вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" січня 2020 р. Справа№ 920/921/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Соловей П.О.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали апеляційної скарги Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Сумській області
на рішення господарського суду Сумської області від 04.11.2019 (повне рішення складено 06.11.2019)
у справі №920/921/19 (суддя Соп'яненко О.Ю.)
за позовом: Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Сумській області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будцентр ЛТД"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Вирівська сільська рада Білопільського району Сумської області
про стягнення завищеної вартості будівництва в сумі 5 136,00 грн.
Короткий зміст позовних вимог.
В серпні 2019 року Північно-Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Сумській області звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будцентр ЛТД" про стягнення 5 136,00 грн. завищеної вартості будівництва.
Позов мотивовано безпідставним включенням до актів виконаних робіт форми КБ-2в за грудень 2015 року документально непідтверджених витрат матеріальних ресурсів, що призвело до завищення вартості будівництва дитячих майданчиків.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням господарського суду Сумської області від 04.11.2019 у справі №920/921/19 в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивачем не підтверджено обґрунтованості та законності позовних вимог щодо стягнення з відповідача завищеної вартості виконаних робіт у розмірі 5 136,00 грн. на підставі акта ревізії фінансового-господарської діяльності та ст.1212 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з ухваленим рішенням, Північно-Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Сумській області звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 04.11.2019 у справі №920/921/19 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; судові витрати покласти на відповідача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем без достатньої правової підстави було включено до актів виконаних робіт форми КБ-2в за грудень 2015 року документально непідтверджених витрат матеріальних ресурсів, що призвело до завищення вартості будівництва дитячих майданчиків ДНЗ на загальну суму 5 136, 00 грн. (з ПДВ) у зв'язку з чим, у відповідності до ст.1212 ЦК України у відповідача виникає зобов'язання щодо повернення вказаної суми коштів Вирівській сільській раді Білопільського району Сумської області. Оскільки Вирівська сільська рада є органом місцевого самоврядування та кошти зайво сплачені з місцевого бюджету законність яких перевіряла Держаудитслужба, позивач в порядку п.10 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в України» звернувся до суду з відповідною позовною заявою виключно в інтересах держави з метою усунення виявленого в ході проведення контрольного заходу порушення.
Узагальнений доводи та заперечення інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на апеляційну скаргу).
Відзив на апеляційну скаргу відповідач та третя особа до суду не подали.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст. 263 ГПК України).
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2019 справу № 920/921/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Ходаківської І.П., суддів: Владимиренко С.В., Корсака В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Сумській області на рішення господарського суду Сумської області від 04.11.2019 у справі №920/921/19, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15.01.2020.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2019 у зв'язку з перебуванням судді Корсака В.А. у відпустці, справу № 920/921/19 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 апеляційну скаргу Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Сумській області на рішення господарського суду Сумської області від 04.11.2019 у справі №920/921/19 прийнято до свого провадження вказаною колегією суддів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 задоволено клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, розгляд справи відкладено на 29.01.2020.
Представник позивача в судовому засіданні 29.01.2020 підтримав апеляційну скаргу і просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат.
Представник відповідача та третьої особи в судове засідання 29.01.2020 не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Будь-яких заяв або клопотань від відповідача та третьої особи до суду не надходило.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанцій, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 19.05.2015 між Вирівською сільською радою (третьою особою), як замовником, та Товариством з обмеженою діяльністю "Будцентр ЛТД" (відповідачем), як підрядником, укладено договори №№12-07/01, 12-07/02.
За умовами договорів:
- підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти від підрядника виконані роботи та оплатити їх вартість за домовленістю сторін та згідно умов цього договору (п.п.1.1., 1.2. договорів);
- підрядник зобов'язується власними та залученими силами та засобами виконати наступні роботи згідно з проектно-кошторисною документацією і здати у встановлений сторонами термін: «Будівництво дитячого майданчика ДНЗ (ясла-садок) "Дюймовочка" по вул. 8-го Березня, с. Білани Білопільського району Сумської обл.» (п.2.1. договору №12-07/01) та «Будівництво дитячого майданчика ДНЗ (ясла-садок) "Ластівка" по вул. Леніна 42, с. Вири Білопільського району Сумської обл.» (п.2.1. договору №12-07/02)
- вартість та витрати по виконанню робіт визначається згідно договірної ціни і становить 24 853,39 (п. 4.2 договорів);
- замовник за домовленістю сторін перераховує аванс в розмірі 7 456,02 грн., в т. ч. ПДВ - 1242,67 грн. в строк 5 календарних днів від дати підписання цього договору (п.5.3. договорів);
Відповідачем були виконані роботи з будівництва дитячого майданчика ДНЗ (ясла-садок) "Дюймовочка" по вул. 8-го Березня, с. Білани Білопільського району Сумської області та дитячого майданчика ДНЗ (ясла-садок) "Ластівка" по вул. Леніна 42, с. Вири Білопільського району Сумської обл., передбачені умовами договорів підряду №№12-07/01, 12-07/02 від 19.05.2015, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями підписаних без застережень і зауважень сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідками про їх вартість за грудень 2015 року (а.с.37-53).
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на:
- проведення планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, за результатами якої було складено акт від 14.12.2018 №18.8-10/09, та проведення зустрічної звірки у підрядника - виконавця робіт по будівництву дитячих майданчиків - Товаристві з обмеженою відповідальністю "Будцентр ЛТД", якою встановлено, що у вказаний період між ТОВ "Будцентр ЛТД" та Вирівською сільською радою здійснювались взаєморозрахунки за виготовлення та встановлення дитячих ігрових майданчиків на загальну суму 49706,78 гривень;
- відповідно до наданого до звірки акта виконаних робіт форми КБ-2в за грудень 2015 року, ТОВ "Будцентр ЛТД" виконано робіт з будівництва дитячого майданчика для ДНЗ "Дюймовочка" на загальну суму 24853,39 гривень;
- зазначений акт форми № КБ-2в підписано з боку Підрядника директором ТОВ "Будцентр ЛТД" Слюсенко Н.А., з боку Замовника - головою Вирівської сільської ради Шкурат С.В. Підписи скріплено печатками обох сторін;
- відповідно до даних бухгалтерського обліку ТОВ "Будцентр ЛТД", субрахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", оплату за виконані роботи по вищезазначеному об'єкту проведено Вирівською сільською радою в сумі 24853,39 грн, а саме: 28.05.2015 - 7456,02 грн, 24.12.2015 - 17397,37 гривень;
- проведеною звіркою достовірності витрат матеріальних ресурсів, включених до акту виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2015 року, встановлено, що до акту прийому виконаних робіт форми КБ-2в включені витрати матеріальних ресурсів, вартість та обсяг яких не підтверджено документально;
- проведеною перевіркою достовірності включення вартості будівельних матеріалів, виробів і конструкцій до підсумкової відомості ресурсів, а в подальшому і до акта приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2015 року по зазначеному вище об'єкту встановлено, що по позиції 6 включено вартість дитячого ігрового комплексу в кількості 1 шт, вартістю 10316,45 грн, що відображено в формі КБ-2в;
- опрацюванням первинних бухгалтерських документів ТОВ "Будцентр ЛТД", фактичні витрати на виготовлення дитячого ігрового комплексу склали 8176,45 грн без ПДВ, що підтверджено даними, занесеними до специфікації, фактичними витратами по ТОВ "Будцентр ЛТД" - актами на списання по виготовленню дитячого ігрового комплексу, даними субрахунку 205 "Будівельні матеріали" на списання матеріальних цінностей по ТОВ "Будцентр ЛТД";
- тобто, безпідставне включення до акту виконаних робіт форми КБ-2в за грудень 2015 року документально непідтверджених витрат матеріальних ресурсів, призвело до завищення вартості будівництва дитячого майданчика ДНЗ (ясла - садочок) по вул. 8-го Березня, с. Білани Білопільського району на суму 2140,00 гривень. З урахуванням того, що ТОВ "Будцентр ЛТД" в 2015 році є платником ПДВ, загальна сума завищення вартості будівництва дитячого майданчика склала 2568,00 грн.;
- аналогічне завищення вартості будівельних робіт встановлено проведеною зустрічною звіркою у ТОВ "Будцентр ЛТД" і по договору підряду від 19.05.2015 № 12-07/02, в наслідок безпідставного включення до акту виконаних робіт форми КБ-2в за грудень 2015 року документально не підтверджених витрат матеріальних ресурсів, що призвело до завищення вартості будівництва дитячого майданчика ДНЗ (ясла - садочок) по вул. Леніна, 42, с. Вири, Білопільського району Сумської області" на суму 2140,00 гривень. З урахуванням того, що ТОВ в 2015 році є платником ПДВ, загальна сума завищення будівельних робіт склала 2568,00 гривень;
- таким чином, загальна сума завищення вартості будівельних робіт по ТОВ "Будцентр ЛТД" у 2015 році складає 5136,00 грн, які сплачено Вирівською сільською радою Білопільського району Сумської області в повній сумі;
- при цьому, відповідно до п. 6.3.3 ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 Правил визначення вартості будівництва, при погодженні договірної ціни замовник, розглядаючи її складові, перевіряє ціни на матеріально-технічні ресурси, які повинні прийматися за відповідними обгрунтованими (як правило, при всіх рівних характеристиках) цінами на відповідні ресурси;
- отже, всупереч п. 6.3.3 ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 Правил визначення вартості будівництва, в грудні 2015 року завищено вартість будівництва двох дитячих майданчиків на замовлення Вирівської сільської ради, внаслідок завищення вартості матеріальних ресурсів, прийнятих при визначенні вартості будівельних робіт по формі КБ-2в на загальну суму 5136,00 грн з ПДВ, що призвело до нанесення матеріальної шкоди (збитків) Вирівській сільській раді на зазначену суму;
- фінансово-господарські операції з прийняття завищеної вартості будівельних робіт в бухгалтерському обліку Вирівської сільської ради відображені в меморіальному ордері № 6 "Накопичувальна відомість за розрахунками з іншими кредиторами" за грудень 2015 року за дебетом субрахунку 802 "Витрати з місцевого бюджету на утримання установи та інші заходи" та кредитом субрахунку 675 "Розрахунки з іншими кредиторами";
- операції з оплати завищеної вартості робіт в бухгалтерському обліку Вирівської сільської ради відображено в меморіальному ордері № 6 "Накопичувальна відомість за розрахунками з іншими кредиторами" за грудень 2015 року за дебетом субрахунку 675 "Розрахунки з іншими кредиторами" та кредитом субрахунків 321 "Реєстраційний рахунок";
- відповідне порушення призвело до завищення у формі Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду (форма №4-3 м) за 2015 рік касових і фактичних видатків по КФК 150101 "Капітальні вкладення" за КЕКВ 3122 "Капітальне будівництво (придбання інших об'єктів)" на загальну суму 5136,00 грн, чим порушено п. 1.2 Порядку № 44 (зі змінами);
- позивач наголошує на тому, що вказане порушення до початку ревізії самостійно Закладом не виявлено та не усунуто;
- з метою усунення виявлених порушень, на підставі п. 7 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 №2939, сільському голові Вирівської сільської ради Кулаку М.І. пред'явлено вимогу від 18.12.2018 № 20-18-08-14/4171 "Про усунення порушень" в строк до 21 січня 2019 року;
- однак, на момент звернення до суду об'єктом контролю не виконано лист-вимогу "Про усунення порушень",що є порушенням ч. 2 ст. 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", в частині того, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими до виконання службовими особами об'єктів, що контролюються;
- таким чином, позивач просить стягнути з відповідача в дохід бюджету Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області 5 136,00 грн., одержаних підрядником (відповідачем) від замовника (третьої особи) в порядку ст.1212 ЦК України, як безпідставно отриманих за договорами №12-07/01, 12-07/02 від 19.05.2015.
Отже, причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача в дохід бюджету Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області суми завищення вартості будівництва в розмірі 5 136, 00 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
За приписами ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Таким чином, колегія суддів вважає необхідним зауважити, що застосування ст. 1212 ЦК України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі №6-88цс13, від 02.09.2014 у справі №910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі №910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 19.03.2018 у справі №904/5844/17.
Крім того, колегія суддів зазначає, що за змістом положень ст. 1212 ЦК України про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов'язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали. А отже, кошти, отримані як оплата за виконання робіт за договором і набуті за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі N 5006/18/13/2012, від 14.10.2014 у справі № 922/1136/13 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 19.03.2018 у справі №904/5844/17.
Враховуючи вищевикладене та встановлені обставини справи щодо перерахування третьою особою грошових коштів на виконання умов договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені до стягнення кошти у сумі 5 136,00 грн. були набуті відповідачем за наявності їх правової підстави, що виключає можливість їх витребування на підставі ст.1212 ЦК України, як безпідставно набутого майна.
Виявлені ревізією Північно-східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області порушення не впливають на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати.
Крім того, акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки.
При цьому акти ревізії та документальних перевірок не мають обов'язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.
Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 07.07.2015 у справі № 21-334а15.
За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі № 21-237а13, постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17, від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 06.07.2018 у справі № 904/7287/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17 та від 13.02.2018 у справі №910/12793/17.
До того ж акт ревізії не може встановлювати обов'язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу ст. 19 ГК України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.
Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому кошти.
Так, відповідно до п. 3 ч.1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Тобто укладання сторонами у справі договору підряду, дії сторін по виконанню їх умов, у тому числі проведення відповідних робіт та їх оплата є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.
Таким чином, обсяг прав, обов'язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних будівельних робіт та договором.
Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.
Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути достатнім доказом порушення відповідачем зобов'язань за договорами підряду.
Виходячи з викладеного вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не підтверджено обґрунтованості та законності позовних вимог щодо стягнення з відповідача завищеної вартості виконаних робіт у розмірі 5 136, 00 грн. на підставі акта ревізії фінансового-господарської діяльності та ст. 1212 ЦК України.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".
Згідно положень ст. 2 цього Закону головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
За змістом ст.ст. 3, 4 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі органом державного фінансового контролю фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Отже, виходячи з аналізу наведених положень закону, орган державного фінансового контролю в межах своїх повноважень, серед іншого, здійснює державний фінансового контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності втому числі на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства. При цьому, державний фінансовий контроль забезпечується через проведення державного фінансового аудиту та інспектування.
Як встановлено судом, державний фінансовий контроль на Вирівській сільській раді Білопільського району Сумської області здійснювався шляхом проведення інспектування, адже проведено саме ревізію фінансово-господарської діяльності за наслідком якої складено акт.
Згідно положень ч. 1 ст. 8 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", до основних функцій органу державного фінансового контролю належить здійснення державного фінансового контролю за цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів, усуненням виявлених недоліків і порушень, вжиття в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб.
Фінансовий контроль здійснюється за цільовим використанням саме коштів державного та місцевого бюджету.
Згідно п.п. 7, 8, 10 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право:
- пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;
- у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства;
- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів;
Водночас, п. 50 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її межрегіональними територіальними органами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006 (далі за текстом - "Порядок № 550"), встановлено, що результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.
Аналізуючи положення ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та пункту 50 Порядку, можна дійти висновку про те, що органу державного фінансового контролю надано право звертатись до суду з вимогою про стягнення у дохід держави коштів лише у випадку, якщо такі отримані за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
У такому випадку, якщо вважати, що безпідставна переплата витрат на будівництво дитячого майданчика ДНЗ (ясла-садочок) по вул. 8-го Березня, с. Білани Білопільського району у господарських правовідносинах Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області та ТОВ "Будцентр ЛТД", то така (переплата у загальному розмірі 5136,00 грн.) може бути стягнута у дохід місцевого бюджету, за умови, що це кошти саме цього бюджету, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених підстав та з порушенням законодавства.
Проте, дана обставина судом не встановлена та позивачем не доведена.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не подано належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача в дохід бюджету Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області оплати завищеної вартості будівництва в розмірі 5 136,00 грн., у зв'язку з чим вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії), від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Водночас вимога пункту 1 статті 6 названої Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за підсумками розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає і судові витрати за її подання покладаються судом на скаржника відповідно до вимог зазначеної статті.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Сумській області залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Сумської області від 04.11.2019 у справі №920/921/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи №920/921/19 повернути до господарського суду Сумської області.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 ГПК України.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 30.01.2020.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
С.В. Владимиренко