20 січня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/530/19
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопка Ю.О.
при секретарі судового засідання Коник М.М.
Розглянув справу
за позовом: Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021
до відповідача: Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м.Тернопіль,46006
про стягнення 112 166 435 грн 75 коп.
За участю представників від:
Позивача: Гасай Мар'яна Борисівна, адвокат, довіреність №1-2005 від 27.12.2019;
Відповідача: Ловчук Марія Василівна, адвокат, довіреність від 02.01.2019
Суть справи:
Акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" звернулось до господарського суду Тернопільської області із позовом до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" про стягнення 112 166 435,75 грн заборгованості, 5 933 089,87 грн пені та 509 770,03 грн 3% річних.
Підставою позову визначено неналежне виконання умов Договору транспортування природного газу № 1807000408 від 19.09.2018.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 22.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.09.2019 на 15:30 год., яке було відкладено на 17.10.2019, з підстав викладених у відповідній ухвалі.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.10.2019 клопотання позивача про долучення електронних доказів до матеріалів справи задоволено; в задоволенні клопотання № 03/1112 від 16.10.2019 (вх. № 18771) відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відмовлено; продовжено строк підготовчого провадження у справі № 921/530/19 на тридцять днів; відкладено підготовче засідання на 06 листопада 2019 на 12:00 год.
06.11.2019 в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 25.11.2019 на 15:30 год. про що представників сторін повідомлено під розписку.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.11.2019 клопотання представника Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" № 03/1201 від 06.11.2019 (вх. № 20166) про призначення комплексної судово-економічної експертизи - відхилено. Постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 921/530/19 до судового розгляду по суті на 18 грудня 2019 року на 10:00 год.
Ухвалою суду від 18.12.2019 відкладено розгляд справи на 20 січня 2020 року на 14 год. 30 хв.
Відповідач у відзиві на позов №03/1102 від 12.09.2019 проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те що ПрАТ "Тернопільгаз" є суб'єктом природних монополій, а тому обмежений у праві здійснення інших видів господарської діяльності, крім розподілу природного газу. Встановлення тарифів на розподіл природного газу належить до повноважень НКРЕКП зідно до ч.3,ч.6 ст.4 Закону України "Про ринок природного газу". Добовий небаланс газу, який є предметом позову - це газ, який забезпечує фізичне балансування газотранспортної системи, що складається з комплексу технічних та технологічних заходів, які здійснюється оператором ГРМ (відповідачем) для утримання тиску природного газу в газорозподільній мережі на рівні, необхідному для безпечного і ефективного розподілу природного газу, і є виробничо-технологічними витратами (ВТВ) оператора ГРМ.
Відповідно до Кодексу газорозподільних систем Розділу 111 глави 6, для забезпечення обігових коштів на закупівлю необхідних об'ємів (обсягів) природного газу на покриття втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу Оператор ГРМ у встановленому законодавством порядку має звернутись до Регулятора (НКРЕКП) стосовно передбачення в тарифі на послуги з розподілу природного газу коштів на закупівлю необхідних об'ємів (обсягів) природного газу для покриття втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу, однак в структурі тарифу на розподіл природного газу, затвердженій постановою НКРЕКП 15.12.2016 року №2305 закладено на покриття цих витрат тільки 117,67 млн. грн при необхідних 323,5 млн. грн на рік. У зв'язку з наведеним, доведений регулятором тариф, який діє з 01.01.2016 року, станом на сьогоднішній день не покриває в повній мірі витрати на провадження діяльності з розподілу природного газу з отриманням обґрунтованого рівня прибутку. Це призвело до отримання товариством збитків за 2018 рік в сумі 138,6 млн.грн, а за 1 півріччя 2019 - 183,5 млн. грн, на підтвердження чого відповідач надав копії відповідних звітів. Враховуючи, що вина відповідача у виникненні заборгованості відсутня просить суд в частині позовних вимог щодо стягнення пені та 3% річних відмовити повністю. У випадку задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних просить суд врахувати, що інших джерел прибутку, окрім доведеного державою тарифу, у відповідача немає, тому просить суд зменшити розмір пені на 90%.
Позивач у відповіді на відзив б/н та б/д (вх№17306 від 25.09.2019) проти доводів відповідача заперечив, посилаючись на те, що матеріалами справи підтверджено прострочення відповідача з виконання грошового зобов'язання, а тому у позивача є всі правові підстави для нарахування пені та 3% річних. Посилання відповідача на важкий фінансовий стан вважає недоречним, так як це не є підставою для звільнення від виконання грошових зобов'язань.
Відповідач у запереченні на відповідь на відзив №03/1164 від 11.10.2019 (вх.№18567 від 11.10.2019) проти доводів позивача заперечив та пояснив, що покриття фактичних витрат на виробничо-технологічні витрати залежить виключно від тарифу, затвердженого НКРЕКП, що свідчить про причинно-наслідковий зв'язок між заниженням тарифу на розподіл та наявністю обігових коштів на закупівлю природного газу на покриття виробничо-технологічних витрат. Інших доходів товариство не має. У п.2.1.1.1. Постанови НКРЕ КП №2305 від 15.12.2015 року, якою затверджено тариф для "Тернопільгаз", передбачено вартість газу на технологічні та власні потреби на суму 117,67 млн. грн за ціною постачальника НАК "Нафтогаз України" 5 958,29 грн за 1000 м.куб. без врахування ПДВ, при тому, що для покриття виробничо-технологічних витрат ПрАТ "Тернопільгаз" потрібно 395 230,8 млн.грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:
Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", що здійснює діяльність на підставі ліцензії НКРЕ на транспортування природного, нафтового газі і газу (метану) вугільних родовищ трубопроводами (далі - Оператор) та Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" (далі - Замовник), керуючись Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2493 (далі - Кодекс ГТС), уклали 19 вересня 2018 року договір транспортування природного газу №1807000408 (далі - Договір), згідно якого сторони взяли на себе зобов'язання:
Оператор надає Замовнику послуги транспортування природного газу:
-послуга замовленої потужності в точках виходу до/з газотранспортної системи;
-послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування);
-послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування) на умовах, визначених Договором, а Замовник сплачує Оператору встановлену в Договорі вартість таких послуг (п.п. 2.1., 2.3. Договору).
Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати Послуги на умовах, зазначених у Договорі (п. 2.6. Договору).
Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених Договором, протягом погоджених термінів (п.2.7. Договору).
Оператор зобов'язаний своєчасно надавати Послуги належної якості; приймати номінації та реномінації, а також заявки на розподіл потужності від Замовника; виконувати інші обов'язки та користуватися правами, передбаченими Кодексом та чинним законодавством України (п.п. 3.1., 3.2. Договору).
Замовник зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених договором та Кодексом; негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби оператора; вчасно врегульовувати небаланси; замовляти транспортування та одержувати з газотранспортної системи обсяги природного газу, що відповідають його підтвердженим номінаціям/реномінаціям; користуватися правами передбаченими Договором та чинним законодавством України (п.п. 4.1., 4.2. Договору).
Згідно п. 7.1 Договору, вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються Регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються Регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом;
Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті: www.utg.ua. Тарифи передбачені пунктом 7.1. є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами Договору (п.п. 7.2., 7.3. Договору).
Пунктом 9.1. Договору сторони дійшли згоди, що у разі виникнення у замовника добового небалансу оператор здійснює купівлю-продажу природного газу замовника в обсягах добового небалансу.
Відповідно до пункту 9.2. договору у разі виникнення у замовника негативного добового небалансу оператор здійснює продаж замовнику, а замовник купівлю в оператора природного газу в обсягах негатовного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу. У разі виникнення у замовника позитивного добового небалансу оператор здійснює купівлю у замовника, а замовник продаж природного газу оператору в обсягах позитивного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу.
Згідно з пунктом 9.4. договору у випадку, якщо загальна вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, повідомляє замовника про розмір грошових коштів, які підлягають виплаті замовнику (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця). Виплата грошових коштів здійснюється на рахунок замовника у термін до 5 робочих днів з дня повідомлення.
За заявою замовника оператор може здійснити зарахування плати за добовий небаланс на користь замовника в якості попередньої оплати за добовий небаланс наступних періодів.
Пунктом 11.4. договору погоджено, що врегулювання щодобових небалансів оформлюється одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби).
Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу 1 Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015(далі - Кодекс), цей Кодекс є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.
Пунктом 3 глави 1 розділу 1 Кодексу дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.
Згідно з пунктом 5 глави 1 розділу 1 Кодексу балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування.
Небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації (пункт 5 глави 1 розділу 1 Кодексу).
Плата за добовий небаланс - це сума коштів, яку замовник послуг транспортування сплачує або отримує відповідно до розміру добового небалансу (пункт 5 глави 1 розділу 1 Кодексу).
За результатами співставлення остаточних алокацій відборів відповідачем природного газу з газотранспортної системи за березень, квітень, травень, червень 2019 року виявлено наявність у останнього небалансів як різниці між вказаними алокаціями, на підставі чого здійснено розрахунок остаточних обсягів добового небалансу за кожну газову добу звітного місяця та визначено його остаточну плату за такі добові небаланси за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць, а саме:
- за березень 2019 виявлено остаточні обсяги добових небалансів в розмірі 4 116,54079 тис.куб.м. на загальну суму 35 107 789,46 грн;
- за квітень 2019 виявлено остаточні обсяги добових небалансів в розмірі 4 068,09018 тис.куб.м. на загальну суму 31 232 990,61 грн;
- за травень 2019 виявлено остаточні обсяги добових небалансів в розмірі 3 606,4660 тис.куб.м. на загальну суму 29 654 108,97 грн;
- за червень 2019 виявлено остаточні обсяги добових небалансів в розмірі 1 135,79998 тис.куб.м. на загальну суму 9 728 692,81 грн.
Вказані добові небаланси виникали внаслідок безпідставного відбору відповідачем з газотранспортної системи у відповідні періоди природного газу для покриття його власних виробничо-технічних витрат та підтверджуються відповідними актами приймання передачі газу.
На підставі вказаного відповідачу відповідно до п.4.1. Договору виставлено рахунки: № 03-2019-1807000408 від 31.03.2019 на суму 35 107 783,46 грн (з урахуванням коригуючи актів); № 04-2019-1807000408 від 30.04.2019 на суму 31 232 992,61 грн; № 05-2019-1807000408 від 31.05.2019 на суму 29 654 108,97 грн; № 06-2019-1807000408 від 30.06.2019 на суму 9 728 692,81 грн.
Відомості про попередні та остаточні прогнози відборів/споживання природного газу споживачами, що не вимірюються цілодобово, і відбори/споживання природного газу споживачами, що вимірюються щодобово (протягом доби), а також відомості про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюються цілодобово, так/або щодо яких було змінено режим нарахування відбору/споживання природного газу встановлені судом на підставі наданих суду електронних доказів - копій електронних документі Форми 2 і Форми 3.
Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.
Доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань по оплаті вартості отриманого природного газу відповідач не надав.
В силу приписів ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору на постачання природного газу №1807000408 від 19.09.2018.
Ст.655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.1 ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі наведеної норми позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в загальній сумі 509 770,03 грн. З наданого позивачем розрахунку 3% річних вбачається, що останні нараховані за період з 01.03.2019р. по 24.07.2019р.
З огляду на встановлений судом факт неналежного виконання останнім взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості природного газу, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 509 770,03 грн 3% річних є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому суд вважає за доцільне зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду від 31 січня 2018 у справі № 915/14/17).
Окрім того, в силу приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Ст. 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.
Отже, порушення відповідачем строків оплати вартості отриманого природного газу є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.
Згідно ст. ст. 546-551 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Окрім того, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.
Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
Пунктом 13.5. Договору сторони передбачили, що в разі порушення Замовником строків оплати, передбачених Договором, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
На підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов Договору, зважаючи на допущене відповідачем порушення щодо строків оплати вартості отриманого природного газу, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 5 933 089,87 грн.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня нарахована за період з 01.03.2019 по 24.07.2019.
З огляду на встановлений судом та не заперечений відповідачем факт неналежного виконання останнім взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості відібраного природного газу згідно Договору №1807000408 від 19.09.2018 природного газу, суд прийшов до висновку, що нарахування 5 933 089,87 грн є правомірним.
Водночас, як вже зазначалось вище, відповідач у відзиві на позовну заяву №03/1102 від 12.09.2019, підтриманому його повноважним представником у судових засіданнях, просив суд на підставі ст.ст. 551 ЦК України, 233 ГК України зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 90%.
Ч.3 ст. 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положеннями п.1 ст.233 ГК України також встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Поряд із цим, зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки також в залежність і від співвідношення її розміру і збитків.
Правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" також визначено, що: "вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо".
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст. 3 ЦК України).
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що несвоєчасність розрахунків мала місце лише через відсутність обігових коштів, зумовлену недостатністю встановленого державою тарифу. Такі обставину суд вважає винятковою.
Згідно долучених Приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" до матеріалів справи звітів про фінансові результати за 2018 та І півріччя 2019 останнє є збитковим підприємством.
Позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства.
Беручи до уваги наведене, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, оцінивши надані сторонами докази, зважаючи на те, що пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, суд прийшов до висновку про винятковість даного випадку та вважає за доцільне скористатися повноваженнями, наданими йому чинним законодавством, а саме: ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України, та зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій (пені) до 10% від правомірно нарахованої та стягнути з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" 593 308 грн пені (10% від 5933089,87 грн) за неналежне виконання умов Договору транспортування природного газу №1807000408 від 19.09.2018.
Ст. 83 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Пунктом 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
У відповідності до вимог ст.ст. 123, 129 ч. 1 п. 2 ГПК України витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (без врахування зменшеної судом в порядку ст.233 ГК України та ст. 551 ЦК України суми пені), в сумі 672350 грн покладаються на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 73-79, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, господарський суд, -
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Клопотання відповідача про зменшення розміру пені задовольнити.
3.Стягнути з приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", м.Тернопіль, вул. Чернівецька, 54 (код 03353503) на користь акціонерного товариства "Укртрансгаз", м.Київ, Кловський узвіз, 9/1 (код 30019801) - 105 723 575 (сто п'ять мільйонів сімсот двадцять три тисячі п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 85 коп. заборгованості, 593 308 (п'ятсот дев'яносто три тисячі триста вісім) тис. рівно пені, 509 770 (п'ятсот дев'ять тисяч сімсот сімдесят) грн. 03 коп. три відсотки річних і 672 350 (шістсот сімдесят дві тисячі триста п'ятдесят) грн. рівно судових витрат.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі його оскаржити до Західного апеляційного господарського суду через господарський суд Тернопільської області.
Повний текст рішення виготовлено 30 січня 2029 року.
Суддя Ю.О. Чопко