вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
20.01.2020м. ДніпроСправа №904/4905/19
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. за участю секретаря судового засідання Барабанова Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Стальспецстрой 101", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод", м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором підряду у розмірі 358245грн.62коп., пені у розмірі 31334грн.59коп., 3% річних у розмірі 7481грн.12коп. та інфляційних втрат у розмірі 8136грн.96коп.
Представники:
від позивача: Провоторов Ю.В., ордер серія ДП №2671/016 від 17.10.2019р., адвокат;
від відповідача: Корсун С.О., довіреність №100 від 23.12.2019р., адвокат.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Стальспецстрой 101" звернулось до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" з позовом про стягнення заборгованості за договором підряду у розмірі 368245грн.62коп., пені у розмірі 31334грн.59коп., 3% річних у розмірі 7481грн.12коп. та інфляційних втрат у розмірі 8136грн.96коп.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2019 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.11.2019.
В підготовчому засіданні від 19.11.2019 представник позивача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи копії акту звіряння взаємних розрахунків за період 01.09.2018 - 22.10.2019.
Також представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог. Згідно з цією заявою позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі 358245грн.62коп., пеню в розмірі 31334грн.59коп., 3% річних у розмірі 7481грн.12коп. та інфляційні втрати в розмірі 8136грн.96коп. У зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог позивач заявив клопотання про повернення з Державного бюджету надлишково сплаченого судового збору.
Подана позивачем заява про зменшення позовних вимог відповідає положенням Господарського процесуального кодексу України, тому прийнята судом до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2019 у підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 10.12.2019.
Відповідач явку свого представника у підготовче засідання не забезпечив.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.12.2019.
20.12.2019 представником відповідача до суду надано клопотання про долучення до матеріалів справи копії платіжного доручення №141976 від 13.12.2019 на суму 5000грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2019 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 20.01.2020.
10.01.2020 позивач надав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме - супровідного листа з додатками, надісланого на адресу відповідача.
Крім того, 10.01.2020 позивач подав заяву про розподіл судових витрат (відшкодування судових витрат). Згідно з вказаною заявою позивач просить суд вирішити питання щодо розподілу судових витрат, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Стальспецстрой 101" у зв'язку із підготовкою та розглядом позовної заяви у справі №904/4905/19 шляхом стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14000грн.
В судовому засіданні від 20.01.2020 представник відповідач заявив усне клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу у зв'язку з їх неспівмірністю складності справи та завищеністю витрат часу щодо виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Предмет доказування у даній справі становлять наступні обставини:
- обставини укладання договору №1623/2016 від 29.08.2016, строк дії даного договору;
- перелік робіт згідно з проектно-кошторисною документацією;
- строки виконання робіт;
- вартість робіт за договором №1623/2016 від 29.08.2016 та умови їх оплати;
- порядок приймання-передачі виконаних за договором робіт;
- наявність актів прийому-передачі виконаних робіт та прострочення оплати їх вартості;
- здійснені розрахунки за договором, сума наявної заборгованості з оплати виконаних робіт;
- визначення в договорі заходів відповідальності за порушення строків оплати виконаних робіт;
- наявність підстав для покладення на відповідача судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Позивач у підтвердження обставин, якими він обґрунтовує заявлені позовні вимоги та які входять до предмета доказування в даній справі, надав наступні докази (в копіях): договір №1623/2016 від 29.08.2016 з додатковими угодами до нього №10 від 01.08.2017, №12 від 28.12.2017, №15 від 12.03.2018, №16 від 29.03.2018, №18 від 19.12.2018 (а.с. 19-36); акти прийому-передачі виконаних робіт №33 від 28.09.2018 на суму 109015грн.50коп., №36 від 30.11.2018 на суму 172928грн.29коп., №37 від 30.11.2018 на суму 93317грн.33коп. (а.с. 39-44, 46-50, 52-58); рахунки на оплату №33 від 28.09.2018 на суму 109015грн.50коп., №43 від 30.11.2018 на суму 172928грн.29коп., №44 від 30.11.2018 на суму 93317грн.33коп. (а.с. 37, 45, 51); акт №33 використання ТМЦ для проведення ремонту від 28.09.2018 (а.с. 38); претензії №30 від 05.08.2019 на суму 368245грн.62коп. та №31 від 13.08.2019 на суму 368245грн.62коп. (а.с.59-61); відповідь ПрАТ "ДМЗ" на претензію з приводу наявної заборгованості №42.15/12-473 від 27.08.2019 (а.с. 62); лист ТОВ "НВФ "Стальспецстрой 101" з приводу заборгованості №34 від 29.08.2019 (а.с. 63); розрахунок заборгованості за виконані роботи за договором №1623/2016 від 29.08.2016 (а.с. 106); розрахунки 3% річних, інфляційних нарахувань та пені за договором №1623/2016 від 29.08.2016 (а.с. 107-109); акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.09.2018-22.10.2019 (а.с. 113); платіжне доручення №138250 від 24.10.2019 на суму 10000грн. (а.с. 117).
Відповідач своїм правом на надання відзиву на позов у визначений судом строк не скористався, у зв'язку з чим не надав і доказів у підтвердження своєї правової позиції щодо заявлених позовних вимог (за винятком копії платіжного доручення №141976 від 13.12.2019 на суму 5000грн.).
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч. 2 ст. 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд установив таке.
29.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Стальспецстрой 101" (далі - виконавець) та Приватним акціонерним товариством "ЄВРАЗ Дніпровський металургійний завод" (далі - замовник), правонаступником якого є відповідач, підписаний договір підряду №1623/2016 (далі - договір).
За умовами зазначеного договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи: капітальні ремонти, поточні ремонти обладнання, конструкцій будівель і споруд, технічне обслуговування обладнання, монтаж інженерних мереж і систем (далі - роботи), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах цього договору згідно з проектно-кошторисною документацією, графіку виконання робіт, акту прийому-передачі виконаних робіт, інших документів, передбачених цим договором.
Перелік робіт, що виконується за цим договором, визначається сторонами в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до пункту 1.2 договору роботи виконуються із матеріалів замовника, чи виконавця - оговорюється сторонами у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору.
Додаткові роботи, що виникли при виконанні умов договору, оплачуються замовником окремо та виконуються за окремим договором або за додатковою угодою до цього договору (п. 1.3 договору).
Згідно з пунктом 2.1 договору орієнтовна вартість робіт за цим договором визначається вартістю додаткових угод до цього договору на дату їх підписання.
Остаточна вартість робіт за цим договором визначається на підставі акту прийому-передачі виконаних робіт на підставі даних СКУД замовника.
За умовами пункту 3.3 оплата за виконані роботи здійснюється замовником в наступному порядку: за фактом виконання робіт протягом 90 календарних днів після підписання замовником акту прийому-передачі виконаних робіт, надання виконавцем оригіналу рахунку-фактури та при умові складання і реєстрації виконавцем в єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної у відповідності до вимог п.п. 2.1.17-2.1.19 договору, якщо інше не передбачено відповідною додатковою угодою до цього договору.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що строк виконання робіт, узгоджується сторонами в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору.
Розділом 6 договору визначено порядок приймання виконаних робіт.
Відповідно до п. 6.1 договору після виконання робіт, зазначених у додаткових угодах до цього договору, виконавець надає замовнику підписаний зі свого боку акт прийому-передачі виконаних робіт і оригінал рахунку-фактури. Замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи протягом 5 (п'яти) робочих днів після отримання від виконавця підписаного з його боку акту прийому-передачі виконаних робіт, підписати акт прийому-передачі виконаних робіт або у цей же строк надати мотивовану відмову з переліком недоробок (недоліків), допущених виконавцем. Всі недоробки (недоліки) виконавець зобов'язаний виправити за свій рахунок протягом строк, погодженого сторонами додатково у вигляді підписаного сторонами у дводенний строк графіку виправлення недоліків. При недосягненні згоди про строки виправлення недоліків вони повинні бути виправлені виконавцем у семиденний строк з моменту отримання виконавцем відмови з переліком недоробок (недоліків), допущених виконавцем.
У разі не відповідності даних, зазначених в акті прийому-передачі виконаних робіт, даними СКУД, замовник у строк, передбачений п. 6.1 договору, надає виконавцю мотивовану відмову з переліком невідповідностей, допущених виконавцем. Виконавець зобов'язаний усунуту допущені невідповідності у семиденний строк з моменту отримання виконавцем відмови з переліком невідповідностей, допущених виконавцем (п. 6.2 договору).
Згідно з п. 6.3 договору у разі виконання робіт із матеріалів замовника, виконавець зобов'язаний по закінченню робіт передати замовнику для його підписання акт прийому-передачі виконаних робіт, всі невикористані матеріали та брухт повернути замовнику у семиденний строк з моменту підписання зі свого боку акту прийому-передачі виконаних робіт. Акт прийому-передачі виконаних робіт не підлягає належному оформленню з боку замовника без наявності акту прийому-передачі брухту, акту про використання ТМЦ.
Відповідно до пункту 9.1 договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 серпня 2017р., але в будь якому разі до виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Моментом підписання договору є дата, зазначена у верхньому правому куті на першій сторінці цього договору.
У процесі виконання договору сторонами шляхом підписання додаткових угод №10 від 01.08.2017, №12 від 28.12.2017, №15 від 12.03.2018. №16 від 29.03.2018 та №18 від 19.12.2018, які є невід'ємними частинами цього договору, вносились зміни до його умов у частині продовження строку дії договору, визначення переліку, вартості робіт, що підлягають виконанню, та строків їх виконання.
Додатковою угодою №10 від 01.08.2017 до договору сторонами продовжено строк дії договору до 28.02.2018 (п. 1 додаткової угоди №10 від 01.08.2017).
В пункті 2 додаткової угоди №10 від 01.08.2017 до договору сторони узгодили виконання за дорученням замовника виконавцем капітального ремонту сховища відпрацьованого розчину УОСВ у цеху УХП коксохімічного виробництва (код ДКПП 42.99.19) на загальну суму 708331грн.01коп. згідно з договірною ціною до локального кошторису №77/17, яка затверджена сторонами.
В пункті 3 додаткової угоди №10 від 01.08.2017 до договору сторони визначили строк виконання робіт: протягом 180 календарних днів, з моменту передачі виконавцю об'єкта для проведення робіт та передбачили, що передача об'єкта оформлюється сторонами шляхом оформлення акту прийому-передачі об'єкта у ремонт ( орієнтовна сума на 2017р. - 708331грн.01коп. з ПДВ, орієнтовна сума на 2018р. - 141666грн.20коп. з ПДВ).
Пункт 4 додаткової угоди №10 від 01.08.2017 передбачає, що роботи виконуються із матеріалів замовника, машини та механізми для виконання робіт згідно з цією додатковою угодою надає замовник та виконавець.
Додатковою угодою №12 від 28.12.2017 до договору сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2018.
Додатковою угодою №15 від 12.03.2018 до договору сторони узгодили виконання за дорученням замовника виконавцем капітального ремонту сховища відпрацьованого розчину УОСВ (2-й етап) (ремонту покрівлі, хімічного покриття, монтаж насосів, обв'язка технологічних трубопроводів) у цеху УХП коксохімічного виробництва (код ДКПП 42.99.19) на загальну суму 428450грн.22коп. згідно з договірною ціною до локального кошторису №171/17, яка затверджена сторонами (п. 1 додаткової угоди №15 від 12.03.2018) .
В пункті 2 додаткової угоди №15 від 12.03.2018 до договору сторони визначили строк виконання робіт: протягом 180 календарних днів, з моменту передачі виконавцю об'єкта для проведення робіт та передбачили, що передача об'єкта оформлюється сторонами шляхом оформлення акту прийому-передачі об'єкта у ремонт.
Пункт 3 додаткової угоди №15 від 12.03.2018 передбачає, що роботи виконуються із матеріалів замовника, машини та механізми для виконання робіт згідно з цією додатковою угодою надає замовник та виконавець.
Додатковою угодою №16 від 29.03.2018 до договору сторони узгодили виконання за дорученням замовника виконавцем ремонту естакади грейферних кранів складу вугілля вуглекоксового цеху коксохімічного виробництва (код ДКПП 42.99.19) на загальну суму 649996грн.52коп. згідно з договірною ціною до локального кошторису №247/18, яка затверджена сторонами (п. 1 додаткової угоди №16 від 29.03.2018) .
В пункті 2 додаткової угоди №16 від 29.03.2018 до договору сторони визначили строк виконання робіт: протягом 120 календарних днів, з моменту передачі виконавцю об'єкта для проведення робіт та передбачили, що передача об'єкта оформлюється сторонами шляхом оформлення акту прийому-передачі об'єкта у ремонт.
Пункт 3 додаткової угоди №16 від 29.03.2018 передбачає, що роботи виконуються із матеріалів замовника, машини та механізми для виконання робіт згідно з цією додатковою угодою надає замовник та виконавець.
Додатковою угодою №18 від 19.12.2018 до договору строк дії договору продовжено сторонами до 31.12.2019.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з вересня по листопад 2018 року виконавець виконав відповідно до умов укладеного із замовником договору та додаткових угод до нього роботи на загальну суму 375261грн.12коп., що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт:
- №33 від 28.09.2018 на суму 109015грн.50коп. (за додатковою угодою №16 від 29.03.2018 до договору);
- №36 від 30.11.2018 на суму 172928грн.29коп. (за додатковою угодою №10 від 01.08.2017 до договору);
- №37 від 30.11.2018 на суму 93317грн.33коп. (за додатковою угодою №15 від 12.03.2018 до договору), які були підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень.
Позивач стверджує, що відповідач (замовник) у порушення взятих на себе договірних зобов'язань розрахувався з ним за виконані роботи лише частково в сумі 7015грн.50коп. (за актом №33 від 28.09.2018) та з порушенням строків, визначених договором.
З огляду на наведене у відповідача за вказаними вище актами прийому-передачі виконаних робіт утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 368245грн.62коп., що підтверджується підписаним сторонами актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.09.2018 по 22.10.2019.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензіями №30 від 05.08.2019 та №31 від 13.08.2019 про сплату заборгованості.
У відповідь на вказані претензії відповідач листом №42.15/12-473 від 27.08.2019 запропонував позивачу розглянути питання узгодження наданого ним плану реструктуризація заборгованості за виконані роботи.
Наявна заборгованість в розмірі 368245грн.62коп. і стала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом за захистом свого порушеного права.
В день звернення позивача до суду з даним позовом відповідач здійснив часткову оплату боргу за виконані роботи в сумі 10000грн00коп., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення №138250 від 24.10.2019. У зв'язку з цим позивач 19.11.2019 подав заяву про зменшення позовних вимог в частині суми основного боргу, яку прийнято судом.
Отже, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу за виконані у розмірі 358245грн.62коп., а також пені у розмірі 31334грн.59коп., 3% річних у розмірі 7481грн.12коп. та інфляційних втрат у розмірі 8136грн.96коп.
Відповідач обставин, наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог, не спростував та 20.12.2019 надав суду докази погашення частини основного боргу в сумі 5000грн. (платіжне доручення №141976 від 13.12.2019).
Таким чином, сума основного боргу відповідача за виконані позивачем роботи становить 353245грн.62коп. (358245грн.62коп. - 5000грн.).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений сторонами даної справи договір є договором підряду.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
У відповідності до положень статті 854 цього Кодексу, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно із частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду (ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України).
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.
Факт виконання позивачем робіт, визначених договором та додатковими угодами №10 від 01.08.2017, №15 від 12.03.2018 і №16 від 29.03.2018 до нього, відповідачем не оспорений та отримання підрядних робіт підтверджено матеріалами справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи умови п. 3.3 договору та положення ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен був оплатити вартість робіт, прийнятих ним за актом прийому-передачі виконаних робіт №33 від 28.09.2018 у строк до 27.12.2018, а за актами прийому-передачі виконаних робіт №36 і №37 від 30.11.2018 - до 28.02.2019.
Відповідач у порушення умов договору не здійснив повних та своєчасних розрахунків із позивачем, у зв'язку з чим зі сторони відповідача має місце неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за договором.
Позивачем доведено той факт, що станом на дату подання заяви про зменшення позовних вимог мала місце заборгованість відповідача перед позивачем в частині суми основного боргу в розмірі 358245грн.62коп.
Згідно з матеріалами справи відповідач, після відкриття провадження у даній справі, платіжним дорученням №141976 від 13.12.2019 перерахував позивачу 5000грн., чим погасив частину заявленої до стягнення суми основного боргу за виконані роботи.
Тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає частковому задоволенню в розмірі 353245грн.62коп., а провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в розмірі 5000грн. підлягає закриттю за відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Однак, якщо зобов'язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки.
Так, за приписами частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За умовами пункту 7.6 договору у випадку порушення замовником строків оплати, передбачених п. 3.3 цього договору, замовник сплачує виконавцю пеню за кожний день прострочення оплати в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення зобов'язання, від вартості несвоєчасно оплачених робіт.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в загальній сумі 31334грн.59коп., у тому числі: в сумі 8714грн.71коп. - за прострочення виконання зобов'язань з оплати робіт за актом №33 від 28.09.2018 за період з 04.01.2019 по 27.06.2019 та в сумі 22619грн.88коп. - за прострочення виконання зобов'язань з оплати робіт за актами №№ 36, 37 від 30.11.2018 за період з 07.03.2019 по 30.08.2019.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вказаної статті Кодексу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальній сумі 7481грн.12коп., у тому числі: в сумі 2448грн. - за прострочення виконання зобов'язань з оплати робіт за актом №33 від 28.09.2018 за період з 04.01.2019 по 22.10.2019 та в сумі 5033грн.12коп. - за прострочення виконання зобов'язань з оплати робіт за актами №№ 36, 37 від 30.11.2018 за період з 07.03.2019 по 22.10.2019.
Дослідивши розрахунки пені та 3% річних, надані позивачем, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства. Тому позовні вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також, позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних нарахувань (збитків) у розмірі 8136грн.81коп., у тому числі: в розмірі 3610грн.80коп. - за прострочення виконання зобов'язань з оплати робіт за актом №33 від 28.09.2018 за період з грудня 2018 року по серпень 2019 року та в розмірі 4526грн.16коп. - за прострочення виконання зобов'язань з оплати робіт за актами №№ 36, 37 від 30.11.2018 за період з лютого по серпень 2019 року.
За результатами перевірки розрахунку суми інфляційних нарахувань (збитків), судом встановлено, що при визначенні періодів нарахування, позивачем допущено помилки.
Згідно із Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр".
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
З огляду на викладене, належним місяцем початку періоду нарахування інфляційної складової на заборгованість за актом №33 від 28.09.2018 є січень 2019 року, а на заборгованість за актами №№ 36, 37 від 30.11.2018 - березень 2019 року.
Таким чином, стягненню з відповідача підлягає загальна сума інфляційних нарахувань у розмірі 5943грн.27коп., у тому числі: в розмірі 2769грн.35коп. - за прострочення виконання зобов'язань з оплати робіт за актом №33 від 28.09.2018 за період з січня по серпень 2019 року та в розмірі 3173грн.92коп. - за прострочення виконання зобов'язань з оплати робіт за актами №№ 36, 37 від 30.11.2018 за період з березня по серпень 2019 року.
В задоволенні позовних вимог про стягнення суми інфляційних нарахувань у розмірі 2193грн.69коп. слід відмовити.
Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищенаведене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 6045грн.07коп.
В частині витрат зі сплати судового збору в сумі 150грн. позивачем заявлено клопотання про повернення вказаної суми судового збору у зв'язку зі зменшенням позовних вимог, що є підставою для постановлення судом ухвали в порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Стосовно судових витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги адвоката у сумі 14000грн., суд зазначає наступне.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Разом з тим, частиною четвертою статті 60 Господарського процесуального кодексу України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Матеріалами справи підтверджено наявність договору про надання правничої (правової) допомоги №ЮП10/05 від 17.10.2019, а також ордеру серії ДП №2671/016 від 17.10.2019 на надання правової допомоги ТОВ "НВФ "Стальспецстрой 101" у Господарському суді Дніпропетровської області адвокатом Провоторовим Юрієм Васильовичем.
Відповідно до частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною третьою цієї статті Кодексу визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За приписами частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Як свідчать матеріали справи, гонорар адвоката за цією позовною заявою складає 14000грн. (за змістом актів здачі-приймання від 23.12.2019 на суму 13000грн. та від 27.12.2019 на суму 1000грн. до договору про надання правничої (правової) допомоги №ЮП10/05 від 17.10.2019).
Згідно з актами здачі-приймання від 23.12.2019 на суму 13000грн. та від 27.12.2019 на суму 1000грн. адвокатом за договором про надання правничої (правової) допомоги №ЮП10/05 від 17.10.2019 була надана позивачу правнича (правова) допомога, яка полягає у наступних (роботах) послугах:
1. ознайомлення із первинною документацією за договором підряду №1623/2016 від 29.08.2016 (1 година) вартість 1000грн.;
2. формування правової позиції за позовною заявою (у година) вартість 1000грн.;
3. підготовка та складання позовної заяви (4 години) вартістю 4000грн.;
4. забезпечення участі в судовому засіданні 19.11.2019 у справі (2 години з урахуванням очікування засідання та витраченого часу на дорогу до суду) 2000грн.;
5. підготовка та складання заяви про зменшення позовних вимог у справ (1 година) 1000грн.;
6. забезпечення участі в судовому засіданні 10.12.2019 у справі (2 години з урахуванням очікування засідання та витраченого часу на дорогу до суду) 2000грн.;
7. забезпечення участі в судовому засіданні 23.12.2019 у справі (2 години з урахуванням очікування засідання та витраченого часу на дорогу до суду) 2000грн.;
8. забезпечення участі в судовому засіданні 20.01.2020 у справі (1 година з урахуванням очікування засідання та витраченого часу на дорогу до суду) 1000грн.
На підтвердження понесення витрат на оплату послуг адвоката позивачем додано до справи виписку про рух коштів по картці адвоката Провоторова Ю.В. в АТ "Універсал Банк" за 01.10.2019-02.01.2020.
З урахуванням приписів ст. 126 та ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам підлягають розподілу в розмірі 13924,21грн.
В судовому засіданні від 20.01.2020 представник відповідач заявив усне клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу у зв'язку з їх неспівмірністю складності справи та завищеністю витрат часу щодо виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Суд погоджується із зауваженнями відповідача щодо обґрунтованості і співмірності заявлених до розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу.
За приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Дослідивши наданий позивачем акт здачі-приймання від 23.12.2019 на суму 13000грн., суд вважає, що час, витрачений адвокатом на формування правової позиції за позовною заявою і підготовку та складання позовної заяви у справі, є неспівмірним із кількістю наявних доказів, їх змістом та складністю спору. Розумним та пропорційним часом для цих послуг у даній справі є 3 години.
Також, з огляду на тривалість судових засідань у справі, які відбулись 19.11.2019 (22 хв.), 10.12.2019 (11 хв.) та 23.12.2019 (19 хв.), є завищеною вартість витрат позивача на правничу допомогу з забезпечення його участі в цих судових засіданнях по 2 години на кожне засідання (з урахуванням очікування засідання та витраченого часу на дорогу до суду), оскільки вказані судові засідання були не тривалими та розпочиналися із незначною затримкою в межах 3-6 хвилин. Крім того, з огляду на адресу робочого місця адвоката його дорога до суду пролягає в межах суміжних районів міста Дніпра.
Розумною та пропорційної сумою витрат позивача на забезпечення участі в чотирьох судових засіданнях у справі (19.11.2019, 10.12.2019, 23.12.2019, 20.01.2020), є 4000грн. виходячи з 1000грн. вартості участі адвоката в одному судовому засіданні.
Відповідно до положень статей 11, 15 Господарського процесуального кодексу України питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сума витрат позивача на професійну правничу допомогу, які покладаються на відповідача, в розмірі 9000грн. є співмірною, пропорційною та обґрунтованою.
Керуючись нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, статтями 4, 13, 14, 20, 41, 42, 46, 74, 76-79, 86, 91, 126, 129, 231, 237-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Стальспецстрой 101" до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" про стягнення суми боргу в розмірі 358245грн.62коп., пені в розмірі 31334грн.59коп., 3% річних в розмірі 7481грн.12коп., інфляційної складової в розмірі 8136грн.96коп. - задовольнити частково.
Закрити провадження в частині вимог про стягнення суми боргу в розмірі 5000грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Відмовити у задоволенні вимог про стягнення інфляційної складової в розмірі 2193грн.69коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" (ідентифікаційний код 05393056; місцезнаходження: 49064, м. Дніпро, вул. Маяковського, буд. 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Стальспецстрой 101" (ідентифікаційний код 32366377; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 44) суму боргу в розмірі 353245грн.62коп., пеню в розмірі 31334грн.59коп., 3% річних в розмірі 7481грн.12коп., інфляційну складову в розмірі 5943грн.27коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 6045грн.07коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000грн.
Видати наказ після набрання чинності рішенням.
В судовому засіданні 20.01.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 30.01.2020.
Суддя Р.Г. Новікова