Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
23 січня 2020 року м. Кропивницький Справа № 912/2986/19
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В., за участю секретаря Кравченко О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №912/2986/19
за позовом Фермерського господарства "ТіТ", 56203, Миколаївська область, Березнегуватський район, селище міського типу Березнегувате, вул.Шевченка, буд.47
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології", 25009, Кіровоградська обл., м.Кропивницький, вул.Соборна, буд.22, квартира 103
про стягнення 1 952 504,00 грн
Представники сторін:
від позивача - Пересунько Р.В. посвідчення адвоката №751 від 16.03.2012 року, ордер серія МК №133454 від 2310.2019 року;
від відповідача - участі не брали;
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Фермерського господарства "ТіТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" про стягнення зоборгованості у сумі 1 952 504,00 грн, в тому числі: 1 650 000, 00 грн, 267 435,00 грн пені, 11 608,00 грн інфляційних збитків, 23 462,00 грн 3% річних, з покладанням на відповідача судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем Договору купівлі-продажу №ТТ-02000003 від 15.01.2019 в частині поставки товару.
Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати всі витребувані та додаткові документи, в тому числі заперечення проти позову, які мають значення для розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
2. Заяви, клопотання.
14.11.2019 від Фермерського господарства "ТіТ" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 31.10.2019 господарський суд залишив позовну заяву Фермерського господарства "ТіТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" про стягнення 1 952 504,00 грн без руху в порядку статті 174 Господарського процесуального кодексу України та встановив позивачу строк для усунення недоліків, виявлених при подані позовної заяви.
14.11.2019 від Фермерського господарства "ТіТ" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем зазначено щодо наявності у нього оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви та надано оригінали доказів направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача та докази сплати судового збору.
Ухвалою від 18.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/2986/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.12.2019 об 11:00, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті спору.
Ухвалою від 09.12.2019 на підставі ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву в підготовчому засіданні по розгляду справи №912/2986/19 до 24.12.2019 о 09 год. 10 хв.
Ухвалою від 24.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі №912/2986/19 на 30 днів. Закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті на 23.01.2020 о 10:00 год.
У судовому засіданні 23.01.2020 був присутній представник позивача.
Відповідач участі належного представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою "вручено за довіреністю 09.01.2020".
Частиною 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати всі витребувані та додаткові документи, в тому числі заперечення проти позову, які мають значення для розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Разом з цим, представником позивача у судовому засіданні заявлено усну заяву про призначення засідання для відшкодування витрат на правничу допомогу в порядку ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача та призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати.
4. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.
Враховуючи предмет та підстави позову, до обставин, які є предметом доказування у справі належать: наявність правових підстав для виникнення зобов'язань з купівлі-продажу, наявність факту попередньої оплати здійсненої позивачем, наявність факту неналежного виконання зобов'язання відповідачем, доведеність факту непоставки товару продавцем та наявності суми боргу в розмірі попередньої оплати здійсненої позивачем, наявність правових підстав для застосування до відповідача відповідальності за порушення грошових зобов'язань.
5. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
Позивачем на підтвердження заявлених вимог надано копію Договру купівлі продажу ТТ-02000003 від 15.01.2019 (а.с.11-13), Рахунок на оплату по замовленню №2000003 від 15.01.2019 (а.с.14), платіжне доручення № 151 від 25.01.2019 (а.с.15), платіжне доручення № 150 від 18.01.2019 (а.с.16), платіжне доручення № 159 від 21.02.2019 (а.с.17), копія гарантійного листа від 11.04.2019 (а.с.18), копія пропозиції щодо розірвання договору ТТ-02000003 від 15.01.2019 (а.с.19-22), копія листа-повідомлення про розірвання договору ТТ-02000003 від 15.01.2019 (а.с.23-25).
6. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів.
15.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" (надалі - Продавець) та Фермерським господарства "ТІТ" (надалі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу ТТ-02000003, згідно з п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець у порядку й на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар.
За умовами п. 1.2. Договору, кількість, комплектність товару визначається сторонами у специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору (Додаток № 1).
Згідно з пунктом 2.1. Договору загальна вартість товару за даним договором становить 1 650 000,00 грн у т.ч.ПДВ 275 000,00 грн.
Відповідно до п. 2.2.1. Договору суму 825 000,00 грн, що складає 50% вартості товару, указаної в п.2.1., сплатити протягом 5 днів з моменту укладання договору. Залишок суми в розмірі 825 000,00 грн, що складає 50% вартості товару, указаної в п.2.1. цього договору, сплатити після повідомлення продавця про готовність передати товар покупцю.(п.2.2.2. Договору)
Пунктом 2.3. Договору сторони передбачили, що покупець здійснює будь-яку оплату на підставі рахунку продавця, оскільки ціна (вартість) товару є динамічною і може змінюватися продавцем залежно від відповідних змін на відповідному ринку товарів, зміни індексу інфляції, зміни курсу грошової одиниці України - гривні - стосовно курсів іноземних валют, збільшення розміру податків, зборів, інших обов'язкових платежів тощо.
Згідно положень п. 3.1. Договору товар відпускається покупцеві по видатковій накладній та/або акту приймання-передачі зі складу продавця або іншого місця. Адреса складу або іншого місця відвантаження зазначається в специфікаціях та/або інших додатках до даного Договору.
Згідно з п. 3.2. Договору приймання товару по кількості, комплектності та якості проводиться під час передачі товару, про що складається двосторонній акт приймання-передачі (Додаток №2).
Відповідно до п. 3.5. Договору строк поставки товару зазначається в специфікаціях та/або інших додатках до даного договору. Якщо строк поставки не вказаний в жодному додатку до даного договору, то товар поставляється покупцю в розумні строки. Про готовність передати товар продавець повідомляє покупцеві в будь-якій зручній для продавця спосіб: усно або письмово, шляхом повідомлення по телефону, факсу, електронній пошті.
За умовами положень п. 8.1. Договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами й діє до 31.07.2019, а, можливо, і пізнішої дати, достатньої для реального та належного виконання договору Сторонами.
Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.
15.01.2019 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату по замовленню № 2000003 на оплату товару за Договором №ТТ-02000003 від 15.01.2019 із зазначенням товар - трактор "ХТА-250-23" (двигун TAD 721VE, шини 23, 1R26, кондиціонер, авто магнітола), кількість - 1 шт.,ціна з ПДВ - 1 650 000,00 грн.
На виконання умов Договору №ТТ-02000003 від 15.01.2019 позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 825 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 150 від 18.01.2019 та відповідає строку встановленому у Договорі для оплати, який складає 5 днів з моменту укладення Договору.
Залишок суми у розмірі 825 000,00 грн, позивач сплатив 25.01.2019, що підтверджується платіжним дорученням № 151 на сумму 275 000,00 грн та 21.02.2019, що підтверджується платіжним дорученням № 159 на сумму 550 000,00 грн.
За твердженнями позивача, відповідно до домовленостей між позивачем та відповідачем, останній гарантував поставку трактору "ХТА-250-23" в строк до 01.03.2019 р.
Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором №ТТ-02000003 не виконав, в строк погоджений сторонами товар не поставив.
11.04.2019 відповідачем на адресу позивача було направлено гарантійний лист №562 від 11.04.2019 із зазначенням, що ТОВ "Техніка і технології" гарантує поставку трактора "ХТА-250-23" до 01.05.2019. Однак, відповідачем товар поставлений у вказаний строк не був.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.07.2019 позивач, в свою чергу. направив на поштову адресу відповідача пропозицію щодо розірвання Договору №ТТ-02000003 від 15.01.2019 із зазначенням, що станом на 15.05.2019 трактор "ХТА-250-23" так і не був переданий, у зв'язку з чим вказаний Договір підлягає розірванню, та приклав проект угоди про розірвання Договору.
04.10.2019 позивач додатково надіслав на адресу відповідача лист-повідомлення про розірвання Договору, у якому просив перерахувати кошти сплачені ФГ "ТіТ" в повному обсязі.
Вказані вимоги позивача залишились без задоволення та відповіді відповідача.
У зв'язку з не поставкою товару та неповерненням відповідачем суми попередньої оплати у розмірі 1 650 000,00 грн, позивач додатково нарахував відповідачеві 3% річних у розмірі 23 462,00 грн за період з 01.05.2019 по 21.10.2019, пеню у розмірі 267 435,00 грн за період з 01.05.2019 по 21.10.2019 та втрати від інфляції у розмірі 11 608,00 грн за період з травня 2019 по жовтень 2019.
Таким чином загальна заборгованість відповідача становить 1 952 504, 00 грн., щодо стягнення якої позивач звернувся із позовом до суду.
З урахуванням положень ст.615 Цивільного кодексу України, умовами абз.2 п.5.5 Договору передбачена можливість покупця в односторонньому порядку розірвати договір, а у разі наявності передплати за товар, остання повертається покупцеві у 30 денний строк.
Позивачем за порушення зобов'язання відповідачем нараховано штрафні санкції, однак для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат взято для розрахунку неправильний період.
Господарським судом враховано, що позивачем, першу пропозицію щодо розірвання договору було направлено 30.07.2019 та отримано відповідачем 02.08.2019, тобто позивачем повідомлено про свою відмову від договору в односторонньому порядку, а тому з цього моменту зобов'язання вважається припиненим в силу норм ч.3 ст. 651 ЦК України п. 5.3. Договору.
Разом з тим, строк для повернення передоплати повинен обчислюватись з 02.08.2019 по 01.09.2019, оскільки у п. 5.3. Договору сторони узгодили, що Покупець має право в односторонньому порядку розірвати договір та відмовитись від зобов'язань, передбачених даним договором. У разі наявності передоплати за Товар остання повертається Покупцеві у 30 денний термін.
Господарський суд з врахуванням положень ч.3 ст.549 та ч. 2, 3 ст. 625 Цивільного кодексу України визначив, що періодом прострочення виконання зобов'язання для пені є з 02.08.2019 по 01.09.2019, для 3% річних з 01.09.2019 по 23.10.2019 та для інфляційних втрат вересень - жовтень 2019.
Отже, здійснивши власний розрахунок нарахованих штрафних санкцій позивачем з урахуванням правильного періоду, господарський суд дійшов висновку, що пеня становить 146 465,75 грн, 3% річних 4 068,49 грн, інфляційні втрати 11 550,00 грн.
7.Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Відповідачем по справі вимог позивача спростовано або заперечено не було, докази на вчинення передбачених договором дій, в частині передання товару або повернення коштів, суду не подано.
Отже, згідно із частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України визначено поняття вірогідності доказів. Так, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, з огляду на наявні у справі докази подані позивачем, господарський суд вважає останні вірогідними, належними та такими, що стосуються предмета доказування, адже належним чином підтверджують заявлені вимоги позивача.
8. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову викладена у п.6 даного рішення.
9.Чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.
З огляду на встановлені судом обставини справи та наявні засоби доказування, ТОВ "Техніка і технології" в порушення умов чинного Договору купівлі-продажу №ТТ-02000003 від 15.01.2019 та вимог законодавства щодо належного виконання зобов'язання, як продавець не передало у домовлені строки товар покупцеві, яким є Фермерське господарство "ТіТ".
Позивач відповідно до вимог пункту 5.3. Договору звернувся до відповідача з листами про розірвання договору в односторонньому порядку та повернення передоплати. Однак, відповідачем вимог пункту 5.3. Договору виконано не було, передоплату у встановлені договором строки не повернуто та залишено звернення позивача без відповіді.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, відповідачем по справі порушено права позивача за Договором купівлі-продажу №ТТ-02000003 від 15.01.2019, що стало підставою для звернення з вимогою до суду.
10.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
За нормою ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Згідно положень ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Нормами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 265 Господарського кодексу України передбачає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ст. 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у встановлений договором строк.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання щодо своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Окрім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).
Щодо неналежного виконання зобов'язання відповідачем, господарський суд враховує наступне.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Зокрема, сторони у абз.2 п.5.3. Договору купівлі - продажу передбачили можливість односторонньої відмови від договору, що не суперечить нормам законодавства.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
До того ж, відповідно до ч.3 ст.625 Цивільного кодексу України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Під час розгляду справи господарським судом також враховано правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 зазначено, що у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі N 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань. Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком. Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 331/5054/15-ц, про те, що у разі, коли продавець не передав товару та не повернув сплачені за нього кошти стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму неповернутої вартості товару, є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону.
Виходячи з наведеного, господарський суд вважає, що 3 % річних та інфляційних втрат нараховано позивачем правомірно, однак з визначенням неправильного періоду, про що зазначено у п.6 рішення.
З приводу нарахування позивачем пені, господарський суд враховує наступні положення законодавства.
Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, згідно частини першої статті 199 Господарського кодексу України.
Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.
За змістом положень частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Отже, чинним законодавством передбачено можливість визначення сторонами в договорі окремої від визначених в статті 549 Цивільного кодексу України форм неустойки штрафних санкцій, в тому числі можливість застосування за порушення негрошового зобов'язання штрафної санкції, порядок обчислення якої встановлено сторонами аналогічно до порядку обчислення пені - у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення.
Вказана правова позиція щодо можливості застосування договірної санкції, яка не передбачена ст. 549 Цивільного кодексу України узгоджується з правовою позицією Верховного суду України та Верховного суду, викладеною, зокрема в постановах: від 22.11.2010 у справі № 14/80-09-2056, від 25.06.2018 у справі №912/2483/17, від 25.07.2018 у справі №904/7589/17, від 25.07.2018 у справі №904/8299/17, від 03.09.2018 у справі №908/2411/17.
Позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача пеню, проте останнім вказано неправильні періоди нарахування, про що зазначено у п.6. рішення.
11.Норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
Зазначені обставини у справі відсутні.
12. Висновок господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідач не виконав свої договірні (майново-господарські) зобов'язання перед позивачем, передбачених Договору купівлі-продажу №ТТ-02000003 від 15.01.2019, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги Фермерського господарства "ТіТ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" заборгованості є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині 1 812 084,24 грн., з яких : попередня оплата в сумі 1 650 000,00 грн., пеня в сумі 146 465,75 грн. за період з 02.05.2019 по 02.08.2019, втрати від інфляції в сумі 11 550,00 грн. за вересень - жовтень 2019, 3% річних в сумі 4 068,49 грн. за період з 01.09.2019 по 23.10.2019р.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 27 181,26 грн покладається на відповідача.
Згідно положень ст.59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За ч. 1,3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу;
Як вбачається з позовної заяви, позивач також просить стягнути з відповідача 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Позивачем у судовому засіданні 23.01.2020 заявлено про подачу доказів на підтвердження розміру судових витрат в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати та встановити позивачу строк для подачі суду доказів щодо розміру, понесених ним судових витрат.
Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології", (25009, Кіровоградська обл., м.Кропивницький, вул.Соборна, буд.22, квартира 103, ідентифікаційний код 36584896) на користь Фермерського господарства "ТіТ" (56203, Миколаївська область, Березнегуватський район, селище міського типу Березнегувате, вул.Шевченка, буд.47, ідентифікаційник код 20888708) 1 812 084,24 грн., з яких : попередня оплата в сумі 1 650 000,00 грн., пеня в сумі 146 465,75 грн., втрати від інфляції в сумі 11 550,00 грн., 3% річних в сумі 4 068,49 грн., а також судовий збір у розмірі 27 181,26 грн.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 28.01.2020 о 16:00 год., яке відбудеться в приміщенні Господарського суду Кіровоградської області за адресою: 25022, м. Кропивницький, вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, в залі суд. засідань №325, про що повідомити учасників процесу.
Встановити позивачу строк для подання доказів щодо розміру понесених витрат - до 28.01.2020р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення вручити або направити рекомендованим листом з повідомленням про вручення Фермерському господарству "ТіТ" (56203, Миколаївська область, Березнегуватський район, селище міського типу Березнегувате, вул.Шевченка, буд.47), Товариству з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" (25009, Кіровоградська обл., м.Кропивницький, вул.Соборна, буд.22, квартира 103).
Повне рішення складено 30.01.2020.
Суддя Т. В. Макаренко
Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.