ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
28 січня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/613/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ярош А.І.
суддів: Принцевської Н.М., Діброви Г.І.,
секретар судового засідання: Клименко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль»
на рішення Господарського суду Херсонської області від 11 жовтня 2019, суддя Соловйов К.В., м. Херсон, повний текст складено 21.10.2019 року
у справі № 923/613/19
за позовом: Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
до відповідача: Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль»
про стягнення 2 376 190,09 грн.,
У липні 2019 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" про стягнення 2376190,09 грн., з яких 2137705,10 грн. основного боргу (з оплати послуг), 198445,13 грн. пені, 13864,42 грн. річних (3%), 26175,44 грн. інфляційного збільшення боргу (з урахуванням письмових пояснень позивача (вх.№ 7212/19 від 12.08.2019 (а.с.32-33)) вказано ст.ст.193, 198 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 530, 612, 625, 903 Цивільного кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем зобов'язань за укладеним 27.12.2013 між вказаними суб'єктами господарювання договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 105/006, в частині оплати послуг позивача з транспортування протягом лютого-березня 2019 року природного газу відповідача магістральними трубопроводами у встановлені цим договором строки, через що у позивача виникло, в силу закону та договору, право на нарахування заявлених до стягнення грошових сум пені, річних, інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.10.2019 року по справі №923/613/19 (суддя Соловйов К.В.) стягнуто з Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 2137705,10 грн. заборгованості за послуги, 15486,91 грн. інфляційних втрат, 13864,42 грн. річних, 198445,13 грн. пені та 3482,46 грн. компенсації витрат по сплаті судового збору. Відмовлено у стягненні 10688,53 грн. інфляційних втрат.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав передбачений для нього умовами договору від 27.12.2013 №105/006 та нормами закону (за ч.1 ст.901 та ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України), як для замовника послуги, свої зобов'язання перед позивачем в частині здійснення оплати на умовах даного договору наданих позивачем послуг з транспортування у лютому та березні 2019 року природного газу відповідача магістральними трубопроводами.
При цьому, судом встановлено, що постачання газу відбулось в рамках договору від 27.12.2013 №105/006, оскільки дію цього договору автоматично продовжено на наступний календарний рік, за відсутності відповідних заперечень сторін; крім того, в актах наданих послуг №02-19-105/006-ТС від 28.02.2019 та №03-19-105/006-ТС від 31.03.2019 наявні відмітки про те, що зазначені акти складено за договором від 27.12.2013 №105/006 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 2137705,10 грн. заборгованості з оплати послуг, 198 445,13 грн. пені та 13864,42 грн. 3% річних в повному обсязі, а позовні вимоги про стягнення 26 175,44 грн. інфляційного збільшення боргу (інфляційних втрат) підлягають частковому задоволенню в розмірі 15486,91грн. У стягненні 10688,53 грн. інфляційних втрат відмовлено з огляду на те, що розрахунок інфляційних втрат виконаний з певними недоліками.
Не погодившись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 11.10.2019 по справі № 923/613/19 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог АТ «Укртрансгаз» в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано незаконністю і необґрунтованістю рішення суду першої інстанції, неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, неправильної оцінки та дослідження доказів, та за неправильним визначенням відповідно до встановлених судом обставин правовідносин.
Скаржник зазначає, що, як вбачається з наданих доказів, між сторонами постійно укладалися додаткові угоди щодо продовження строків дії договору та у відповідності до п. 2 додаткової угоди № 105/006 від 31.08.2017, яка була останньою, внесена зміни до п. 11.1. договору та продовжено термін його дії до 31 грудня 2018 року.
Пунктом 11.2 договору від 27.12.2013 встановлено, що усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін. Тому, на думку апелянта, твердження позивача, що термін договору є продовженим - є безпідставним та необґрунтованим.
Таким чином, апелянт зазначає, що отримані послуги відповідачем з приводу транспортування природного газу магістральним трубопроводом, відбувалось не на підставі укладеного між сторонами договору №105/006 від 27.12.2013.
Скаржник звертає увагу суду на те, що строк виконання зобов'язання, щодо вимог позивача, про сплату заборгованості за надані у лютому-березні 2019 року послуг на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, ще не настав, оскільки до відповідача від позивача, вимоги про сплату боргу не надходило, та крім того останнім її не надано.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02 грудня 2019 року було відкрито апеляційне провадження по справі №923/613/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» на рішення Господарського суду Херсонської області від 11 жовтня 2019 року.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Укртрансгаз» заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Зазначає що договір було автоматично пролонговано за відсутності письмових заперечень сторін, тому позивачем було законно пред'явлено вимоги про стягнення боргу, пені, річних та інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 17.12.2019 призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 28.01.2020 року об 11-00.
20.01.2020 року до відділу діловодства суду надійшло клопотання АТ «Херсонська ТЕЦ» про відкладення розгляду справи, мотивоване необхідністю участі представника 28.01.2020 в судовому засіданні у Господарському суді Київської області. До клопотання додано копію ухвали господарського суду Київської області від 10.12.2019 по справі №911/933/14.
27.01.2020 року до суду надійшло клопотання АТ «Укртрансгаз» про відкладення розгляду справи, мотивоване участю представника товариства 28.01.2020 року в судовому засіданні в господарському суді Запорізької області.
Представники сторін в судове засідання 28.01.2020 року не з'явились, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.ч.11, 12 ст.270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Судова колегія відхиляє клопотання позивача та відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки суд обмежений строком розгляду апеляційних скарг на рішення суду, який становить відповідно до ст.273 ГПК України шістдесят днів з моменту відкриття провадження по справі. Провадження у справі було відкрито ухвалою суду від 02.12.2019 року, отже строк розгляду справи закінчується 31.01.2020 року.
Суд зауважує, що сторони обізнані про судовий розгляд, проте не скористались своїм правом, передбаченим ст.42 ГПК України, на участь іншого представника в судовому засіданні. Крім того, оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія доходить висновку про відсутність поважних причин для відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи без участі представників сторін.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", як газотранспортне підприємство - надавач послуг, та Публічним акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль", укладено договір №105/006 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
Відповідно до п.1.1 договору, газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, що передбачені договором.
Пунктом 3.1 договору, послуги оформляються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами.
Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (п.5.3.).
Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20-го (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих послуг (п.3.4. та п.5.4.).
Сторони договору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором несуть відповідальність у межах, що передбачені законодавством (п.7.1.).
У разі порушення замовником строків оплати послуг, які передбачено договором, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.7.3.).
Відповідно до пункту 11.1 договору, цей договір набирає чинності з 01.01.2014 та укладається на строк до 31.12.2014, при цьому договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною з сторін не буде заявлено про припинення дії або перегляд його умов.
Усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін (п.11.2).
В подальшому до вказаного договору було укладено, зокрема, додаткові угоди:
- від 07.09.2015 № 1, за якою, зокрема, газотранспортне підприємство та замовник послуг домовилися внести зміни до п.11.1 договору, виклавши зазначений пункт договору у наступній редакції "11.1. Цей договір набирає чинності з 01 січня 2014 року та укладається на строк до 31 грудня 2016 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. В частині проведення розрахунків за послуги по транспортуванню цей договір діє до повного здійснення розрахунків по цьому договору. До вимог, що випливають з даного договору встановлюється позовна давність тривалістю у три роки. Пеня нараховується за весь термін прострочення платежу, але не більше ніж за один рік.";
- від 31.03.2016 №2, якою внесено зміни до п.1.1,п 1.2, розділі 12 договору,
- від 05.01.2017 № 105/006-ТС, за якою, зокрема, газотранспортне підприємство та замовник послуг домовилися внести зміни до п.11.1 договору та продовжити термін дії договору по 31.12.2017, зазначивши при цьому, що інші умови договору залишаються незмінними та обов'язковими для сторін;
- від 31.08.2017 № 105/006-ТС, за якою, зокрема, газотранспортне підприємство та замовник послуг домовилися внести зміни до п.11.1 договору та продовжити термін дії договору по 31.12.2018, зазначивши при цьому, що інші умови договору залишаються незмінними та обов'язковими для сторін.
Пунктами 4 додаткових угод (п.3 додаткової угоди від 05.01.2017 № 105/006-ТС), які є ідентичними для всіх додаткових угод, інші умови договору залишаються незмінними і обов'язковими до виконання сторонами.
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем надавались, а відповідачем приймались послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, що підтверджується підписаними між сторонами актами №02-19-105/006-ТС від 28.02.2019 та №03-19-105/006-ТС від 31.03.2019.
За актом №02-19-105/006-ТС від 28.02.2019 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в лютому 2019 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги транспортування природного газу магістральними трубопроводами, загальною вартістю 1754495,20грн., з урахуванням податку на додану вартість.
За актом №03-19-105/006-ТС від 31.03.2019 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в березні 2019 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги транспортування природного газу магістральними трубопроводами, загальною вартістю 1468545,78грн., з урахуванням податку на додану вартість. Зазначені акти підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств. (а.с.16)
В свою чергу, доказів оплати відповідачем зазначених послуг матеріали справи не містять.
Харківським регіональним відділом департаменту комерційного філії ОГТС АТ «Укртрансгаз» направлялись відповідачу претензія №21/19 від 28.03.2019 р., претензія від 06.06.2019 №2101вих-19-1259, які залишені відповідачем без відповіді.
Нездійснення відповідачем оплати послуг позивача, які зазначені в актах № 02-19-105/006-ТС від 28.02.2019 та № 03-19-105/006-ТС від 31.03.2019 наданих послуг, на умовах договору від 27.12.2013 №105/006 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, спричинило звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за послуги, з урахуванням інфляційного збільшення суми боргу, 3% річних, та пені.
Судова колегія зазначає, що сторони пунктом 11.1 договору погодили, що цей договір набирає чинності з 01.01.2014 та укладається на строк до 31.12.2014, при цьому договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення дії або перегляд його умов.
Також між сторонами укладались низка додаткових угод, якими змінювались умови договору проте пунктами 4 додаткових угод (п.3 додаткової угоди від 05.01.2017 №105/006-ТС), які є ідентичними для всіх додаткових угод, визначено, що інші умови договору залишаються незмінними і обов'язковими до виконання сторонами.
Таким чином, умова про автоматичну пролонгацію договору за умови відсутності заперечень жодної із сторін залишалась незмінною.
Істотне значення у даному випадку має факт направлення такого повідомлення за місяць до закінчення строку дії договору, а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов'язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору, як відповідно форма вираження волевиявлення сторони договору.
Проте, матеріали справи не містять доказів наявності заперечень будь-якої сторони договору проти продовження дії договору на 2019 рік або наявності пропозицій про перегляд умов договору.
За таких обставин, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено твердження відповідача про те, що після 31.12.2018 зазначений договір припинив свою дію.
За змістом положень зазначених додаткових угод до договору від 27.12.2013 №105/006 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, не була скасована передбачена п.11.1. цього договору можливість автоматичного продовження дії цього договору на наступний календарний рік, за відсутності відповідних заперечень сторін.
Крім того, у складених між сторонами актах наданих послуг №02-19-105/006-ТС від 28.02.2019 та №03-19-105/006-ТС від 31.03.2019 зазначено про те, що зазначені акти складено за договором від 27.12.2013 №105/006 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відсутні докази наявності між сторонами договірних відносин щодо надання позивачем й, відповідно, приймання відповідачем послуг з транспортування у лютому та березні 2019 року природного газу відповідача магістральними трубопроводами, на підставі разових заявок (замовлень) відповідача або на умовах іншого договору, поза межами дії вказаного договору від 27.12.2013 №105/006.
Відповідно до ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин - жовтень 2015 року), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судова колегія зазначає, що наявними в матеріалах справи актами підтверджується факт постачання позивачем на підставі укладеного між сторонами договору відповідачу природного газу, його обсяг та вартість.
Позивачем було виконано передбачений для нього умовами договору від 27.12.2013 №105/006 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами та нормами закону (за ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України), як для виконавця (надавача) послуги, свої зобов'язання перед відповідачем в частині надання у лютому та березні 2019 року замовлених відповідачем послуг на транспортування природного газу відповідача магістральними трубопроводами, що підтверджується складеними між сторонами даної справи актами наданих послуг №02-19-105/006-ТС від 28.02.2019 та №03-19-105/006-ТС від 31.03.2019.
Вказані акти підписано відповідачем, з скріпленням відповідного підпису посадової особи відповідача відбитком печатки відповідача, без будь-яких зауважень та заперечень.
Таким чином, судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що отримані послуги відповідачем з приводу транспортування природного газу магістральним трубопроводом, відбувалось не на підставі укладеного між сторонами договору №105/006 від 27.12.2013.
Відповідно, не знайшли свого підтвердження доводи скаржника про ненастання строку виконання зобов'язання щодо вимог позивача про сплату заборгованості за надані у лютому-березні 2019 року послуг на транспортування природного газу магістральними трубопроводами з огляду на ненадходження від позивача вимоги про сплату боргу.
За таких обставин, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач не виконав передбачений для нього умовами вказаного договору та нормами закону (за ч.1 ст.901 та ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України), як для замовника послуги, свої зобов'язання перед позивачем в частині здійснення оплати на умовах даного договору наданих позивачем послуг з транспортування у лютому та березні 2019 року природного газу відповідача магістральними трубопроводами, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 2137705,10 грн.
Також договором передбачено, що остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20-го (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих послуг (п.3.4. та п.5.4.).
Статтею 625 Цивільного Кодексу України визначено право кредитора вимагати від боржника сплати 3% річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7.3 договору сторони узгодили, що у разі порушення замовником строків оплати послуг, які передбачено договором, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Таким чином, судова колегія вважає правомірним нарахування 15486,91грн. інфляційних втрат, 13864,42 грн. 3% річних та 198 445,13 грн. пені на суму заборгованості з 20.03.2019 ( моменту прострочення виконання основного зобов'язання) по 26.06.2019 року.
При цьому, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з урахуванням дати, на яку позивачем здійснений розрахунок заявленої до стягнення заборгованості, а саме, 26.06.2019, та дати надсилання позовної заяви про стягнення вказаної заборгованості до суду, а саме, 19.07.2019, розрахунок інфляційних втрат за станом на 26.06.2019 мав здійснюватися з урахуванням індексу інфляції за червень 2019 року.
За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія доходить висновку про законність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, обґрунтованість, дотримання норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, що є підставою для залишення рішення без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями ст. ст. 240, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282-285 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Херсонської області від 11 жовтня 2019 року у справі № 923/613/19 залишити без змін.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 30.01.2020 року.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Суддя Г.І. Діброва
Суддя Н.М. Принцевська