61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
29.01.2020 Справа № 905/769/19
Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,
секретар судового засідання Пузікова Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство “ES Полімер” (код ЄДРПОУ 31279430, адреса: 84500, Донецька область, м. Бахмут (м.Артемівськ), вул. Недогибченка, буд.17),
про: розстрочення виконання судового рішення, -
стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Банг і Бонсомер” (код ЄДРПОУ 30109727, адреса: 03186, м. Київ, вул. А. Антонова, буд. 5 н/п в літ. Б),
боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство “ES Полімер” (код ЄДРПОУ 31279430, адреса: 84500, Донецька область, м.Бахмут (м.Артемівськ), вул. Недогибченка, буд.17),
про: стягнення 1.388.415,60 грн., -
за участю представників сторін:
від стягувача: не з'явився,
від боржника: не з'явився, -
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.09.2019 по справі № 905/769/19 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство “ES Полімер” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Банг і Бонсомер” борг 1.354.628,40 грн. (один мільйон триста п'ятдесят чотири тисячі шістсот двадцять вісім гривень, 40 коп.), три проценти річних 10.873,93 грн. (десять тисяч вісімсот сімдесят три гривні, 93 коп.), інфляційних втрат у розмірі 22.913,27 грн. (двадцять дві тисячі дев'ятсот тринадцять гривень 27 коп.), всього - 1.388.415,60 грн. (один мільйон триста вісімдесят вісім тисяч чотириста п'ятнадцять гривень, 60 коп.) та судовий збір у розмірі 20.826,24 грн. (двадцять тисяч вісімсот двадцять шість гривень, 24 коп.).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 повернуто апеляційну скаргу ТОВ науково-виробниче підприємство "ES Полімер" на рішення Господарського суду Донецької області від 10.09.2019 року у справі № 905/769/19.
25.11.2019 господарським судом Донецької області було видано відповідний наказ на примусове виконання рішення від 10.09.2019 по справі № 905/769/19.
14.01.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство “ES Полімер” до канцелярії господарського суду Донецької області надійшла заява б/н від 10.01.2020 (вх.№745/20) про розстрочення виконання судового рішення.
В цій заяві боржник просить розстрочити виконання рішення господарського суду Донецької області б/н від 10.09.2019 по справі №905/769/19 шляхом призначення до сплати з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство “ES Полімер” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Банг і Бонсомер” щомісячних платежів в розмірі по 201320,26 грн. (двісті одна тисяча триста двадцять гривень 26 коп.) щомісячно, починаючи з 20.02.2020р. та по 20.08.2020р. включно.
Ухвалою від 16.01.2020 вказану заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 29.01.2020, про що повідомлено учасників справи.
21.01.2020 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство “ES Полімер” надійшло клопотання б/н від 20.01.2020 про долучення до матеріалів справи документів згідно переліку, які боржник просить врахувати при ухвалені судового рішення.
До клопотання додано: договір №089ло/131/1005 від 07.08.2019, специфікації №1, 2, 3 до договору №089ло/131/1005 від 07.08.2019, фіскальний чек та опис вкладення у лист від 20.01.2020 на адресу стягувача, копії яких долучено до матеріалів справи.
27.01.2020 через канцелярію суду від стягувача надійшов відзив на заяву про розстрочення виконання судового рішення, в якому викладено заперечення проти задоволення вимог боржника.
Стягувач зазначає про те, що у разі відстрочення виконання рішення до 20.08.2020 він не матиме можливості користуватися своїми грошовими коштами без отримання будь-якої компенсації за період такого розстрочення або відстрочення. Крім цього вказує, що в поданій заяві боржником не зазначені дії, які будуть ним вчинятися протягом строку відстрочення для настання реальної можливості виконання рішення суду до 20.08.2020 та не надано відповідних доказів на їх підтвердження.
В судове засідання 29.01.2020 сторони своїх представників не направили, що не перешкоджає розгляду заяви.
Так, статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
У відповідності до ч.1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною четвертою вказаної статті передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.5 ст.331 цього Кодексу).
Отже, вирішення питання щодо відстрочення виконання рішення перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду, який прийняв відповідне рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру…", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З матеріалів справи вбачається, як на підставу для розстрочення виконання рішення суду у даній справі боржник вказує на те, що на день ухвалення судового рішення та і на даний час він має тяжкий фінансовий стан, що істотно ускладнює та фактично унеможливлює належне і своєчасне виконання судового рішення від 10.09.2019 та створює загрозу банкрутства підприємства боржника.
На підтвердження свого тяжкого фінансового стану боржником до заяви надано відповідні бухгалтерські та фінансові документи, а саме: баланс (звіт про фінансовий стан від 01.10.2019) на 30 вересня 2019 та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід від 01.10.2019) за 9 місяців 2019 року, відповідно до яких:
- відповідач має дебіторську заборгованість загальною сумою 17685000 грн. (в тому числі за продукцію (товари, роботи, послуги), за розрахунками, за виданими авансами, за розрахунками з бюджетом);
- сума підприємства на рахунках в банках становить лише 294000 грн.;
- непокритий збиток відповідача за звітний період склав 51402000 грн., тобто збільшився майже на 200000 грн.;
- відповідач має заборгованість за виданими векселями на суму 5656000 грн., а також поточну кредиторську заборгованість на загальну суму 70454000 грн. (в тому числі за розрахунками з бюджетом на суму 1396000 грн. та за розрахунками з оплати праці на суму 379000 грн.);
- чистий дохід відповідача порівняно з аналогічним періодом попереднього року зменшився на 3725000 грн., в той час як операційні витрати збільшилися на 1522000 грн.;
- збиток відповідача склав 2391000 грн.
Крім цього, боржник зазначав, що між ним та ПрАТ "МЕТАЛАРУГІЙНИЙ КОМБІНАТ АЗОВСТАЛЬ" укладено договір, предметом якого є продаж обладнання на користь ПрАТ "МК АЗОВСТАЛЬ", а згідно специфікацій до цього договору поставки обладнання мають відбутись у лютому-квітні 2020 року на загальну суму 1.291.553,40 грн., що дає підстави боржнику очікувати надходження грошових коштів від цього контрагента та надасть можливість у разі розстрочення виконання судового рішення виконати дане судове рішення самостійно шляхом здійснення періодичних платежів.
На підтвердження таких обставин надано суду договір №089ло/131/1005 від 07.08.2019 зі строком дії до 31.12.2020; додатки до цього договору: специфікацію №1 від 15.08.2019 на суму 20987,40 грн., зі строком поставки продукції - квітень 2020 року та строком оплати продукції - протягом 45 календарних днів по факту поставки; специфікацію №2 від 16.08.2019 на суму 1.173.625,20 грн., зі строком поставки продукції - лютий-квітень 2020 року та строком оплати продукції - протягом 30 календарних днів по факту поставки; специфікацію №3 від 25.10.2019 на суму 96940,80 грн., зі строком поставки продукції - лютий 2020 року та строком оплати продукції - протягом 30 календарних днів по факту поставки.
Заперечуючи проти заяви боржника Товариство з обмеженою відповідальністю “Банг і Бонсомер” вказувало на те, що у зв'язку з відстроченням виконання рішення до 20.08.2020, останній не матиме можливості користуватися своїми грошовими коштами без отримання буд-якої компенсації, посилаючись при цьому на висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 17.02.2016 у справі №3-1276гс15, згідно з яким невиконання грошового зобов'язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням або відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, за період такого розстрочення або відстрочення.
Суд не приймає такі доводи стягувача та зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 905/3137/14-908/5775/14 (провадження № 3-1276гс15), та зазначає, що після прийняття судом рішення про розстрочку або відстрочку виконання рішення грошове зобов'язання боржника не припиняється, тому передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та три проценти річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання. Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу. Розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов'язання відповідача, а тому не звільняє його від наслідків порушення відповідного зобов'язання, зокрема шляхом сплати сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.". Аналогічна правова позиція щодо застосування ч.2 ст.625 ЦК України викладена і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, прийнятій об'єднаною палатою Касаційного господарського суду з урахуванням вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.
Зі змісту відзиву стягувача та поданих ним документів не вбачається, що у випадку задоволення заяви боржника про надання розстрочки виконання судового рішення у даній справі терміном до 20.08.2020 стягувач може бути фактично позбавлений можливості як виплачувати заробітну плату своїм працівникам так і здійснювати поточну господарську діяльність з метою отримання прибутку.
Суд у цьому випадку виходить з принципу дотримання балансу інтересів сторін, досліджує та оцінює не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану, а також наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.
Суд враховує, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, цей Кодекс не вимагає.
Боржник у заяві просить саме розстрочити виконання судового рішення у справі № 905/769/19 згідно запропонованого графіку, термін запропонованої боржником розстрочки виконання рішення не перевищує одного року з дня ухвалення рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2019 по справі №905/769/19.
З огляду на подані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення боржником; Товариством з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство “ES Полімер” вчиняються дії, які дають підстави очікувати реального виконання судового рішення у цій справі, а надання розстрочки виконання рішення у даній справі забезпечить надходження коштів на рахунки стягувача, присуджених йому рішенням суду; запропонована боржником тривалість розстрочення виконання судового рішення у даній справі не є занадто надмірною.
При цьому суд враховує, що дійсно, на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява N 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява N 36575/02, ухвала від 07.10.2003).
Враховуючи фінансовий стан обох сторін, необхідність дотримання балансу майнових та інших інтересів сторін та засад справедливості і розумності, наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення, які підтверджені відповідними доказами, і їх економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення стягнутої з боржника заборгованості внаслідок застосування режиму розстрочення, суд дійшов висновку, що заява боржника про розстрочення виконання судового рішення підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство “ES Полімер”, м. Бахмут Донецька область про розстрочку виконання судового рішення б/н від 10.01.2020, задовольнити.
2. Розстрочити виконання рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2019 по справі №905/769/19 щодо сплати загальної суми боргу в розмірі 1.388.415,60 (одного мільйона триста вісімдесяти восьми тисяч чотириста п'ятнадцять гривень, 60 коп.) та судового збору у розмірі 20.826,24 (двадцять тисяч вісімсот двадцять шість гривень, 24 коп.) грн. на 7 місяців відповідно до наступного графіку:
- до 20.02.2019 - 201320,26 грн. (двісті одна тисяча триста двадцять гривень, 26 коп.),
- до 20.03.2019 - 201320,26 грн. (двісті одна тисяча триста двадцять гривень, 26 коп.),
- до 20.04.2019 - 201320,26 грн. (двісті одна тисяча триста двадцять гривень, 26 коп.),
- до 20.05.2019 - 201320,26 грн. (двісті одна тисяча триста двадцять гривень, 26 коп.),
- до 20.06.2019 - 201320,26 грн. (двісті одна тисяча триста двадцять гривень, 26 коп.),
- до 20.07.2019 - 201320,26 грн. (двісті одна тисяча триста двадцять гривень, 26 коп.),
- до 20.08.2019 - 201320,26 грн. (двісті одна тисяча триста двадцять гривень, 26 коп.).
3. Дана ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.
4. Ухвала підписана 29.01.2020.
Суддя Н.В. Величко