ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"27" січня 2020 р. м. Ужгород Справа № 6/17
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.
за участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.
розглянувши заяву ОСОБА_1 , м. Славута б/н від 20.11.2019 про визнання права власності на нерухоме майно, придбане не аукціоні з продажу майна банкрута
у справі №6/17
за заявою Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, м.Ужгород до товариства з обмеженою відповідальністю "Консігнатор-УА", м. Ужгород, код ЄДРПОУ 34888454
про банкрутство
За участю представників:
від ініціюючого кредитора (ГУ ДПС у Закарпатській області) - Буря О.О., довіреність № 25/07-16-10-08-05 від 22.10.2019 року
від банкрута - не з'явився
від ліквідатора - Дідич М.А., арбітражний керуючий
від заявника - Козел М.П.
Державна податкова інспекція у м. Ужгороді, м.Ужгород звернулася до Господарського суду Закарпатської області про визнання боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Консігнатор-УА" м. Ужгород, банкрутом відповідно до положень, передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 13.03.2009 р. порушено провадження у справі №6/17 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Консігнатор-УА" м. Ужгород.
Постановою господарського суду Закарпатської області від 26.03.09 у справі №6/17 товариство з обмеженою відповідальністю "Консігнатор-УА", м. Ужгород визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 16.06.09 ліквідатором у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Консігнатор-УА" м. Ужгород призначено арбітражного керуючого Дідич Михайла Андрійовича.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2019, справу №6/17 передано на розгляд судді Ремецькі О.Ф.
На адресу суду 25.11.2019 від ОСОБА_1 надійшла заява про зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації управління економічної політики Сколівської районної адміністрації (майдан Незалежності, 1 Сколе, Львівська область, 82601) зареєструвати право власності за ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий 05 червня 2012 року Славутським РВ УМВС України в Хмельницькій області. Ідент. номер: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на: будівлю їдальні (незавершене будівництво - готовність 48%) літ „А", що розташована на земельній ділянці площею 1,5 га за адресою: АДРЕСА_2 ., обґрунтовуючи вказану заяву тим, що він є належним набувачем придбаного на публічних торгах майна банкрута - ТОВ „Консигнатор-УА"
Ухвалою суду від 26.11.2019 призначено до розгляду заяву у загальному позовному провадженні та призначено на 17.12.2019.
Ухвалою суду від 17.12.2019 відкладено розгляд заяви на 27.01.2020.
На день судового засідання заявником подано суду у порядку вимог ст. 43 ГПК України заяву про зміну вимог за заявою, згідно якої просить суд визнати за заявником права власності на нерухоме майно, придбане за результатами проведеного аукціону. В процесі розгляду заяви просить суд задовольнити подану ним заяву про визнання права власності на нерухоме майно придбане не аукціоні з продажу майна банкрута в повному обсязі.
Ліквідатор в засіданні суду 17.11.2019 року підтримує подану заяву виходячи з поданих наведених пояснень.
Присутні кредитори з приводу поданої заяви не заперечили.
Позовні вимоги заявника обґрунтовуються наступним.
У засіданні суду 27.01.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про прийняття до розгляду заяву заявника про зміну позовних вимог.
05 травня 2016 року, на офіційному сайті Вищого господарського суду було опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів (аукціону) майна банкрута - ТОВ „Консигнатор-УА" (юридична адреса: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Перемоги, 161/1, кв. 2, код в ЕДРПОУ 34888454).
06 червня 2016 року, переможцем став ОСОБА_1 , який придбав нерухоме майно що належало банкруту - ТОВ «Консігнатор - УА» за 87490,00 грн., про що (06.06.2016 р.) був складений та підписаний договір купівлі - продажу майна банкрута на відкритих торгах за № 1/06/16, а 15 червня був підписаний акт про передання права власності на куплене нерухоме майно відповідно до Протоколу № 1 аукціону з продажу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , що належить підприємству-банкруту ТОВ „Консигнатор-УА" (код ЕДРПОУ 34888454)
Об'єктом продажу на аукціоні (лот № 1) були : будівля їдальні (незавершене будівництво - готовність 48%) літ „А", ворота металеві позиція № 1, що розташовані на земельній ділянці площею 1,5 га за адресою: АДРЕСА_2.
Протоколом № 1 аукціону вказано, що земельна ділянка площею 1,5 га знаходиться у користуванні згідно Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_3, виданого 09.12.1999 року Климецькою сільською радою народних депутатів Сколівського району та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1. Кадастровий номер земельної ділянки: 4624582700:03:000:0030.
Заявником у своїх поясненнях зазначено, що у реєстрації права власності на придбане нерухоме майно йому відмовили, мотивуючи тим, що зазначений кадастровий номер земельної ділянки: 4624582700:03:000:0030 відсутній у Державному земельному кадастрі.
Враховуючи вищенаведене, заявник звернувся до господарського суду з заявою про визнання за ним право власності на будівлю їдальні (незавершене будівництво - готовність 48%) літ „А", що розташована на земельній ділянці площею 1,5 га за адресою: АДРЕСА_2, обґрунтовуючи вказану заяву тим, що він є належним набувачем придбаного на публічних торгах майна банкрута - ТОВ „Консигнатор-УА".
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин заяви в межах справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
За приписами ст. 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Також кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Як встановлено ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Аналогічна норма міститься і в ст. 20 Господарського кодексу України.
Статтею 328 ЦК України унормовано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Пунктом 8 частини 1 статті 20 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Також, згідно з частиною 9 статті 30 ГПК України до виключної підсудності суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, віднесено розгляд справ у майнових спорах, передбачених пунктом 8 частини 1 статті 20 ГПК України.
Справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина дев'ята статті 16 ГПК). Такі майнові спори, за винятком спорів боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника (абзац четвертий частини восьмої статті 23 Закону), розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК, з урахуванням особливостей, встановлених Законом, у межах провадження у справі про банкрутство без порушення нових справ. За наслідком розгляду зазначених майнових спорів по суті господарський суд виносить ухвалу (задоволення заяви, відмова у задоволенні заяви (повністю або частково).
Системний аналіз положень Закону № 2343-XII дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону № 2343-XII мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (частина перша статті 20 Закону № 2343-XII); за позовом розпорядника майна (частина дев'ята статті 22 Закону № 2343-XII); за заявою комітету кредиторів (частина восьма статті 26 Закону № 2343-XII); за заявою керуючого санацією (частина п'ята статті 28 Закону № 2343-XII); за заявою ліквідатора (частина друга статті 41 Закону № 2343-XII).
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону № 2343-XII, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси в тому числі майна, яке безпідставно вибуло з права власності банкрута, для забезпечення повного або часткового задоволення вимог кредиторів та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. (така правова позиція відповідає викладеному в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.04.2018р. у справі № 925/1874/13).
Відповідно статті 13 Конвенції «Про захист прав і основоположних свобод людини», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. Поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (пункт 39 рішення від 24 квітня 2008 року у справі «C.G. та інші проти Болгарії», заява № 1365/07; пункт 170 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11).
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Як зазначено в п. п. 19, 22 Рішення Європейського суду з прав людини про справі "Кечко проти України" (Заява N 63134/00) від 08 листопада 2005 року, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
21.10.2019 набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу втратив чинність Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Статтею 60 КУзПБ визначено функції господарського суду у процедурі банкрутства. Згідно статті 62 КУзПБ передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, розглянувши подану заяву, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості поданої заяви, тому вважає за доцільне її задовольнити.
Керуючись ст.ст. 60, 62 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 234, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. Заяву ОСОБА_1 , б/н від 20.11.2019 про визнання права власності на нерухоме майно придбане не аукціоні з продажу майна банкрута задовольнити.
2. Визнати за ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий 05 червня 2012 року Славутським РВ УМВС України в Хмельницькій області. Ідент. номер: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) право власності на об'єкти нерухомого майна, а саме на будівлю їдальні (незавершене будівництво - готовність 48%) літ „А", що розташована на земельній ділянці площею 1,5 га за адресою: АДРЕСА_2.
Копію ухвали направити заявнику та ліквідатору.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://zk.arbitr.gov.ua/sud5008/gromadyanam/csz/.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Оскарження даної ухвали не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складено 30.01.2020.
Суддя О.Ф. Ремецькі