Боржник надав докази того, що сума вимог кредиторів не забезпечена повністю заставою майна боржника, а саме: довідку від 01.07.2019 про перелік майна, яке перебуває в заставі або іпотеці, відповідно до якої забезпеченими є лише вимоги АТ "Сбербанк" на суму 650 408 506 грн. 11 коп., в той час як сума усіх вимог кредиторів становить 2 020 548 785 грн. 19 коп.
Станом на 31.03.2019 року загальна вартість наявних необоротних та оборотних активів боржника становить 4 406 000 грн. 00 коп., що підтверджується даними фінансової звітності Боржника.
Станом 31.03.2019 згідно з фінансовою звітністю на балансі Боржника обліковується дебіторська заборгованість у сумі 980 000 грн. 00 коп., вартість основних засобів Боржника складає 2 772 000 грн. 00 коп.
Залишок коштів на рахунках Боржника в банках складає 0.00 грн., що підтверджується довідкою № 02/07/19/2 від 02.07.2019.
3.6 Відповідно до Аудиторського висновку (звіт незалежною аудитора), складеного 20.06.2019, станом на станом на 31.03.2019 розгляд показників ліквідності показує, що підприємство Боржника не здатне розрахуватися за своїми поточними зобов'язаннями на протязі всього розглянутого періоду, тобто підприємство перебуває в незадовільному фінансовому етапі.
За результатами аналізу коефіцієнтів покриття і забезпеченості власними оборотними засобами встановлено, що через відсутність у Боржника прибутку майже протягом всього досліджуваного періоду і негативної динаміки коефіцієнта покриття, фінансовий стан підприємства характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, тобто боржника, який неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами.
3.7 Сума грошових коштів на рахунках Боржника становить 0,00 грн., а розмір активів 4 406 000, 00 грн., до яких входить, у тому числі і дебіторська заборгованість в сумі 981 529,23 грн., яка наведена у довідці "Дебіторська заборгованість станом на 01.07.2019".
3.8 04.02.2011 УПФУ в Малинському районі м. Одеси прийнято вимогу про сплату Боржником боргу №Ю-7237 в розмірі 1 063 423 грн. 66 коп.
Визначена УПФУ в Малинському районі м. Одеси сума заборгованості пов'язана із не сплатою Боржником страхових внесків у березні та квітні 2009 року.
Зазначені обставини встановлені у постанові Вищого адміністративного суду України від 22.06.2016 року у справі № 2а/1570/3794/11 за позовом Боржника до УПФ України в Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування вимог УПФУ в Малиновському районі м. Одеси про сплату боргу №Ю-7237 від 03.12.2010 в сумі 631 705 грн. 27 коп. та № Ю-7237 від 04.02.2011 року в сумі 1 063 423 грн. 66 коп.
Сума заборгованості за страховими внесками виникла у березні та квітні 2009 року.
3.9 Частина грошових вимог АТ "Сбербанк" до Боржника (наказ №910/18710/16 виданий 30.05.2017 року господарським судом міста Києва) виникли на підставі:
- договору про відкриття кредитної лінії №17-В/10 від 24.06.2010, укладеного між АТ "Сбербанк" та Боржника;
- договору про відкриття кредитної лінії № 18-В/10 від 24.06.2010, укладеного між АТ "Сбербанк" та Боржника.
Зазначені договори забезпечені майном Боржника згідно договору іпотеки від 30.08.2010 зареєстрований в реєстрі за № 8470.
Інша частина грошових вимог АТ "Сбербанк" до Боржника (наказ № 910/31709/15, виданий 27.01.2016 господарським судом міста Києва) виникла на підставі Договору про відкриття кредитної лінії №26-Н/12/24/ЮО-КL від 06.03.2012, укладеного між АТ "Сбербанк" та ТОВ "ТД "Золотий урожай".
За цим Договором Боржник є фінансовим поручителем згідно з умовами договору поруки від 12.03.2012, і вимоги АТ "Сбербанк" до Боржника за Договором про відкриття кредитної лінії №26-Н/12/24/ЮО-КL майном Боржника не забезпечувались та становлять 23 135 150,72 доларів США заборгованості, 344 760 грн. 26 коп. пені за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією, 895 421 грн. 12 коп. - пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією, 25 500 грн. 00 коп. третейського збору та 609 грн. 00 коп. судового збору, що в сукупності складає більше 300 мінімальних розмірів заробітної плати.
3.10 Боржник надав докази, що підтверджують обсяг пасивів та активів (грошових коштів) боржника на час звернення до суду.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1 01.11.2019 Акціонерне товариство "Сбербанк" (далі - Банк) подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 і закрити провадження у справі.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1 Суди дійшли помилкового висновку про безспірність вимог одного із кредиторів Боржника - Управління пенсійного фонду України у місті Одеса, з огляду на те, що вимоги цієї особи, які виникли на підставі вимоги, що є виконавчим документом, однак за відсутності судового рішення, не є безспірними у розумінні вимог абзацу другого частини третьої статті 10 Закону про банкрутство, оскільки цей закон пов'язує безспірність вимог не з наявністю виконавчого документа, а з наявністю судового рішення, на виконання якого видається виконавчий документ.
5.2 Суди не врахували, що Боржник всупереч вимогам в частини 3 статті 11 Закону про банкрутство не надав баланс на останню звітну дату, оскільки суди дійшли помилкового висновку, що станом на час звернення Боржника із заявою у цій справі в третьому кварталі поточного року у нього виник обов'язок подати баланс лише за І квартал цього року, однак не за ІІ квартал.
5.3 Суди не врахували, що надані Боржником довідки про кредиторську та дебіторську заборгованість, довідки про відкриті рахунки Боржника всупереч вимогам в Законі про банкрутство не містять інформації про перелік кредиторів, вимоги яких визнаються Боржником, їх найменування, місцезнаходження та підстав виникнення зобов'язань і строку їх виконання, підстав виникнення дебіторської заборгованості, та не містять інформації про всі 23 рахунки Боржника, яка міститься у межах виконавчого провадження, тоді як Боржник вказав лише про три банківських рахунки.
5.4 Боржник не надав достовірної інформації про належне йому майно та майнові права, у тому числі щодо того, яке перебуває в заставі: а саме, надавши відомості про балансову вартість майна Боржника, але приховавши інформацію щодо частини належних Боржнику об'єктів нерухомого та рухомого майна, відомості щодо якого містяться у державних реєстрах та надані державному виконавцю; а також щодо належних Боржнику виключних прав інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг "Булкін", які були передані в заставу банку.
5.5 Суди не дослідили обставини існування грошових коштів на рахунках Боржника, а надана ним інформація за період з 09.04.2019 по 31.05.2019 (за два місяці) не може свідчити про неможливість виконання грошових зобов'язань Боржником перед його кредиторами.
5.6 За відсутності доказів, що вказують на ознаки неплатоспроможності Боржника, справу про банкрутство має бути закрито.
5.7 Суд першої інстанції порушив порядок призначення розпорядника майна Боржника, оскільки суд першої інстанції, встановивши факт припинення діяльності арбітражного керуючого Черкашина І.І., якого визначено автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у цій справі, безпідставно вимагав від нього заяву на участь у цій справі, тоді як мав вчинити повторний запит щодо кандидатури арбітражного керуючого на призначення у цій справі.
5.8 Суд першої інстанції безпідставно надав перевагу арбітражному керуючому Куліченку М.В., не врахувавши інші критерії для визначення арбітражного керуючого для призначення у справі (освіту, досвід, показники роботи у попередніх справах, організаційних і технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у конкретній справі), а також факт неподання вказаним арбітражним керуючим заяви на участь у цій справі.
6. Позиція Боржника, викладена у відзиві на касаційну скаргу
6.1 Незгода скаржника з встановленими судами обставинами справи не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки відповідні аргументи скаржника викладені всупереч повноваженням касаційного суду.
6.2 Згідно із заявою та доданими доказами Боржник довів і ознаки загрози платоспроможності і неплатоспроможність.
6.3 Інші аргументи у відзиві на касаційну скаргу аналогічні мотивам в оскаржуваних судових рішеннях.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо передумов для звернення боржника із заявою про порушення справи про банкрутство
7.1 Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі в тексті - Закон про банкрутство) боржник зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин:
- задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності);
- під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.
За змістом вказаних норм особливості звернення з заявою про порушення справи про банкрутство з підстав, передбачених частиною 5 статті 11 Закону про банкрутство - у разі загрози неплатоспроможності, полягають у тому, що боржник, встановивши обставини того, що у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів він не зможе виконати свої зобов'язання перед іншими кредиторами, у боржника виникає обов'язок звернутись до суду про порушення справи про банкрутство.
7.2 Перелік документів, який наведений в частинах 2, 3 статті 11 Закону про банкрутство, передбачає додання до заяви боржника про порушення справи про банкрутство, зокрема:
- бухгалтерського балансу боржника на останню звітну дату;
- переліку кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником, із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів, а також щодо кожного кредитора - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
- переліку майна боржника із зазначенням його балансової вартості та місцезнаходження, а також загальна балансова вартість майна;
- переліку майна, що перебуває у заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, їх ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційні коди юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), суми їх грошових вимог, підстави виникнення зобов'язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором;
- переліку осіб, що мають невиконані зобов'язання перед боржником, із зазначенням вартості таких зобов'язань, терміну виконання та підстав виникнення;
- відомостей про всі рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити;
- відомостей про всі рахунки, на яких обліковуються цінні папери, що належать боржнику, їх реквізити.
7.3 Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 16 цього закону перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.
У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.
У разі звернення до господарського суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки неплатоспроможності боржника або її загрози.
Отже суд під час розгляду заяви про порушення справи про банкрутство, яка подана з підстав, передбачених частиною 5 статті 11 Закону про банкрутство, зобов'язаний перевірити додані до заяви документи на предмет їх відповідності вимогам Закону про банкрутство та іншим нормативно-правовим актам з метою встановлення на підставі належних та допустимих доказів обставин того, чи дійсно задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності).
Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 09.08.2018 у справі № 910/22788/15.
7.4 Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Відповідно до частини 1 статті 11 цього закону фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства.
Відповідно до пункту 3 розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013, № 73 (далі - Положення) баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.
Пунктом 1 розділу ІІ Положення передбачено, що фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного період.
Згідно з пунктом 7 цього розділу Положення у балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підприємства.
Отже, баланс є невід'ємною складовою фінансової звітності і на нього розповсюджуються вимоги щодо оформлення, підписання тощо, які встановлені для фінансової звітності.
Частиною 2 цієї статті Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що порядок та строки подання фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності, звіту про управління та звіту про платежі на користь держави до органів державної влади, крім суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, визначаються Кабінетом Міністрів України, для банків - Національним банком України.
Порядок і строки подання фінансової звітності конкретизовані в Порядку подання фінансової звітності, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000, № 419 (далі - Порядок), дія якого поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми господарювання і форми власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством (пункт 1)
Згідно приписами пункту 2 Порядку фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також згідно із законодавством - іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики.
Відповідно до пункту 5 Порядку проміжна фінансова звітність (I квартал, перше півріччя, дев'ять місяців), крім консолідованої, подається підприємствами органам, зазначеним у пункті 2 (крім органів Казначейства), не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 28 лютого наступного за звітним року.
Проміжна (I квартал, перше півріччя, дев'ять місяців) або річна фінансова звітність подається підприємствами органам доходів і зборів у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток підприємств.
7.5 Водночас норми частини 3 статті 11 Закону про банкрутство встановлюють вимогу щодо додання до заяви боржника про порушення справи про банкрутство бухгалтерського балансу боржника на останню звітну дату, однак без урахування законодавчо встановленої вимоги про строк його подання до відповідних органів (зокрема, контролюючих) (пункт 7.4).
Тобто формування та складення боржником бухгалтерського балансу, що додається ним до заяви про порушення справи про банкрутство, здійснюється виходячи з останнього звітного періоду, що передує та завершився на дату звернення боржника із заявою про порушення справи про банкрутство (I квартал, перше півріччя, дев'ять місяців, або річна).
А тому при визначенні звітного періоду, за який формується та складається боржником бухгалтерський баланс для звернення із заявою про порушення справи про банкрутство, не враховується вимога щодо дати виникнення у боржника обов'язку подати фінансову звітність (баланс) відповідним органам (зокрема, контролюючим) відповідно до Порядку та Податкового кодексу України.
7.6 Натомість суди першої і апеляційної інстанцій наведеного не врахували та, надаючи оцінку доданим до заяви про порушення справи про банкрутство доказам, не надали оцінку відповідності доданого Боржником до своєї заяви бухгалтерського балансу наведеним вимогам закону щодо звітного періоду, за який має бути сформований та складений Боржником баланс, з урахуванням дати звернення із заявою про порушення провадження у цій справі.
Аналогічного висновку Суд дійшов стосовно наданих Боржником відомостей на дату звернення із заявою про порушення справи про банкрутство щодо переліку майна, його складу і обсягу, які, з урахуванням приписів пункту 7 розділу ІІ Положення (щодо відомостей, що мають бути відображені у балансі підприємства) мають відповідати відомостям в балансі підприємства Боржника, складеному на останню звітну дату, що передує зверненню боржника із заявою про порушення справи про банкрутство.
Також суди не врахували вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не надавши, зокрема, оцінку наданим Боржником у справу доказам щодо штатної кількості і складу працівників Боржника на момент складення бухгалтерського балансу на останню звітну та на момент звернення із заявою про порушення цієї справи, оскільки не встановили наявність чи відсутність в шатному розкладі Боржника посади - бухгалтер підприємства.
7.7 Крім цього, нормами статті 69 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на дату звернення Боржника із заявою про порушення провадження у цій справі про банкрутство, далі - ПК України) визначені вимоги до відкриття та закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах.
Відповідно до пунктів 69.1, 69.2, 69.3 цієї статті ПК України банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків - юридичним особам (резидентам і нерезидентам) незалежно від організаційно-правової форми, відокремленим підрозділам та представництвам юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, за наявності документів, виданих контролюючими органами, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах, або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (для осіб, взяття на облік яких у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань") чи інформації з цього реєстру, отриманої банком відповідно до закону, із зазначенням даних про взяття на облік в контролюючих органах як платника податків.
Банки та інші фінансові установи зобов'язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка.
У разі відкриття або закриття рахунка платника податків - банку, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, повідомлення надсилається в порядку, визначеному цим пунктом, лише в разі відкриття або закриття кореспондентського рахунка.
У разі відкриття або закриття власного кореспондентського рахунка банки зобов'язані надіслати повідомлення до контролюючого органу, в якому обліковуються, в строки, визначені цим пунктом.
Контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення від фінансової установи про відкриття рахунка зобов'язаний направити повідомлення про взяття рахунка на облік або відмову у взятті контролюючим органом рахунка на облік із зазначенням підстав у порядку, визначеному цим Кодексом.
Якщо контролюючий орган протягом строку, встановленого абзацом першим цього пункту, не направив повідомлення про відмову у взятті рахунка на облік, такий рахунок вважається взятим на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою - у час та дату отримання фінансовою установою повідомлення (квитанції) контролюючого органу про підтвердження факту прийняття повідомлення до оброблення згідно з порядком подання повідомлень, встановленим відповідно до пункту 69.5 цієї статті.
7.8 Зі змісту вказаних норм статті 69 ПК України Суд дійшов висновку, що об'єктивно належними, повними та достатніми відомостями про відкриті банківські рахунки юридичної особи - боржника (платника податків) є відомості, що надані контролюючим органом, в якому обліковується цей платник податків, оскільки в силу наведених норм ПК України у банку та інших фінансових установ існує обов'язок надсилати контролюючому органу, в якому обліковується платник податків, повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків -юридичної особи (у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи).
Натомість суди першої і апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваних рішень наведеного не врахували, помилково взявши до уваги відомості стосовно відкритих рахунків Боржника та щодо залишків коштів на цих рахунках в доданих Боржником до заяви про порушення справи про банкрутство доказах (документів), які створені та надані безпосередньо Боржником, або установою банку (іншою фінансовою установою) на запит Боржника, до яких судам належало ставитись критично, оскільки вони не можуть в силу наведених норм закону містити повну та об'єктивну інформацію про всі відкриті рахунки Боржника, внаслідок чого суд позбавлений можливості встановити та оцінити обставини щодо загальної суми залишку коштів боржника на цих рахунках.
7.9 У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
7.10 З урахуванням підстав, з яких Боржником подано заяву про порушення справи про банкрутство (загроза неплатоспроможності, частина 5 статті 11 Закону про банкрутство), аргумент учасника судового процесу - Банку, щодо неповноти наданих боржником відомостей про майно є таким, що вимагає відповіді (підтвердження чи спростування відповідних обставин), оскільки невстановлення повноти відомостей про майно боржника має наслідком передчасність висновку про те, що задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
При цьому Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в пункті 30 постанови від 09.08.2018 у справі № 910/22788/15.
7.11 Підсумовуючи викладене, Суд зазначає, що встановлення наявності у боржника майна, його складу і обсягу дозволяє суду на стадії розгляду заяви про порушення справи про банкрутство з підстав загрози неплатоспроможності, встановити чи дійсно задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами та встановити та у зв'язку із цим, чи є підстави для відкриття провадження відповідно до частини 5 статті 11 Закону про банкрутство (загроза неплатоспроможності).
7.12 Однак суд першої інстанції належним чином не дослідив зібрані докази у справі, які мають значення для розгляду заяви про порушення справи про банкрутство, що подана з підстав, що передбачені частиною 5 статті 11 Закону про банкрутство.
Апеляційний суд, залишаючи без змін ухвалу про відкриття провадження у цій справі про банкрутство, незважаючи на аргументи Банку в апеляційному суді щодо неповноти відомостей про майно Боржника у доданих ним до заяви доказах, які також наведені в касаційній скарзі (пункти 6.2-6.6), між тим не спростував ці доводи скаржника, залишивши їх поза увагою та не виправив допущені місцевим судом помилки.
7.13 Враховуючи наведене, зважаючи на протилежність відомостей стосовно повноти наданої Боржником інформації щодо майна, наданих ним та скаржником, створену у цій справі через оскарження Банком судового рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство конкуренцію доказів щодо цих обставин, яку апеляційний суд, попри повноваження згідно зі статтею 269 ГПК України, відповідно до статті 79 цього кодексу не усунув, а також враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 300 ГПК України, відповідно до якої суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, Суд дійшов висновку, що і суд першої інстанції, і суд апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, не встановили фактичних обставин справи щодо повноти наданих Боржником відомостей про майно та щодо відповідності вимогам Закону про банкрутство та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" тощо доказів, доданих до заяви про порушення справи про банкрутство Боржника на підставі пункту 5 статті 11 Закону про банкрутство, а також встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
7.14 Поряд з викладеним, Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 6.1), як підставу для скасування оскаржуваних судових рішень, щодо помилковості висновку судів про безспірність вимог одного із кредиторів Боржника - Управління пенсійного фонду України у місті Одеса, через відсутність судового рішення про стягнення на його користь боргу з Боржника, на виконання якого видається виконавчий документ, у зв'язку з чим Суд зазначає про таке.
7.15 За змістом норми частини 3 статті 10 цього закону при зверненні до суду із заявою про порушення справи про банкрутство за загальною процедурою на заявника покладений обов'язок надати суду докази того, що сума безспірних до боржника вимог сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом про банкрутство.
Вимоги до заяви кредитора і боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство за загальною процедурою наведені в статті 11 Закону про банкрутство.
Разом з тим, обов'язок боржника звернутись з заявою про порушення справи про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності відповідно до імперативної вимоги частини 5 статті 11 Закону про банкрутство виникає незалежно від того, чи виносились судові рішення про стягнення з боржника коштів, та чи порушувалось щодо боржника виконавче провадження. З цього випливає, що боржник не повинен додавати до своєї заяви такі документи.
Відповідно до статті 16 Закону про банкрутство у підготовчому засіданні, якщо справа відкривається за загальною процедурою, господарський суд перевіряє обґрунтованість вимог до боржника, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження, з'ясовує ознаки неплатоспроможності боржника, а якщо справа відкривається на підставі частини 5 статті 11 Закону про банкрутство, з'ясовуються ознаки загрози неплатоспроможності боржника.
Натомість, Закон про банкрутство не містить чіткої вказівки на необхідність подання боржником, який звертається з заявою про порушення справи про банкрутство у зв'язку з загрозою його неплатоспроможності, доказів наявності безспірних вимог у розумінні частини 3 статті 10 Закону про банкрутство.
Зі змісту наведених норм Закону про банкрутство Суд дійшов висновку, що ні наявності судового рішення про стягнення коштів, ні дотримання трьохмісячного строку після відкриття виконавчого провадження від боржника, у випадку його звернення з заявою про порушення справи про банкрутство на підставі частини 5 статті 11 Закону, не вимагається.
При цьому Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 10.10.2018 у справі № 904/911/18, від 21.11.2018 у справі № 910/6880/18 та від 15.10.2019 у справі № 910/18029/16.
7.16 Дійшовши висновку про передчасність ухвалення судами рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, Суд не розглядає заперечення скаржника в частині призначення у цій справі розпорядника майна Боржника.
7.17 Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
7.18 Відповідно до пунктів 1, 3 частини 3 статті 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
7.19 Враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, та з урахуванням положень пункту 2 частини першої статті 308, пунктів 1, 3 частини 3 статті 310 ГПК України касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані постанова апеляційного суду та ухвала суду першої інстанції - скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію прийняття заяви про порушення справи про банкрутство Боржника.
7.20 Суд звертає увагу, що відповідно до частини 5 статті 310 ГПК України, висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк України" задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 у справі № 910/8992/19 скасувати.
3. Справу № 910/8992/19 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва на стадію прийняття заяви про порушення справи про банкрутство.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.В. Васьковський
Судді В.В. Білоус
В.Я. Погребняк