79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.01.2020 справа № 914/2442/19
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б., за участю секретаря судового засідання Андрусика В.Д., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Солід-Україна», м. Івано-Франківськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «ТИСА», м. Львів
про стягнення 111 819,49 грн
за участю представників:
від позивача: Ємельянова Н.В. - представник
від відповідача: не з'явився
Обставини розгляду справи.
23.12.2019 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Солід-Україна», м. Івано-Франківськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «ТИСА», м. Львів про стягнення 111 819,49 грн.
Ухвалою суду від 02.12.2019 позовну заяву було залишено без руху.
16.12.2019 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Солід-Україна» надійшла заява про усунення недоліків (вх. №52935/19 від 16.12.2019).
Ухвалою від 23.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 16.01.2020.
Ухвалою від 16.01.2020 розгляд справи було відкладено на 27.01.2020.
Стороні роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 42, 46 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договори купівлі-продажу, на виконання умов яких відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, заборгованість становить 107 148,43 грн. У зв'язку з порушенням строків оплати вартості товару відповідачу нараховано пеню в сумі 3 607,16 грн, 3% річних в сумі 1 063,90 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 111 819,49 грн.
Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив, вимог ухвал суду не виконав, виклики у судове засідання надсилалися за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказана ухвала також була розміщені на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України.
Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представників відповідачів та їх відзивів на позовну заяву.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
01.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Солід-Україна» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова група «ТИСА» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу.
За цим договором продавець (позивач) зобов'язувався передати у власність покупця товар, а покупець (відповідач) зобов'язувався прийняти і оплатити товар на умовах даного договору.
На виконання умов вищевказаного договору, позивач передав відповідачу згідно видаткових накладних №16 від 15.02.2019, №22 від 22.02.2019, №36 від 14.03.2019, №43 від 21.03.2019, №65 від 15.04.2019 №94 від 31.05.2019 та довіреностей на отримання ТМЦ №13 від 12.04.2019, №18 від 31.05.2019 (оригінали видаткових накладних та довіреностей оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 63 648,00 грн.
Відповідно до п. 3.3. договору оплата покупцем здійснюється банківським переказом на рахунок постачальника в українських гривнях шляхом здійснення повної передоплати 100% вартості за товар або протягом 3 календарних днів з моменту поставки товару.
05.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Солід-Україна» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова група «ТИСА» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу.
За цим договором продавець (позивач) зобов'язувався передати у власність покупця товар (паркет індустріальний), а покупець (відповідач) зобов'язувався прийняти і оплатити товар на умовах даного договору.
На виконання умов вищевказаного договору, позивач передав відповідачу згідно видаткової накладної №105 від 11.06.2019 та довіреності на отримання ТМЦ №20 від 11.06.2019 (оригінал видаткової накладної та довіреності оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 87 460,43 грн.
Відповідно до п. 6.2. договору (в редакції, викладеній додатковою угодою від 10.06.2019) оплата покупцем здійснюється шляхом перерахунку коштів на рахунок постачальника в розмірі 100% отриманої покупцем продукції згідно накладної, протягом 10 робочих днів з моменту отримання продукції покупцем.
11.07.2019 позивач надіслав відповідачу претензію за вих. №152 від 10.07.2019 про оплату заборгованості. Відповідачем вказана претензія залишена без розгляду та задоволення.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати вартості товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 107 148,43 грн основного боргу, 3 607,16 грн пені, 1 063,90 грн 3% річних.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Згідно п. 5.2. договору від 01.02.2019, за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує постачальникові пеню за кожний протермінований день від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З врахуванням цих положень позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 3 607,16 грн, 3% річних в сумі 1 063,90 грн.
Судом перевірено розрахунок пені, штрафу, інфляційних та встановлено, що такі нараховано правильно.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 107 148,43 грн основного боргу, 3 607,16 грн пені, 1 063,90 грн 3% річних.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «ТИСА», м. Львів, вул. Зелена, 115 Б (ідентифікаційний код 30053266) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солід-Україна», м. Івано-Франківськ, вул. Левинського, 1 (ідентифікаційний код 32360621) 107 148,43 грн основного боргу, 3 607,16 грн пені, 1 063,90 грн 3% річних, 1 921,00 грн судового збору.
3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
В судовому засіданні 27.01.2020 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 30.01.2020.
Суддя Мазовіта А.Б.