ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.01.2020Справа № 910/16715/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Акціонерного товариства "Київгаз" (вул. М. Бойчука, б. 4-Б, м. Київ, 01103)
до Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" (Харківське шосе, 148-А, м. Київ, 02091)
про стягнення 703 396,72 грн.
Представники:
Від позивача: Герич М.В.
Від відповідача: Софійська -Задерей І.Ю.
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Київгаз" до Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" про стягнення 703 396,72 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача непогашеної заборгованості перед позивачем за договором №7139602 від 09.01.2003 у розмірі 703 396,72 грн.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, підстави для залишення її без руху, повернення або відмови у відкритті провадження у справі, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.
Відповідно до частин 1-3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Як установлено у ч. 1 ст. 249 Господарського процесуального кодексу України, клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній.
У позовній заяві позивачем викладено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України у випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може:
1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або
2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.
Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ураховуючи предмет та підстави позову, з метою справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, а також ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів юридичних осіб, суд дійшов висновку, що справа підлягає одноособовому розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, тому відповідне клопотання позивача підлягає задоволенню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2019 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.
Відповідачем у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.
При цьому судом встановлено, що відповідачу ухвалу суду про відкриття провадження від 29.11.2019 в даній справі, направлену на адресу, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Ухвала про відкриття провадження у даній справі повернута на адресу суду із відміткою поштового відділення «інші причини».
У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 22.01.2020.
Судом встановлено, що відповідачу ухвалу про повідомлення про дату, час та місце судового засідання суду в даній справі, направлену на адресу, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Дана ухвала повернута на адресу суду із відміткою поштового відділення «інші причини».
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
В судовому засіданні 21.01.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні відповідача 21.01.2020 позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити. Заперечення мотивовані тим, що відповідач перебуває в стані реорганізації, не здійснює господарську діяльність.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва установив таке.
Між Державним комунальним підприємством газового господарства "Київгаз" (позивач) та комунальним підприємством "Управління житлового господарства" Дарницького району міста Києва (відповідач) 09.01.2003 укладено договір № 7139602, предметом якого є постачання природного газу, технічне обслуговування і ремонт газопроводів, газового обладнання житла, яке знаходиться на балансі або в оперативному розпорядженні відповідача, перелік якого зазначається в додатку № 1 до договору.
Строк дії договору № 7139602 відповідно до пункту 8.1 договору сторони погодили з 09.01.2003 та діє до переукладення.
Згідно пункту 2.4 договору № 7139602 від 09.01.2003 відповідач зобов'язався попередньо оплачувати за діючими цінами ремонт і заміну газового обладнання (за заявками населення, термін експлуатації якого закінчився), з урахуванням вартості матеріалів, запасних частин та газового обладнання. Оплачувати вартість матеріалів та запасних частин, використаних при виконанні планових технічних ремонтів газового обладнання (пункт 2.5 договору).
Відповідно до пункту 2.12 договору № 7139602 від 09.01.2003 відповідач зобов'язаний щоквартально проводити звірку розрахунків за газ та надані послуги.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписано та скріплено печатками підприємств акт звіряння розрахунків за послуги з газопостачання згідно договору № 7139602 від 09.01.2003, сальдо розрахунків за яким становить 1 288 963, 69 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач надіслав позивачу листа № 45/1299, в якому гарантував здійснити оплату згідно запропонованого графіку реструктуризації.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого газу повністю не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 703 396,72 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Матеріали справи свідчать, що в квітні 2015 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2 706 802,39 грн, що підтверджується актом прийому-передачі природного газу, який підписано та скріплено печатками обох сторін: № УК000025217 від 30.04.2015 на суму 2 706 802,39 грн,
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач стверджує, що у зв'язку із неналежним виконання відповідачем договору № 7139602 від 09.01.2003 у нього виникла заборгованість з оплати поставленого природного газу в сумі 703 396,72 грн.
Між сторонами підписаний акт звіряння розрахунків за послуги з газопостачання, згідно із якого станом на 01.04.2015 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 288 963,69 грн.
Також, відповідач надав позивачу гарантійний лист вих. № 45/1299 від 19.10.15, відповідно до якого гарантував позивачу сплату заборговані в сумі 896 998,26 грн. відповідно до графіка.
Далі, у відповідності до наданих позивачем відомостей про розподілені кошти на розрахунковий рахунок ПАТ "Київгаз" на виконання графіків погашення заборгованості згідно гарантійних листів, відповідачем здійснювались оплати позивачу в рахунок погашення наявної заборгованості, яка станом на день пред'явлення позову та розгляду справи становить 703 396,72 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 у справі №910/2715/19 зобов'язано Комунальне підприємство "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" в особі голови комісії з реорганізації Шапірко Наталії Віталіївни включити грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (01103, м. Київ, вулиця М.Бойчука, будинок 4Б; ідентифікаційний код 03346331) у сумі 703 396) грн. 72 коп. до передавального акта.
Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи, що позивач звертався про визнання його кредиторських вимог до відповідача за договором саме на суму 703 396,72 грн, а також за відсутності доказів здійснення відповідачем оплат за договором після, суд приходить до висновку, що борг становить 703 396,72 грн.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 703 396,72 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що комунальне підприємство "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" припиняє свою діяльність шляхом приєднання до іншої юридичної особи. Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття регулюється статтею 107 Цивільного кодексу України. Зокрема відповідно до частин другої - четвертої статті 107 зазначеного Кодексу після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.
Крім того, судом встановлено, що запис про припинення комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено.
У відповідності до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України вказано, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Згідно з частиною першої статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.
Частиною 3 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.
Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (ч. 5 ст. 105 ЦК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 105 Цивільного кодексу України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 у справі №910/2715/19 встановлено, що 27.12.18 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про сплату боргу та визнання позивача кредитором відповідача з грошовими вимогами у 703 396,72 грн.
Відповідач у своєму листі відмовив відповідачу у задоволенні вимоги про визнання кредиторських вимог на суму 703 396, 72 грн. у зв'язку з пропуском строку, встановленого для заявлення вимог кредиторів.
У відповідності до ч. 1 ст. 107 Цивільного кодексу України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.
У відповідності до ч. 2 ст. 107 Цивільного кодексу України, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.
Згідно із ч. 3 ст. 107 Цивільного кодексу України передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.
Зі змісту норм статей 104, 105, 110 ЦК України, ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов'язків до інших осіб. Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення (статті 104 - 109 ЦК України).
У розумінні зазначених норм закону приєднання - це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але в більшому масштабі. Приєднувана ж організація припиняє свою діяльність як самостійна юридична особа. У разі приєднання на підставі передавального (а не ліквідаційного) акта орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, виключає юридичну особу, яка припинила діяльність, з державного реєстру. Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов'язки припиненої юридичної особи, несе відповідальність за її зобов'язаннями в повному обсязі (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.07.2012 у справі № 6-65цс12).
При універсальному правонаступництві майно особи, як сукупність прав та обов'язків, які їй належать, переходить до правонаступника як єдине ціле, причому в цій сукупності єдиним актом переходять всі окремі права та обов'язки, які належали на момент правонаступництва праводавцю, незалежно від того, виявлені вони на цей момент чи ні. При універсальному правонаступництві, зважаючи на відсутність повної визначеності у складі майна, правонаступник спрямовує свою волю не на набуття окремих прав або обов'язків, а на набуття усієї їх сукупності. В результаті він вступає навіть в такі правовідносини, про існування яких міг не знати. Вказана позиція наведена у постанові Верховного Суду від 31.05.18. по справі № 910/1879/17.
У постанові Верховного Суду від 03.09.18. у справі № 910/5811/16 викладено правову позицію про те, що згідно з частиною першої статті 107 ЦК України кредитор юридичної особи, що припиняється, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов'язання. Тобто кредитор не наділений в силу Закону прямим обов'язком пред'являти кредиторські вимоги до юридичної особи, що припиняється шляхом приєднання.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі № 925/1143/17, в якій кредитор (позивач у справі) заявив свої кредиторські вимоги до боржника, який реорганізувався, після пропуску строку на заявлення кредиторських вимог та після складення комісією з реорганізації передавального акту, Верховним Судом вказано, що перебування боржника в стані припинення не припинило зобов'язання, у зв'язку з чим в силу статті 107 Цивільного кодексу України кредитор вправі вимагати від відповідача в особі комісії з припинення як виконання зобов'язання так і включення кредиторських вимог за такими зобов'язаннями до передавального акту.
З урахуванням наведеного, оскільки у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників на підставі ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України шляхом універсального правонаступництва (переходять всі існуючі зобов'язання) позивач не наділений обов'язком звертатися до відповідача із вимогою про включення його кредиторських вимог до передавального акту.
За таких обставин, суд визнав безпідставними посилання відповідача на наявність у нього підстав для відмови включити до передавального акту кредиторські вимоги позивача, у зв'язку із пропущенням позивачем строку для заявлення вказаних кредиторських вимог, а тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київгаз" про зобов'язання Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» в особі голови комісії з реорганізації Шапірко Наталії Віталіївни включити грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Київгаз" у сумі 703 396,72 грн. до передавального акту задовольнив в повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Київгаз" про стягнення з Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» суми основного боргу в розмірі 703 396,72 грн.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" (02091, місто Київ, Харківське шосе, будинок 148-А, ідентифікаційний код 31722755) на користь Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (01103, м. Київ, вулиця М.Бойчука, будинок 4Б, ідентифікаційний код 03346331) 703 396 грн. 72 коп. основного боргу та судовий збір у сумі 10 550 грн. 95 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 30.01.2020.
СуддяТрофименко Т.Ю.