вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" січня 2020 р. Справа№ 920/871/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Котовська Т.О.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця"
на рішення господарського суду Сумської області від 21.10.2019 (повне судове рішення складено 21.10.2019)
у справі № 920/871/19 (суддя Котельницька В.Л.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Сумський завод гумотехнічних виробів", м. Суми
про стягнення 164 119, 76 грн.
Короткий зміст позовних вимог.
В серпні 2019 року Акціонерне товариство "Українська залізниця"в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Сумський завод гумотехнічних виробів" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 139 392,00 грн. штрафу та 24 727,76 грн. пені.
Позовна заява мотивована простроченням поставки відповідачем продукції за договором поставки від 18.03.2019 № ОД/НХ-1946-НЮ.
Матеріально-правовою підставою позову визначені ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 629, 712 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), ст.ст. 193, 216, 230, 231, 269 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України).
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на прострочення оплати позивачем раніше поставленого йому товару.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням господарського суду Сумської області від 21.10.2019 у справі №920/871/19 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 000,00 грн. пені, 10 000,00 грн. штрафу за порушення зобов'язань за договором поставки № ОД/НХ-1946-НЮ від 18.03.2019 та 2 461,80 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що прострочення відповідача з поставки товару виникло внаслідок прострочення позивача з оплати вартості раніше поставленого йому товару. Суд дійшов висновку про можливість зменшення нарахованих позивачем до стягнення штрафних санкцій, враховуючи те, що позивач не зазнав збитків у зв'язку з несвоєчасною поставкою товару. Обґрунтовуючи своє рішення суд послався на ст.ст. 526, 530, 549, 551, 610, 612, 626, 629, 627, 712 ЦК України, ст.ст. 20, 193, 230, 233, 265, 321 ГК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 21.10.2019 по справі № 920/871/19 скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення не врахував відсутності клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, невжиття відповідачем заходів для виконання своїх зобов'язань та відсутності поважних причин неналежного виконання відповідачем умов договору.
Узагальнений доводи та заперечення інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на апеляційну скаргу).
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача на адресу суду не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників учасників справи.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2019 справа № 920/871/19 передана на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" на рішення господарського суду Сумської області від 21.10.2019 у справі № 920/871/19 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" на рішення господарського суду Сумської області від 21.10.2019 у справі № 920/871/19, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 29.01.2020.
Представник позивача в судовому засіданні 29.01.2020 підтримав апеляційну скаргу і просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 29.01.2020 не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Будь-яких заяв або клопотань від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанцій, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 18.03.2019 між Акціонерним товариством "Українська залізниця"в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Сумський завод гумотехнічних виробів", як постачальником, укладений договір поставки №ОД/НХ-1946-НЮ (далі Договір), за умовами якого, постачальник передає у власність замовника, а замовник оплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами (далі товар), які зазначені у специфікації (Додаток № 1), що додається до договору про закупівлю і є його невід'ємною частиною. Постачальник передає у власність замовника товар на умовах, зазначених у договорі (а.с.75-79).
Специфікацією № 1 передбачена поставка Прокладки нашпальної гумової для рейкових колій ПН (далі - Товар) у кількості 155 100 за ціною 19,36 грн. без ПДВ на загальну суму 3 002 736,00 грн. без ПДВ (а.с.20).
За умовами п.п. 5.1., 7.2. Договору товар має бути поставлений на підставі письмових заявок впродовж 10 робочих днів з моменту їх отримання будь-яким способом (факсом: (0542) 683-060; електронною поштою: sumguma@ukr.net; листом за адресою: 40007, м. Суми, вул. Прикордонна, буд.47) постачальником у кількості, визначеній у заявці. Розрахунки за поставлений товар здійснюються замовником протягом 30 банківських днів з дати поставки товару, але не раніше дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування операцій по постачанню товару, який підлягає оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених чинним законодавством порядку та строки. У разі реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН з порушенням граничних строків їх реєстрації, встановлених чинним законодавством, оплата здійснюється протягом 10 банківських днів після реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Як підтвердили сторони під час розгляду справи у суді, усі заявки надходили від позивача на електронну пошту відповідача.
Так, перша заявка від 28.03.2019 отримана відповідачем 29.03.2019 (а.с.50-51). Відтак строк поставки, який передбачений договором, настав 12.04.2019, а відповідач виконав свої зобов'язання 03.04.2019. Згідно умов пункту 7.2 договору строк оплати настав 21.05.2019, однак позивачем поставлений товар оплачено з простроченням на 8 днів - 29.05.2019 та не у повному обсязі (позивачем 29.05.2019 сплачено 200 000,00 грн.). Податкова накладна зареєстрована 18.04.2019 (а.с.60-62).
Друга заявка від 19.04.2019 отримана відповідачем 22.04.2019 (а.с.52-53). Відтак строк поставки, який передбачений договором, настав 09.05.2019, поставка за другою заявкою здійснена 19.04.2019 за усною домовленістю між сторонами. Згідно умов пункту 7.2 договору строк оплати настав 05.06.2019. Повний розрахунок по другій заявці відбувся 09.07.2019. Податкова накладна зареєстрована 25.04.2019 (а.с.63-65).
Поставка товару згідно з третьою заявкою позивача, отриманою відповідачем 22.05.2019 (а.с.54-55), здійснена 12.07.2019, хоча згідно умов договору поставка товару за цією заявкою мала бути здійснена 05.06.2019. Податкова накладна зареєстрована 19.07.2019 (а.с.66-68).
Судом першої інстанції встановлено, що 03.06.2019 відповідач направив на електронну адресу відповідача вимогу № 205 у порядку досудового врегулювання спору (а.с.58), у якій повідомив позивача, що оскільки ним не проведено оплату за попередні поставки товару згідно першої та другої заявок, у відповідача було відключене електропостачання (що унеможливило відвантаження товару), за яке він мав намір розрахуватись коштами, які мали б надійти від позивача, у зв'язку з чим відповідач вимагав у триденний строк з дня отримання даної вимоги оплатити виниклу заборгованість та повідомив про можливість застосування штрафних санкцій.
Отримавши вказану вимогу позивач відповіді на неї не надав, що позивачем не заперечувалось.
Крім того, довідка щодо оплати за договором поставки № ОД/НХ-1946/НЮ від 18.03.2019, надана позивачем, також підтверджує факти оплати поставленого відповідачем товару з простроченням (а.с.22).
За неналежне виконання договірних зобов'язань сторони договору поставки №ОД/НХ-1946-НЮ від 18.03.2019 встановили відповідальність, яку узгодили у розділі 11 цього договору «Відповідальність сторін».
Так, відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 11.3 договору поставки у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару, за кожний день затримки; за порушення термінів поставки продукції, визначених договором, постачальник має сплачувати штраф у розмірі 20 % від суми непоставленої в строк продукції.
Отже, причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій за порушення строків поставки товару.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм Параграфа 3 Глави 54 ЦК України та Параграфа 1 Глави 30 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу вимог ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України зобов'язання підлягає виконанню належним чином відповідно до визначених умов та у встановлений строк. Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України).
Частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
За неналежне виконання договірних зобов'язань сторони договору поставки №ОД/НХ-1946-НЮ від 18.03.2019 встановили відповідальність, яку узгодили у розділі 11 цього договору.
Так, відповідно до абз. 1, 2 п. 11.3 договору поставки у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару, за кожний день затримки; за порушення термінів поставки продукції, визначених договором, постачальник має сплачувати штраф у розмірі 20 % від суми непоставленої в строк продукції.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання. Пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 139 392,00 грн. штрафу та 24 727,76 грн. пені згідно договору поставки.
Можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) передбачені ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Частинами 1 та 2 ст. 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання, відповідність / невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд з дотриманням правил ГПК України вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та його розмір.
Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу (пені), який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України) та принципах господарського судочинства відповідно до ст. 2 ГПК України.
Свій висновок про можливість зменшення розміру пені та штрафу, нарахованої на підставі п. 11.3 договору поставки від 18.03.2019 № ОД/НХ-1946-НЮ суд першої інстанції обґрунтував тим, що: прострочення відповідача з поставки товару зумовлено простроченням позивача з оплати вартості раніше поставленого йому товару та після здійснення позивачем оплати відповідач протягом трьох днів здійснив поставку відповідної партії товару; судом враховано ступінь виконання зобов'язань сторонами договору, з'ясовано рівень добросовісності сторін щодо повідомлення контрагента за договором щодо неможливості своєчасного виконання зобов'язання та наміри сторін до позасудового врегулювання спору, а також відсутність в матеріалах справи будь-яких відомостей з приводу того, що позивач зазнав збитків внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань.
Таким чином, дослідивши зібрані у справі докази та обставини справи в їх сукупності, урахувавши наведені положення законодавства, суд першої інстанції правомірно скористався наданим ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України правом щодо зменшення розміру пені та штрафу, забезпечивши баланс інтересів сторін.
Колегією суддів враховано, що з огляду на приписи ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ч. 1 ст. 3 і ч. 4 ст. 11 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон) встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних у даній справі судових рішень відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Сумської області від 21.10.2019 у справі № 920/871/19 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення господарського суду Сумської області від 21.10.2019 у справі № 920/871/19.
4. Матеріали справи № 920/871/19 повернути до господарського суду Сумської області.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 30.01.2020.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
С.В. Владимиренко