20 січня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/739/17-г/5
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гирили І.М.
за участі секретаря судового засідання Бега В.М.
розглянув справу
за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ 1, 01001
до відповідача Дочірнього підприємства "Газпостач" товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільміськгаз", вул. Митрополита Шептицького, 20, м. Тернопіль, 46008
про cтягнення 466 008 грн 71 коп.
За участі представників:
Позивача: Сороколіта Є.М. - адвоката
Відповідача: Демковича Ю.Й. - адвоката
В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.
Суть справи:
В провадженні Господарського суду Тернопільської області знаходилась справа № 921/739/17-г/5 за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", до відповідача - Дочірнього підприємства "Газпостач" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" про cтягнення 466 008,71 грн.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.04.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 у справі №921/739/17-г/5, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України'" задоволено частково; стягнуто з Дочірнього підприємства "Газпостач" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 214 815 грн 20 коп пені, 36 378 грн 32 коп. 3 % річних та 6 990 грн 13 коп. в повернення сплаченого судового збору.
13.02.2019, на підставі ст. 327 ГПК України, Господарський судом Тернопільської області видано наказ про примусове виконання зазначеного вище судового рішення.
Поряд із цим, постановою Верховного Суду від 31.07.2019, за результатами розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.04.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 скасовано, а справу №921/739/17-г/5 передано на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.
18.09.2019 матеріали справи №921/739/17-г/5 повернулись на адресу Господарського суду Тернопільської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 ГПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2019, для розгляду справи №921/739/17-г/5 визначено суддю Гирилу І.М.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.09.2019 справу №921/739/17-г/5 прийнято до провадження суддею Гирилою І.М.; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 14:00 год. 21.10.2019 та запропоновано учасникам надати суду додаткове обґрунтування позовних вимог/відзив на позов із врахуванням вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у даній справі та заяви з процесуальних питань (при наявності).
15.10.2019 відповідачем через відділ діловодства господарського суду подано відзив на позовну заяву б/н від 10.10.2019 (вх. №18639), згідно якого відповідач просив суд зменшити нараховані позивачем штрафні санкції та 3% річних до 10% від заявлених вимог. Зокрема, просив врахувати, що оплата за поставлений продавцем природний газ здійснена покупцем у повному обсязі до звернення позивача з даним позовом до суду. Термін прострочення оплати вартості поставленого позивачем природного газу є незначним. Зауважував, що частина оплати за зобов'язаннями здійснювалася шляхом проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №30 від 11.01.2005 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій". У діях відповідача відсутні ознаки вчинення господарського правопорушення, у Газпостачу відсутні важелі впливу на розподіл коштів із спеціального банківського рахунку. До матеріалів справи не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність у позивача збитків, завданих саме простроченням оплати відповідачем.
11.11.2019 від позивача на електронну адресу суду надійшли пояснення за №14/4-б/н від 10.11.2019 (вх. №20456) у справі, з врахуванням викладених у постанови Верховного Суду від 31.07.2019 висновків, згідно яких ПАТ "НАК "Нафтогаз України" позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Зокрема, зазначив, що звертаючись із даним позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" надав розрахунок штрафних та фінансово-господарських санкцій, у якому з усіх оплат, здійснених відповідачем виокремив суми, які були перераховані згідно СПР як передплату та нарахував штрафні санкції виключно на суму боргу, сплачену власними коштами відповідача. Нарахування штрафних санкцій було здійснено поза межами порядків та строків розрахунків, здійснених на підставі Спільних протокольних рішень. Окрім того, заперечив проти клопотання відповідача щодо зменшення нарахованої пені. Стверджує, що при вирішенні питання щодо зменшення пені суд повинен об'єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів обох сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. Вважає, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов'язанням за договором купівлі-продажу природного газу. Звертає увагу суду на позицію об'єднаної палати Верховного Суду, викладену у постанові №921/296/18 від 31.05.2019.
В підготовчих засіданнях 21.10.2019 та 11.11.2019 оголошувались перерви до 15:00 год. 11.11.2019 та 11:00 год. 09.12.2019, про що суд постановив відповідні ухвали, які занесено до протоколів судових засідань. Повноважних представників сторін про підготовчі засідання 11.11.2019 та 09.12.2019 повідомлено під розписку (в матеріалах справи).
Строк підготовчого провадження у даній справі було продовжено на 30 днів, про що суд постановив відповідну ухвалу із подальшим занесенням останньої до протоколу судового засідання від 11.11.2019.
02.12.2019 відповідачем через відділ діловодства господарського суду долучено до матеріалів справи пояснення по суті заявлених вимог б/н від 02.12.2019 (вх. №21960). Відповідно до вказаних пояснень відповідач просить врахувати, що відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється із Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому такі кошти не є коштами суб'єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок газопостачальної організації. Правовідносини між сторонами щодо проведення розрахунків стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. На виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти. Стверджує, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства. Зауважує, що аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема, у постановах №921/214/18 від 15.10.2019 та №908/885/18 від 23.09.2019.
В підготовчому засіданні 09.12.2019 було оголошено перерву до 12:30 год. 21.12.2019, про що суд постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, а повноважних представників сторін повідомив під розписку (в матеріалах справи). Окрім того, в підготовчому засіданні 09.12.2019 суд, на підставі приписів ч. 4 ст. 74 ГПК України, зобов'язав відповідача надати додаткові докази - договори на відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Поряд із цим, 13.12.2019 позивач звернувся до суду із клопотанням №14/4-1571-19 від 12.12.2019 про проведення судового засідання 21.12.2019 у режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої просив доручити або Господарському суду м. Києва, або Господарському суду Київської області, або Північному апеляційному господарському суду.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.12.2019 (суддя Стадник М.С.) зазначене вище клопотання позивача №14/4-1571-19 від 12.12.2019 було задоволено; судове засідання 21.12.2019 на 12 год. 30 хв. призначено в режимі відеоконференції, забезпечення проведення останньої доручено Господарському суду міста Києва, учасником судового процесу, який братиме участь і судовому засіданні 21.12.2019 в режимі відеоконференції визнано представника АТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
В підготовче засідання 21.12.2019 представники сторін не прибули, причин неприбуття не повідомили, хоча про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка. Відповідач витребовуваних судом документів не надав.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/739/17-г/5 на тридцять днів, застосувавши ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод; відкладено підготовче засідання на 11:00 год. 08.01.2020; запропоновано сторонам у справі надати (надіслати) суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).
26.12.2019 на адресу суду від відповідача на виконання вимог ухвали суду від 09.12.2019 надійшли витребовувані судом документи.
В підготовчому засіданні 08.01.2020, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, судом завершено виконання завдань підготовчого провадження, закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/739/17-г/5 до судового розгляду по суті на 14:00 год. 20.01.2020, про що постановлено відповідну ухвалу.
В судовому засіданні 20.01.2020 суд розпочав розгляд справи по суті, перейшов до з'ясування обставин справи, заслухав вступне слово повноважних представників позивача та відповідача, дослідив надані сторонами докази, заслухав заключне слово учасників справи та оголосив вступну та резолютивну частину рішення.
Присутній у судовому засіданні 20.01.2020 повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази. Зокрема, зазначає, що між сторонами у справі був укладений Договір на купівлю-продаж природного газу №16-184-Н від 30.12.2015, за умовами якого позивач зобов'язався передати відповідачу природний газ, а відповідач - оплатити його на умовах вказаного правочину. Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі. Однак відповідач, прийнявши природний газ, не здійснив розрахунки за нього у строки та порядку встановлені п. 6.1 договору, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом. Розрахунок заявлених до стягнення сум доданий до матеріалів позовної заяви. Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях укладеного між сторонами у справі Договору, долучених до матеріалів справи актах приймання-передачі природного газу та відомостях щодо проведених відповідачем оплат. Зауважує, що нарахування заявлених до стягнення сум пені та 3% річних проведено позивачем лише на кошти, які надішли поза межами строків визначених п. п. 6.1-6.2 Договору. Зазначає, що п. 6.2 Договору передбачено механізм розрахунків за допомогою рахунків із спеціальним режимом користування. За таким рахунком дійсно неможливо використати кошти на інші цілі. Поряд із цим, відповідно до норм чинного законодавства саме газопостачальне підприємство формує відповідні реєстри, які направляє до НКРЕКП щодо встановлення відсоткового алгоритму розподілу і лише після цього НКРЕКП приймає рішення яким доводить нормативи відрахувань до уповноваженого банку. Таким чином, вважає, що відповідач мав можливість впливати на розподіл коштів та, відповідно, повинен нести відповідальність за неналежне виконання умов Договору.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, вважає, що останнє може бути заявлене лише у випадку визнання стороною факту порушення взятого на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості отриманого природного газу. Оскільки відповідач позов не визнає, дане клопотання суперечить його позиції по суті позовних вимог. Поряд із цим, щодо доводів про важке фінансове становище підприємства та доказів на підтвердження даних обставин, вважає, що в даному випадку необхідним є врахування інтересів обох сторін. Заважує, що НАК "Нафтогаз України" є гарантованим постачальником природного газу. Для виконання своїх обов'язків він зобов'язаний постійно здійснювати закупівлю природного газу, для закупівлі якого залучаються значні фінансові ресурси, зі сплатою 21%. Позивач теж несе значне фінансове навантаження, яке спричинено в тому числі і несвоєчасним розрахунком його контрагентів. Вважає, що у даному випадку у суду відсутні підстави для задоволення клопотання та зменшення розміру пені. Окрім того, звернув увагу, що відповідно до положень ст. 625 ЦК України наявність вини не є необхідною умовою для застосування передбаченої даною нормою права відповідальності. При застосуванні вказаних приписів необхідне лише встановлення факту неналежного виконання грошового зобов'язання, прострочення виконання. Також, вважає, що не може свідчити про відсутність вини, як складової господарської відповідальності відповідача, закупівля ним природного газу для подальшої реалізації населенню, оскільки за умовами укладеного між сторонами у даній справі правочину саме відповідач виступає покупцем природного газу та є контрагентом позивача. Правовідносини відповідача з його контрагентами є його власною господарською діяльністю, наслідки якої не можуть впливати на взаємовідносини сторін у даній справі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнає з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та наданих суду поясненнях по суті позовних вимог. Вважає, що обов'язковою умовою настання господарсько-правової відповідальності є винна поведінка сторони у зобов'язанні. Просить врахувати, що зобов'язання щодо оплати вартості отриманого природного газу виконано в повному обсязі. Несвоєчасність виконання зобов'язання мала місце у зв'язку із тим, що держава взяла на себе обов'язок щодо відшкодування витрат у формі субвенцій та субсидій. Поряд із цим, просить, у разі якщо за наслідками розгляду даного спору суд дійде висновку про наявність підстав для застосування відповідальності за неналежне виконання умов договору, взяти до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та, відповідно, застосувати норми Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) які надають право суду зменшити розмір штрафних санкцій. При вирішенні даного питання просить взяти до уваги фінансові труднощі підприємства, які існували на момент проведення розрахунків та врахувати, що в даному випадку мало місце зобов'язання держави щодо відшкодування наданих населенню пільг та субсидій, а підприємство не мало можливості вплинути на ці процеси. Також, зауважує, що пеня є способом забезпечення виконання зобов'язання, нарахування пені після виконання зобов'язання спотворює її дійсне правове призначення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи та пояснення повноважних представників сторін, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:
30.12.2015 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Дочірнім підприємством "Газпостач" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" (покупець) на підставі Закону України "Про ринок природного газу", постанови Кабінету Міністрів України №758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" та іншими нормативними актами укладено договір купівлі-продажу природного газу №16-184-Н (далі - Договір), за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця у 2016 році природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах Договору (п. 1.1 Договору).
Згідно з п. 1.2 Договору газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам.
П. 2.1 Договору сторони погодили, що Постачальник передає Споживачу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) газ обсягом до 45000,0 тис. куб.м, у тому числі по місяцям: січень - 18 500 тис. куб.м, лютий - 15 000 тис. куб.м та березень - 11 500 тис. куб.м.
Обсяги газу, що планується передати за Договором можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу (пп. 2.1.1 п. 2.1 Договору);
Відповідно до п. п. 3.2-3.3 Договору приймання-передачі газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 13-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.
П. 5.2 Договору сторони погодили, що ціни за 1000 куб.м природного газу без урахування податку на додану вартість, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, торгової націнки постачальника газу із спеціальними обов'язками (включно) становлять:
- газ, що використовується населенням для приготування їжі та/або підігріву води - 5 223,40 грн за 1000 куб.м, крім того ПДВ 20% (пп. 5.2.1 п. 5.2 Договору);
- газ, що використовується населенням для індивідуального опалення або комплексного споживання: за обсяг, спожитий до 1200 куб.м природного газу (включно) на період з 01.10.2015 по 31.03.2016 (включно), - 2 233,40 грн за 1000 куб.м, крім того ПДВ 20%; за обсяг, спожитий понад 1 200 куб.м природного газу (включно) на період з 01.10.2015 по 31.03.2016 (включно), - 5 223,40 грн за 1000 куб.м, крім того ПДВ 20% (пп. 5.2.2 п. 5.2 Договору).
Згідно з п. п. 6.1-6.2 Договору оплата планових обсягів газу здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.
У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до25-го числа наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного Сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП. За наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця.
П. 6.4 Договору сторони передбачили, що в платіжних дорученнях Покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу. За наявності заборгованості у Покупця за цим договором Продавець зараховує кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.
П. 6.5 Договору сторони встановили черговість погашення вимог Продавця у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору, незалежно від призначення платежу визначеного Покупцем.
Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання Покупцем пунктів 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню урозмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років (п. 9.3 Договору).
Згідно з п. 11.1 Договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації природного газу до 31.03.2016 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Усі зміни і доповнення до договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками Сторін (п. 10.2 Договору).
З метою узгодження обсягів переданого газу, його вартості, порядку проведення розрахунків між сторонами, строку дії Договору та інших умов до даного Договору було укладено низку Додаткових угод, зокрема:
Додатковою угодою №1 від 31.01.2016 сторони погодили, серед іншого: викласти п. п. 2.1, 5.4 Договору у наступній редакції: "п. 2.1. Продавець передає Покупцю з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) газ обсягом 46 043,198 тис. куб. м, у тому числі по місяцях: січень - 19 543,198 тис. куб. м, лютий - 15 000 тис. куб. м та березень - 11 500 тис. куб. м"; "п. 5.4. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу і становить 138 948 636,93 грн без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 166 738 364,32 грн".
Дана додаткова угода набуває чинності з дати її підписання Сторонами і поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01.01.2016 (п. 4 Додаткової угоди №1).
Додатковою угодою №2 від 02.03.2016 сторони, серед іншого: погодили в п. 6.1 Договору додати абзац у наступній редакції: "Сторони погодили, що з урахуванням п. 10.2 цього Договору укладення договору(ів) про організацію взаєморозрахунків, крім того, підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не змінює строків, термінів та умов розрахунків за цим Договором, не звільняє Покупця від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, включаючи, але не обмежуючись обов'язком Покупця сплатити на користь Продавця неустойку (штраф, пеню), платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України"; ст. 7 "Відповідальність Сторін" Договору доповнили п. 7.7 в наступній редакції: "7.7. Сторони погодили, що з урахуванням п. 10.2 цього Договору укладення Договору(ів) про організацію взаєморозрахунків, крім того, підписання Сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє Покупця від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, включаючи, але не обмежуючись обов'язком Покупця сплатити на користь Продавця неустойку (штраф, пеню), платежі відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості, в тому числі на суму заборгованості, яка є предметом регулювання договором(ами) про організацію взаєморозрахунків за природний газ, за весь час прострочення до повного погашення заборгованості за цим Договором". Також, даною Додатковою угодою сторони погодили порядок внесення змін до п. 10.2 Договору: "10.2.1 Усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються в формі додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього Договору та підписуються уповноваженими представниками Сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 10.3, 10.4 цього договору; 10.2.2 Сторони погодили, що зміни до цього Договору, викладені не в формі додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього Договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим Договором; 10.2.3. Договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього Договору та не може бути застосований до відносин за цим Договором без підписання Сторонами окремої додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього Договору; 10.2.4. Будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані Сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між Сторонами не вносять змін до цього Договору, та не можуть бути застосовані до відносин за цим Договором без підписання Сторонами окремої додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього Договору".
Дана додаткова угода набуває чинності з дати її підписання та скріплення печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися з дати укладення цього Договору і діє протягом дії Договору (п. 6 Додаткової угоди №2).
Додатковою угодою №3 від 31.03.2016 сторони, серед іншого, погодили: додати в пункт 2.1 договору абзац у наступній редакції: "Продавець додатково передає Покупцю з 01.04.2016 по 30.04.2016 (включно) газ обсягом до 7680,0 тис. куб.м"; викласти з 01.04.2016, зокрема, п. 5.2 договору у наступній редакції: "Ціна за 1000 куб.м природного газу за цим договором з 01.04.2016 по 30.04.2016 (включно) без врахування податку на додану вартість, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, торгової націнки постачальника газу із спеціальними обов'язками становить 5 223,40 грн за 1000 куб.м, крім того ПДВ 20 %; викласти п. 6.1 Договору у наступній редакції: "Оплата планових обсягів газу здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу"; викласти п. 11.1 Договору в наступній редакції: "11.1. Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу до 30.04.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення".
Дана додаткова угода набуває чинності з дати її підписання Сторонами, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01.04.2016 (п. 7 Додаткової угоди №3).
Додатковою угодою №4 від 30.04.2016 сторони, серед іншого, погодили: викласти п. 2.1 у наступній редакції: "Продавець передає Покупцю з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2016 року (включно) газ обсягом 66047,768 тис.куб.м; у тому числі по місяцях: січень - 19543,198 тис.куб.м, лютий - 12975,071 тис.куб.м, березень - 12695,499 тис.куб.м, квітень - 7680,000 тис.куб.м, травень - 3378,000 тис.куб.м, червень - 2527,000 тис.куб.м, липень - 2349,000 тис.куб.м, серпень - 2232,000 тис.куб.м та вересень - 2668,000 тис.куб.м; викласти з 01.05.2016, зокрема, п. 5.2 Договору у наступній редакції: "Ціна за 1000 куб.м природного газу за цим договором з 01.05.2016 без урахування податку на додану вартість, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, торгової націнки постачальника газу із спеціальними обов'язками становить 4965,90 грн за 1000 куб.м, крім того ПДВ 20 %; викласти п. 11.1 розділу ХІ "Строк дії Договору" Договору у наступній редакції: "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу до 30.09.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення".
Дана додаткова угода набуває чинності з дати її підписання Сторонами і поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01.05.2016 (п. 5 Додаткової угоди №4).
22.08.2016 між Сторонами у справі було підписано Додаткову угоду №5 до Договору на купівлю-продаж природного газу від 30 грудня 2015 року №16-184-Н, згідно п. 1 якої Додаткову угоду №2 від 02.03.2016 до цього Договору визнано такою, що втратила чинність з 01 серпня 2016 року.
Також, Додатковою угодою №5 сторони доповнили п. 6.1 р. IV "Порядок та умови проведення розрахунків" Договору абзацами три і чотири у наступній редакції: "Оплата вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій може проводитися за процедурою, передбачено Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №5. Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором". Окрім того, видалили п. 6.3 р. IV "Порядок та умови проведення розрахунків" Договору та виклали п. 7.2 Договору у наступній редакції: "У разі невиконання Покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі облікової ставки Національного банку суми простроченого платежу за кожний день його прострочення. Нарахування пені не здійснюється продавцем на суми оплат, проведені покупцем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20".
Дана додаткова угода набуває чинності з дати її підписання Сторонами і діє з 01.08.2016 (п. 9 Додаткової угоди №5).
Сторони вказали в додаткових угодах, що решта умов договору є незмінними і обов'язковими для виконання сторонами.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (п. 1 ст. 193 ГК України).
Ч. 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору №16-184-Н від 30.12.2015 позивач за період з січня місяця 2016 по вересень місяць 2016 поставив, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 64 190,691 тис. куб. м на загальну суму 298 449 119 грн 42 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями підписаних повноважними представниками сторін актів приймання-передачі природного газу, зокрема:
- газ спожитий у січні місяці 2016 року, оформлений актом приймання-передачі від 31.01.2016 на суму 65 290 004,32 грн;
- газ спожитий у лютому місяці 2016 року, оформлений актом приймання-передачі від 29.02.2016 на суму 41 650 450,88 грн;
- газ спожитий у березні місяці 2016 року, оформлений актом приймання-передачі від 31.03.2016 на суму 76 630 691,26 грн;
- газ спожитий у квітні місяці 2016 року, оформлений актом приймання-передачі від 30.04.2016 на суму 36 370 496,59 грн;
- газ спожитий у травні місяці 2016 року, оформлений актами приймання-передачі від 31.05.2016 на суму 19 854 993,11 грн;
- газ спожитий у червні місяці 2016 року, оформлений актом приймання-передачі від 30.06.2016 на суму 13 995 626,39 грн;
- газ спожитий у липні місяці 2016 року, оформлений актом приймання-передачі від 31.07.2016 на суму 13 618 249,76 грн;
- газ спожитий у серпні місяці 2016 року, оформлений актами приймання-передачі від 31.08.2016 на суму 14 464 182,89 грн;
- газ спожитий у вересні місяці 2016 року, оформлений актами приймання-передачі від 30.09.2016 на суму 16 574 424,22 грн.
Обставини щодо отримання протягом січня місяця 2016 року - вересня місяця 2016 року (включно) природного газу в наведених вище обсягах сторонами не заперечуються.
Однак, як стверджує позивач, відповідач в порушення умов Договору, свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого за період січень - вересень місяць 2016 року (включно) природного газу виконував неналежним чином та з порушенням передбаченого умовами Договору терміну розрахунків. Зокрема, в повному обсязі вартість отриманого у січні місяці 2016 року природного газу підприємством оплачено 29.03.2016, вартість отриманого у лютому місяці 2016 року природного газу - 14.04.2016, вартість отриманого у березні місяці 2016 року природного газу - 28.04.2016, вартість отриманого у квітні місяці 2016 року природного газу - 30.05.2016, вартість отриманого у травні місяці 2016 року природного газу - 29.06.2016, вартість отриманого у червні місяці 2016 року природного газу - 26.07.2016, вартість отриманого у липні 2016 року природного газу - 26.08.2016, вартість отриманого у серпні місяці 2016 року природного газу - 27.09.2016, вартість отриманого у вересні місяці 2016 року природного газу - 22.11.2016 (сальдова відомість та операції по Договору №16-184-Н, підприємство "Газпостач ДП" з 01.12.2015 по 31.12.2016 - в матеріалах справи).
Зважаючи на допущені відповідачем, на думку позивача, порушення строків проведення розрахунків за природний газ отриманий у січні - травні та вересні місяці 2016 року, позивач звернувся до суду зданим позовом.
Так, предметом судового розгляду у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача 429 630,09 грн пені, з якої: 276 559,72 грн за зобов'язаннями січня місяця 2016 року за період з 25.02.2016 по 28.03.2016; 94 260,14 грн за зобов'язаннями лютого місяця 2016 року за період з 25.03.2016 по 13.04.2016; 1 413,36 грн за зобов'язаннями березня місяця 2016 року за період з 26.04.2016 по 27.04.2016; 1 743,68 грн за зобов'язаннями квітня місяця 2016 року за період з 26.05.2016 по 29.05.2016; 2 652,29 грн за зобов'язаннями травня місяця 2016 року за період з 28.06.2016 по 28.06.2016 та 53 001,20 грн за зобов'язаннями вересня місяця 2016 року за період з 26.10.2016 по 21.11.2016 та 3% річних в загальній сумі 36 378,32 грн, з яких: 18 856,35 грн за зобов'язаннями січня місяця 2016 року за період з 25.02.2016 по 28.03.2016; 6 426,83 грн за зобов'язаннями лютого місяця 2016 року за період з 25.03.2016 по 13.04.2016; 111,58 грн за зобов'язаннями березня місяця 2016 року за період з 26.04.2016 по 27.04.2016; 142,21 грн за зобов'язаннями квітня місяця 2016 року за період з 26.05.2016 по 29.05.2016; 241,12 грн за зобов'язаннями травня місяця 2016 року за період з 28.06.2016 по 28.06.2016 та 10 600,23 грн за зобов'язаннями вересня місяця 2016 року за період з 26.10.2016 по 21.11.2016.
Ч. 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ст. ст. 546-551 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що станом на день звернення позивача з даним позовом до суду розрахунок за отриманий протягом січня-вересня 2016 року природний газ згідно Договору №16-184-Н від 30.12.2015 відповідачем здійснено в повному обсязі.
Судом також встановлено, що протягом 2016 року між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Тернопільській області, Департаментом фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації, Управлінням фінансів Тернопільської районної державної адміністрації/Фінансовим управлінням Тернопільської міської ради, Управлінням соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації/Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради, ДП "Газпостач" ПАТ "Тернопільміськгаз" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", з метою погашення взаємної заборгованості, організації проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій", укладені (підписані) Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України (надалі - СПР), а саме:
№715 від 19.02.2016 на суму 26 670 660 грн (а.с. 38-39, т. 1);
№714 від 19.02.2016 на суму 20 128 800 грн (а.с. 40-41, т. 1);
№1034 від 21.03.2016 на суму 17 653 500 грн (а.с. 60-61, т. 1);
№1035 від 21.03.2016 на суму 7 846 000 грн (а.с. 58-59, т. 1);
№1286 від 19.04.2016 на суму 45 545 500 грн (а.с. 56-57, т. 1);
№1287 від 19.04.2016 на суму 20 449 000 грн. (а.с. 54-55, т. 1);
№1565 від 20.05.2016 на суму 11 908 040 грн (а.с. 52-53, т. 1);
№1568 від 20.05.2016 на суму 17 384 000 грн (а.с. 50-51, т. 1);
№1740 від 17.06.2016 на суму 14 860 800 грн (а.с. 48-49, т. 1);
№1849 від 14.07.2016 на суму 9 029 800 грн (а.с. 46-47, т. 1);
№ 2159 від 17.08.2016 на суму 7 756 000 грн (а.с. 44-45, т. 1);
№2332 від 15.09.2016 на суму 7 930 800 грн (а.с. 42-43, т. 1).
Кошти в зазначених вище сумах Сторона 5 даних СПР, а саме ДП "Газпостач" ПАТ "Тернопільміськгаз" перераховує НАК “Нафтогаз України” за природний газ спожитий в 2016 році згідно з Договором від 30.12.2015р. №16-184-Н із записом в графі “призначення платежу”: “Постанова Уряду від 11.01.2005 №20, дата і номер Спільного протокольного рішення, за природний газ 2016 року, договір від 30.12.20125р. №16-184-Н. в т.ч. ПДВ…” (п. 2.7 СПР).
Згідно з п. 5.2 СПР останні набирають чинності з моменту їх підписання всіма Сторонами і діють до повного виконання Сторонами зобов'язань за цим Спільним протокольним рішенням.
П. 5.3 СПР передбачено, що останні є чинними лише у разі проведення відповідного фінансування.
Згідно з п. 4 вказаних вище СПР сторони, що підписали ці СПР, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду №20 від 11.01.2005 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов'язань за цими Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків відповідно до чинного законодавства.
З долученої позивачем до позовної заяви довідки по операціях по Договору №16-184-Н, підприємство "ДП Газпостач", за період з 01.12.2015 по 31.12.2016 вбачається, що кошти на виконання умов наведених вище СПР за спожитий у 2016 році природний газ згідно з Договором від 30.12.2015 №16-184-Н поступили на рахунок позивача: 26.02.2016 в сумі 20 128 800 грн; 29.03.2016 в сумі 26 670 660 грн; 15.04.2016 в сумі 17 653 500 грн та 7 846 000 грн; 25.04.2016 в сумі 20 449 000 грн; 29.04.2016 в сумі 45 545 500 грн; 30.05.2016 в сумі 11 908 040 грн та 17 384 000 грн; 29.06.2016 в сумі 14 860 800 грн; 26.07.2016 в сумі 9 029 800 грн; 23.08.2016 в сумі 7 756 000 грн та 21.09.2016 в сумі 7 930 800 грн.
При цьому, остаточний розрахунок, зокрема, за зобов'язаннями вересня місяця 2016 року здійснено 22.11.2016.
Таким чином, оплата за отриманий природний газ відповідачем здійснювалась двома шляхами: шляхом проведення взаєморозрахунків через процедуру, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" на суму 207 162 900 грн та у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015 "Про забезпечення розрахунків за спожитий природний газ" (на суму 91 286 219,42 грн), що не заперечується сторонами.
Як вже зазначалось вище, даний спір вже розглядався судами. Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2019 рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.04.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 у справі №921/7369/17-г/5 було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області. Направляючи справу №921/739/17-г/5 на новий розгляд Верховний Суд вказав на необхідність встановлення обставини, які входять до предмета доказування у даній справі, а саме: 1) яка частина оплати за придбаний газ була здійснена відповідачем власними коштами, а яка - шляхом проведення взаєморозрахунків через процедуру, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій"; 2) чи було допущено відповідачем порушення зобов'язання в частині оплати власними грошовими коштами вартості придбаного газу за кожним із актів приймання-передачі природного газу у визначений позивачем спірний період. Перевірити чи розповсюджувались умови договору, змінені чи доповнені додатковими угодами, на спірні правовідносини сторін та з якого моменту. В залежності від встановленого і відповідно до вимог закону вирішити спір.
Ч. 1 ст. 316 ГПК України визначено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Виконуючи вказівки Верховного Суду, які згідно ст. 316 ГПК України є обов'язковими для суду першої під час нового розгляду справи, суд відзначає наступне:
Постановою КМ України №792 від 30.09.2015 затверджено Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ (далі - постанова КМУ №792).
Відповідно до вказаного Порядку, в редакції чинній на момент існування правовідносин між сторонами (з січня по вересень місяць 2016 року), Постачальники природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу, та їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов'язків, відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, в порядку, визначеному Національним банком.
Газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання для виконання покладених на них спеціальних обов'язків щодо постачання та продажу природного газу. При цьому, якщо для певної категорії (групи) споживачів встановлено ціни, які відрізняються від звичайних чи ринкових цін, газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають в установах уповноваженого банку окремі поточні рахунки із спеціальним режимом використання для кожної такої категорії (групи) споживачів.
Газопостачальні підприємства і оптові продавці обумовлюють у відповідному договорі про відкриття банківського рахунка право уповноваженого банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ, без застосування платіжних вимог.
Уповноважений банк подає НКРЕКП перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями.
Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств і оптових продавців подається уповноваженим банком до НКРЕКП на затвердження та доводиться до відома Національного банку, підприємств поштового зв'язку, а також споживачів та інших учасників розрахунків шляхом опублікування в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України та розміщується на офіційному веб-сайті НКРЕКП.
Газопостачальні підприємства інформують протягом 10 робочих днів від дня відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання споживачів про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання.
Газопостачальні підприємства укладають у двомісячний строк із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування коштів за спожитий природний газ виключно на такий рахунок.
Під час укладення договорів купівлі-продажу природного газу між газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями, а також договорів постачання природного газу між газопостачальними підприємствами та споживачами визначаються умови щодо оплати за природний газ виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання.
У разі припинення (закінчення строку виконання) спеціальних обов'язків газопостачальних підприємств і оптових продавців газопостачальні підприємства і оптові продавці закривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку. Про закриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання уповноважений банк у дводенний строк письмово повідомляє НКРЕКП.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №2516 від 30.09.2015 (в редакції, що діяла на момент існування правовідносин між сторонами) затверджено "Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки", яким установлено порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, що надходять за використаний природний газ, зокрема, від побутових споживачів, а також механізм розрахунку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, нормативів перерахування коштів на поточні рахунки операторів газотранспортної та газорозподільних систем, газопостачальних підприємств та на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам.
Дія цього Алгоритму не поширюється на відносини, пов'язані з остаточним розрахунком газопостачального підприємства та його структурних підрозділів із оптовим продавцем природного газу, операторами газотранспортної та газорозподільної систем відповідно до умов укладених договорів та погашенням заборгованості споживачів за спожитий природний газ ( п. 2 Алгоритму).
Згідно з п. 4 Алгоритму газопостачальні підприємства та їх структурні підрозділи обумовлюють у відповідному договорі банківського рахунку право банку на договірне списання (перерахування) без платіжних доручень з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ від категорій "населення" та "ТКЕ - населення", згідно з положеннями цього Алгоритму.
Відповідно до п. 6 Алгоритму споживачі, які відносяться до категорій "населення" та "ТКЕ - населення" оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами.
П. 1.2 укладеного між сторонами Договору на купівлю-продаж природного газу № 16-184-Н від 30.12.2015 передбачено, що газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам.
Ст. 7 ГК України визначено, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Згідно з ст. 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.
Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз".
Постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 (чинною на момент існування правовідносин) затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (втратила чинність 01.01.2018) (далі - Постанова №20).
Вказаним Порядком, в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, передбачено, що останній визначає механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, на оплату природного газу, за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз" (далі - субвенція).
П. 6 Постанови №20 визначено, що органи Казначейства на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг) (п. 6 Постанови №20).
Для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній. Розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків. Зазначені розрахунки проводяться виключно в межах бюджетного року (п. 7 Постанови №20).
Згідно п. 8 Постанови №20 порядок проведення розрахунків за природний газ визначається Міненерговугіллям і Мінфіном.
Усі учасники розрахунків, що проводяться згідно з цим Порядком, у графі "Призначення платежу" платіжних доручень додатково зазначають: "Постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20" (п. 9 Постанова №20).
Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України №493/688 від 03.08.2015 затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим (надалі - Порядок № 493/688).
Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005. Розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку. Схеми розрахунків узгоджують відповідні департаменти фінансів спільно з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг) та контролюють відповідні органи Державної казначейської служби України. (п. п. п.п. 1.1 - 1.3 Порядку № 493/688, в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).
Згідно з п. п. 2.1 - 2.3 Порядку № 493/688 постачальники та/або транспортувальники ресурсів (товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку, складають щомісяця до 10 числа з розпорядниками коштів акти звіряння, а в разі проведення відповідних розрахунків з попередньої оплати ресурсів (товарів, послуг) на строк не більше одного місяця постачальники та/або транспортувальники ресурсів (товарів, послуг) визначають договірну величину споживання ресурсів (товарів, послуг), про що укладають відповідний договір з розпорядниками коштів. Один примірник акта звіряння або договору надається місцевому фінансовому органу для складання зведеного реєстру актів звіряння або договорів. Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів, постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг) та надаються відповідним департаментам фінансів. Відповідні департаменти фінансів узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20 числа Державній казначейській службі України (далі - Казначейство України) та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України в областях, місті Києві (далі - головні управління Казначейства) у формі узгоджених з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними зведеними реєстрами актів звіряння або реєстрами договорів за підписами керівників відповідних департаментів фінансів, постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг).
Порядок проведення розрахунків за теплопостачання, природний газ та його транспортування викладено у п. 2.7 Порядку № 493/688.
Пп. 7 п. 2.7 Порядку № 493/688 визначено, що розрахунки учасників розрахунків здійснюються як у рахунок погашення заборгованості за природний газ, так і в рахунок оплати вартості планових обсягів постачання природного газу в поточному місяці.
Зі змісту Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 вбачається, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).
Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.
Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулівного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить і Порядок від 11.01.2005 № 20.
Таким чином, підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, а також фактичне виконання розрахунків в порядку, зазначеному в цих протокольних рішеннях відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків.
Отже, сторонами за їх взаємною згодою і домовленістю було змінено порядок проведення остаточного розрахунку, та їх відносини були підпорядковані вимогам спільних протокольних рішень і спеціальних нормативно-правових актів, зокрема постанові Кабінету Міністрів України від 11.01.2015 № 20.
Незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови (правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №924/296/18 та постановах Верховного Суду, зокрема, у справах №906/790/16, №905/1100/18 та №908/885/18).
Наведене вище, на думку суду, свідчить про те, що підставою для застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті вартості природного газу у вигляді 3% річних та пені може бути лише здійснення відповідачем оплати отриманих за СПР коштів поза межами порядку і строків визначених у останніх та наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання за СПР та яка би була сплачена відповідачем за рахунок власних коштів з порушенням умов п. п. 6.1, 6.2 Договору.
У постанові Верховного Суду від 28.01.2019 по справі № 922/3782/17 викладений наступний правовий висновок: "з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості".
Судом встановлено, що позивач при проведенні розрахунку заявлених до стягнення сум пені та 3% річних проведені відповідачем оплати згідно Постанови Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015 та оплати за СПР відображав, та, відповідно, враховував їх датою поступлення коштів на його рахунок.
Поряд із цим, як вже зазначалось вище, п. 5.2 укладених між сторонами у справі протягом 2016 року СПР, які спрямовані на оплату газу спожитого в 2016 році згідно з Договором №16-184-Н від 30.12.2015, визначено, що останні набирають чинності з моменту підписання всіма сторонами і діють до повного виконання Сторонами зобов'язань за Спільним протокольним рішенням.
В судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечено повноважними представниками сторін, що усі зазначені вище Спільні протокольні рішення підписані уповноваженими представниками, скріплені відтисками печаток всіх сторін, по вказаних СПР проведено фінансування та, відповідно, останні виконані в повному обсязі.
Доказів на підтвердження того, що відповідачем оплата отриманих за СПР коштів здійснені поза межами порядку і строків визначених у останніх матеріали справи не містять.
Наведене, на думку суду, свідчить про те, що на суми, сплачені відповідачем за рахунок коштів, які були виділені державою на виконання Постанови Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015 на підставі СПР, незалежно від дати надходження таких коштів, нарахування пені та 3% річних здійснено позивачем безпідставно.
Доводи позивача про те, що при розрахунку заявлених до стягнення сум пені та 3% річних нарахування на суми сплачені згідно СПР не здійснювалось та, відповідно, останні були враховані під час проведення розрахунку, судом оцінюється критично, з огляду на наступне:
1) зобов'язання січня місяця 2016 року
У січні місяці 2016 року позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 65 290 004,32 грн. Відповідно до умов Договору, в редакції на дату підписання акта приймання-передачі природного газу за січень місяць 2016 р., відповідач повинен був розрахуватись до 25-го числа місяця наступного за місяцем реалізації природного газу, тобто до 25.02.2016.
Як вже зазначалось вище, 19.02.2016 між сторонами у справі підписано СПР за №714 та №715 на загальну суму 46 799 460 грн. При цьому вказані кошти відповідач, як Сторона 5 СПР, повинен був перерахувати позивачу (стороні останній за СПР) за природний газ спожитий в 2016 році за договором №16-184-Н від 30.12.2015. Таким чином, за зобов'язаннями січня місяця 2016 року відповідач повинен був оплатити власними коштами суму в розмірі 18 490 544,32 грн. При цьому необхідною умовою для нарахування пені та 3% річних за зобов'язаннями вказаного періоду є наявність станом на 25.02.2016 заборгованості.
Поряд із цим, судом встановлено, що станом на 25.02.2016 відповідачем оплачено у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015 за рахунок власних коштів суму в розмірі 21 164 601,59 грн.
За даних обставин, суд прийшов до висновку, що за зобов'язаннями січня місяця 2016 року нарахування пені в сумі 276 559,72 грн та 3% річних в сумі 18 856,35 грн за період з 25.02.2016 по28.03.2016 здійснено позивачем безпідставно.
2) зобов'язання лютого місяця 2016 року
У лютому місяці 2016 року позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 41 650 450,88 грн. Відповідно до умов Договору, в редакції на дату підписання акта приймання-передачі природного газу за лютий місяць 2016 р., відповідач повинен був розрахуватись до 25-го числа місяця наступного за місяцем реалізації природного газу, тобто до 25.03.2016.
21.03.2016 між сторонами у справі підписано СПР за №1034 та №1035 на загальну суму 25 499 500 грн. При цьому вказані кошти відповідач, як Сторона 5 СПР, повинен був перерахувати позивачу (стороні останній за СПР) за природний газ спожитий в 2016 році за договором №16-184-Н від 30.12.2015. Таким чином, за зобов'язаннями лютого місяця 2016 року відповідач повинен був оплатити власними коштами суму в розмірі 16 150 950,88 грн. При цьому необхідною умовою для нарахування пені та 3% річних за зобов'язаннями вказаного періоду є наявність станом на 25.03.2016 заборгованості.
Поряд із цим, судом встановлено, що в рахунок погашення заборгованості по оплаті вартості природного газу переданого у лютому місяці 2016 року позивачем враховано частину коштів за СПР №715 від 19.02.2016 на суму 18 604 451 грн.
За даних обставин, суд прийшов до висновку, що за зобов'язаннями лютого місяця 2016 року нарахування пені в сумі 94 260,14 грн та 3% річних в сумі 6 426,83 грн за період з 25.03.2016 по 13.04.2016 є безпідставним.
3) зобов'язання березня місяця 2016 року
У березні місяці 2016 року позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 76 630 691,26 грн. Відповідно до умов Договору, в редакції на дату підписання акта приймання-передачі природного газу за березень місяць 2016 р., відповідач повинен був розрахуватись до 25-го числа (включно) місяця наступного за місяцем реалізації природного газу, тобто до 26.04.2016.
19.04.2016 між сторонами у справі підписано СПР за №1286 та №1287 на загальну суму 65 994 500 грн. При цьому вказані кошти відповідач, як Сторона 5 СПР, повинен був перерахувати позивачу (стороні останній за СПР) за природний газ спожитий в 2016 році за договором №16-184-Н від 30.12.2015. Таким чином, за зобов'язаннями березня місяця 2016 року відповідач повинен був оплатити власними коштами суму в розмірі 10 636 191,26 грн. При цьому необхідною умовою для нарахування пені та 3% річних за зобов'язаннями вказаного періоду є наявність станом на 26.04.2016 заборгованості.
Поряд із цим, судом встановлено, що станом на 26.04.2016 відповідачем оплачено у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015 за рахунок власних коштів суму в розмірі 3 170 188,64 грн. Окрім того, в рахунок погашення заборгованості по оплаті вартості природного газу переданого у березні місяці 2016 року позивачем враховано частину коштів за СПР №1034 від 21.03.2016 на суму 7 767 118,76 грн.
За даних обставин, суд прийшов до висновку, що за зобов'язаннями березня місяця 2016 року нарахування пені в сумі 1 413,36 грн та 3% річних в сумі 111,58 грн за період з 26.04.2016 по 27.04.2016 є безпідставним.
4) зобов'язання квітня місяця 2016 року
У квітні місяці 2016 року позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 36 370 496,59 грн. Відповідно до умов Договору, в редакції на дату підписання акта приймання-передачі природного газу за квітень місяць 2016 р., відповідач повинен був розрахуватись до 25-го числа (включно) місяця наступного за місяцем реалізації природного газу, тобто до 26.05.2016.
20.05.2016 між сторонами у справі підписано СПР за №1565 та №1568 на загальну суму 29 292 040 грн. При цьому вказані кошти відповідач, як Сторона 5 СПР, повинен був перерахувати позивачу (стороні останній за СПР) за природний газ спожитий в 2016 році за договором №16-184-Н від 30.12.2015. Таким чином, за зобов'язаннями квітня місяця 2016 року відповідач повинен був оплатити власними коштами суму в розмірі 7 078 456,59 грн. При цьому необхідною умовою для нарахування пені та 3% річних за зобов'язаннями вказаного періоду є наявність станом на 26.05.2016 заборгованості.
Поряд із цим, судом встановлено, що станом на 26.04.2016 відповідачем оплачено у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015 за рахунок власних коштів суму в розмірі 6 538 374,95 грн. Окрім того, в рахунок погашення заборгованості по оплаті вартості природного газу переданого у квітні місяці 2016 року позивачем враховано частину коштів за СПР №1286 від 19.04.2016 на суму 1 187 358 грн.
За даних обставин, суд прийшов до висновку, що за зобов'язаннями квітня місяця 2016 року нарахування пені в сумі 1 743,68 грн та 3% річних в сумі 142,21 грн за період з 26.05.2016 по 29.05.2016 є безпідставним.
5) зобов'язання травня місяця 2016 року
У травні місяці 2016 року позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 19 854 993,11 грн. Відповідно до умов Договору, в редакції на дату підписання акта приймання-передачі природного газу за травень місяць 2016 р., відповідач повинен був розрахуватись до 25-го числа (включно) місяця наступного за місяцем реалізації природного газу, тобто до 26.06.2016.
17.06.2016 між сторонами у справі підписано СПР за №1740 на суму 14 860 800 грн. При цьому вказані кошти відповідач, як Сторона 5 СПР, повинен був перерахувати позивачу (стороні останній за СПР) за природний газ спожитий в 2016 році за договором №16-184-Н від 30.12.2015. Таким чином, за зобов'язаннями травня місяця 2016 року відповідач повинен був оплатити власними коштами суму в розмірі 4 994 193,11 грн. При цьому необхідною умовою для нарахування пені та 3% річних за зобов'язаннями вказаного періоду є наявність станом на 26.06.2016 заборгованості.
Поряд із цим, судом встановлено, що станом на 26.06.2016 відповідачем оплачено у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015 за рахунок власних коштів суму в розмірі 725 340 грн. Окрім того, в рахунок погашення заборгованості по оплаті вартості природного газу переданого у травні місяці 2016 року позивачем враховано частину коштів за СПР №1565 від 20.05.2016 на суму 1 327 217,56 грн.
Таким чином, судом встановлено, що станом на 26.06.2016 заборгованість відповідача за газ отриманий у травні місяці 2016 року становила 2 941 635 55 грн та була погашена відповідачем 29.06.2016.
За даних обставин, суд прийшов до висновку, що за зобов'язаннями травня місяця 2016 року нарахування пені в сумі 2 652,29 грн та 3% річних в сумі 241,12 грн в межах визначеного позивачем періоду (з 28.06.2016 по 28.06.2016) є правомірним (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи).
6) зобов'язання вересня місяця 2016 року
У вересні місяці 2016 року позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 16 574 424,22 грн. Відповідно до умов Договору, в редакції на дату підписання акта приймання-передачі природного газу за вересень місяць 2016 р., відповідач повинен був розрахуватись до 25-го числа (включно) місяця наступного за місяцем реалізації природного газу, тобто до 26.10.2016.
З розрахунку позивача та наявних в матеріалах справи документів вбачається, що станом на 26.10.2016 відповідачем оплачено у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015 за рахунок власних коштів суму в розмірі 8 760 854,82 грн. Окрім того, в рахунок погашення заборгованості по оплаті вартості природного газу переданого у вересні місяці 2016 року позивачем враховано частину коштів за СПР №2332 від 15.09.2016 на суму 453 403,09 грн. При цьому остаточний розрахунок за природний газ отриманий у вересні місяці 2016 року проведено 22.11.2016.
Таким чином, судом встановлено, що станом на 26.10.2016 заборгованість відповідача за газ отриманий у вересні місяці 2016 року становила 7 360 166,31 грн.
За даних обставин, суд прийшов до висновку, що нарахування пені та 3% річних за зобов'язаннями вересня місяця 2016 року за період з 26.10.2016 по 21.11.2016 на суму боргу в розмірі 7 360 166,31 грн, з врахуванням її зменшення за рахунок здійснених відповідачем протягом вказаного періоду оплат, є правомірним.
Разом із тим, згідно поведених судом за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", перерахунків нарахованих позивачем сум пені та 3% річних, в межах визначеного останнім періоду та з врахуванням здійснених відповідачем оплат, правомірним є нарахування пені в загальній сумі 49 770,55 грн та 3% річних в загальній сумі 10 600,23 грн. Пеня в сумі 3 230,65 грн нарахована позивачем безпідставно (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи).
Враховуючи усе наведене вище, правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 841,35 грн 3% річних. Позов в частині стягнення 25 536 грн 97 коп. 3% річних є безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.
Окрім того, згідно проведених судом перерахунків, правомірним є нарахування пені в загальній сумі 52 422,84 грн. Пеня в розмірі 377 207,55 грн нарахована позивачем та заявлена до стягнення безпідставно.
Поряд із цим, ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України)
Розглянувши клопотання відповідача, підтримане його повноважним представником в судовому засіданні 20.01.2020, про зменшення розміру штрафних санкцій, зважаючи на те, що пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення; що станом на день звернення позивача з даним позовом до суду розрахунки за отриманий протягом січня-вересня місяця 2016 року природний газ відповідачем здійснено в повному обсязі, що за умовами укладеного правочину природний газ був придбаний виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам (населенню), які мають низку дисципліну розрахунків, суд прийшов до висновку про винятковість даного випадку та вважає за доцільне скористатися повноваженнями, наданими йому чинним законодавством, а саме: ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, та зменшити розмір заявленої до стягнення штрафної санкції (пені) до 50 % від правомірно нарахованої (52 422,84 грн) та стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 26 211 грн 42 коп.
Також, суд вважає за доцільне зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Можливості зменшення суми зазначених нарахувань нормами чинного законодавства не передбачено.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Ст. 83 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, понесені позивачем при зверненні до суду з даним позовом, при поданні апеляційної та касаційної скарг витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодовуються за рахунок відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (без врахування зменшеної судом суми пені), в сумі 2 480 грн 01 коп.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 73-74, 76-79, 80, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, господарський суд ,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Газпостач" товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільміськгаз", вул. Митрополита Шептицького, 20, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 39456052, на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, ідентифікаційний код 20077720, 26 211 грн 42 коп пені, 10 841 грн 35 коп. 3% річних та 2 480 грн 01 коп. в повернення сплаченого судового збору.
3. В решті позову відмовити.
4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення (підписання), в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30.01.2020
Суддя І.М. Гирила