28.01.2020 року м.Дніпро Справа № 904/3189/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)
суддів Іванова О.Г., Антоніка С.Г.
секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.
Представники сторін:
від позивача: Тарасевич С.В., ордер ДП №937/000039 від 10.01.2020 р., адвокат;
від відповідача: Іваненко Г.М., ордер АЕ №1008081 від 12.11.2019 р., адвокат;
від третьої особи: Шишкін О.П., довіреність №б/н від 02.01.2020 р., адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІР Сервіс Дніпро", м. Дніпро
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2019 року у справі № 904/3189/19 ( суддя Назаренко Н.Г.)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІР Сервіс Дніпро", м. Дніпро
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні Відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "БОЧКИ СК", м. Дніпро
про відшкодування завданих збитків в розмірі 339 930,90 грн.
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІР Сервіс Дніпро" із позовом про відшкодування завданих збитків, спричинених втратою автомобіля, переданого на зберігання по договору про надання послуг з технічного обслуговування в розмірі 339 930,90 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2019 у справі №904/3189/19 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні Відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "БОЧКИ СК" м. Дніпро.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2019 року у справі №904/3189/19 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволені.
Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІР Сервіс Дніпро" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 339 930,90 грн. - збитків, 5 098,96 грн.- витрат на оплату судового збору, 700,00 грн.- витрат на проведення експертизи.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІР Сервіс Дніпро" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив
скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2019 р. у справі № 904/3189/19 та ухвалити нове рішення про відмову в позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в цілому.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права при недотриманні норм процесуального права.
Апелянт посилається на те, що висновок експертного дослідження №049/19 від 13.04.2019року, який прийнятий до уваги судом, не є належним доказом розміру збитків, оскільки не містить вихідних даних, на підставі яких можливо визначити таку вартість.
Підставами встановлення судом вартості пошкодженого під час пожежі транспортного засобу є припущення експерта про те, що величина фактичного пробігу транспортного засобу приймається рівною нормативній.
Проте, докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях, оскільки вони не є фактичними даними в розумінні статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
На думку апелянта, суд дійшов помилкового висновку про те, що пожежа не є випадком, який би звільняв відповідача від відповідальності за заподіяну шкоду, і неправильно застосував до спірних правовідносин положення статті 1166 ЦК України, які не регулюють спірні правовідносини.
Крім того, апелянт посилається на те, що суд стягнув збитки за пошкодження автомобіля позивача, проте не вирішив питання про передачу автомобіля відповідачу, що є порушенням принципу розумності та справедливості.
Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2019 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІР Сервіс Дніпро" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2019 року у справі № 904/3189/19, розгляд призначено на 15.01.2020 рік колегією суддів у складі: головуючий суддя -Березкіна О.В. (доповідач); судді : Антонік С.Г., Іванов О.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2020 року розгляд апеляційної скарги було відкладено 28.01.2020 рік.
Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на стороні Відповідача - Товариством з обмеженою відповідальністю "БОЧКИ СК", надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи відповідача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення ( відзив на апеляційну скаргу).
Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи відповідача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення ( відзив на апеляційну скаргу).
В судовому засіданні представник позивача та третьої особи заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а рішення залишити без змін, а представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати, а апеляційну скаргу задовольнити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2018 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІР Сервіс Дніпро" (виконавець) було укладено Договір про надання послуг з технічного обслуговування, ремонту автотранспортних засобів та поставки запасних частин та витратних матеріалів №060918.
Відповідно до п.1.1. договору виконавець зобов'язується за завданням замовника надавати послуги з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів (надалі - АТЗ) замовника і надавати, за необхідності, останньому запасні частини та витратні матеріали, а замовник зобов'язується сплатити послуги, запасні частини та витратні матеріали у розмірі та на умовах передбачених дійсним договором.
Пунктом 2.3. договору передбачено, що виконавець починає виконувати роботу після оформлення замовником наряду-замовлення (листа-заявки). Оригінал листа-заявки залишається у виконавця, а його копія у замовника.
Відповідно до п. 2.5.договору, після приймання АТЗ виконавець несе відповідальність за його схоронність та комплектність до моменту передачі його замовнику. Виконавець не несе відповідальність за гроші, документи та цінні речі, які знаходяться у автотранспортному засобі.
Згідно з п. 3.1.4 договору, в період здійснення робіт та при вимушеному очікуванні запасних частин, які постачаються виконавцем, АТЗ надається безкоштовна охоронювана стоянка.
Згідно з п. 5.3. договору, сторона, яка порушила свої обов'язки за цим договором та спричинила цим збитки іншій стороні, зобов'язана відшкодувати збитки.
Сторони не несуть відповідальність за порушення своїх зобов'язань за цим договором, якщо це трапилось не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо вона докаже, що прийняла всі залежні від неї заходи для належного виконання зобов'язань (п. 5.6. договору).
Жодна сторона не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання або неналежне виконання обумовлено дією обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Сторона, для якої склались форс-мажорні обставини зобов'язана не пізніше 10 календарних днів з дати настання обставин повідомити у письмовій формі іншу сторону та надати підтверджуючі документи регіональною ТТП України (п. 5.7. договору).
Відповідно до п. 7.1. договору, цей договір вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє протягом одного року.
Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІР Сервіс Дніпро" із позовом про відшкодування завданих збитків, спричинених втратою автомобіля, переданого на зберігання по договору про надання послуг з технічного обслуговування в розмірі 339 930,90 грн., позивач посилався на те, що в такому розмірі йому завдані збитки внаслідок знищення автомобіля DAF XF 105.410, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, переданого відповідачу на зберігання по договору про надання послуг з технічного обслуговування.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано до справи належних доказів відсутності його вини у неналежному зберіганні майна згідно з укладеним договором, як і не доведено вжиття всіх залежних від нього заходів щодо збереження ввіреного йому майна відповідно до вимог частини 2 статті 614 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наряду - замовлення №290 від 06.09.2018 до договору №060918 від 06.09.2018, позивачем було зроблено замовлення у відповідача на виконання такого виду робіт: діагностика ходової, заміна рмк. стабілізатора автомобіля марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 .
Приймання автотранспортного засобу Виконавцем відбулось 06.09.2018 року, що підтверджується нарядом-замовленням №290 від 06.09.2018.
Позивач зазначає, що після проведення діагностики належного позивачу автомобіля, та визначення виду та переліку ремонтних робіт, необхідних для його ремонту, в усному порядку, зі старшим механіком підприємства ТОВ "ТІР Сервіс Дніпро" було визначено строк проведення ремонту - 2-3 робочі дні.
Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказаний договір є змішаним, оскільки містить у собі елементи договору про надання послуг та договору зберігання, оскільки відповідно до п. 2.5. договору після приймання АТЗ виконавець несе відповідальність за його схоронність та комплектність до моменту передачі його замовнику. Виконавець не несе відповідальність за гроші, документи та цінні речі, які знаходяться у автотранспортному засобі.
Отже, на нього розповсюджується норми Глави 66 Цивільного кодексу України, які стосуються договору зберігання та глави 63, які стосуються надання послуг.
Частиною 1 ст. 936 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (ч.1 чт. 950 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 942 ЦК України, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. При цьому, якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.
Разом з тим для виконавця за договором про надання послуг, який здійснює підприємницьку діяльність законодавцем встановлена відповідальність за порушення договору, передбачена статтею 906 ЦК України: збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.906 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 09.09.2018 року, приблизно о 10:00 год., позивачу зателефонував старший механік ТОВ "ТІР Сервіс Дніпро" та повідомив, що автомобіль позивача постраждав під час пожежі, яка відбулась на СТО по вул. Орловська, 21, де позивач його залишав для проведення ремонтних робіт.
Після прибуття до ТОВ "ТІР Сервіс Дніпро" позивачем було виявлено, що автомобіль марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був знищений повністю внаслідок пожежі.
За даним фактом слідчим відділенням Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню №12018040680001669, відомості про яке внесено до ЄРДР 02.10.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 270 КК України.
Відповідно до Акту про пожежу від 10.09.2018 року, під час пожежі, яка відбулась 09.09.2018 року за адресою: м. Дніпро, вул. Орловська, 21, було знищено автомобіль "ДАФ 105" 2006 року випуску, який належав позивачу.
Згідно з Технічним висновком №132/2018 від 15.09.2018 року щодо ймовірності причини пожежі, яка виникла 09.09.2018 року на території ПрАТ "АТП 11263" розташованому за адресою: м. Дніпро, Чечелівський район, вул. Орловська, 21, вбачається:
1. Осередок пожежі, яка виникла на території ПрАТ "АТП 11263" розташованому за адресою: м. Дніпро, Чечелівський район, вул. Орловська, 21, виражений зоною першочергового виникнення горіння і знаходиться на території, яка прилягає до будівлі по ремонту автомобілів, і обмежується ділянкою, на якій зберігались пластикові ємності та металеві бочки;
2. Пожежа, на території ПрАТ "АТП 11263" розташованому за адресою: м. Дніпро, Чечелівський район, вул. Орловська, 21, найімовірніше, виникла внаслідок нанесення стороннього джерела запалювання.
25.01.2019 року слідчим СВ Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Прудкосвист С.О., було винесено постанову про залучення до кримінального провадження №12018040680001669 у якості потерпілого ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 951 Цивільного кодексу України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості .
Висновком експертного дослідження по визначенню вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля від 13.04.2019 №049/19 встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику DAF XF 105.410, реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 339 930, 90 грн.
Враховуючи, що сторони умовами п. 2.5.договору погодили, що після приймання АТЗ виконавець несе відповідальність за його схоронність та комплектність до моменту передачі його замовнику, а згідно з п. 3.1.4 договору, в період здійснення робіт та при вимушеному очікуванні запасних частин, які постачаються виконавцем, АТЗ надається безкоштовна охоронювана стоянка, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що знищення майна, автомобіля DAF XF 105.410, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, є наслідком невжиття заходів для збереження майна, що передбачено умовами договору.
Згідно з п. 5.3. договору, сторона, яка порушила свої обов'язки за цим договором та спричинила цим збитки іншій стороні, зобов'язана відшкодувати збитки, а тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув на користь позивача вартість заподіяних збитків у сумі 339 930,90 грн. та 700 грн. вартості проведення експертного дослідження, що підтверджується квитанцією №19007 від 13.04.2019.
При цьому, доводи апелянта про те, що висновок експерта про вартість заподіяних збитків не є належним доказом, оскільки ґрунтується на припущеннях, є неспроможними з огляду на наступне.
Так, апелянт вважає, що оскільки під час огляду автомобіля експертом не встановлювались покази одометру, то достовірність висновку виключається.
Дійсно, зі змісту висновку, розділ: Обмеження щодо достовірності дослідження, вбачається, що висновки цього дослідження є достовірними за дотримання трьох умов, однією з яких є встановлення того, що показники одометру досліджуваного КТЗ відповідають дійсному пробігу і не підлягали впливу з ціллю його викривлення ( а.с. 37).
Проте, при огляді автомобіля покази одометру не встановлені, а тому експерт для подальших розрахунків величини фактичного пробігу прийняв величину, рівну фактичному пробігу. ( розділ: Ідентифікація об'єкта дослідження).
Відповідно п. 7.11 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, у разі якщо одометр технічно несправний або встановлено факт його заміни чи втручання, що призвело до зміни показань пробігу КТЗ, у подальших розрахунках слід виходити з нормативного пробігу з врахуванням строку експлуатації автомобіля.
Оскільки судом встановлено, що автомобіль позивача було повністю знищено під час пожежі, колегія суддів вважає, що у відповідності до положень Методики, експерт правильно визначив величину пробігу за нормативним значенням.
Щодо доводів апелянта про те, що стягнувши з відповідача суму заподіяних збитків, суд залишив автомобіль позивачу, що порушує вимоги справедливості, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, за фактом пожежі слідчим відділенням Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню №12018040680001669, відомості про яке внесено до ЄРДР 02.10.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 270 КК України.
Згідно розписки позивача ОСОБА_2 ., автомобіль марки DAF XF 105.410, реєстраційний номер НОМЕР_1 , прийнято ним на відповідальне зберігання у межах кримінальної справи ( а.с. 63).
Відповідно до статті 100 КПК України, речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні.
Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні підстави для вирішення питання щодо передання залишків автомобіля, відповідачу.
Доводи апелянта про те, що стався випадок у вигляді пожежі, що у відповідності до статті 617 ЦК України є підставою для звільнення його від відповідальності, є неспроможними з огляду на наступне.
За загальним правилом обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (ч. 1 ст. 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до п. 5.6 договору, сторони не несуть відповідальність за порушення своїх зобов'язань за цим договором, якщо це трапилось не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо вона докаже, що прийняла всі залежні від неї заходи для належного виконання зобов'язань.
Як встановлено судом, відповідач, як сторона договору, не надала позивачу безкоштовної охоронюваної стоянки на період виконання робіт у відповідності до п. 3.1.4 Договору, тобто, не вжила усіх необхідних заходів для належного збереження майна позивача, що є підставою для відповідальності за порушення зобов'язань за договором у вигляді стягнення збитків.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22 Цивільного кодексу України).
При цьому, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) або доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Оскільки судом встановлений факт заподіяння позивачу збитків у вигляді знищення належного йому майна, яке сталося внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, та відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності, колегія суддів вважає правильними висновки суду про стягнення цих збитків з відповідача.
При цьому, посилання суду першої інстанції на положення статті 1166 ЦК України, яка регламентує загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, не є підставою для висновків про неправильне застосування норм матеріального права, оскільки суд першої інстанції в рішення зазначив, що правовідносини сторін мають договірний характер, регламентуються відповідними нормами ЦК, які і передбачають право сторони договору на відшкодування заподіяних збитків.
Пунктом 5.7 Договору передбачено, що жодна сторона не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання або неналежне виконання обумовлено дією обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Сторона, для якої склались форс-мажорні обставини зобов'язана не пізніше 10 календарних днів з дати настання обставин повідомити у письмовій формі іншу сторону та надати підтверджуючі документи регіональною ТТП України .
Стаття 617 Цивільного кодексу України встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов'язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Під випадком ("casus") в практиці розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов'язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов'язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов'язаний або якщо на місці боржника була б інша особа.
Поняття та ознаки непереборної сили розкриваються у п. 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України. Непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності, а екстраординарна подія, яка не є звичайною.
Таким чином, пожежа, що сталася на підприємстві не є випадком в розумінні ст. 617 Цивільного кодексу України, та не є форс-мажорною обставиною, оскільки не доведена відповідачем.
З огляду на наведені норми законодавства України та встановлені судом фактичні обставини справи, суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши матеріали справи обґрунтовано дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Інші доводи апелянта є неспроможними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.
Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об'єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, пов'язані з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІР Сервіс Дніпро", м. Дніпро.
Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІР Сервіс Дніпро" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2019 року у справі № 904/3189/19 - залишити без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІР Сервіс Дніпро".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.01.2020року
Головуючий суддя О.В.Березкіна
Суддя О.Г.Іванов
Суддя С.Г.Антонік