вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" січня 2020 р. Справа№ 910/15374/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Попікової О.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Гузир І.А.,
представників сторін:
позивача: Становова Ю.В.,
відповідача: не з'явилися,
розглянувши апеляційну скаргу
Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2019
у справі № 910/15374/19 (суддя Пінчук В.І.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва"
до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про визнання права власності та зняття арешту,
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/15374/19 позовну заяву повернуто позивачу без розгляду.
Ухвала місцевого суду мотивована тим, що позивач подав позовну заяву з порушенням правил об'єднання позовних вимог, що відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України є підставою для повернення позовної заяви і доданих до неї документів.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, АТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до місцевого суду для продовження розгляду.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що позивач у позовній заяві об'єднав вимоги, пов'язаних між собою підставою виникнення та поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги, а тому у місцевого суду не було підстав для повернення позовної заяви і доданих до неї документів на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2019 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/15374/19, розгляд справи призначено на 15.01.2020.
Представники відповідача в судове засідання 15.01.2020 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду України від 15.01.2020 відкладено розгляд апеляційної скарги на 29.01.2020, витребувано у позивача для огляду оригінал позовної зави (та належним чином засвідчену копію), яку йому було повернуто ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/15374/19.
16.01.2020 до Північного апеляційного господарського суду України надішли витребуванні у позивача документи.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованої зміни складу суддів від 28.01.2020, сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Корсак В.А., у зв'язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці та перебуванням судді Агрикової О.В. на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду України від 29.01.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/15374/19 прийнято до провадження у визначеному складі суду, розгляд апеляційної скарги у справі № 910/15374/19 призначено на 29.01.2020.
В судовому засіданні 29.01.2020 представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу.
Представники відповідача в судове засідання не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності вказаних представників.
Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" - звернувся до місцевого господарського суду з позовом до відповідача - Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить суд:
- визнати право власності на об'єкти рухомого майна та нерухомого майна, на прості іменні акції, на дебіторську заборгованість, а також на обладнання, електронні прилади, оргтехніку, всього 1454 найменувань;
- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з майна ДП "Укрзалізничпостач", накладений постановою про арешт майна боржника від 12.11.2015 ВП № 49357355 (в межах здійснення виконавчого провадження №49357355 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2012 у справі № 34/16, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2015, про стягнення з ДП "Укрзалізничпостач" на користь АБ "Укргазбанк" 49.058.287,30 грн заборгованості за договором поставки від 14.10.2010 № ЦХП-14-02210-01).
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
В оскаржуваній ухвалі місцевий суд вказав, що позивач в одній позовній заяві об'єднав дві вимоги, які між собою жодним чином не пов'язані і сумісний розгляд яких перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін і суттєво утруднить вирішення спору.
Місцевий суд відзначив, що позивач просить визнати право власності на нерухоме та рухоме майно, а також на обладнання, електронні прилади, оргтехніку, та право власності на акції, всього 1454 найменувань. Натомість виконавчою службою накладений арешт на все майно, яке на час накладання арешту належить позивачу.
Таким чином, за висновком місцевого суду, вимога про визнання права власності на майно (1454 найменувань) ніяким чином не пов'язана з постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби про накладення арешту на все майно, яке належить позивачу на час прийняття постанови, тобто на 12.11.2015.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог.
За таких обставин місцевий суд повернув позовну заяву та додані до неї документи на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Колегія суддів вважає, що у місцевого суду не було підстав для повернення позовної заяви та доданих до неї документів з огляду на таке.
Як зазначалось вище, частиною 1 статті 173 ГПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом, позивач просив визнати за АТ «Укрзалізниця» право власності на майно, набуте АТ «Укрзалізниця» (за переліком), а також зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з майна ДП «Укрзалізничпостач», що накладений постановою про арешт майна боржника від 12.11.2015 ВП№ 49357355 (в межах здійснення виконавчого провадження № 49357355 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2012 у справі № 34/16, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2015, про стягнення з ДП «Укрзалізничпостач» на користь АБ «Укргазбанк» 49.058.287,30 грн. заборгованості за договором поставки від 14.10.2010 № ЦХП-14-02210-01).
Як зазначає позивач, 19.09.2018 йому стало відомо, що 23.11.2015 на адресу ДП «Укрзалізничпостач» надійшла постанова Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 12.11.2015 в межах виконавчого провадження № 49357355, відповідно до якої накладено арешт на все майно ДП «Укрзалізничпостач».
Відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та на виконання його вимог постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»» (далі - Постанова № 200) утворено Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком № 1.
Як зазначено у п. 2 Постанови № 200, статутний капітал Товариства формується шляхом внесення до нього, зокрема, майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за Товариством на праві господарського відання згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.
До переліку, наведеному у зазначеному додатку, включено підприємство залізничного транспорту - ДП «Укрзалізничпостач».
Державну реєстрацію ПАТ «Укрзалізниця» здійснено 21.10.2015, про що свідчить відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як зазначає позивач, 31.07.2015 голова і члени комісії з утворення ПАТ «Укрзалізниця» з однієї сторони та голова і члени комісії з реорганізації ДП «Укрзалізничпостач» з іншої сторони підписали передавальний акт, згідно з яким ПАТ «Укрзалізниця» є правонаступником всього майна ДП «Укрзалізничпостач».
Статтею 5 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» передбачено, що переоформлення правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, внесені до статутного капіталу Товариства, здійснюється протягом двох років з дня державної реєстрації Товариства. Державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу Товариства, здійснюється на підставі передавального акта та акта оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу Товариства. Передавальний акт та/або акт оцінки майна залізничного транспорту є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу Товариства.
З урахуванням наведеного позивач стверджує, що станом на момент винесення Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанови від 12.11.2015 про арешт майна ДП «Укрзалізничпостач» вказане майно належало на праві власності Товариству.
Відтак, позивач вважає, що фактичне накладення на вказане майно арешту після набуття Товариством на нього майнових прав вказує на порушення прав та законних інтересів АТ «Укрзалізниця» як власника майна.
Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Колегія суддів також відзначає, що частиною 1 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» прямо передбачено право особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Беручи до уваги наведене, апеляційний суд вважає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, оскільки заявлені ним вимоги є похідними вимогами, які пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, позивачем належним чином обґрунтовано пов'язаність поданих до позовної заяви доказів та підставу виникнення, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
При цьому, на стадії відкриття провадження у справі, суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви, виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог ГПК України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору. Відтак, висновки суду першої інстанції про непов'язаність позовних вимог підставами виникнення є необґрунтованим.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що у місцевого суду не було підстав для повернення позовної заяви і доданих до неї документів на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Частиною 1 ст. 271 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 280 ГПК України).
Частиною 3 ст. 271 ГПК України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного ухвала місцевого суду про повернення позовної заяви підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до місцевого суду.
Судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають розподілу місцевим судом відповідно до ст. 129 ГПК України за результатами подальшого розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/15374/19 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/15374/19 скасувати.
3. Справу №910/15374/19 передати на розгляд Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 30.01.2020.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
О.В. Попікова