вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" січня 2020 р. Справа№ 910/18384/15
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Верховця А.А.
суддів: Полякова Б.М.
Доманської М.Л.
За участю секретаря судового засідання Берегової Н.М.
та представників сторін:
від ОСОБА_2: Швадчак А.Р. - довіреність серія НОЕ 796712 від 06.12.2019.
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2018
у справі №910/18384/15 (суддя Пасько М.В.)
за позовом ліквідатора Українського консорціуму "Екосорб" арбітражного керуючого Ковалко Г.І.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інвестиційна группа"
про визнання права власності в межах справи № 910/18384/15
за заявою Приватного акціонерного товариства "Київспецмонтаж"
до Українського консорціуму "Екосорб"
про банкрутство
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 у справі №910/18384/15 позов ліквідатора Українського консорціуму "Екосорб" арбітражного керуючого Ковалко Г.І. про визнання права власності, заявлений в межах справи № 910/18384/15 задоволено.
Визнано за Українським консорціумом "Екосорб" право власності на об'єкти житлової нерухомості/квартири розташовані за адресою:
- м. Київ, Солом'янський район, вул. М. Кривоноса, буд. 17 , кв. 5;
- м. Київ, Солом'янський район, вул. М. Кривоноса, буд. 17, кв. 10;
- м. Київ , Солом'янський район, вул. М. Кривоноса, буд. 17, кв . 41;
- м. Київ, Солом'янський район, вул. М. Кривоноса, буд. 17, кв. 43 ;
- м. Київ, Солом'янський район, вул. М. Кривоноса, буд. 17, кв. 52 ;
- АДРЕСА_6, кв. 15;
- АДРЕСА_6;
- АДРЕСА_6, кв . 134 ;
- АДРЕСА_6, кв . 138.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 11.12.2019, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 у справі №910/18384/15 в частині визнання за Українським консорціуму "Екосорб" права власності на об'єкт житлової нерухомості/квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ліквідатора Українського консорціуму "Екосорб" арбітражного керуючого Ковалко Г.І., щодо визнання права власності на квартиру АДРЕСА_6 .
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала постановлена при неповному з'ясуванні обставин справи та з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Мотивуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стверджує, що він є власником квартири АДРЕСА_6 , оскільки в повному обсязі виконав свої грошові зобов'язання передбачені Договором №1-029-КЛ пайової участі у будівництві житлового будинку від 18.08.2005 та перерахував УК "Екосорб" необхідну суму пайового внеску.
Крім того скаржник стверджує, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту порушених прав.
До апеляційної скарги ОСОБА_2 додано заяву про забезпечення позову у справі №910/18384/15, у якій скаржник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Українському консорціуму "Екосорб" вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження у будь-якій спосіб квартири, що знаходиться за адресою: м. Київ, Солом'янський район, АДРЕСА_6 (загальною площею 60 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1741651280000).
Згідно Витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) від 24.12.2019 апеляційна скарга ОСОБА_2 у справі №910/18384/15 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Верховця А.А., суддів: Доманської М.Л., Полякова Б.М.
Ухвалою Пінічного апеляційного господарського суду від 26.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 у справі №910/18384/15; апеляційну скаргу призначено до розгляду на 28.01.2020.
Ухвалою Пінічного апеляційного господарського суду від 26.12.2019 задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову; вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Українському консорціуму "Екосорб" вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження у будь-якій спосіб квартири, що знаходиться за адресою: м. Київ, Солом'янський район, АДРЕСА_6 (загальною площею 60 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1741651280000).
Відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_2 до Пінічного апеляційного господарського суду не надходили.
В судове засідання 28.01.2020 ліквідатор боржника не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи Ковалко Г.І. повідомлялась належним чином про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №09.2-04.1/3796/20 від 09.01.2020.
Застосовуючи, згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відтак, враховуючи, що явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторін, беручи до уваги строк розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_2 за відсутності представників боржника, за наявними матеріалами справи.
Представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати оскаржувану ухвалу в частині визнання за Українським консорціуму "Екосорб" права власності на об'єкт житлової нерухомості/квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні 28.01.2020, згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу (далі за текстом - ГПК) України, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Суд зауважує, що з 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства. Разом з тим враховуючи, що предметом апеляційного перегляду є ухвала суду від 22.08.2019, до спірних правовідносин застосовується Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство), який був чинний станом на час виникнення спірних правовідносин.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши думку представника скаржника, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд вважає, що вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 підлягають задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 у справі №910/18384/15 підлягає скасуванню в оскаржуваній частині, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, що кореспондуються з положеннями ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
З огляду на предмет спору у даній справі та з урахуванням положень ч. 4 ст. 10 Закону, враховуючи особливий правовий режим, у якому перебуває Український консорціум "Екосорб" (постановою Господарського суду міста Києва від 02.03.2017 Український консорціум "Екосорб" визнано банкрутом), даний спір підлягає розгляду в межах справи №910/18384/15 про банкрутство УК "Екосорб".
Частиною 2 статті 41 Закону про банкрутство на ліквідатора, зокрема, покладено обов'язок вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
06.11.2018 ліквідатор Українського консорціуму "Екосорб" арбітражний керуючий Ковалко Г.І. звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інвестиційна группа" про визнання права власності.
Так, ліквідатор боржника (далі - Позивач) в поданій заяві просила суд визнати за боржником, зокрема, право власності на об'єкт житлової нерухомості/квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_6.
В обґрунтування даної заяви ліквідатор банкрута зазначила, що в ході здійснення ліквідаційної процедури було з'ясовано, що Український консорціум "Екосорб" та ТОВ «Протасів яр» є замовниками-забудовниками житлових будинків на перетині вулиць М. Кривоноса, І.Клименка, З. Космодем'янської та Червонопартизанської в Солом'янському районі м. Києва (надалі - Об'єкт) (згідно Договору №01/287 про передачу функцій замовника-забудовника від 02.04.2004 укладеного між ДПІ "Дніпроверф" (Інститут), ТОВ "Протасів яр" (Компанія) та ТОВ УК "ЕКОСОРБ" (Консорціум).
Відповідно до п. 1.1. Договору №01/287 Інститут передає, а Компанія та Консорціум приймають на себе функції замовника-забудовника у обсягах та порядку, що визначені умовами цього Договору та відповідають Положенню "Про замовника-забудовника (єдиного замовника, дирекції підприємства, що будується) і технічний нагляд", затвердженого Постановою Держбуду СРСР від 02.02.88, №16 для досягнення наступної спільної господарської мети: проектування, будівництво, введення в експлуатацію та передача на баланс експлуатаційним організаціям житлових будинків з об'єктами соціально-культурного призначення, підземною автостоянкою, інженерними мережами та спорудами на перетині вулиць М. Кривоноса та І. Клименка, вулиць З. Космодем'янської та Червонопартизанської в Солом'янському районі м. Києва.
Відповідно до п. 2.1. Компанія та Консорціум, в рахунок виконання функцій замовника-забудовника, зокрема, здійснення фінансування будівництва Об'єкту, здійснення до початку будівництва відселення мешканців з будинків за адресою: АДРЕСА_6, в установленому порядку, після введення Об'єкту в експлуатацію, набувають майнових прав на збудований Об'єкт, у обсягах та пропорціях, які визначаються окремим договором про пайову участь у будівництві, що укладається між Сторонами.
Пунк 2.4. Договору передбачає, зокрема, що Сторони набувають майнових прав на Об'єкт в обсягах (пропорціях), визначених додатковим договором про пайову участь у будівництві Об'єкту.
Згідно п. 3.3.2. Договору Консорціум самостійно, або із залучених коштів третіх юридичних та фізичних осіб, бере на себе зобов'язання з оплати робіт по реалізації Проекту. У тому числі витрат, які пов'язані з:
- компенсацією Інституту оплати оренди земельної ділянки, яка відведена у встановленому порядку для забудови і спорудження Об'єкту будівництва, на період будівництва;
- компенсувати Інституту 70% вартості робіт по створенню науково-технічної продукції: робіт по проектуванню та влаштуванню фундаментів Об'єкту, що будується в безпосередній близькості до існуючого житлового будинку по АДРЕСА_6";
- виконанням будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт. За окремою угодою;
- оплатою будівельних матеріалів, конструкцій. Інженерного обладнання та транспортних витрат;
- введення Об'єкту в експлуатацію та передачею Об'єкту на баланс експлуатаційним організаціям;
- вирішенням питань, пов'язаних з залученням в порядку пайової участі у будівництві Об'єкта грошових коштів юридичних та/або фізичних осіб відповідно до укладених договорів;
- оформленням у встановленому порядку права власності на житлові та нежитлові приміщення, побудовані за рахунок коштів, залучених від третіх осіб (фізичних та юридичних), а також передачі їм правовстановлюючих документів на означені приміщення.
З наведеного слідує, що ТОВ УК "Екосорб" та ТОВ "Протасів яр", як замовники-забудовники об'єктів розташованих на перетині вул. М.Кривоноса та І.Клименка, вул. З.Космодем'янської та Червонопартизанської в Солом'янському районі м. Києва, є власниками новостворених площ у пропорції: ТОВ "Протасів яр" 30%, УК "Екосорб" 70%.
Згідно додаткової угоди №1 до Договору №01/287 про передачу функцій замовника-забудовника від 02.04.2004, ТОВ "Протасів яр" було замінено на ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА" (Відповідач).
Житлові будинки по АДРЕСА_6 було введено в експлуатацію в 2011-2014 роках.
Згідно протоколу розподілу житлових та нежитлових приміщень у житловому будинку на АДРЕСА_6 від 09.06.2014 за УК "Екосорб" закріплено наступні житлові приміщення №№1, 2, 4, 5, 8, 10, 11, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 21, 22, 23, 25, 28, 33, 34, 36, 37, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 65, 66, 67, 68, 69, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 89, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99, 100, 101, 102, 103, 104, 114, 115, 116, 117, 118, 119, 120, 129, 130, 131, 132, 133, 134, 135, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 142, 143, 144, 145, 161, 162, 163, 166, 167, 168 та нежитлові приміщення №169,170,172,174,175, а всього загальною площею 11 010,9 м. кв.
Після розподілу площ, житлові та нежитлові приміщення розташовані по АДРЕСА_6, які було закріплено за УК "Екосорб" та профінансовані інвесторами було передано інвесторам, а інші реалізовано покупцям. На дату позову незареєстрованою залишилась, зокрема, квартира №77, що за твердженнями ліквідатора свідчить про те, що квартира не передана інвестору, а відповідно перебуває у власності УК "Екосорб" та має входити до ліквідаційної маси банкрута, за рахунок якого повинні погашатись вимоги кредиторів боржника.
В підтвердження своїх доводів ліквідатором боржника було надано до суду наступні документи: акти готовності об'єкта до експлуатації від 01.09.2011; сертифікати відповідності закінченого будівництвом об'єкта; протоколи розподілу житлових та нежитлових приміщень у житлових будинках; Договір №01/287 про передачу функцій замовника-забудовника від 02.04.2004; додаткову угоду №1 до Договору №01/287 про передачу функцій замовника-забудовника від 02.04.2004; договір оренди земельної ділянки від 21.03.2005; документи на земельні ділянки; розподільчі баланси ТОВ «Будівельна інвестиційна група» від 29.10.2009; списки інвесторів за кошти яких збудовано квартири в будинку по вул. М.Кривоноса, 17 та в будинку по АДРЕСА_6; інформаційні довідки КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» щодо набуття права власності на спірне нерухоме майно.
За таких обставин, посилаючись на ненадання ТОВ «Будівельна інвестиційна група» документів щодо розподілу площ в будинку по АДРЕСА_6, керуючись ст. 392 ЦК України, ліквідатор боржника просив суд визнати за УК "Екосорб", зокрема, право власності на об'єкт житлової нерухомості/квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_6.
Господарський суд міста Києва задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, що він є власником збудованого майна, у зв'язку з чим вимога про визнання право власності на спірний об'єкт житлової нерухомості/квартири підлягає задоволенню.
Проте колегія суддів, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, не погоджується з висновками місцевого господарського суду та вважає, що позовні вимоги ліквідатора Українського консорціуму "Екосорб" арбітражного керуючого Ковалко Г.І. не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Північний апеляційний господарський суд дослідивши матеріали справи та апеляційну скаргу встановив, що 18.08.2005 між Українським консорціумом «Екосорб» та громадянином Німеччини ОСОБА_2 було укладено Договір №1-029-КЛ пайової участі у будівництві житлового будинку, згідно п. 1.2. якого, виконавець зобов'язується побудувати житловий будинок за будівельною адресою: АДРЕСА_6 та після підписання Акта державної комісії про введення будинку в експлуатацію передати Учаснику його частку Об'єкта будівництва за актом прийому-передачі, а учасник зобов'язується забезпечити фінансування Об'єкта будівництва відповідно до статті 2 даного Договору та прийняти за Актом прийому - передачі Об'єкт будівництва у власність на умовах даного Договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору учасник здійснює свою участь у будівництві Об'єкта будівництва, зазначеного у п. 1.3 даного Договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.
Згідно п. 2.3 Договору загальний пайовий внесок Об'єкта будівництва становить 354 000,00 грн.
У відповідності до п. 3.2.4 виконавець зобов'язаний надати учаснику документи, необхідні для оформлення права власності на Об'єкт будівництва в державних органах: копію Акта про прийняття Об'єкта будівництва в експлуатацію, акт прийому-передачі Об'єкта будівництва учаснику, бухгалтерську довідку про сплату паю за Об'єкт будівництва.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що після підписання Акта державної комісії про введення в експлуатацію Об'єкта будівництва, виконавець передає Об'єкт будівництва Учаснику за актом прийому-передачі, який підписується сторонами.
З документів доданих до апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_2 виконав свої грошові зобов'язання передбачені Договором №1-029-КЛ пайової участі у будівництві житлового будинку від 18.08.2005 та перерахував на рахунок УК «Екосорб» необхідну суму пайового внеску, що підтверджується наступними документами: заявою на переказ готівки №ав/3158469 від 18.08.2005 на суму 50 550,00 грн; заявою на переказ готівки №ав/3158261 від 18.08.2005 на суму 90 000,00 грн; квитанцією №150 від 22.12.2005 на суму 61 144,00 грн; заявою на переказ готівки №ав/4690433 від 04.07.2006 на суму 30 572,00 грн; заявою на переказ готівки №ав/5085058 від 14.07.2006 на суму 30 572,00 грн; заявою на переказ готівки №ав/2535973 від 22.01.2007 на суму 30 572,00 грн; квитанцією №163899 від 01.07.2008 на суму 61 140,00 грн (а.с. 269-275, т.10), а також бухгалтерською довідкою №01/01-36 від 11.03.2015 виданою УК «Екосорб» (а.с 276, т.10). Тобто ОСОБА_2 вчинив дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права власності на об'єкт будівництва.
17.03.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю «Профі П.Л.Ю.С.» було виготовлено технічний паспорт на спірну квартиру.
11.03.2015 між УК «Екосорб» та гр. Німеччини ОСОБА_2 був підписаний Акт №1 прийому - передачі квартири згідно Договору пайової участі №1-029-КЛ від 18.08.2005, відповідно до якого ОСОБА_2 було передано 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею: 60,0 кв. м., житловою площею 24,3 кв. м
Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» до державної реєстрації права власності за новим набувачем, покупець за договором про відчуження майна, виконаним сторонами, не має права розпоряджатися цим майном, оскільки право власності на нього зберігається за продавцем, проте має право на захист свого володіння на підставі статті 396 ЦК. При цьому слід мати на увазі, що після оплати вартості проданого майна і передання його покупцеві, але до державної реєстрації переходу права власності, продавець також не має права ним розпоряджатися, оскільки це майно є предметом виконаного продавцем зобов'язання, яке виникло з договору про відчуження майна (пункт 1 частини першої статті 346 ЦК), а покупець є його законним володільцем.
За таких обставин, зважаючи на здійснення ОСОБА_2 повної оплати за Договором №1-029-КЛ від 18.08.2005 та отримання від Українського консорціуму «Екосорб» квартири АДРЕСА_6, скаржник є законним користувачем та володільцем спірного об'єкту, а відтак має право на звернення до реєстраційних органів для реєстрації за собою права власності.
Що ж стосується тверджень позивача стосовно того, що відсутність відомостей в реєстрі прав власності на спірний об'єкт нерухомості свідчить про перебування даного об'єкту у власності УК «Екосорб», суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 1 статті 18 вказаного Закону передбачено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна.
Згідно п.п. 26, 27 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» затвердженого постановою КМ №703 від 22.06.2011, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.
Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
З наведених норм законодавства слідує, що підставою набуття права власності є укладення правочину або існування судового рішення про визнання права власності, а державна реєстрація права власності є лише формою фіксації набуття чи припинення речових прав. При цьому відсутність реєстрації права власності, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
Таким чином, звернення ліквідатора УК «Екосорб» з позовом про визнання права власності на спірний об'єкт нерухомості лише з підстав відсутності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності скаржника, не впливає на правовий статус відповідного майна та не позбавляє ОСОБА_2 права на мирне користування житлом отриманим за Договором №1-029-КЛ від 18.08.2005, що було проінвестоване ним в повному обсязі, а тому і не наділяє позивача законними інтересами стосовно такого майна.
Застосовуючи при розгляді справи «Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод» колегія суддів зазначає, що відповідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Держави-учасниці Конвенції зобов'язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст. 41 Конституції України), який передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Конвенція в статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об'єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, ЄСПЛ тлумачить поняття «майно» (possessions) набагато ширше й у контексті статті 1 Першого протоколу під «майном» розуміє не тільки «наявне майно» (existing possessions), але й цілу низку інтересів економічного характеру (активи ( assets)).
Розумними очікуваннями особи вважаються легітимні (або законні) і виправдані очікування набути майно або майнове право, які в практиці ЄСПЛ дістають правову охорону як майно. Поняття «законні очікування» (legitimate expectations) слід розглядати як елементи верховенства права та «юридичної визначеності» (legal certainty). Практика Суду ЄС і ЄСПЛ розглядає законні очікування як елемент правової визначеності в умовах відсутності єдиної теорії легітимних (законних) очікувань, придатних для всіх національних правопорядків.
З урахуванням правил ЄСПЛ щодо застосування статті 1 Першого протоколу та згідно із засадами українського цивільного законодавства припинення права власності особи на майно допустиме тільки з підстав, чітко визначених законом.
Згідно п. 1 ст. 321 ЦК України право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Разом з тим, зважаючи на доведеність ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_6 суд міста Києва визнаючи право власності на дану квартиру за УК «Екосорб» позбавив ОСОБА_2 його власності, а саме, права користуватися та мирно володіти майном та як наслідок порушив закріплений на конституційному рівні принцип непорушності права власності.
До того ж слід звернути увагу, що предметом позову у даній справі є визнання права власності на новостворене нерухоме майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Порядок оформлення права власності на об'єкт інвестування після прийняття такого об'єкту до експлуатації визначено Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (в редакції від 19.06.2003) та Законом України "Про інвестиційну діяльність".
При цьому, ні нормами Законів України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", "Про інвестиційну діяльність", ні нормами ст. 331 ЦК України не передбачено виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення.
Крім того, за правилами ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Таким чином позов про визнання права власності може пред'являти виключно власник такого майна. Відповідний позов пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами.
Позов про визнання права власності спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на належне власнику майно за допомогою підтвердження у судовому порядку факту належності йому спірного майна на праві власності.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій від третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно. Тобто підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до ст. 392 ЦК України є спір або невизнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку ліквідатором УК "Екосорб" - арбітражним керуючим Ковалко Г.І. заявлено вимогу про визнання права власності на новостворене нерухоме майно, зокрема, квартиру АДРЕСА_6 .
Однак, як зазначено вище, позов про визнання права власності може пред'являти виключно власник такого майна, а виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення чинним законодавством не передбачено.
Отже, враховуючи, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 18.02.2015 у справі №6-244цс14, від 24.06.2015 №6-318цс15, від 02.12.2015 у справі №6-1732цс15 та постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №910/18384/15.
З матеріалів справи вбачається, що ліквідатором не надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 73-77 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження факту державної реєстрації спірної квартири за УК «Екосорб», як і не надано доказів про порушення, оспорювання чи невизнання відповідачем майнових прав Українського консорціуму "Екосорб", зокрема, на квартиру АДРЕСА_6.
При цьому доводи позивача про невизнання відповідачем права власності УК "Екосорб" на спірний об'єкт, що відображається у ненаданні ТОВ «Будівельна інвестиційна група» документів щодо розподілу площ в будинку по АДРЕСА_6 є неспроможними, оскільки позивачем до позовної заяви додано протокол розподілу житлових та нежитлових приміщень у житловому будинку на АДРЕСА_6 (а.с. 102-112, т.1).
Враховуючи викладене суд констатує відсутність між позивачем та відповідачем - ТОВ "Будівельна інвестиційна група" спору про право власності, а отже, відсутні підстави для захисту прав УК "Екосорб" шляхом визнання за ним права власності на спірну квартиру на підставі ст. 392 ЦК України.
До того ж слід звернути увагу, що ліквідатором банкрута до позовної заяви додано список інвесторів за кошти яких збудовано квартири в будинку по АДРЕСА_6 (а.с. 102-112, т.1).
Згідно даного списку інвестором кв. №77 є ОСОБА_2 (згідно Договору №1-029-КЛ від 18.08.2005).
Отже, враховуючи поданий ліквідатором до позовної заяви список інвесторів за кошти яких збудовано квартири в будинку по АДРЕСА_6, останній, в силу положень ст. 42 Закону про банкрутство, повинен був вчинити всіх необхідних дій та встановити виконання інвесторами зобов'язань щодо сплати грошових коштів, а місцевий господарський суд мав перевірити зазначену інформацію та встановити чи не будуть порушуватись даним рішенням права осіб, не залучених до участі у справі, зокрема, інвесторів зазначених у списку. Однак при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції, в порушення норм законодавства, не дослідив та не надав оцінку наявному в матеріалах справи списку інвесторів за кошти яких збудовано квартири в будинку по АДРЕСА_6.
За таких обставин, Господарський суд міста Києва задовольняючи позовні вимоги ліквідатора УК «Екосорб», яка обрала невірний спосіб захисту порушених прав, оскільки законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку, та визнаючи право власності на квартиру АДРЕСА_6 за УК «Екосорб», порушив права та інтереси ОСОБА_2, який не був залучений до розгляду даної справи.
Відтак, вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 у справі №910/18384/15 в частині визнання за Українським консорціумом "Екосорб" права власності на об'єкт житлової нерухомості/квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_6 підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 „Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Згідно ч.ч. 1,3 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Враховуючи викладене в постанові, апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 у справі №910/18384/15 підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 підлягає частковому скасуванню, як така, що постановлена при порушенні норм процесуального права та неправильному застосування норм матеріального права зокрема, ст. 392 ЦК України, з прийняттям в скасованій частині нового рішення за яким слід: «відмовити ліквідатору Українського консорціуму "Екосорб" арбітражному керуючому Ковалко Г.І. у задоволенні позовних вимог про визнання права власності за Українським консорціумом "Екосорб" на об'єкт житлової нерухомості/квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 ».
Відповідно до ч. 7 ст. 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Відтак заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2019 у даній справі діють до 17.04.2020.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на боржника.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 у справі №910/18384/15 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 у справі №910/18384/15 скасувати в частині визнання за Українським консорціумом "Екосорб" (03170, м. Київ, бульвар Ромена Ролана, буд. 7, 02023732) права власності на об'єкт житлової нерухомості/квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_6.
В цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити ліквідатору Українського консорціуму "Екосорб" арбітражному керуючому Ковалко Г.І. у задоволенні позовних вимог про визнання права власності за Українським консорціумом "Екосорб" на об'єкт житлової нерухомості/квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_6.
3. Стягнути з Українського консорціуму "Екосорб" (03170, м. Київ, бульвар Ромена Ролана, буд. 7, 02023732) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_7. Паспорт громадянина Німеччини НОМЕР_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн 00 коп судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Матеріали справи №910/18384/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Cторони мають право оскаржити постанову до Верховного суду в порядку, передбаченому ст.ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено 29.01.2020.
Головуючий суддя А.А. Верховець
Судді Б.М. Поляков
М.Л. Доманська