Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua
Від "28" січня 2020 р. м. Житомир Справа № 19/5007/29-Б/11
Господарський суд Житомирської області у складі судді Макаревича В.А., за участі секретаря судового засідання Шарана Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання арбітражного керуючого Максимова А.А. №б/н від 16.10.2019 про затвердження звіту про оплату послуг ліквідатора у справі №19/5007/29-Б/11, клопотання арбітражного керуючого Максимова А.А. № б/н від 02.10.2019 про затвердження звіту про відшкодування витрат арбітражного керуючого у справі №19/5007/29-Б/11 та заяву арбітражного керуючого Максимова А.А. № б/н від 26.11.2019 про стягнення оплати послуг арбітражного керуючого у справі №19/5007/29-Б/11
За заявою Житомирської ОДПІ (правонаступник - Головне управління ДФС у Житомирській області)
До боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Самсон" (м. Житомир)
про банкрутство
Представники:
від кредиторів: Захарко Н.В., дов. №14268/5/06-30-10-05 від 21.10.2019 (представник Головного управління ДФС у Житомирській області);
від боржника: Максимов А.А. - ліквідатор;
Присутня: Крутоус О.В . ;
У провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Самсон" (м. Житомир).
07.10.2019 до суду від арбітражного керуючого Максимова А.А. надійшли клопотання № б/н від 02.10.2019 про затвердження звіту про відшкодування витрат арбітражного керуючого у справі №19/5007/29-Б/11.
Ухвалою суду від 11.10.2019 судом було прийнято та призначено до розгляду в наступне судове засідання клопотання № б/н від 02.10.2019 про затвердження звіту про відшкодування витрат арбітражного керуючого у справі №19/5007/29-Б/11.
21.10.2019 від арбітражного керуючого Максимова А.А. надійшло клопотання б/н від 16.10.2019 про затвердження звіту про оплату послуг ліквідатора за період з 05.03.2019 по 16.10.2019 у розмірі 55 873,32 грн.
Ухвалою суду від 22.10.2019 зазначене клопотання арбітражного керуючого судом було прийнято та призначено до розгляду.
У судовому засіданні розглядались клопотання ліквідатора Максимова А. А. б/н від 02.10.2019 про затвердження звіту про відшкодування витрат арбітражного керуючого у справі №19/5007/29-Б/11 на суму 2 392,50 грн та клопотання б/н від 16.10.2019 про затвердження звіту про оплату послуг ліквідатора за період з 05.03.2019 по 16.10.2019 у розмірі 55 873,32 грн.
23.01.2020 на адресу суду від Головного управлінню ДФС у Житомирській області надійшли письмові пояснення на клопотання ліквідатора про затвердження звіту про відшкодування витрат, у яких кредитор не заперечує проти затвердження звіту ліквідатора про понесені ним витрати у ліквідаційній процедурі; проти стягнення оплати праці з Головного управління ДФС у Житомирській області заперечував із зазначених у поясненнях підстав.
У судовому засіданні ліквідатор Максимов А.А. підтримав подані до суду клопотання та просив затвердити звіт про оплату послуг за період з 05.03.2019 по 16.10.2019 у розмірі 55 873,32 грн та звіт про відшкодування витрат за період з 05.03.2019 по 30.09.2019 на суму 2 392,50 грн.
Присутній у судовому засіданні представник Головного управлінню ДФС у Житомирській області не заперечував проти затвердження звіту ліквідатора про понесені ним витрати у ліквідаційній процедурі; проти стягнення оплати праці з Головного управління ДФС у Житомирській області заперечував із зазначених у поясненнях підстав.
Розглянувши подані до суду звіти, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Статтею 30 КУзПБ встановлено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.
Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.
Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
У разі, якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов'язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.
Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.
Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
Суд вважає за необхідне зазначити, що розгляд даної справи відбувався відповідно до норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції, чинній до 19.01.2013.
Згідно п. 12 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013) оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою суду від 26.09.2019 арбітражному Максимову А. А. було затверджено оплату послуг ліквідатора банкрута в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення повноважень ліквідатора з 05.03.2019 у справі №19/5007/29-Б/11.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши та перевіривши поданий ліквідатором звіт про оплату послуг за період з 05.03.2019 по 16.10.2019 у розмірі 55 873,32 грн та звіт про відшкодування витрат за період з 05.03.2019 по 30.09.2019 на суму 2 392,50 грн., суд вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам законодавства, чинного на звітний період ліквідатора, а тому приходить до висновку про задоволення клопотання арбітражного керуючого Максимова А.А. б/н від 16.10.2019 про затвердження звіту про оплату послуг ліквідатора за період з 05.03.2019 по 16.10.2019 у розмірі 55 873,32 грн; затвердити звіт керуючого Максимова А.А. про оплату послуг ліквідатора за період з 05.03.2019 по 16.10.2019 у розмірі 55 873,32 грн; задовольнити клопотання арбітражного керуючого Максимова А.А. № б/н від 02.10.2019 про затвердження звіту про відшкодування витрат арбітражного керуючого у справі №19/5007/29-Б/11 та затвердити звіт про відшкодування витрат арбітражного керуючого у справі №19/5007/29-Б/11 за період з 05.03.2019 по 30.09.2019 у розмірі 2 392,50 грн.
У судовому засіданні розглядалась заява арбітражного керуючого Максимова А. А. № б/н від 26.11.2019 про стягнення з Головного управління ДФС у Житомирській області оплати послуг арбітражного керуючого у справі №19/5007/29-Б/11 у розмірі 55873,32 грн та невідшкодованих витрат у розмірі 2361,50 грн.
Арбітражний керуючий Максимов А.А. подане до суду клопотання підтримав та просив суд його задовольнити.
Представник Головного управління ДФС у Житомирській області проти стягнення з Головного управління ДФС у Житомирській області оплати послуг арбітражного керуючого у справі №19/5007/29-Б/11 у розмірі 55 873,32 грн та невідшкодованих витрат у розмірі 2 361,50 грн заперечував.
Розглянувши подану арбітражним керуючим заяву, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до частини 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
20.04.2019 в офіційному друкованому виданні "Голос України" опубліковано Кодекс України з процедур банкрутства.
Згідно з пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.
Таким чином, 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
У відповідності пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність.
За приписами пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Отже, подальший розгляд справи №19/5007/29-Б/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Самсон" (м. Житомир). здійснюється відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.
Разом з тим, за загальновизнаним правовим принципом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
За викладених обставин, враховуючи, що зазначена справа була порушена згідно ст.52 Закону про банкрутство та розглядалась судом відповідно до редакції Закону, чинного до 19.01.2013, період виникнення правовідносин, що підлягають з'ясуванню під час розгляду заяви арбітражного керуючого Максимова А. А. № б/н від 26.11.2019 про стягнення з Головного управління ДФС у Житомирській області оплати послуг арбітражного керуючого у справі №19/5007/29-Б/11 у розмірі 55873,32 грн та невідшкодовані витрати у розмірі 2 361,50 грн, господарський суд вважає за необхідне здійснити розгляд вказаної заяви у відповідності до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній до 19.01.2013 (далі - Закону про банкрутство), який визначав порядок здійснення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Самсон".
Статтею 1 Закону про банкрутство визначено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) - фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду.
Згідно із статтею 3-1 Закону про банкрутство, якщо інше не передбачено вищезазначеним Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів.
Ухвалою господарського суду від 05.03.2019 ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Самсон» ( м. Житомир) призначено арбітражного керуючого Максимова Андрія Анатолійовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Нормами статті 3-1 Закону про банкрутство передбачено, що надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого (ліквідатора) відбувається на платній основі.
Відповідно до ч. 4 cт. 3-1 Закону про банкрутство арбітражний керуючий має право, зокрема, на отримання винагороди в розмірі та порядку, передбаченому цим Законом.
Згідно ч. 14 ст. 3-1 Закону про банкрутство оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.
Звіт про оплату послуг арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду (частина 16 статті 3-1 Закону про банкрутство).
Ухвалою суду від 26.09.2019 арбітражному Максимову А. А. було затверджено оплату послуг ліквідатора банкрута в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення повноважень ліквідатора з 05.03.2019 у справі №19/5007/29-Б/11.
У даному судовому засіданні розглянуті та затверджені звіти арбітражного керуючого Максимова А.А. про оплату послуг ліквідатора за період з 05.03.2019 по 16.10.2019 у розмірі 55 873,32 грн, відшкодування витрат арбітражного керуючого у справі №19/5007/29-Б/11 за період з 05.03.2019 по 30.09.2019 у розмірі 2 392,50 грн.
Як убачається із матеріалів справи, за період діяльності ліквідатора Максимова А.А. майнових активів боржника виявлено не було та надходження грошових коштів від реалізації майна відсутні.
Відповідно до ч. 12 ст. 3-1 Закону про банкрутство оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або з а р а х у н о к к о ш т і в к р е д и т о р і в чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.
Тобто, надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі, оскільки безпосередньо Законом про банкрутство встановлені мінімальні гарантії щодо оплати послуг арбітражного керуючого - ліквідатора на рівні двох мінімальних заробітних плат, а також встановлені спеціальні джерела оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, а саме: за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.
Нормами даної статті визначені три джерела оплати послуг арбітражного керуючого у зв'язку із виконанням ним своїх обов'язків.
Отже, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 3/67-Б, від 19.04.2018 у справі №265/2б-02/14/13-08, від 06.06.2018 у справі № 17/05/5026/275/2012, від 10.07.2019 у справі №15/60-б.
Відповідно до частини 13 статті 3-1 Закону кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору). Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.
У відповідності до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 94 Кодексу законів про працю України визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Таким чином з урахуванням приписів Закону про банкрутство арбітражний керуючий (ліквідатор) безумовно має право на оплату послуг, наданих в рамках даної справи, та фактично понесених витрат.
При цьому, відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов'язкову працю 1930 року, ратифікованої Україною 10.08.1956, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року, ратифікованої Україною 05.10.2000, резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року, тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.
Судом встановлено, що кредитором у даній справі - Головним управлінням ДФС у Житомирській області не створювався фонд для оплати послуг та відшкодування витрат ліквідатора, виробничої діяльності боржник не здійснював, виявлені активи, кошти від реалізації яких можливо було б спрямувати на оплату послуг ліквідатора та відшкодування його витрат відсутні, а тому оплата послуг ліквідатора та відшкодування понесених витрат повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів (кредитора).
Ліквідатором надано докази, які свідчать про те, що на час завершення ліквідаційної процедури, майно і грошові кошти у банкрута відсутні, а отже, погашення кредиторських вимог з даного джерела є неможливим. Матеріалами справи підтверджується, що арбітражний керуючий Максимов А.А. виконував обов'язки ліквідатора боржника. Крім того питання щодо неналежного виконання арбітражним керуючим Максимовим А.А. повноважень ліквідатора у даній справі кредитором не порушувалось.
Відтак, судом з урахуванням всіх матеріалів справи встановлено належне виконання арбітражним керуючим Максимовим А.А. обов'язків ліквідатора у справі.
З огляду на викладене, за відсутності коштів від виробничої діяльності боржника, а також відсутності коштів, одержаних від продажу майна боржника, для здійснення оплати послуг, відшкодування витрат у справі арбітражного керуючого Максимова А.А. за період виконання повноважень ліквідатора банкрута, відшкодування вказаних витрат має бути покладено на ініціюючого кредитора - Головне управління ДФС у Житомирській області, оскільки воно є єдиним кредитором у справі.
Щодо доводів Головного управління ДФС у Житомирській області, зазначених у запереченнях, зокрема, що кошторисом установи не передбачено видатків на оплату послуг арбітражного керуючого, суд зазначає таке.
Законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство, а також від наявності чи відсутності фонду для відшкодування витрат арбітражного керуючого, зважаючи на те, що норми ч.11 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не носять зобов'язальний характер для кредиторів в частині утворення такого фонду.
Тобто, не виявлення ліквідатором боржника в процедурі ліквідації майна боржника, чи інших його активів та грошових коштів, жодним чином не впливає на оплату його послуг та відшкодування витрат.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Стаття 3 зазначеного Закону встановлює, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
З огляду на викладене, доводи кредитора про те, що кошторисом не передбачено видатків на оплату послуг арбітражного керуючого, відхиляються судом.
Виходячи з встановлених у справі обставин та норм чинного законодавства, які застосовуються у спірних правовідносинах, господарський суд дійшов висновку, що доводи, викладені у запереченнях Головного управління ДФС у Житомирській області, спростовуються матеріалами справи та не відповідають чинному законодавству України.
Враховуючи зазначене, господарський суд Житомирської області дійшов до висновку про необхідність задовольнити заяву арбітражного керуючого Максимова А. А. № б/н від 26.11.2019 про стягнення оплати послуг арбітражного керуючого у справі №19/5007/29-Б/11 та стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (місцезнаходження: 10003, м. Житомир, вул. Юрка Тютюнника, 7, код 39459195) на користь арбітражного керуючого Максимова Андрія Анатолійовича ( 01031, м. Київ, вул. Володимирська, 71, офіс 45; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) оплату послуг за здійснення повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Самсон» у сумі 55 873,32 грн. та невідшкодованих витрат, понесених при здійсненні повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Самсон»» у сумі 2 361,50 грн.
Керуючись ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній до 19.01.2013, ст. 2, ч.4 ст.9, ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 233 - 235 ГПК України , господарський суд
1. Задовольнити клопотання арбітражного керуючого Максимова А.А. №б/н від 16.10.2019 про затвердження звіту про оплату послуг ліквідатора за період з 05.03.2019 по 16.10.2019 у розмірі 55 873,32 грн.
2. Затвердити звіт керуючого Максимова А.А. про оплату послуг ліквідатора за період з 05.03.2019 по 16.10.2019 у розмірі 55 873,32 грн.
3. Задовольнити клопотання арбітражного керуючого Максимова А.А. № б/н від 02.10.2019 про затвердження звіту про відшкодування витрат арбітражного керуючого у справі №19/5007/29-Б/11.
4. Затвердити звіт про відшкодування витрат арбітражного керуючого у справі №19/5007/29-Б/11 за період з 05.03.2019 по 30.09.2019 у розмірі 2 392,50 грн.
5. Задовольнити заяву арбітражного керуючого Максимова А. А. № б/н від 26.11.2019 про стягнення оплати послуг арбітражного керуючого у справі №19/5007/29-Б/11.
6. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (місцезнаходження: 10003, м. Житомир, вул. Юрка Тютюнника, 7, код 39459195) на користь арбітражного керуючого Максимова Андрія Анатолійовича ( 01031, м. Київ, вул.. Володимирська, 71, офіс 45; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) оплату послуг за здійснення повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Самсон»» у сумі 55873,32 грн та невідшкодовані витрати понесені при здійсненні повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Самсон»» у сумі 2 361,50 грн.
Видати наказ.
Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у встановленому порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Північно - Західного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Житомирської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5007/.
Повний текст ухвали складено та підписано: 30.01.2020
Суддя Макаревич В.А.
ВІдомість розсилки:
1 - в справу
2 - ГУ ДФС у Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Юрка Тютюнника, 7) - рек. з повідом.
3 - а/к Максимов Андрій Анатолійович (місцезнаходження: м. Київ, вул. Володимирська, буд.71, офіс 45) - рек. з повідомю та на електронну адресу;