вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" січня 2020 р. Справа№ 911/2140/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Гаврилюка О.М.
Суліма В.В.
секретар судового засідання: Вайнер Є.І.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 29.01.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест"
на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2019 (повний текст рішення складено - 28.10.2019)
у справі № 911/2140/19 (суддя - Бабкіна В.М.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест"
про стягнення 84 980,00 грн. штрафу,-
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест" (далі - відповідач) про стягнення 84 980,00 грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Укр-Транс-Інвест" під час заповнення залізничної накладної № 43730068 зазначено невірну масу вантажу. Залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої виявлено, що фактична маса вантажу у вагоні не відповідає масі вантажу, вказаній відправником у накладній, а саме - на 4900 кг менше, про що було складено комерційний акт. Враховуючи наведене, позивачем відповідно до статей 122, 118 Статуту залізниць України нараховано відповідачу штраф у розмірі 84 980,00 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 28.10.2019 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" 84 980 грн. 00 коп. штрафу та 1 921 грн. 00 коп. судового збору.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивач правомірно застосував штрафні санкції на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України, оскільки відповідачем порушені вимоги Статуту залізниць України в частині неправильного зазначення у накладній маси вантажу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2019 у справі № 911/2140/19 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Апелянт зазначає, що накладення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати, що застосоване залізницею до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест" за неправильно зазначену у накладній масу вантажу на підставі п. 5.5. «Правил оформлення перевізних документів» та статей 118, 122 Статуту залізниць України суперечить вимогам статей 216, 231 Господарського кодексу України, п. 15 «Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади», тому є незаконним.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест" вважає, що, оскільки Постанова Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 "Про затвердження Статуту залізниць України" не проходила державну реєстрацію у Міністерстві юстиції України, тому норми Статуту залізниць України не набрали чинності та не можуть бути застосовані.
Скаржник стверджує, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку для надання відзиву на позовну заяву, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест" не мало можливості для підготовки відзиву на позовну заяву у строк, наданий судом першої інстанції, у зв'язку із отриманням копії позовної заяви із запізненням.
Апелянт вказує, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження призвів до погіршення правового становища скаржника, шляхом позбавлення можливості оскарження рішення у суді касаційної інстанції.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу позивача
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2019 справу № 911/2140/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М. Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест" на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2019 у справі № 911/2140/19 та розгляд справи призначено на 29.01.2020.
Явка представників сторін
Позивач у судове засідання, призначене на 29.01.2020, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, наявним у матеріалах справи.
Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка позивача обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача за наявними у справі матеріалами.
Позиції учасників справи
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції 29.01.2020 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
16.02.2019 зі станції Суми Південної залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест" (вантажовідправник) за накладною №43730068 відправлено вагон №677654749 з вантажем "Брухт чорних металів, не поіменований в алфавіті. Навалом, вид 3, укриття листами, помаркований вапном", на станцію призначення - Кривий Ріг Придніпровської залізниці, одержувач вантажу - ТОВ "Керамет-Україна".
Згідно з даними накладної №43730068 вантаж завантажений у вагон вантажовідправником (графа 28); маса вантажу визначена відправником - 62400 кг (графа 24); спосіб визначення маси - вагонні ваги (графа 26).
21.02.2019 на проміжній станції Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці позивачем проведено перевірку маси вантажу у вагоні та складено акт загальної форми № 300 ф. ГУ-23 (зваж по ГУ-78), в якому зазначено, що фактична маса брутто вагона склала 81300 кг, тара вагона з ПД 23800 кг. Маса вантажу нетто за ПД 62400 кг. Фактична маса вантажу нетто 57500 кг, що менше документу на 4900 кг. Складено актовий матеріал.
За результатами перевірки складено комерційний акт № 450003/33/159 від 21.02.2019.
Згідно з розділом «Д» комерційного акта переважування вагону № 677654749 проводилось у статичному режимі, з повною зупинкою та розчепленням на справних вагонних 150 тонних електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол, заводський № 032, що пройшли держповірку 28.12.2018, у присутності ДСЗ Клюєва А.С ., АРВ Плітченко І.П., приймальника поїздів Кокошинської Л.П. Виявилось, що вага вантажу у вагоні № 677654749: брутто - 81300 кг, тара за документом - 23800 кг, вага нетто - 57500 кг, що менше ваги вказаної в перевізному документі на 4900 кг. Навантаження на рівні бортів. Поверхня вкрита листами заліза, маркований вапном. Листове покриття та маркування не порушено. Вагон без дверей розвантажувальні люки з обох сторін закриті та укручені. У технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась.
У результаті виявленого неправильного зазначення ТОВ "УКР-ТРАНС-ІНВЕСТ" маси вантажу у накладній № 43730068, позивач на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць нарахував відповідачу штраф у розмірі 84980,00 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із приписами статті 306 Господарського кодексу України встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Положеннями статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Частиною 9 статті 10 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.
Відповідно до частини 2 статті 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, Статут визначає права, обов'язки і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. На підставі цього Статуту Міністерством транспорту України затверджені Правила перевезення вантажів, обов'язкові для всіх юридичних осіб і фізичних осіб на території України (стаття 5 Статуту).
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Відповідно до статті 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (стаття 24 Статуту залізниць України).
Статтею 37 Статуту залізниць України, п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів та п. 5 Наказу Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 "Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів", представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.
Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 1.3 Правил оформлення перевізних документів (далі - Правил) на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевідного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.
Згідно з пунктом 2.1 вказаних Правил оформлення перевізних документів, вантажовідправник при заповненні комплекту перевізних документів повинен вказати масу вантажу у кілограмах.
Статтею 37 Статуту залізниць України встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх масса. Маса вантажів визначається відправником.
Згідно з частиною 1 статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
З матеріалів справи вбачається, що комерційним актом №450003/33/159 від 21.02.2019 засвідчено факт розбіжності маси вантажу, зазначеної у перевізному документі від 16.02.2019 №43730068, на 4900 кг, а також вказано, що вантаж помаркований вапном, маркування не порушене.
Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому є належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.
Відповідачем не надані жодні докази, які б свідчили про намагання оскаржити відомості, викладені у комерційному акті.
Згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до частини 1 статті 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Судом першої інстанції встановлено, що за накладною №43730068 від 16.02.2019 у вагоні №67654749 маса вантажу складає 62 400 кг, однак, фактично маса вантажу складає 57500 кг, що на 4900 кг менше, ніж вказано у накладій №43730068.
У зв'язку з виявленням невідповідності маси вантажу порівняно з перевізним документом залізницею за вказане порушення на підставі ст. 122 Статуту залізниць України було нараховано ТОВ "Укр-Транс-Інвест" штраф в розмірі, передбаченому ст. 118 Статуту залізниць України, а саме - п'ятикратної провізної плати за вагон від станції Суми Південної залізниці до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці, який складає 84980,00 грн. (провізна плата 16996,00 грн. х 5 = 84980,00 грн.).
Отже, враховуючи вищевказане, відправник був зобов'язаний зазначити в накладній вірну масу вантажу, який знаходився у даному вагоні, і провізна оплата в даному випадку в накладній визначалася, виходячи із маси всього вантажу, який знаходився у даному вагоні. Проте, відповідач свого обов'язку щодо зазначення у накладній № 43730068 вірної маси вантажу не виконав.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно застосовано штрафні санкції на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України, оскільки відповідачем порушені вимоги Статуту залізниць України в частині неправильного зазначення у накладній маси вантажу та вказане порушення відповідачем не спростовано.
Твердження скаржника, що, оскільки Постанова Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 "Про затвердження Статуту залізниць України" не проходила державну реєстрацію у Міністерстві юстиції України, тому норми Статуту залізниць України не набрали чинності та не можуть бути застосовані, колегія суддів визнає безпідставними з наступного.
Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання (частина 1 статті 117 Конституції України). Правові акти Кабінету Міністрів України включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України.
Постанови Кабінету Міністрів України - це нормативно-правові акти, що приймаються на виконання Конституції та законів України з найбільш важливих питань компетенції Кабінету Міністрів України. Постанови уряду, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх опублікування в Офіційному віснику України, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування. Правові акти уряду також оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України. Постанови уряду або їх окремі положення, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають опублікуванню і набирають чинності з моменту їх доведення в установленому порядку до виконавців, якщо цими постановами не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.
Так, колегія суддів вказує, що Статут залізниць України затверджений постановою Кабінету Міністрів №457 від 06.04.1998 та зареєстрований в Міністерстві юстиції за № 5167/1998 від 09.04.1998. Вказана постанова Кабінету Міністрів України офіційно опублікована в Офіційному віснику України №14, 1998. - 150 с.
Отже, Статут залізниць України затверджено з додержанням правових норм, які регулювали порядок його прийняття та узгоджується з вимогами чинного законодавства.
Доводи скаржника про суперечність застосованого судом Статуту залізниць України Господарському кодексу судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Крім того, частиною 9 статті 10 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.
Тобто, дані норми мають відсилочний характер та прямо вказують на нормативний акт, що підлягає застосуванню на їх підставі.
Таким чином, колегія суддів ставиться критично до доводів скаржника про те, що жодною нормою закону України не передбачено накладення штрафу за неправильне зазначення маси вантажу при оформленні перевізних документів під час здійснення залізничних перевезень.
Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки суд неправомірно не задовольнив клопотання про поновлення строку для надання відзиву на позовну заяву та розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що відповідач отримав копію позовної заяви та доданих до неї документів 29.08.2019, ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у даній справі отримана останнім 04.09.2019, тобто у апелянта було достатньо часу на подання відзиву на позовну заяву. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем не доведено поважності причин пропуску строку для подання відзиву та необхідності встановлення нового строку.
Щодо розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів зазначає, що положеннями частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Приписами частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, зважаючи на те, що ціна спору у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, які вказують на незначну складність даної справи, колегія суддів вказує, що суд першої інстанції не порушив процесуальні норми, призначивши розгляд справи №911/2140/19 за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест" на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2019 у справі № 911/2140/19 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2019 у справі № 911/2140/19 слід залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест" на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2019 у справі № 911/2140/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2019 у справі № 911/2140/19 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест".
4. Матеріали справи №911/2140/19 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 30.01.2020.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.М. Гаврилюк
В.В. Сулім