61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
21.01.2020 Справа № 905/2234/19
Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.
при секретарі судового засідання (помічнику судді) Фроловій Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” (84307, Донецька область, місто Краматорськ, провулок Земляний, будинок 2; код ЄДРПОУ: 03337119) в особі виробничої одиниці обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” “Краматорськміжрайтепломережа” (84313, Донецька область, місто Краматорськ, провулок Земляний, будинок 2; код ЄДРПОУ: 05540936)
до відповідача: виробничо-комерційної фірми “Восток 7” (84331, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Наді Курченко, будинок 10; код ЄДРПОУ: 13488492)
про стягнення 20 867,66 грн., з яких: основний борг - 16 356,20 грн., пеня - 742,08 грн., інфляційні втрати - 2 719,02грн., 3% річних - 1 050,36 грн., -
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Обласне комунальне підприємство “Донецьктеплокомуненерго” в особі виробничої одиниці обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” “Краматорськміжрайтепломережа” звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до виробничо-комерційної фірми “Восток 7” про стягнення 20 867,66 грн., з яких: основний борг - 16 356,20 грн., пеня - 742,08 грн., інфляційні втрати - 2 719,02грн., 3% річних - 1 050,36 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором на поставку теплової енергії № 114 від 01.11.2005 року в частині своєчасної оплати за поставлену теплову енергію, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 16 356,20 грн., що стало підставою для нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Представники сторін в жодне судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -
01.11.2005 між виробничо-комерційною фірмою “Восток 7” (далі - споживач) та виробничою одиницею Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Краматорськміжрайтепломережа» (далі - енергопостачальна організація) було укладено договір про постачання теплової енергії та гарячої води № 114 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого сторони керуються «Правилами користування тепловою енергією», затвердженим наказом Міненерго України і Державного комітета будівництва від 28.10.99 № 307/262, іншими нормативними документами, даним договором і діючим законодавством. За цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію та гарячу воду в потрібних йому обсягах:
Опалювальна площа - 28,6 кв.м. - магазин «Восток-7» - вул. Н. Курченко, 10;
Опалювальна площа береться згідно плана БТІ.
Згідно п. 2.1. договору теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року; технологічні потреби; кондиціювання повітря.
Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (п. 3.2.1. договору).
Згідно п. 6.1. договору облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом.
Відповідно до п. 6.3. договору споживач, що має прилади обліку, щомісячно до 25-го числа поточного місяця подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії.
При відсутності приладів обліку або виході його з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом (п. 6.5. договору)
Згідно п. 7.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на момент підписання договору (без ПДВ): 2,45 грн. - за 1 кв.м., 79,40 грн. - за 1 Гкал. Вартість опалювання за місяць в опалювальний період: 28,6 м.кв. х 2,45 грн. = 70,07 + 14,01 (20% ПДВ) = 84,08 грн.
У випадку зміни цін на енергоносії, установлених Кабінетом Міністрів України або іншими органами влади, тариф може змінюватися без погодження зі споживачем.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1757 від 29.09.2016 “Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП” внесено зміни до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 30.04.2015 №1390 “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ОКП “Донецьктеплокомуненерго”, а саме: у пункті 1 в абзацах другому та третьому підпунктів 1.1 та 1.3 пункту 1 цифри « 1171,74», « 1114,48 замінено відповідно цифрами « 1223,77», « 1166,51».
Пунктом 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг№1757 від 29.09.2016 “Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП” встановлено, що ця постанова набирає чинності з 01.10.2016.
Таким чином, тарифи на теплову енергію для споживачів ОКП “Донецьктеплокомуненерго” в сумі 1223,77 грн./Гкал (без ПДВ) вступили в дію з 01.10.2016.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2126 від 02.12.2016 “Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП” внесено зміни до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 30.04.2015 №1390 “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ОКП “Донецьктеплокомуненерго”, а саме: у пункті 1: в абзацах другому, третьому та четвертому підпункті 1.1 та 1.3 цифри “ 1223,77”, “ 1166,51”, “ 50,66” замінено відповідно цифрами “ 1467,16”, “ 1409,82”, “ 50,74”.
Пунктом 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг№2126 від 02.12.2016 “Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП” встановлено, що ця постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому видані - газеті “Урядовий кур'єр”.
Вказана постанова офіційно опублікована у друкованому видані - газеті “Урядовий кур'єр” від 29.12.2016 №247.
Таким чином, тарифи на теплову енергію для споживачів ОКП “Донецьктеплокомуненерго” в сумі 1467,16 грн./Гкал (без ПДВ) вступили в дію з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому видані - газеті “Урядовий кур'єр”, тобто - 30.12.2016.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №151 від 01.02.2017 “Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП” внесено зміни до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 30.04.2015 №1390 “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ОКП “Донецьктеплокомуненерго” в абзац другий та третій пункту 1.3 пункту 1 викладено в такій редакції: “тарифи на теплову енергію” - 1588,41 грн/Гкал (без ПДВ).
Пунктом 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №151 від 01.02.2017 “Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП” встановлено, що ця постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому видані - газеті “Урядовий кур'єр”.
Вказана постанова офіційно опублікована у друкованому видані - газеті “Урядовий кур'єр” від 23.02.2017 №35.
Таким чином, тарифи на теплову енергію для споживачів ОКП “Донецьктеплокомуненерго” в сумі 1588,41 грн./Гкал (без ПДВ) вступили в дію з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому видані - газеті “Урядовий кур'єр”, тобто - 24.02.2017.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1391 від 09.11.2017 “Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП” внесено зміни до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 30.04.2015 №1390 “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ОКП “Донецьктеплокомуненерго” в абзац другий та третій пункту 1.3 пункту 1 викладено в такій редакції: “тарифи на теплову енергію” - 1500,91 грн/Гкал (без ПДВ).
Пунктом 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1391 від 09.11.2017 “Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП” встановлено, що ця постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому видані - газеті “Урядовий кур'єр”.
Вказана постанова офіційно опублікована у друкованому видані - газеті “Урядовий кур'єр” від 28.11.2017 №224.
Таким чином, тарифи на теплову енергію для споживачів ОКП “Донецьктеплокомуненерго” в сумі 1500,91 грн./Гкал (без ПДВ) вступили в дію з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому видані - газеті “Урядовий кур'єр”, тобто - 29.11.2017.
Відповідно до п. 7.2. договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Згідно п. 7.3. договору споживач за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації 100% вартості зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.
Споживач виконує звірку розрахунків за спожиту теплову енергію з підписанням акту звірки щомісяця (п. 7.6. договору).
Відповідно до п. 8 договору за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором винна сторонам відшкодовує іншій завдані збитки без зарахування неустойки. Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання зобов'язань, крім випадку письмової відмовити сторони.
Згідно п. 8.2.3 договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі 0,3%, але не більше подвійної облікової ставки Нацбанку від належної до сплати суми за кожен день прострочення.
Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01 листопада 2006 року (п. 11.1. договору).
Згідно п. 11.4. договору він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення н буде письмово заявлено однією із сторін.
Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.
Факт підключення приміщення споживача до системи централізованого опалення за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Наді Курченко, буд. 10 в опалювальний період 2016/2017 роки підтверджується відповідним актом від 15.10.2016.
Факт відключення приміщення споживача від системи централізованого опалення за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Наді Курченко, буд. 10 підтверджується відповідним актом від 06.04.2017.
Факт підключення приміщення споживача до системи централізованого опалення за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Наді Курченко, буд. 10 в опалювальний період 2017/2018 роки підтверджується відповідним актом від 17.10.2017.
Факт відключення приміщення споживача від системи централізованого опалення за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Наді Курченко, буд. 10 підтверджується відповідним актом від 10.04.2018.
Згідно умов договору позивачем була поставлена відповідачу теплова енергія у період з жовтня 2016 по квітень 2017, а також у період з жовтня 2017 по квітень 2018, а також виставлені рахунки на оплату: № 114-10 від 25.10.2016 на суму 323,40 грн., № 114-11 від 24.11.2016 на суму 966,00 грн., № 114-12 від 21.12.2016 на суму 1545,59 грн., № 117-114 від 23.01.2017 на суму 1489,24 грн., № 217_114 від 20.02.2017 на суму 1584,61 грн., № 317-114 від 21.03.2017 на суму 1463,11 грн., № 417_114 від 18.04.2017 на суму 123,38 грн., № 1017_114 від 25.10.2017 на суму 345,68 грн., № 1117_114 від 20.11.2017 на суму 1253,83 грн., № 1217_114 від 19.12.2017 на суму 1585,03 грн., № 118_114 від 22.01.2018 на суму 1761,68 грн., № 218_114 від 21.02.2018 на суму 1621,06 грн., № 318_114 від 22.03.2018 на суму 1360,42 грн., № 418_114 від 12.04.2018 на суму 233,17 грн.
Рахунки містять відомості про нарахування вартості теплової енергії згідно наданого обсягу на підставі показників теплолічильника, а також тариф, що застосовується у відповідному місяці.
За твердженнями позивача, відповідач оплату за фактично одержану теплову енергію здійснював частково, чим порушив умови договору та внаслідок чого в період з вересня 2016 по квітень 2018 включно за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 16 356,20 грн., розрахована відповідно до Розпорядження голови Обласної державної адміністрації Донецької області № 833 від 15.11.2012.
Таким чином, у зв'язку з порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати послуг з теплопостачання, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми основного боргу в сумі 16 356,20 грн., пені в сумі 742,08 грн., інфляційних втрат в сумі 2 719,02грн., 3% річних в сумі 1 050,36 грн.
Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.
Правове регулювання правовідносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання здійснюється Законом України "Про теплопостачання".
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 16 вказаного Закону комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв на міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
У відповідності до норм ч. 6 та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Договором про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2005 №114, укладеним сторонами по справі, передбачено, що споживач за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації 100% вартості зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.
Згідно п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Система (щомісячна або авансова) та форма (готівкова або безготівкова) оплати послуг визначається у договорі між споживачем і виконавцем.
Оскільки умовами договору не передбачено остаточного порядку розрахунків за отримані споживачем послуги, розрахунки між сторонами здійснюються саме з урахуванням п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», тобто не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Таким чином, відповідач мав сплатити вартість отриманої від позивача теплової енергії наступним чином:
- за рахунком № 114-10 від 25.10.2016 на суму 323,40 грн. - до 21.11.2016 включно з урахуванням того, що останній день строку (20.11.2016) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України);
- за рахунком № 114-11 від 24.11.2016 на суму 966,00 грн. - до 20.12.2016 включно;
- за рахунком № 114-12 від 21.12.2016 на суму 1545,59 грн. - до 20.01.2017 включно;
- за рахунком № 117-114 від 23.01.2017 на суму 1489,24 грн. - до 20.02.2017 включно;
- за рахунком № 217_114 від 20.02.2017 на суму 1584,61 грн. - до 20.03.2017 включно;
- за рахунком № 317-114 від 21.03.2017 на суму 1463,11 грн. - до 20.04.2017 включно;
- за рахунком № 417_114 від 18.04.2017 на суму 123,38 грн. - до 22.05.2017 включно з урахуванням того, що останній день строку (20.05.2017) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України);
- за рахунком № 1017_114 від 25.10.2017 на суму 345,68 грн. - до 20.11.2017 включно;
- за рахунком № 1117_114 від 20.11.2017 на суму 1253,83 грн. - до 20.12.2017 включно;
- за рахунком № 1217_114 від 19.12.2017 на суму 1585,03 грн. - до 22.01.2018 включно з урахуванням того, що останній день строку (20.01.2018) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України);
- за рахунком № 118_114 від 22.01.2018 на суму 1761,68 грн. - до 20.02.2018 включно;
- за рахунком № 218_114 від 21.02.2018 на суму 1621,06 грн. - до 20.03.2018 включно;
- за рахунком № 318_114 від 22.03.2018 на суму 1360,42 грн. - до 20.04.2018 включно;
- за рахунком № 418_114 від 12.04.2018 на суму 233,17 грн. - до 21.05.2018 включно з урахуванням того, що останній день строку (20.01.2018) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України).
Як зазначає позивач, у вересні 2016 року боржник сплатив частково за отриману теплову енергію у розмірі 700,00 грн. від наявної заборгованості у сумі 1400,00 грн., тобто на початок спірного періоду мав заборгованість у розмірі 700,00 грн. Відтак, загальна заборгованість позивача перед відповідачем склала 16 356,20 грн. за загальний період з вересня 2016 по квітень 2018.
Відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, належних та допустимих доказів у розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед позивачем, не представлено.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в сумі 16 356,20 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 742,08 грн. за загальний період з 21.05.2018 по 07.10.2019.
Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Як вже зазначалося, відповідно до п. 8.2.3 договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі 0,3%, але не більше подвійної облікової ставки Нацбанку від належної до сплати суми за кожен день прострочення.
Перевіривши розрахунок пені за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично та методологічно невірним з огляду на наступне.
Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
У відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.4.3 Постанови №10 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява подана до суду 29.11.2019, про що свідчить відповідний штамп пошти на конверті, в якому вона надійшла. Під час розгляду даної справи судом встановлено прострочення виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати за отримані послуги окремо за кожним рахунком.
Враховуючи встановлений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України обмежений шестимісячний строк від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, для нарахування пені, а також встановлену статтею 258 Цивільного кодексу України спеціальну позовну давність в один рік для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), суд дійшов висновку про те, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені за усіма наданими позивачем рахунками на оплату сплинув, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, нарахованої позивачем за період з 21.05.2018 по 07.10.2019.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.
Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за загальний період з 21.12.2016 по 07.10.2019 нараховано 3 % річних в сумі 1056,36 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.
3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).
Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов'язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційні втрати за визначені позивачем періоди, господарський суд дійшов висновку, що останній є методологічно та арифметично невірним, оскільки його здійснено не окремо за кожний рахунок та без урахування перенесення останнього дня сплати рахунків, які припадали на вихідний день за рахунками № 114-10 від 25.10.2016, № 417_114 від 18.04.2017, № 1217_114 від 19.12.2017 та № 418_114 від 12.04.2018. Згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунку сума 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 1049,95 грн. за загальний період з 22.11.2016 по 07.10.2019.
Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат за період з 21.11.2016 по 07.10.2019 в розмірі 2719,02 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що він є методологічно та арифметично невірним, оскільки його здійснено не окремо за кожним рахунком. Крім того, позивач безпідставно збільшив період нарахування інфляційний втрат, оскільки, зважаючи на порядок формування індексу інфляції (впродовж усього календарного місяця та за цілий місяць) період нарахування має визначатися цілими місяцями, починаючи з місяця, наступного за місяцем у якому мав бути здійснений платіж (абз.3 п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013), в той час як позивач визначено початок нарахування інфляційних втрат 21 число кожного місяця, у якому мала була бути здійснена оплата.
Згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунку інфляційні втрати, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, складають 3068,27 грн. за період з грудня 2016 по вересень 2019. Враховуючи, що згідно ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в межах заявленої суми 2719,02 грн.
Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судовий збір відповідно до ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” в особі виробничої одиниці обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” “Краматорськміжрайтепломережа” до виробничо-комерційної фірми “Восток 7” про стягнення 20 867,66 грн., з яких: основний борг - 16 356,20 грн., пеня - 742,08 грн., інфляційні втрати - 2 719,02грн., 3% річних - 1 050,36 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з виробничо-комерційної фірми “Восток 7” (84331, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Наді Курченко, будинок 10; код ЄДРПОУ: 13488492) на користь обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” (84307, Донецька область, місто Краматорськ, провулок Земляний, будинок 2; код ЄДРПОУ: 03337119) в особі виробничої одиниці обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” “Краматорськміжрайтепломережа” (84313, Донецька область, місто Краматорськ, провулок Земляний, будинок 2; код ЄДРПОУ: 05540936) основний борг в сумі 16 356,20 грн., інфляційні втрати в сумі 2 719,02 грн., 3% річних в сумі 1049,95 грн., судовий збір в сумі 1852,65 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 21.01.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 27.01.2020.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Ю.В. Бокова