ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.01.2020Справа № 910/8651/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Савітар Груп»
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «ВУСО»
про стягнення 503 499, 67 грн.
Представники учасників справи:
Від позивача: Мірвода А.М.;
Від відповідача: Винокуров О.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Савітар Груп» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (далі - відповідач) про стягнення 503 499, 67 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов'язань по відшкодуванню витрат позивача, як агента за Договором № 65-К про надання асистантських послуг № SGU -VUSO-06/11/14 від 11.11.2014, на оплату послуг третіх осіб - вартості медичних послуг, наданих застрахованим особам, що стало наслідком виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем у вказаному вище розмірі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2019 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків.
25.07.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.08.2019 року.
16.08.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що позивачем, як агентом, не надано доказів понесених витрат на оплату послуг медичних закладів, що здійснювали медичне обслуговування застрахованих осіб. Також, на думку відповідача, позивачем, як агентом, порушено встановлений договором порядок залучення до процесу надання послуг кореспондентів, підрядників, які здійснюють медичне обслуговування застрахованих осіб.
Крім того, відповідач зазначає, що листом від 12.04.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" повідомило про припинення з 13.04.2016 надання асистантських послуг відповідно до умов Договору, однак, на думку Приватного Акціонерного Товариства Страхова компанія "ВУСО", позивачем було безпідставно припинено та грубо порушено зобов'язання за Договором про надання асистантських послуг.
22.08.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
28.08.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві.
Представник відповідача у підготовче засідання 28.08.2019 не з'явився, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103050805224.
Судом у підготовчому засіданні 28.08.2019 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у зазначеній справі до 11.09.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.
11.09.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла відповідь на відзив та клопотання про об'єднання справ в одне провадження.
Представник позивача у підготовчому засіданні 11.09.2019 заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Представник відповідача у підготовчому засіданні 11.09.2019 заявив усне клопотання про поновлення строків для подачі документів по справі.
Представник відповідача заявив усне клопотання про залишення без розгляду клопотання про об'єднання справ в одне провадження.
Судом у підготовчому засіданні 11.09.2019 вирішено задовольнити усне клопотання про залишення без розгляду клопотання про об'єднання справ в одне провадження
Судом у підготовчому засіданні 11.09.2019 постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів та відкладення підготовчого засідання у зазначеній справі до 09.10.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.
19.09.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
02.10.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
02.10.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про призначення судової економічної експертизи.
08.10.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли пояснення щодо заперечень.
09.10.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про визнання доказів неналежними.
09.10.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про застосування позовної давності.
Представник відповідача у підготовчому засіданні 09.10.2019 підтримав клопотання про закриття провадження у справі.
Представник позивача у підготовчому засіданні 09.10.2019 заперечив проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі та відкладено підготовче засідання по справі № 910/8651/19 на 28.10.2019.
23.10.2019 через відділ діловодства Господарського суду мста Києва від представника позивача надійшли пояснення по справі.
28.10.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про долучення письмових доказів.
28.10.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про встановлення додаткового строку для прийняття доказів.
У підготовчому засіданні 28.10.2019 представники позивача та відповідача заявили усні клопотання про поновлення строків для подачі документів по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2019, яку занесено до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання про визнання доказів неналежними, у задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи, а також визнано причини пропуску для подачі документів поважними та поновлено представникам позивача і відповідача строк для подачі заяв та клопотань по справі. Разом із тим, задоволено усне клопотання представників сторін щодо відкладення підготовчого засідання для ознайомлення з матеріалами справи та відкладено підготовче засідання по справі № 910/8651/19 на 06.11.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 20.11.2019 року.
14.11.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи правової позиції по справі № 910/8651/19.
Представник позивача у судовому засіданні 20.11.2019 підтримав позовні вимоги.
Судом у судовому засіданні 20.11.2019 оголошено перерву у зазначеній справі до 18.12.2019 року, яку занесено до протоколу судового засідання.
04.12.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.
18.12.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник позивача у судовому засіданні 18.12.2019 заперечила проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.
Судом у судовому засіданні 18.12.2019 задоволено клопотання відповідача про відкладення судового засідання та оголошено перерву у зазначеній справі до 14.01.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання.
24.12.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли клопотання про визнання недопустимими фактичних даних.
11.01.2020 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли доводи та міркування щодо клопотань відповідача, поданих до суду 24.12.2019 року.
Представник відповідача у судовому засіданні 14.01.2020 року заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиву на позовну заяву.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
У судовому засіданні 14.01.2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
11.11.2014 року між Страховою компанією Приватне акціонерне товариство "ВУСО" (надалі - Страховик, ПрАТ СК "ВУСО") в особі Заступника Голови правління з операційної діяльності Ягодинця А.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" в особі директора Богомолова Д.А. (надалі - Агент, ТОВ "Савітар Груп") був укладений договір про надання асистантських послуг № 65 - К. Предметом договору визначено, що Страховик доручає, а Агент, приймає на себе зобов'язання по наданню послуг з організації сервісного та медичного обслуговування при настанні страхових випадків на території України та за кордоном за договорами страхування укладеними між Страхувальниками та Страховиком відповідно до законодавства України та Закону України "Про Страхування".
11.09.2015 року до ПрАТ "СК "ВУСО" було направлено звіти запланованих збитків № 3В 9/2/1з, № 3В 9/2/2з, № 3В9/2/3з, у яких зазначались страхові випадки, які стались із застрахованими особами та сервісна винагорода ТОВ "Савітар Груп" за організацію надання медичної допомоги застрахованим особам, разом із актами № 3В9/2/1, №3В9/2/2з, №3В9/2/3з, були виставлені рахунки:
- № 454 від 11.09.2015 року на сплату відшкодування медичних витрат на суму 78 916, 20 грн.;
- № 455 від 11.09.2015 на сплату сервісної винагороди на суму 37 305, 84 грн.;
- № 456 від 11.09.2015 року на сплату відшкодування медичних витрат на суму 79 568, 40 грн.;
- № 457 від 11.09.2015 року на сплату сервісної винагороди на суму 38262, 40 грн.;
- № 458 від 11.09.2015 року на сплату відшкодування медичних витрат на суму 78 481, 40 грн.;
- № 459 від 11.09.2015 року на сплату сервісної винагороди на суму 36 827, 56 грн.
Рахунок № 455 було сплачено 06.10.2015, рахунки № 457 та № 459 на сплату сервісної винагороди було сплачено 30.10.2015.
За твердженням позивача, яке не спростоване відповідачем, рахунки № 454, 456, 458 виставлені по запланованим збиткам та сервісній винагороді сплаченими так і не були.
Після отримання усіх необхідних документів відносно страхових випадків, які були включені до звітів запланованих збитків № 3В 9/2/1з, № 3В 9/2/2з, № 3В9/2/3з було сформовано та направлено Акт звірених збитків по застрахованим особам від 24.10.2016 року за № 3в/9/6в, який було отримано ПрАТ "ВУСО" 01.11.2016 року .
В подальшому, 08.11.2016 року ПрАТ "ВУСО" було направлено заперечення від ПрАТ "СК "ВУСО", в яких зазначалось, що особи, які зазначені в надісланих документах на асистанське обслуговування до ТОВ "Савітар Груп" страховиком не передавалися, а тому витрати ТОВ "Савітар Груп" на їх обслуговування ( в тому числі сервісна винагорода) оплаті зі сторони ПрАТ "СК "ВУСО" не підлягають та посилались на п. 2.1, 5.1.1 договору про надання асистантських послуг № 65 - К.
В пункті 2.1. договору, на який посилається Страховик дане визначення поняття "застрахована особа", тобто особа, дані про яку передані Страховиком Агенту належним чином (так як обумовлено Договором), на підставі укладених Страховиком Договорів страхування, асистанське обслуговування яких здійснюється Агентом в порядку, встановленому Договором.
Зразок полісу прямо передбачений у договорі (додаток №7) в якому серед іншого, вказано порядок дій застрахованої особи у разі настання страхового випадку (п. 1.1.1) - звернення до асистуючої компанії Savitar Group.
В пункті 4.3 договору вказано, що Агент проводить ідентифікацію договору страхування, попередньо визначає ознаки страхового випадку на основі умов договору/програми страхування Страховика та проводить оцінку правомірності звернення Застрахованої особи.
Отже, поліс передається агенту застрахованою особою, оскільки будь-якої вказівки, що поліс передається Агенту Страховиком у договорі не міститься.
Згідно п.1.1 договору, який визначає першу істотну умову договору - його предмет вказано, що Агент приймає на себе зобов'язання по наданню послуг з організації сервісного та медичного обслуговування при настанні із Застрахованими особами Подій за Полісами, які укладено між страхувальниками та Страховиком.
В пункті 3 договору вказано, що Агент зобов'язується надавати послуги передбачені договором/ програмою страхування при зверненні застрахованої особи.
В пунктах 4.1, 4.2, 4.3 договору також вказується, що послуги надаються на підставі звернення застрахованої особи після перевірки ідентифікації договору страхування та підтвердження правомірності звернення застрахованої особи за наданням послуг.
Таким чином за умовами договору, підставою для надання послуг є:
настання обставин, що можуть кваліфікуватись як страховий випадок;
звернення застрахованої особи до Агента;
підтвердження факту валідності полісу та визнання особи застрахованою Страховиком.
В пункті 4.4. договору передбачено необхідність відмови у наданні послуг, якщо звернення застрахованої особи не відповідає умовам договору/програм страхування, а не переданої додатково інформації.
Положеннями пункту 5.4.2 договору передбачено право Агента без будь-якого погодження із Страховиком та на свій розсуд визнавати подію страховою, визначати способи надання послуг та проводити їх оплату, у разі якщо сума витрат за оцінкою Агента не перевищуватиме 200 євро.
02.02.2018 року ТОВ "Савітар Груп" звернулося до ПрАТ "СК "ВУСО" з проханням підписати акт врегульованих збитків та погасити заборгованість та повторно направило акт врегульованих збитків № 9/6в (інв 263) та рахунок № 902 від 02.02.2018 р. на суму 500 963, 57 грн.(медичні витрати), також був виставлений рахунок на оплату сервісної винагороди № 902/1 від 02.02.2018 р. на суму 2 536, 10 грн. (сервісна винагорода агента).
23.01.2019 року ТОВ «Савітар Груп» направило ПрАТ «СК ВУСО» претензію № 47 з проханням погасити заборгованість по відшкодування медичних витрат у зв'язку з настанням страхових випадків із застрахованими особами ПрАТ «СК ВУСО».
28.02.2019 року ТОВ «Савітар Груп» отримало відповідь від ПрАТ «СК ВУСО» з відмовою відшкодувати медичні витрати
Оплата сервісної винагороди за послуги надані агентом прямо передбачені у п. 5.1.2 договору про надання асистанських послуг № 65 - К від 11.11.2014 року, розмір якої визначено у додатку № 1 до договору, згідно вищезазначеного додатку розмір винагороди за організацію госпіталізації для кожної застрахованої особи складає 35,00 USD, розмір винагороди за надання амбулаторної медико-транспортної допомоги для кожної застрахованої особи складає 22,00 USD.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з надання асистанських послуг.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором про надання послуг.
Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Для реалізації зобов'язань, перерахованих в п. 3.1 (медична підтримка), п. 3.2 (сприяння впродовж поїздок) Агент має право на залучення третіх осіб (медичні установи, транспортні компанії, організації, що реалізують медичні препарати та товари медичного призначення, бюро, що надають послуги перекладачів, кур'єрські служби і юридичні компанії, тощо). Агент від свого імені укладає договори з третіми особами, надає гарантійні листи та проводить оплату послуг і медичних препаратів третім особам в разі їх залучення до процесу врегулювання страхових випадків з метою попередження затримки в наданні необхідного, з медичної точки зору, лікування або транспортування застрахованої особи. (п. 3.3 Договору).
За умовами пунктів 5.1.2, 5.1.3 Договору Страховик зобов'язаний проводити оплату сервісної винагороди агента, відшкодовувати витрати агента на оплату послуг третіх осіб. наданих у відповідності до п. 3.3, а також витрати при оплаті банківської комісії та комісії за виконання функцій агента валютного контролю відповідно до наданих агентом рахунків.
Також сторонами було погоджено сервісну винагороду агента.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Розділом 6 "Розрахунки сторін" (в редакції додаткової угоди № 3 від 01.10.15 до Договору) сторонами погоджено, зокрема, наступне.
За виконання агентом своїх обов'язків згідно з Договором страховик зобов'язаний виплачувати агенту винагороду за кожний врегульований агентом страховий випадок (СВ) у розмірах, вказаних в додатку № 1 до Договору.
До 05 числа місяця, наступного за звітним місяцем, агент складає акт виконаних робіт за формою, вказаною у Додатку 2 до Договору і направляє його страховику електронною поштою (для погодження і підписання) разом з рахунком на оплату винагороди агента (п. 6.3.1).
Протягом 5 робочих днів з дати отримання означених документів, вказаних у п.6.3.1 Договору, Страховик повинен підписати Акт виконаних робіт і направити його Агенту засобами звичайної і електронної пошти, а також, протягом того ж строку сплатити суму винагороди агента шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок Агента, або за допомогою засобів електронного зв'язку надати мотивовані заперечення щодо змісту такого акту (п.6.3.2).
Сплата Страховиком грошових коштів, суми яких були гарантовані або виплачені Агентом кореспондентам і підрядникам, тобто медичним та іншим установам, що здійснили надання відповідних послуг застрахованим особам при настанні з ними страхових випадків, здійснюються наступним чином (п. 6.4): звітним періодом за Договором є декади: з 01 по 10 число, з 11 по 20 число, з 21 по останнє число кожного календарного місяця дії Договору (п. 6.4.1).
Протягом 3 робочих днів з дати закінчення декади Агент складає і направляє Страховику акт заявлених збитків за формою, вказаною у додатку 3, в якому зазначаються страхові випадки, що стались з конкретними застрахованими особами протягом звітної декади, а також вказуються орієнтовні суми вартості послуг, наданих цим особам, які підлягають відшкодуванню страховиком (п.6.5.1).
Протягом 5 робочих днів з дати отримання Страховиком акта заявлених збитків він погоджує і підписує цей документ, а також на свій розсуд протягом того ж строку перераховує Агенту попередню оплату вартості послуг, вказаної в акті у розмірі до 100% загальної суми зазначеної в акті (п.6.5.2).
По мірі отримання Агентом від Підрядників і Кореспондентів повних пакетів документів, пов'язаних з остаточними розрахунками та конкретними страховими випадками (повні пакети), агент вносить відповідні відомості в акти врегульованих збитків (виконаних робіт), які складаються за формою, вказаною у додатку 4, і направляються Страховику у строки, визначені п. 6.5.1 Договору разом з актами заявлених збитків (п.6.6.1).
До актів врегульованих збитків (виконаних робіт) у складі повних пакетів Агент додає рахунки на сплату вартості фактично наданих послуг, за вирахуванням сум, визначених в розрізі конкретних застрахованих осіб в акті заявлених збитків і фактично сплачених страховиком згідно п. 6.5 Договору (п. 6.6.2).
Акт врегульованих збитків (виконаних робіт) погоджується і підписується Страховиком протягом 5 робочих днів з моменту отримання цього акту від Агента (п. 6.6.3).
Пунктами 8.1-8.3 Договору сторони погодили, що він вступає в силу з дати підписання повноважними представниками сторін, залишається в силі впродовж одного року з дня початку дії. Якщо протягом 30 днів до закінчення дії Договору жодна зі сторін не заявить про намір розірвати його, то він вважається пролонгованим на наступний рік, подальша пролонгація Договору здійснюється в тому ж порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заперечуючи проти позову відповідач посилається на наступні обставини, зокрема:
- позивач не набув права на відшкодування медичних витрат, оскільки ним не надано ніяких доказів понесення витрат на оплату послуг медичних закладів, які надавали послуги застрахованим особам, а також доказів, позивач у відповідності до пункту 3.3 Договору про надання асистанських послуг від свого імені укладав договори з Клінікою, яка надавала послуги хованим особам, та оплачував її послуги ; водночас умовами договору непередбачено можливості делегування агентом третім особам (в т.ч. Компанії Group LTD (Кіпр)) повноважень щодо оплати послуг медичних клінік;
- ТОВ "Савітар Груп" не здійснювало сплати послуг медичних закладів (підрядників/кореспондентів), які надавали одиничні послуги застрахованим особам, та не надав страховику повного пакету документів, передбачених умовами Договору, а отже послуги агента (організація надання амбулаторної послуги, організація госпіталізації) надані не в повному обсязі у зв'язку із чим, ТОВ "Савітар Груп" не має права на отримання сервісної (агентської) винагороди за здійснення медичного обслуговування таких і страхованих осіб;
- звертаючись до суду ТОВ "Савітар Груп" проігнорувало той факт, до обсяг відповідальності страховика, перелік страхових випадків визначається, перш за все, умовами договорів страхування (страхових полісів) і далеко не кожна подія, що настала із застрахованою особою, може бути в подальшому кваліфікована в якості страхового випадку;
- без отримання відповідної ліцензії на здійснення медичної практики на території Туреччини Компанія "Зем турізм лімітед Шіркеті" не мала права надавати медичні послуги (здійснювати медичну практику, формувати рахунки "інвойси" на оплату медичних послуг, надавати такі послуги та, відповідно, отримувати оплату за їх надання), а отже сформовані Компанією "Зем турізм лімітед Шіркеті" рахунки ("інвойси") на оплату медичних послуг, є неналежними та недопустимим доказами надання саме медичних послуг застрахованим особам, а тому такі рахунки ("інвойси") за умовами Договору не підлягають оплаті страховиком.
Проте вказані заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та, письмовими поясненнями позивача.
Як відзначалось судом, відповідно до п. 6.4 Договору сплата страховиком грошових коштів, суми яких були гарантовані або виплачені агентом кореспондентам і підрядникам, тобто медичним та іншим установам, що здійснили надання відповідних послуг застрахованим особам при настанні з ними страхових випадків, здійснюються по звітному періоду за Договором, яким є декади.
Крім вказаного, умовами Договору передбачено можливість складання гарантійного листа, що містить в собі гарантії оплати за надані послуги та є способом забезпечення виконання зобов'язання стороною угоди, при цьому, гарантом по листу виступає саме агент, оскільки відповідно до п. 3.3 Договору гарантійний лист надається саме від імені агента.
При цьому посилання відповідача на положення законодавства, які регулюють умови надання банківських гарантій, є юридично неспроможними в контексті даних правовідносин між позивачем та відповідачем.
Більш того, Додатковою угодою № 3 до Договору п.6.5.5 від 01.10.2015 передбачено порядок компенсації Відповідачем Позивачу курсових різниць, що виникають у зв'язку зі зміною вартості іноземної валюти в період між виставленими рахунків, перерахуванням коштів від Відповідача Позивачу на оплату медичних рахунків та закупівлю валюти з подальшим її перерахуванням за кордон для оплати відповідних медичних послуг. В разі визначення в Договорі обов'язку Позивача за рахунок власних коштів здійснювати оплату медичних послуг, такі положення договору не мали б правового змісту, оскільки перерахування коштів за кордон відбувалося б до виставлення рахунків Відповідачу.
Право позивача на власний розсуд обирати підрядників та залучати для ведення страхового випадку кореспондентів обумовлено та погоджено сторонами в пункті 5.4.1 Договору.
Оплата сервісної винагороди за послуги надані агентом прямо передбачені у п. 5.1.2 договору про надання асистанських послуг № 65 - К від 11.11.2014 року, розмір якої визначено у додатку № 1 до договору, згідно вищезазначеного додатку розмір винагороди за організацію госпіталізації для кожної застрахованої особи складає 35,00 USD, розмір винагороди за надання амбулаторної медико - транспортної допомоги для кожної застрахованої особи складає 22,00 USD.
Водночас, умовами договору не передбачено, що пакет документів, що подається агентом страховику для відшкодування вартості послуг підрядників, що надавали медичні послуги застрахованим особам, повинен містити документи на підтвердження фактичної оплати агентом послуг підрядників, за наявності гарантійних листів від імені агента, оскільки із п.п. 3.3, 5.2.1, 5.3.4, 5.4.2, 6.4 (в редакції додаткової угоди №3 від 01.10.2015) вбачається, що агент, при виконанні своїх обов'язків з надання послуг медичного обслуговування застрахованим особам може надавати гарантійні листи третім особам, або проводити оплату послуг і медичних препаратів третім особам, з метою попередження затримки в наданні необхідного, з медичної точки зору, лікування або транспортування застрахованої особи.
Відповідно до п.5.4.1. Договору про надання асистанських послуг 65-К ТОВ "Савітар Груп" має право на власний розсуд обирати підрядників та залучати їх для ведення страхового випадку, а тому компанія "ZemTurizmLimited" є належним підрядником ТОВ "Савітар Груп" відповідно до умов договору № 65 - К від 11.11.2014р., а заперечення відповідача з цього приводу є необгрунтованими.
Крім вказаного, відповідачем не доведено, що залучений позивачем підрядник не мав права на здійснення діяльності з надання медичних послуг, оскільки подані позивачем документи датовані 2018 роком, в той час як послуги застрахованим особам надавались в 2015 році. Відповідно до реєстраційних документів, які є у наявності у ТОВ "Савітар Груп" та датовані 15 січням 2014 року одним з видів діяльності "Zem Turizm Limited" був оздоровчий туризм, що включав у себе надання закордонним пацієнтам консалтингових, організаційних послуг та послуг по супроводженню, координацію діяльності між медичними установами, які знаходяться у Туреччині та закордонними компаніями та підприємствами. У 2018 році у "Zem Turizm Limited" змінився власник, у зв'язку із чим відбувалася переєстрація компанії, саме тому документи, які надані ПрАТ "СК "ВУСО" датовані 2018 роком, фактично це є датою останніх змін, які відбулись, а саме було змінено власника та були змінені види діяльності. З 2018 року ТОВ "Савітар Груп" не співпрацює з "Zem Turizm Limited". Окрім цього суд зауважує, що умовами Договору не передбачено надання ПрАТ "СК "ВУСО" реєстраційних документів підрядників, які надають послуги Застрахованим особам.
Вказане спростовує доводи відповідача, на які він посилається як на підставу відмови в позові.
Посилання відповідача на висновки експертів не приймається судом, оскільки в контексті даних спірних правовідносин виходячи з предмету та підстав позову, суд не позбавлений можливості з огляду на наявні в матеріалах справи засоби доказування самостійно встановити наявність або відсутність документально підтвердженої або непідтвердженої заборгованості за договором про надання асистанських послуг. У зв'язку з чим, вказані висновки не є належними та допустимими доказами у даній справі.
На доводи відповідача про те, що оскільки Договір було розірвано в 2016 році, то зобов'язання з оплати є припиненими, суд наголошує відповідачу, що розірвання Договору в 2016 році не нівелює обов'язку відповідача оплатити надані позивачем в 2015 році асистанські послуги за ним.
У п. 8.5 договору № 65 - К встановлено, що договір є розірваним через 30 днів після отримання листа про розірвання, оскільки лист про розірвання було отримано ТОВ "Савітар Груп" 30.05.2016 року, то договір є розірваним з 30.06.2016 року. Однак, розірвання договору з 30.06.2016 року жодним чином не може вплинути на зобов'язання, які виникли під час дії договору. П 8.6 Договору, сторони передбачили, що усі зобов'язання, які виникли під час дії Договору, залишаються у силі до їх фактичного виконання.
У п.6.7 Додаткової угоди № 3 до Договору визначено, що зобов'язання Страховика щодо сплати грошових сум, згідно цього Договору вважаються виконаними з моменту зарахування відповідних грошових коштів на рахунок Агента.
У відповідності до п. 6.4 Додаткової угоди № 3 до Договору від 01.10.2015 Страховик сплачує грошові суми, які було гарантовано або сплачено Агентом.
У матеріалах справи містяться гарантійні листи, що підтверджують факт того, що обов'язок, щодо сплати послуг клінік у ПрАТ "СК "ВУСО" виникає саме на момент настання страхових випадків із Застрахованими особами ПрАТ "СК "ВУСО", а не на момент отримання рахунків від медичної установи разом з медичною документацією.
Таким чином, суд вважає, що компенсації підлягають витрати позивача на врегулювання страхових випадків суму витрат на медичне обслуговування 500 963, 57 грн. та агентська винагороду у сумі 2 536, 10 грн.
Доказів повного погашення заборгованості матеріали справи не містять. Вказане відповідачем не заперечується.
Відповідач вказує на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" було пропущено трирічний строк позовної давності щодо вимог про стягнення 503 499, 67, оскільки такий строк, за твердженням відповідача, має розраховуватись з моменту отримання звернень від застрахованих осіб та отримання від страховика суми попередньої оплати.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 2.1 Постанови № 10 від 29.05.13. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених ст.175 Господарського кодексу України.
При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 2.1 Постанови № 10 від 29.05.13. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.
За приписами п. 2.2 зазначеної Постанови, за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Аналогічна позиція міститься також в постанові від 12.06.07. Верховного Суду України у справі № П-9/161-16/165.
Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.
Відповідно до п. 4.2 Постанови № 10 від 29.05.13. Пленуму Вищого господарського суду України, у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.
У відповідності до п.п. 6.6.4 та 6.5.5 Договору, який викладений у Додатковій угоді №3 до Договору від 11.11.2014 року, відповідач має виконати свої зобов'язання, щодо оплати (строк виконання зобов'язань) протягом п'ять днів після отримання медичної документації разом із рахунками та актом врегульованих збитків.
Повний пакет документів ПрАТ "СК "ВУСО" було направлено перший раз 24.10.2016 року та отримано ПрАТ "ВУСО" 01.11.2016 року.
08.11.2016 року ПрАТ "СК "ВУСО" було направлено заперечення, хоч ТОВ "Савітар Груп" і вважав дані заперечення безпідставними ТОВ "Савітар Груп" були внесені коригування до Акту врегульованих збитків та сформовано відкориговані Акти врегульованих збитків, які було направлено ПрАТ "СК "ВУСО" у березні та липні 2018 року, але жодних перерахувань коштів від ПрАТ "СК "ВУСО" не відбулось, тому ТОВ "Савітар Груп".
23.01.2019 року направило повторно разом з претензією Акт врегульованих збитків № 9/6в (інв. 242), які було отримано ПрАТ "СК "ВУСО" 24.01.2019 року
Суд погоджується із висновками позивача, що зобов'язання є порушеними з 31.01.2019 р., цей же день є початком строку перебігу позовної давності.
Отже, як вбачається з вищезазначеного ТОВ "Савітар Груп" звернувся до суду у межах трьохрічного строку позовної давності.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018р. Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
З огляду на викладене в сукупності суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача компенсації витрат позивача на врегулювання страхових випадків за Договором про надання асистантських послуг № 65 - К на суму стягнення 503 499, 68 грн.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31; код ЄДРПОУ 31650052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" (03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, буд. 35/37; код ЄДРПОУ 38205255) суму витрат на медичне обслуговування у розмірі 500 963 (п'ятсот тисяч дев'ятсот шістдесят три) грн. 57 коп.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31; код ЄДРПОУ 31650052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" (03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, буд. 35/37; код ЄДРПОУ 38205255) агентську винагороду у розмірі 2 536 (дві тисячі п'ятсот тридцять шість) 10 коп.
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31; код ЄДРПОУ 31650052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" (03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, буд. 35/37; код ЄДРПОУ 38205255) судовий збір у розмірі 7 552 (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 49 коп.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
6. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
8. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 29.01.2020 року.
Суддя М.Є.Літвінова