ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.01.2020Справа № 910/10927/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Нечая О.В., при секретарі судового засідання Грузькому Ю.О., розглянувши у загальному позовному провадженні справу № 910/10927/19
за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Кліринговий дім"
(04072, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 5, літера «А»; ідентифікаційний код: 21665382)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська содова компанія"
(01004, м. Київ, вул. Червоноармійська/Басейна, будинок 1-3/2, літера "А"; ідентифікаційний код: 39397380)
про стягнення заборгованості в розмірі 6 810 441,82 грн,
Представники сторін:
від позивача: Хрустальова Н.М., довіреність № 1173-ЮУ/19 від 27.12.19;
від відповідача: Бродська А.С., довіреність № б/н від 03.12.19.
Публічне акціонерне товариство "Банк "Кліринговий дім" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська содова компанія" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 6 810 441,82 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, як новим боржником за Договором про переведення боргу № 1 від 27.02.2015, своїх зобов'язань за Кредитним договором № 18/2009-К від 29.12.2009, з урахуванням всіх змін та доповнень, внесених до цього договору, в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 6 810 441,82 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 7 днів з дня вручення цієї ухвали.
03.09.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10927/19, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.10.2019.
У підготовчому засіданні 02.10.2019 судом оголошено перерву до 30.10.2019.
11.10.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/10927/19 на 30 днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 сторін в порядку, визначеному статтями 120 - 121 ГПК України, було повідомлено про те, що підготовче судове засідання, призначене на 30.10.2019, не відбудеться, у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, підготовче засідання призначено на 13.11.2019.
12.11.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
У підготовче судове засідання 13.11.2019 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, проте позивач у поданому до суду 12.11.2019 клопотанні просив суд провести підготовче засідання без участі його представника.
У підготовчому засіданні 13.11.2019 судом було оголошено перерву до 04.12.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 сторін в порядку, визначеному статтями 120 - 121 ГПК України, було викликано в підготовче засідання на 04.12.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2019 відповідь на відзив Публічного акціонерного товариства "Банк "Кліринговий дім" залишено без розгляду.
У підготовче засідання 04.12.2019 з'явились представники сторін.
У підготовчому судовому засіданні 04.12.2019 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 16.01.2020.
20.12.2019 представником відповідача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано письмові пояснення, якими відповідач фактично визнав позов.
У судове засідання 16.01.2020 з'явився представник позивача, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 16.01.2020 з'явився, позовні вимоги визнав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд
29.12.2009 між Публічним акціонерним товариством «Банк «Кліринговий дім» (далі - банк, позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Кримський содовий завод» (далі - позичальник) було укладено Кредитний договір № 18/2009-К (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику поновлювальну кредитну лінію з лімітом 34 400 000,00 грн на поповнення обігових коштів, в тому числі, але не виключно, на оплату газу, а позичальник зобов'язується здійснювати погашення отриманого за рахунок кредитної лінії кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом та комісії, передбачені тарифами банку, в строки і в сумах, згідно з умовами цього договору. Кредит надається одним або кількома траншами згідно умов п. 3.1 цього договору.
За умовами пунктів 2.2 та 2.3 Кредитного договору термін дії кредитної лінії до 28.12.2010 включно. Плата за кредит (проценти) встановлюються у розмірі 17% річних.
Відповідно до п.1 Додаткового договору № 3 до Кредитного договору найменування позичальника змінено на Публічне акціонерне товариство «Кримський содовий завод».
В подальшому, між сторонами було укладено низку додаткових угод до Кредитного договору, якими, зокрема, було зменшено кредитний ліміт до 37 400 000,00 грн, змінено термін дії кредитної лінії до 27.02.2015 та знижено розмір процентів за користування кредитними коштами наступним чином: 17% (29.12.2009 - 30.01.2012), 18,5% (31.01.2012 - 26.02.2015), 24% (27.02.2015 - повне виконання зобов'язань за Кредитним договором).
У зв'язку із укладенням 27.02.2015 Договору про переведення боргу № 1 (далі - Договір про переведення боргу) між банком, позичальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська содова компанія» (відповідачем), Публічне акціонерне товариство «Банк «Кліринговий дім» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська содова компанія» уклали Додатковий договір № 15 до Кредитного договору, в якому виклали Кредитний договір у новій редакції (далі - Кредитний договір), за умовами якого унаслідок та відповідно до укладеного Договору про переведення боргу банк встановлює позичальнику ліміт непоновлювальної кредитної лінії у сумі 36 199 898,63 грн на поповнення обігових коштів, а позичальник зобов'язується здійснити погашення отриманого за рахунок кредитної лінії кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати оплату банківських послуг, передбачених тарифами банку, в строки і в сумах, згідно з умовами цього Договору.
За умовами пункту 2.2. Кредитного договору термін дії кредитної лінії (дата кінцевого погашення кредиту) до 30.04.2019 включно.
Плата за кредит (проценти) встановлюються на рівні 24,0% річних. Процентна ставка не є фіксованою (п. 2.3 Кредитного договору).
Позивач зазначає суду про те, що відповідачем, як новим боржником за Договором про переведення боргу № 1 від 27.02.2015, порушено свої зобов'язання за Кредитним договором № 18/2009-К від 29.12.2009, з урахуванням всіх змін та доповнень, внесених до нього, в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 6 810 441,82 грн.
Відповідач не заперечує щодо наявності заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в загальному розмірі 6 810 441,82 грн, позовні вимоги визнає повністю.
Відповідно до частин 1 та 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оцінюючи подані сторонами справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Відтак, з моменту укладення Договору про переведення боргу № 1 від 27.02.2015 відповідач прийняв на себе обов'язки позичальника за Кредитним договором.
За умовами частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України).
Позивачем, в якості доказу заборгованості відповідача за Кредитним договором в загальному розмірі 6 810 441,82 грн було надано суду розрахунок заборгованості та банківські виписки по особовому рахунку позичальника.
Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої Наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
В свою чергу господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
З огляду на вищенаведене, надані позивачем банківські виписки по особовому рахунку позичальника є первинними документами, а відповідно і належними доказами, які підтверджують наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за Кредитним договором в розмірі 6 810 441,82 грн.
Нормами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження виконання відповідачем зобов'язання зі сплати заборгованості по поверненню кредитних коштів в розмірі 5 669 570,51 грн та сплати відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1 140 871,31 грн.
Крім того, відповідачем підтверджується факт наявності заборгованості перед позивачем в розмірі 6 810 441,82 грн.
Згідно ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам сторін, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено обставини, покладені в основу позову, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судовий збір в розмірі 102 156,63 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись cтаттями 129, 191, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська содова компанія" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська/Басейна, будинок 1-3/2, літера "А"; ідентифікаційний код: 39397380) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Кліринговий дім" (04072, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 5, літера "А"; ідентифікаційний код: 21665382) заборгованість по поверненню кредиту в розмірі 5 669 570 (п'ять мільйонів шістсот шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят) грн 51 коп., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1 140 871 (один мільйон сто сорок тисяч вісімсот сімдесят одна) грн 31 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 102 156 (сто дві тисячі сто п'ятдесят шість) грн 63 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 29.01.2020
Суддя О.В. Нечай